Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №918/354/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Справа № 918/354/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хоптар Ж.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 (повний текст складено 18 травня 2026 року, суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення 87 705,22 грн

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення в сумі 87705,22 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 87705,22 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту фактичного надання відповідачу послуг з розрахунково-касового обслуговування у заявленому обсязі, а також наявності у відповідача кореспондуючого обов`язку зі сплати нарахованої плати за договорами. Суд зазначив, що подані позивачем таблиці "Історія рахунку" та виписки по рахунках не містять підписів відповідальних посадових осіб, складені невідомою особою, а тому є лише носіями непідтвердженої інформації та не можуть вважатися належними доказами у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на недоведеність основної вимоги про стягнення заборгованості суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням Державним підприємством "Рівненський автомобільний ремонтний завод" зобов`язань за договором банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року та договором банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року. За доводами скаржника, на підставі вказаних договорів Банк відкрив відповідачу поточні рахунки, забезпечував їх функціонування, здійснював розрахунково-касове обслуговування, вів облік операцій та підтримував рахунки в активному стані. Апелянт зазначає, що оплата послуг Банку передбачена умовами договорів і тарифами Банку, а обов`язок відповідача з оплати таких послуг не припинявся у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Позивач вказує, що відповідач, всупереч умовам укладених договорів, не забезпечив наявність коштів на рахунку, необхідних для здійснення Банком договірного списання плати за надані послуги. За твердженням апелянта, останнє договірне списання коштів з рахунку відповідача відбулося у 2020 році, а надалі, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках, Банк був позбавлений можливості здійснювати списання належних йому платежів. У зв`язку з цим, як зазначає позивач, утворилася прострочена дебіторська заборгованість, яка була перенесена на відповідні рахунки бухгалтерського обліку простроченої заборгованості. Загальний розмір заявлених до стягнення вимог, відповідно до поданих Банком розрахунків, становить 87705,22 грн.

Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що подані Банком виписки по рахунках та історії рахунків не можуть бути визнані належними доказами через відсутність на них підписів відповідальних посадових осіб Банку. На думку скаржника, такий висновок є помилковим, надмірно формальним та таким, що не враховує положень законодавства про електронні документи, електронний документообіг, бухгалтерський облік, а також особливостей ведення бухгалтерського обліку в банківських установах.

Позивач зазначає, що банківські виписки та історії рахунків були сформовані в автоматизованій банківській системі АТ "Ощадбанк" "БАРС-Millennium", є частиною бухгалтерського обліку Банку, містять відомості про операції, рух коштів, стан рахунків та облік простроченої заборгованості, а тому можуть підтверджувати відповідні обставини справи. При цьому, як вказує апелянт, такі документи були подані до суду першої інстанції у вигляді паперових копій електронних доказів, засвідчених представником Банку у встановленому порядку.

За доводами скаржника, сама лише відсутність рукописного підпису посадової особи Банку на роздруківках електронних банківських документів не може бути достатньою підставою для їх неврахування, якщо такі документи сформовані в автоматизованій банківській системі, містять необхідні реквізити та засвідчені як копії електронних документів. Водночас, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не перевірив походження цих документів, спосіб їх формування, наявність відповідних електронних даних у Банку та достовірність відображеної у них інформації, а натомість відмовився надати їм належну оцінку виключно з формальних підстав.

Крім того, позивач вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про недоведеність фактичного надання послуг з розрахунково-касового обслуговування. Апелянт зазначає, що за своєю правовою природою договір банківського рахунку охоплює не лише проведення окремих платіжних операцій за ініціативою клієнта, а й відкриття рахунку, його ведення, забезпечення можливості здійснення операцій, облік коштів та підтримання рахунку в активному стані. Тому сам факт відкриття та подальшого ведення рахунків відповідача, на думку скаржника, підтверджує надання Банком відповідних послуг, за які договорами і тарифами передбачено плату.

Також апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції неправильно оцінив правову природу рахунків, на яких обліковувалася прострочена дебіторська заборгованість. За твердженням позивача, такі рахунки не є новими поточними рахунками відповідача, відкритими поза межами укладених між сторонами договорів, а використовуються Банком для внутрішнього бухгалтерського обліку простроченої заборгованості, що виникла за договорами банківського рахунку.

