Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №910/15074/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Справа № 910/15074/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: ОСОБА_1

відповідача 2: Дудяк Р.А., Голубицький С.Г.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Рудь": ОСОБА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 : не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.26р. у справі №910/15074/25, ухвалене суддею Тимошенко О.М., повне рішення складено 25.05.26р.

за позовом ОСОБА_5

до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест"

відповідача-2 ОСОБА_6

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Рудь", ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсним договір №25-106 від 05.08.2025, який укладений між відповідачами, відповідно до якого Відповідач-1 відступив відповідачу-2 право грошової вимоги до позивача щодо компенсації справедливої вартості акцій, придбаних ОСОБА_3 у Відповдіача-1 на виконання процедури безвідкличної вимоги про придбання акцій ПАТ "Житомирський маслозавод".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026р. у задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду по справі №910/15074/25 від 13.05.2026року, оскільки апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня вручення повного рішення суду, яке було виготовлено 25.05.2026 року. Прийняти вказану апеляційну скаргу до розгляду та порушити апеляційне провадження. Дозволити представнику ОСОБА_5 адвокату Кудрицькому Р.П. приймати участь у судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №910/15074/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 13 травня 2026 року по справі №910/15074/25. Прийняти нове рішення по справі №910/15074/25, яким визнати недійсним договір №25-106 від 07 серпня 2025 року, який був підписаний між ТзОВ “НАВІГАТОР-ІНВЕСТ” та ОСОБА_6 . Вирішити питання щодо судових витрат.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №910/15074/25 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.26р. у справі №910/15074/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "06" серпня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2(ВКЗ). Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №910/15074/25. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест", ОСОБА_6 , Акціонерному товариству "Рудь", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 16.07.2026. Клопотання представника ОСОБА_5 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/15074/25 - задоволено.

07.07.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15.07.2026р. в системі "Електронний суд" були сформовані заяви представника ОСОБА_6 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також, 15.07.2026 р. представник ОСОБА_6 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026 р. у справі №910/15074/25 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 – без задоволення.

16.07.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Акціонерного товариства "Рудь" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.07.2026 р. представник Акціонерного товариства "Рудь" надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 травня 2026 року у справі № 910/15074/25 задовольнити. Рішення Господарського суду Житомирської області від 13 травня 2026 року у справі № 910/15074/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору № 25-106 від 07 серпня 2025 року задовольнити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р. заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест", ОСОБА_6 , Акціонерного товариства "Рудь" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/15074/25 - задоволено.

З відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що суддя - член колегії Бучинська Г.Б. перебувала у відпустці з 03.08.2026 по 14.08.2026 включно.

Розпорядженням керівника апарату №01-05/769 від 04.08.2026р. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15074/25.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №910/15074/25 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026р. у справі №910/15074/25 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суд від 06.08.2026 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "11" серпня 2026 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ) .

09.08.2026р. до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення судового засідання по справі №910/13578/25.

10.08.2026 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест" до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Кудрицького Р.П. про відкладення розгляду справи, вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до положень частини дванадцятої статті 270 ГПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У поданому клопотанні представник апелянта посилається на неможливість участі у судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у відрядженні в м. Одеса та поверненням до м. Києва 11.08.2026, на підтвердження чого надано електронний квиток №16092589.

Однак сама по собі зайнятість представника сторони в іншому місці або його перебування у відрядженні не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. При цьому суд враховує, що відповідно до статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а тому неможливість участі конкретного представника не позбавляє учасника справи можливості забезпечити представництво своїх інтересів іншим представником або взяти участь у судовому засіданні особисто.

Крім того, відповідно до статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у клопотанні обставини не свідчать про існування таких об`єктивних та непереборних перешкод, які б унеможливлювали розгляд справи у призначеному судовому засіданні. Відтак наведені представником причини неявки не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 56, 114, 202 та 270 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Кудрицького Р.П. про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні відповідачі заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для залишення його без змін.

Представник Акціонерного товариства «Рудь» у судовому засіданні надав додаткові пояснення по суті спору.

Представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності порушеного права у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги № 25 від 07 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 .

При цьому суд зазначив, що не досліджує обставини щодо наявності чи відсутності заборгованості позивача, ОСОБА_3 , а також третьої особи ОСОБА_4 перед відповідачами, оскільки такі обставини не мають правового значення для вирішення цього спору. Сам по собі договір про відступлення права вимоги не впливає на наявність або відсутність зобов`язання боржника.

Безпідставність, на думку позивача, грошових вимог відповідачів може бути предметом доказування та оцінки у відповідних спорах за майновими вимогами, а не шляхом пред`явлення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем наявності юридичного інтересу у визнанні спірного договору недійсним. На думку апелянта, суд першої інстанції фактично не спростував наявності у позивача такого інтересу, а лише помилково ототожнив спір щодо дійсності договору відступлення права вимоги зі спором про наявність або відсутність самого боргу.

При цьому апелянт зазначає, що саме укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги стало юридичною підставою для пред`явлення до позивача вимог на суму понад 391 млн грн, що, на його думку, свідчить про безпосередній вплив оспорюваного правочину на його права та законні інтереси та, відповідно, підтверджує наявність у нього юридично значущої заінтересованості у вирішенні питання щодо дійсності такого договору.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовився досліджувати обставини щодо існування чи припинення права вимоги, помилково вважаючи їх такими, що не мають значення для вирішення спору. Апелянт зазначає, що відповідно до положень статей 512, 514 та 656 ЦК України предметом відступлення може бути лише дійсна майнова вимога, яка належить первісному кредитору на момент укладення договору, а тому встановлення факту існування чи припинення такого права вимоги є необхідним для оцінки дійсності спірного правочину та його відповідності вимогам статей 203 і 215 ЦК України.

Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції фактично ототожнив питання існування зобов`язання з наявністю у позивача права на судовий захист від незаконного, на його думку, відступлення права вимоги, а також не дослідив належним чином обставини, на які позивач посилався на підтвердження порушення його прав. На переконання апелянта, такий підхід призвів до неповного з`ясування обставин справи, передчасності висновків щодо дійсності договору відступлення права вимоги та порушення судом вимог частини четвертої статті 236 ГПК України і частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Представник Акціонерного товариства «Рудь» подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ОСОБА_5 є заінтересованою особою у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України, оскільки договір № 25-106 безпосередньо стосується заявленого переходу до ОСОБА_6 права вимоги до неї та вже був використаний останнім як підстава для пред`явлення відповідного майнового позову.

Представник АТ «Рудь» зазначає, що до укладення договору № 25-106 ОСОБА_6 не мав статусу нового кредитора щодо ОСОБА_5 , а саме оспорюваний договір став формальною підставою для стверджування про набуття відповідного права вимоги.

На думку представника АТ «Рудь», визнання договору недійсним здатне усунути конкретне порушення інтересу ОСОБА_5 , оскільки позбавить ОСОБА_6 можливості посилатися на договір № 25-106 як на правову підставу набуття ним спірного права вимоги.

Крім того, представник АТ «Рудь» вказує, що наявні в матеріалах справи докази, на його переконання, підтверджують припинення відступленої вимоги та обізнаність сторін оспорюваного договору про відсутність реального права вимоги, яке могло бути передане за договором № 25-106. Водночас суд першої інстанції, на думку представника відповідача, не надав зазначеним доказам належної правової оцінки.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Інвест" у відзиві зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив фактичні обставини, які мають значення для її вирішення, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підтвердження своєї позиції позивач також звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21, провадження № 12-45гс22, які, на його думку, підлягають застосуванню до спірних правовідносин та підтверджують правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності доведення особою, яка не є стороною правочину, наявності порушеного права або законного інтересу, що підлягає судовому захисту.

Відтак, позивач вважає, що сам по собі факт існування договору відступлення права вимоги або пред`явлення на його підставі вимог до ОСОБА_5 не є безумовною підставою для визнання останньої заінтересованою особою у розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України. На думку позивача, ОСОБА_5 повинна довести, що саме оспорюваний правочин безпосередньо порушує її права чи охоронювані законом інтереси та що обраний нею спосіб захисту є належним і здатним призвести до реального відновлення такого порушеного права чи інтересу.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_6 у відзиві зазначає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026 у справі № 910/15074/25 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ОСОБА_5 є безпідставною.

Зокрема, представник зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Навігатор-Інвест» у справі №906/453/19, у межах якої 02.12.2021 було укладено Угоду про позасудове врегулювання спору, стосувалися стягнення компенсації різниці між вартістю придбаних акцій у кількості 49 575 штук та їх ринковою вартістю в розмірі 39,21 грн за одну акцію.

На думку представника, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення ТОВ «Навігатор-Інвест» не втратило права на отримання відповідної компенсації, а відтак мало право розпоряджатися належним йому правом вимоги, у тому числі відступати його іншій особі.

Крім того, представник ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та встановлені фактичні обставини, правомірно виходив із положень частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, саме на нього покладається обов`язок доведення не лише невідповідності такого правочину вимогам закону, а й наявності юридично значущої заінтересованості у визнанні його недійсним.