З огляду на викладене, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 та ухвалити нове рішення, яким позов до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 87 705,22 грн задовольнити повністю, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 червня 2026 року у справі №918/354/26 залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду належні докази надсилання Державному підприємству "Рівненський автомобільний ремонтний завод" копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, а саме: докази надсилання копії апеляційної скарги до електронного кабінету відповідача або, у разі відсутності електронного кабінету чи відсутності відомостей про його наявність, докази направлення копії апеляційної скарги у паперовій формі листом з описом вкладення.

22 червня 2026 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази направлення копії апеляційної скарги ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2026 року у справі №918/354/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2026 року у справі №918/354/26 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 призначено у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на "19" серпня 2026 р. об 12:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Зобов`язано Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" надати колегії суддів обґрунтований детальний розрахунок заявлених до стягнення 87 705,22 грн із зазначенням окремо кожної складової позовних вимог, відповідного періоду нарахування та надати належним чином засвідчені копії первинних та інших документів, на підставі яких здійснено відповідні нарахування та сформовано заявлену до стягнення суму.

Визнано обов`язковою участь у судовому засіданні уповноваженого представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк".

13 серпня 2026 року від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення з доданими до них детальними розрахунками заявленої до стягнення заборгованості та належним чином засвідченими копіями виписок по рахунках.

У поданих поясненнях Банк деталізував заявлену до стягнення суму 87 705,22 грн у розрізі трьох рахунків з обліку простроченої заборгованості, зазначивши суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також періоди здійснення відповідних нарахувань. Зокрема, заборгованість з оплати послуг розрахунково-касового обслуговування визначена Банком у загальному розмірі 54 548,12 грн, з яких 2 187,00 грн обліковується за рахунком UA703333680000035701429398771, 2 916,00 грн - за рахунком UA463333680000035705345758877 та 49 445,12 грн - за рахунком UA423333680000035707483676585. У розрахунку щодо останнього рахунку наведено хронологію окремих дебетових нарахувань, за рахунок яких сформовано залишок основної заборгованості у сумі 49 445,12 грн.

На підтвердження наведеного розрахунку Банком також подано виписки та історії відповідних рахунків, у яких відображено нарахування плати за банківські послуги, перенесення несплаченої комісії на рахунки простроченої заборгованості та рух коштів за рахунками відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2026 року у справі №918/354/26 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26 серпня 2026 року об 11:00 год.

26 серпня 2026 року від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" надійшли додаткові письмові пояснення, у яких Банк навів обґрунтування підстав нарахування плати (абонплати) за щомісячне обслуговування поточних рахунків, у тому числі за обслуговування тарифного пакету, заборгованість за якою обліковується на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Банк зазначив, що відповідно до тарифів, які були додатком до договору банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року, та долучені до позовної заяви, плата за щомісячне обслуговування рахунку №26008301931173 не встановлювалася та до зміни тарифів у 2022 році не нараховувалася. Водночас рахунок №26043300931173, відкритий на підставі договору банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року, був підключений до тарифного пакету "Моя справа", за яким плата за щомісячне обслуговування становила 49,00 грн.

Також у поясненнях Банк послався на положення договору №3243 від 16 жовтня 2014 року, якими передбачено право Банку змінювати тарифи за умови попереднього повідомлення клієнта. Зазначив, що листом від 24 січня 2022 року №115.33-08/4435/2022-17/ВИХ ДП "РАРЗ" було повідомлено про зміну тарифів та надано їх для ознайомлення, а у зв`язку з відсутністю заперечень відповідача розпорядженням від 21 лютого 2022 року №1 його переведено на новий тарифний пакет. За твердженням Банку, з 21 лютого 2022 року вартість щомісячного обслуговування кожного із рахунків №26008301931173 та №26043300931173 становила 120,00 грн.

До додаткових письмових пояснень Банк долучив, зокрема, тарифи на банківські послуги у редакції 2022 року. Просив долучити пояснення до матеріалів справи, врахувати наведені у них доводи, апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Суд не розцінює долучені до пояснень тарифи, як нові докази, оскільки докумнт із назвою Тарифи за послуги установ АТ "Ощадбанк", останні зміни та доповнення затверджено протоколом КТПП від 12.02.23021 № 5, долучено позивачем до позовної заяви/а.с. 21-23/.

У судових засіданнях 19 серпня 2026 року та 26 серпня 2026 року представник позивача повністю підтримала вимоги і доводи викладені у апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях до неї.

Відповідач - Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод" правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судові засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 жовтня 2014 року між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Державним підприємством "Рівненський автомобільний ремонтний завод" укладено договір банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року, яким врегульовано порядок взаємодії між Організацією та Банком при відкритті Клієнту поточного рахунку № НОМЕР_3 у гривні України та наданні послуг з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору, законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

За умовами вказаного договору Банк зобов`язався надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов`язані з переказом коштів з рахунка або на рахунок цього Клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором. Водночас Клієнт зобов`язався оплачувати вартість таких послуг та надав Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд, що передбачено пунктом 1.1 договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язався відкрити Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору, законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

З метою уніфікації та спрощення розрахунків як у межах України, так і з іншими державами Національним банком України було ініційовано перехід на міжнародний стандарт банківських рахунків IBAN, що запроваджено постановою Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року №162 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні". У зв`язку з цим поточному рахунку Клієнта № НОМЕР_3 присвоєно міжнародний номер банківського рахунку IBAN НОМЕР_4 .

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата за послуги, надані Банком Клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги АТ "Ощадбанк" - Додатком №1 до договору, який є його невід`ємною складовою частиною. Такі тарифи можуть бути змінені Банком у порядку, визначеному умовами договору.

Вартість послуг Банку визначена у Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги, що передбачено пунктом 3.1 договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що при настанні строків оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів у передбаченому Тарифами розмірі, необхідному для оплати наданих Банком послуг, з рахунку Клієнта, а також з інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк", або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. Сплата Клієнтом коштів за надані Банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця, наступного за звітним, відповідно до Додатку №1 до договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору Банк зобов`язався відкрити Клієнту рахунок протягом трьох банківських днів після надання Клієнтом усіх необхідних документів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України; приймати і зараховувати на рахунок Клієнта грошові кошти, що йому надходять; виконувати розпорядження Клієнта про проведення операцій за рахунком; надавати Клієнту послуги відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору; здійснювати приймання та видачу готівки з рахунку Клієнта відповідно до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, а також виконувати інші передбачені договором обов`язки.

Пунктом 4.2.6 договору передбачено право Банку отримувати від Клієнта оплату вартості наданих послуг відповідно до Тарифів.

Відповідно до пункту 4.3 договору Клієнт зобов`язався виконувати умови цього договору та вимоги законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України; здійснювати розрахунки в межах залишку коштів на рахунку протягом встановленого операційного часу, визначеного пунктом 5.2 договору; сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному розділом 3 договору; своєчасно поповнювати рахунок грошовими коштами у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку з метою належного виконання своїх зобов`язань за договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним послуг, у тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з рахунку.

Згідно з пунктом 4.4 договору Клієнт, зокрема, має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством України, за винятком примусового чи договірного списання коштів або зупинення операцій Клієнта за рахунком у випадках, передбачених законодавством України та договором; отримувати готівкові кошти у випадках, передбачених законодавством України, за умови наявності коштів на рахунку; вимагати своєчасного і повного здійснення операцій за рахунком та надання Банком послуг за договором.

Порядок розрахунків за договором передбачено пунктами 5.1, 5.2 договору. Зокрема, Клієнт може здійснювати безготівкові розрахунки шляхом використання відповідних розрахункових документів, передбачених законодавством України. Банк здійснює розрахункові операції за договором відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку Клієнта Банк виконує в межах залишку коштів на рахунку на початок банківського дня та з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок протягом операційного часу. Операційний час триває з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., у п`ятницю та передсвяткові дні - з 09 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв., крім вихідних, святкових та неробочих днів. Операційний час не включає обідню перерву з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 розділу 9 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Будь-яка зі сторін має право розірвати договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні не пізніше ніж за двадцять календарних днів до запланованої дати розірвання. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна відповісти на нього не пізніше ніж через двадцять календарних днів з дати його отримання.

Позивач зазначає, що станом на 12 березня 2026 року жодна зі сторін договору не направила іншій стороні повідомлення про його розірвання, а тому, на думку позивача, договір продовжує діяти.

17 березня 2016 року між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Державним підприємством "Рівненський автомобільний ремонтний завод" укладено також договір банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року, яким сторони відповідно до законодавства України, у тому числі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", врегулювали порядок взаємодії при відкритті Клієнту на балансовому рахунку 2604 "Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання" та наданні послуг з розрахунково-касового обслуговування окремого поточного рахунку Клієнта №26043300931173 у гривні України для зарахування страхових коштів.

За умовами цього договору, відповідно до законодавства України, у тому числі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Банк зобов`язався відкрити Клієнту на балансовому рахунку 2604 "Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання" окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, а також здійснювати інші операції в порядку, визначеному вимогами законодавства України та умовами цього договору. Клієнт, у свою чергу, зобов`язався оплачувати вартість таких послуг, що передбачено пунктом 1.1 договору.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язався відкрити Клієнту окремий поточний рахунок № НОМЕР_5 у гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

З метою уніфікації та спрощення розрахунків як у межах України, так і з іншими державами Національним банком України було ініційовано перехід на міжнародний стандарт банківських рахунків IBAN, що запроваджено постановою Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року №162 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні". У зв`язку з цим поточному рахунку Клієнта № НОМЕР_5 присвоєно міжнародний номер банківського рахунку IBAN НОМЕР_6 .

Відповідно до пункту 2.3 договору Банк надає Клієнту платні послуги відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, визначеного у Тарифах за послуги установ АТ "Ощадбанк", тобто Додатку №1 до договору, який є його невід`ємною складовою частиною.

Вартість послуг Банку визначена у Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги, що передбачено пунктом 3.1 договору.

Пунктами 3.2, 3.3 цього договору передбачено, що Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання з рахунку Клієнта №26008301931173, відкритого в Банку, плати за надані Банком послуги з розрахунково-касового обслуговування за цим договором у розмірі, передбаченому Тарифами.

У разі зміни ситуації на кредитно-грошовому ринку України Банк має право змінити Тарифи в односторонньому порядку.

На виконання пунктів 1.1, 2.1 договору банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року та пунктів 1.1, 2.1, 2.3 договору банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року Банк відкрив та надав Організації банківські послуги з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_3 та поточного рахунку № НОМЕР_5 для зарахування страхових коштів, що, за твердженням позивача, підтверджується доданими до позову виписками з рахунків.

Відповідно до умов вищевказаних договорів оплата за послуги, надані Банком Клієнту згідно з переліком операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами. Про зміну Тарифів Банк зобов`язаний повідомити Клієнта не пізніше ніж за 25 календарних днів до дати їх вступу в силу стосовно Клієнта шляхом направлення Клієнту рекомендованого листа з повідомленням про вручення із зазначенням у ньому зміненого розміру Тарифів, причин, з якими Банк пов`язує необхідність їх зміни, а також дати їх вступу в силу. У разі незгоди виконувати зобов`язання за договором на умовах змінених Тарифів Клієнт має право закрити рахунок відповідно до розділу 8 договору.

Листом №115.33-08/4435/2022-17/ВИХ від 24 січня 2022 року АТ "Ощадбанк" повідомило ДП "РАРЗ" про те, що постановою Правління Національного банку України від 15 липня 2020 року №101 "Про внесення змін до окремих тарифів на послуги (операції), що надаються (здійснюються) Національним банком України" затверджено зміни до окремих тарифів на послуги, що надаються Національним банком України, у тому числі, але не виключно, в частині встановлення тарифу за оброблення електронних розрахункових документів та електронних розрахункових повідомлень замовника в системі електронних платежів НБУ залежно від суми платежу, а не від часу проведення платежу, як було раніше.

У зв`язку з цим рішенням Комітету тарифної та продуктової політики АТ "Ощадбанк" затверджено зміни до Стандартних тарифів на банківські послуги для клієнтів великого корпоративного, мікро-, малого та середнього бізнесу шляхом викладення їх у новій редакції. Також, як зазначає позивач, стороні було надано тарифи Банку для ознайомлення.

Розпорядженням про переведення діючих клієнтів на нові тарифні пакети №1 від 21 лютого 2022 року здійснено переведення діючих клієнтів, у тому числі ДП "РАРЗ", на нові тарифні пакети згідно з додатком.

Таким чином, відповідно до вищезазначеного, абонентську плату за обслуговування рахунку ДП "РАРЗ" НОМЕР_4 , який раніше обслуговувався за тарифним пакетом №35, та рахунку UA353333680000026043300931173, який раніше обслуговувався за тарифним пакетом №40, переведено на новий тарифний пакет №39,76, за умовами якого плату за щомісячне обслуговування встановлено у розмірі 120 грн.

Позивач зазначає, що Банк виконував свої обов`язки за договорами, зокрема на виконання їх умов відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_3 та поточний рахунок № НОМЕР_5 для зарахування страхових коштів, за якими позивач здійснював розрахунково-касове обслуговування відповідача, що, на думку позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунках відповідача.

Натомість відповідач, за твердженням позивача, у порушення умов укладених договорів свої зобов`язання щодо оплати наданих Банком послуг належним чином не виконав. Останнє списання коштів з рахунку №26008301931173 відповідно до умов договорів відбулося у 2020 році, а в подальшому, зважаючи на відсутність коштів на рахунку відповідача, Банк був позбавлений можливості здійснити договірне списання коштів.

Внаслідок виконання Банком розпоряджень Клієнта про проведення операцій за рахунками, надання Клієнту послуг відповідно до вимог законодавства України та умов укладених договорів, а також неможливості списання коштів з Організації через відсутність коштів на її поточному рахунку в Банку і невиконання Організацією повідомлень Банку щодо необхідності погашення заборгованості, утворилася дебіторська заборгованість за договором банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року та договором банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року, яка була перенесена Банком на рахунки обліку простроченої дебіторської заборгованості.

За твердженням позивача, факт наявності простроченої дебіторської заборгованості за договорами та її розмір підтверджуються виписками з рахунків обліку простроченої дебіторської заборгованості та відповідними розрахунками.

Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту фактичного надання відповідачу послуг з розрахунково-касового обслуговування у заявленому обсязі.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банківська діяльність охоплює, зокрема, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та в порядку, встановлені договором.

Отже, сам факт укладення договору банківського рахунка та відкриття клієнту рахунку підтверджує виникнення між сторонами договірних правовідносин, однак не звільняє позивача від обов`язку довести як факт надання відповідних платних послуг у спірний період, так і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Подібний підхід викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17 квітня 2018 року у справі №910/4370/17, у якій Верховний Суд, вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості за розрахунково-касове обслуговування, звернув увагу на необхідність з`ясування обставин фактичного надання банком відповідних послуг та оцінки доказів, якими підтверджується підстава і розмір заявлених вимог.

Водночас у цій справі, на відміну від висновків місцевого господарського суду, надані позивачем докази у своїй сукупності та взаємному зв`язку дають підстави для висновку про доведеність як існування між сторонами зобов`язальних правовідносин за договорами банківського рахунку, так і фактичного надання Банком відповідачу послуг з ведення та розрахунково-касового обслуговування рахунків.

За твердженням позивача, відповідач порушив умови укладених сторонами договорів у частині оплати вартості послуг Банку, внаслідок чого утворилася заборгованість за розрахунково-касове обслуговування.

На підтвердження позовних вимог позивач подав копії договору банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року та договору банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року, тарифи на банківські послуги, документи щодо зміни тарифів та переведення відповідача на новий тарифний пакет, виписки по поточних рахунках та рахунках обліку простроченої дебіторської заборгованості, історії рахунків, а також розрахунки основного боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, з того, що подані Банком виписки по рахунках та історії рахунків не можуть бути визнаніналежними доказами через відсутність на них підписів відповідальних посадових осіб Банку.

Апелянт, заперечуючи проти такого висновку, зазначає, що банківські виписки та історії рахунків сформовані в автоматизованій банківській системі АТ "Ощадбанк" "БАРС-Millennium", є складовою бухгалтерського обліку Банку, подані до суду як паперові копії відповідних електронних даних та засвідчені представником Банку, а тому сама лише відсутність рукописного підпису посадової особи безпосередньо на роздруківці не може бути достатньою підставою для їх відхилення.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта у цій частині.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №910/5408/21 звернув увагу на те, що суди не повинні ототожнювати електронний документ та електронний доказ, а також формально відмовляти у врахуванні електронних доказів лише з підстав відсутності кваліфікованого електронного підпису, якщо з урахуванням характеру доказу та інших обставин справи можливо встановити його зміст, походження та зв`язок із предметом доказування.

Також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 листопада 2022 року у справі №917/1604/21 зазначено, що електронні докази можуть подаватися, зокрема, у паперовій копії, посвідченій у порядку, передбаченому законом, а у разі виникнення сумнівів щодо відповідності такої копії оригіналу суд оцінює її за правилами процесуального закону.

У даному випадку подані Банком історії рахунків та виписки містять реквізити, які дають можливість ідентифікувати їх як документи, сформовані в інформаційній системі Банку, зокрема найменування Банку, дані користувача, дату і час формування документа, номер рахунку, IBAN, відомості про вхідний залишок, дебет, кредит, вихідний залишок, дату операції та її призначення. Крім того, відповідні копії засвідчені Банком.

За таких обставин сама лише відсутність рукописного підпису посадової особи Банку безпосередньо на сформованій автоматизованою системою виписці не дає підстав для висновку про недопустимість чи недостовірність відображених у ній відомостей, особливо за умови їх узгодженості з іншими доказами у справі.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, подані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Умовами укладених між сторонами договорів банківського рахунку передбачено надання Банком Клієнту платних послуг з розрахунково-касового обслуговування відповідно до Тарифів, які є невід`ємною частиною договорів, обов`язок Клієнта оплачувати вартість таких послуг, право Банку здійснювати договірне списання належних до сплати сум, а у разі недостатності коштів на рахунку - обов`язок Клієнта забезпечити наявність коштів, необхідних для виконання зобов`язань з оплати послуг Банку.

Матеріалами справи підтверджується, що договори банківського рахунку у встановленому порядку не розірвані, рахунки відповідача не закриті, а доказів направлення будь-якою зі сторін повідомлення про припинення дії договорів матеріали справи не містять.

Отже, протягом спірного періоду договірні правовідносини між сторонами продовжували існувати, а у відповідача зберігався обов`язок оплачувати вартість послуг Банку відповідно до умов договорів та чинних тарифів.

При цьому відсутність або недостатність коштів на поточному рахунку відповідача не припиняла його грошового зобов`язання перед Банком, а лише унеможливлювала реалізацію передбаченого договорами механізму договірного списання відповідних сум.

У зв`язку з несплатою нарахованих комісій Банк відображав такі суми на рахунках бухгалтерського обліку простроченої дебіторської заборгованості.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо правової природи рахунків, на яких обліковувалася прострочена заборгованість.

Зазначені рахунки не є окремими поточними рахунками відповідача, відкритими поза межами укладених сторонами договорів банківського рахунку, а використовуються Банком для бухгалтерського обліку несплачених сум, які виникли внаслідок надання послуг за відповідними договорами.

Відтак висновок місцевого господарського суду про те, що відкриття інших банківських рахунків, ніж передбачені договорами, не погоджувалося сторонами, сам по собі не спростовує факту виникнення заборгованості за послуги Банку.

Колегія суддів також враховує, що на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Банком подано деталізовані розрахунки заборгованості окремо за кожним рахунком обліку простроченої заборгованості та належним чином засвідчені виписки по рахунках, які дозволяють простежити послідовність формування заявленої до стягнення суми.

При цьому надані під час апеляційного перегляду детальні розрахунки та виписки конкретизують відомості, які містяться у договорах, тарифах, виписках та історіях рахунків, поданих разом із позовом, та дають можливість перевірити взаємозв`язок між здійсненою банківською операцією, установленим тарифом, нарахованою комісією та її подальшим відображенням як простроченої заборгованості.

Щодо тарифних умов колегією суддів установлено, що відповідно до тарифів, які були додатком до договору банківського рахунку №931173-160316-161926 від 17 березня 2016 року, рахунок відповідача №26043300931173 був підключений до тарифного пакету "Моя справа", за яким плата за щомісячне обслуговування тарифного пакету становила 49,00 грн.

Водночас тарифами, які були додатком до договору банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року, плата за щомісячне обслуговування рахунку №26008301931173 первісно не встановлювалася.

Пунктом 3.3 договору банківського рахунку №3243 від 16 жовтня 2014 року сторонами погоджено право Банку змінювати тарифи з обов`язковим повідомленням Клієнта про змінений розмір тарифів, причини їх зміни та дату набрання ними чинності. Водночас Клієнту було надано право у разі незгоди зі зміненими тарифами повідомити про це Банк у встановлений договором строк.

Листом від 24 січня 2022 року №115.33-08/4435/2022-17/ВИХ АТ "Ощадбанк" повідомило ДП "РАРЗ" про зміну тарифів на банківські послуги та надало змінені тарифи для ознайомлення. Доказів повідомлення відповідачем Банку про незгоду із запропонованими тарифами матеріали справи не містять.

У подальшому розпорядженням від 21 лютого 2022 року №1 про переведення діючих клієнтів на нові тарифні пакети ДП "РАРЗ" було переведено на новий тарифний пакет. У додатку до зазначеного розпорядження містяться відомості безпосередньо щодо ДП "РАРЗ", його коду ЄДРПОУ та відповідних рахунків. Відповідно до пункту 2.1.2.1.1 нового тарифного пакету вартість щомісячного обслуговування поточного рахунку становила 120,00 грн.

Наведені тарифні умови узгоджуються з відомостями бухгалтерського обліку Банку.

Так, з історії рахунку UA463333680000035705345758877 та поданого Банком детального розрахунку вбачається формування основної заборгованості у розмірі 2 916,00 грн, у тому числі шляхом щомісячного нарахування плати за обслуговування поточного рахунку у розмірі 120,00 грн після зміни тарифного пакету.

З історії рахунку UA703333680000035701429398771 та відповідного розрахунку вбачається формування основної заборгованості у розмірі 2 187,00 грн. При цьому у відповідних документах відображені попередні нарахування по 49,00 грн, а після зміни тарифів - щомісячні нарахування по 120,00 грн.

Таким чином, як періодичність, так і розмір зазначених нарахувань кореспондують із тарифами, які діяли у відповідні періоди.

Щодо основної заборгованості у розмірі 49 445,12 грн, яка обліковується на рахунку НОМЕР_7 , колегія суддів зазначає наступне.

З поданого Банком детального розрахунку вбачається, що зазначена сума не є єдиним одноразовим нарахуванням, а сформована внаслідок послідовного віднесення на прострочену заборгованість несплачених комісій за розрахунково-касове обслуговування.

Так, у розрахунку відображені, зокрема, нарахування у розмірі 1 435,50 грн від 06 квітня 2022 року, 9 517,50 грн від 06 червня 2022 року, 2 304,34 грн від 08 серпня 2022 року, 3 933,00 грн від 06 вересня 2022 року, 1 744,80 грн від 06 жовтня 2022 року, 8 202,95 грн від 06 грудня 2022 року, 11 362,35 грн від 06 січня 2023 року та інші нарахування, сукупність яких із раніше сформованим залишком становить 49 445,12 грн.

Водночас банківськими виписками підтверджується перенесення на рахунок простроченої заборгованості саме тих сум та у ті дати, які наведені Банком у детальному розрахунку.

При цьому надані виписки дозволяють перевірити не лише факт бухгалтерського відображення відповідної суми, а й її походження з конкретних операцій з розрахунково-касового обслуговування.

Зокрема, нарахування 1 435,50 грн від 06 квітня 2022 року складається з комісії у розмірі 685,50 грн та комісії у розмірі 750,00 грн.

Комісія 685,50 грн відповідає 1,5 % від суми операції з видачі готівки у розмірі 45 700,00 грн, тоді як 750,00 грн відповідає вартості оброблення трьох розрахункових документів по 250,00 грн за кожний.

Аналогічно нарахування у розмірі 9 517,50 грн від 06 червня 2022 року складається з комісії 8 767,50 грн, що становить 1,5 % від суми операції з видачі готівки 584 500,00 грн, та 750,00 грн за проведення трьох розрахункових документів.

Такий механізм нарахування відповідає наданим Банком тарифам, якими передбачено, зокрема, комісію у розмірі 250,00 грн за відповідний переказ коштів у національній валюті на рахунок отримувача, відкритий в іншому банку, а також комісію у розмірі 1,5 % від суми видачі готівки в національній валюті.

Аналогічний взаємозв`язок простежується й щодо інших сум, які сформували заборгованість у розмірі 49 445,12 грн: суми, наведені у детальному розрахунку Банку, відповідають сумам перенесених на прострочення комісій, відображених у банківських виписках, а останні, у свою чергу, кореспондують із проведеними за рахунками відповідача операціями та встановленими тарифами.

Зокрема, наявне у розрахунку нарахування 3 223,20 грн від 06 жовтня 2023 року також відображене у виписці та історії рахунку, які були подані Банком разом із позовною заявою. В історії рахунку за 06 жовтня 2023 року міститься дебет у сумі 3 223,20 грн та відповідне збільшення залишку простроченої заборгованості.

Таким чином, історії рахунків та банківські виписки у цій справі не є лише внутрішніми документами Банку, які відображають кінцевий залишок заборгованості без можливості перевірити її походження.

У взаємному зв`язку з договорами банківського рахунку, тарифами, документами про їх зміну, відомостями про фактичний рух коштів, розрахунками Банку та виписками по рахунках вони дозволяють установити послідовність: здійснення банківської операції, визначення вартості відповідної послуги згідно з тарифом, нарахування комісії, неможливість її договірного списання через недостатність коштів та подальше віднесення несплаченої суми на рахунок обліку простроченої дебіторської заборгованості.

Саме оцінка зазначених доказів у такій сукупності та взаємному зв`язку відповідає приписам статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість місцевий господарський суд фактично обмежився оцінкою форми окремих виписок та історій рахунків, не дослідив належним чином їх зміст у взаємозв`язку з умовами договорів, тарифами та відомостями про проведені операції, а також помилково ототожнив рахунки обліку простроченої дебіторської заборгованості з поточними банківськими рахунками відповідача.

Відсутність заперечень відповідача щодо здійснених Банком нарахувань сама по собі не звільняє позивача від передбаченого процесуальним законом обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Водночас у цій справі позивачем надано сукупність взаємопов`язаних доказів, достатніх для встановлення факту надання відповідних послуг та розміру заборгованості, тоді як відповідач доказів помилковості конкретних банківських операцій, невідповідності застосованих тарифів умовам договорів, здійснення Банком нарахувань за операціями, які фактично не проводилися, або повної чи часткової сплати відповідних сум не подав.

Відповідач у суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав, доказів сплати заборгованості, закриття рахунків, розірвання договорів, оспорення застосованих тарифів чи неправильності здійснених Банком нарахувань не надав.

Також відповідач не скористався правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на апеляційну скаргу не подав та доводів апелянта не спростував.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що подані Банком договори, тарифи, документи про зміну тарифів, банківські виписки, історії рахунків, відомості про проведені операції та деталізовані розрахунки у своїй сукупності є достатніми доказами на підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача основного боргу за послуги з розрахунково-касового обслуговування у загальному розмірі 54 548,12 грн, з яких: 49 445,12 грн - заборгованість, яка обліковується на рахунку НОМЕР_7 ; 2 916,00 грн - заборгованість, яка обліковується на рахунку НОМЕР_1 ; 2 187,00 грн - заборгованість, яка обліковується на рахунку НОМЕР_2 .

Щодо заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою, тобто штрафом або пенею, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення його виконання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами укладених між сторонами договорів передбачена відповідальність Клієнта за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати послуг Банку у вигляді пені.

Як убачається з поданих позивачем розрахунків, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання Банк нарахував пеню: за заборгованістю, яка обліковується на рахунку UA423333680000035707483676585, у розмірі 14 939,16 грн; за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_1 , у розмірі 872,11 грн; за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_2 , у розмірі 595,61 грн.

Таким чином, загальний розмір заявленої позивачем пені становить 16 406,88 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, періоди прострочення, суми заборгованості, на які проведено відповідні нарахування, та передбачені договорами підстави відповідальності за порушення грошових зобов`язань, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення пені у вказаному розмірі.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів враховує, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до вказаної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є встановленими законом наслідками прострочення його виконання. Інфляційні втрати спрямовані на компенсацію кредитору втрат від знецінення грошових коштів за період прострочення, тоді як три проценти річних є платою за користування боржником грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За прострочення виконання грошових зобов`язань позивач нарахував інфляційні втрати: за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_7 , у розмірі 11 288,15 грн; за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_1 , у розмірі 630,30 грн; за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_2 , у розмірі 357,90 грн.

Загальний розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат становить 12 276,35 грн.

Крім того, позивачем нараховано три проценти річних: за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_7 , у розмірі 4 121,50 грн; за заборгованістю, яка обліковується на рахунку НОМЕР_1 , у розмірі 226,25 грн; за заборгованістю, яка обліковується на рахунку UA703333680000035701429398771, у розмірі 126,13 грн.

Перевіривши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат і трьох процентів річних з урахуванням сум прострочених платежів та визначених Банком періодів прострочення, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні нарахування здійснені згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач контррозрахунку пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних не подав, визначених позивачем періодів прострочення та застосованих при здійсненні розрахунків показників не спростував.

Отже, вимоги позивача про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 87 705,22 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи встановлені під час апеляційного перегляду обставини, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та взаємному зв`язку, внаслідок чого дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 13 травня 2026 року у справі №918/354/26 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (33000, м.Рівне, вул. Соборна, 364, код ЄДРПОУ 08276316) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (33028, м.Рівне, вул. С.Петлюри, 16, код ЄДРПОУ 09333401) 87705,22 грн заборгованості, з яких: 54 548,12 грн основного боргу, 16 406,88 грн пені, 12 276,35 грн інфляційних втрат, 4 473,87 грн трьох процентів річних, а також 3 328,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4 992,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/354/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "28" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.