На переконання представника відповідача, така заінтересованість може бути встановлена за наявності сукупності обставин, а саме: якщо оспорюваний договір безпосередньо порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача; відповідне порушення виникло саме внаслідок укладення такого договору; а визнання правочину недійсним здатне спричинити для позивача юридично значущі наслідки та відновити його права чи інтереси.

Відтак, представник ОСОБА_6 вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Житомирської області про те, що позивачем не доведено наявності передбаченої частиною третьою статті 215 ЦК України заінтересованості у визнанні оспорюваного договору недійсним, оскільки необхідної сукупності наведених умов матеріалами справи не підтверджено.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

26 грудня 2017 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була укладена Угода про узгодження дій акціонерів, які є афілійованими особами, при придбанні акцій публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» у всіх власників (далі – Угода акціонерів).

26 грудня 2017 року ОСОБА_3 направив Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та ПАТ "Житомирський маслозавод" (нова назва – АТ "РУДЬ") листа про те, що ОСОБА_3 спільно з афілійованими особами - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі Угоди акціонерів став власником 26 479 678 штук простих іменних акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", що складає 95,0284% від загальної кількості простих іменних акцій товариства.

26 грудня 2017 року від акціонера ПАТ "Житомирський маслозавод" ОСОБА_3 до ПАТ "Житомирський маслозавод" надійшло повідомлення (вх. № 475) про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет простих іменних акцій в кількості 26 479 678 штук, що складає 95,0284% від загальної кількості простих іменних акцій товариства та про намір скористатися правами, передбаченими ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на їх вимогу.

Рішенням Наглядової ради ПАТ "Житомирський маслозавод" від 09.01.2018, оформленим протоколом № 88 від 09.01.2018, затверджено ринкову вартість однієї акції ПАТ "Житомирський маслозавод" станом на 22.12.2017 в розмірі 10,39 грн.

10 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ "Житомирський маслозавод" з публічною безвідкличною вимогою від 10.01.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", відповідно до якої ціна придбання акцій складає 10,50 грн.

11 січня 2018 року ПАТ "Житомирський маслозавод" розмістило Публічну безвідкличну вимогу ОСОБА_3 на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів НКЦПФР – http://www.ztm.ho.ua/.

18 січня 2018 року ОСОБА_3 було перераховано на рахунок умовного зберігання (ескроу) в ПуАТ «КБ «Акордбанк» кошти для проведення розрахунків з усіма міноритарними акціонерами.

З 19 по 23 січня 2018 року, акції ПАТ «Житомирський маслозавод», які обліковувались на рахунках в цінних паперах міноритарних були перераховані на рахунок в цінних паперах заявника публічної безвідкличної вимоги - ОСОБА_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 , не погодившись із ціною примусового викупу акцій ПАТ «Житомирський маслозавод», у 2019 року звернулися до Господарського суду Житомирської області з позовом до АТ «Житомирський маслозавод» та ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості примусово викуплених акцій.

Зі змісту позовної заяви, обставини якої не заперечувалися відповідачами, вбачається, що позовні вимоги ґрунтувалися на незгоді позивачів із визначеною вартістю акцій, які були викуплені ОСОБА_3 у ТОВ «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» у процедурі обов`язкового продажу акцій (сквіз-аут) ПАТ «Житомирський маслозавод», яке в подальшому було перейменовано в АТ «РУДЬ».

Господарським судом Житомирської області було відкрито провадження у справі №906/453/19 за вказаним позовом.

02.12.2021 між ОСОБА_3 та ТОВ "Навігатор-Інвест" укладена угода, у якій її сторони погодили, що позовні вимоги товариства задовольняються ОСОБА_3 шляхом сплати 495750,00 грн. В разі отримання цієї суми, товариство зобов`язалось відмовитись від позову у справі №906/453/19.

Після отримання зазначених коштів ТОВ «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» оформило та подало до суду заяву про відмову від позову, що свідчить про фактичне виконання Угоди про врегулювання та припинення Спору між Сторонами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.12.2021 у справі №906/453/19 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ІНВЕСТ» від позову до Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» про визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Житомирський маслозавод», оформленого протоколом № 88 від 09.01.2018, та до фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості придбаних акцій у розмірі 1 423 298,25 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР ІНВЕСТ» до ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості придбаних ним акцій АТ «ЖМЗ» закрито.

07.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» (далі – Первісний кредитор або Відповідач 1) та ОСОБА_6 (далі – Новий кредитор або Відповідач 2) укладено Договір № 25-106 від 07.08.2025 (далі – Договір № 25-106), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору право грошової вимоги до боржників в обсязі та на умовах, які існують станом на дату укладення цього договору. За домовленістю сторін, вартість права вимоги оцінюється сторонами в розмірі 2 478,75 грн.

01.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 була підписана Додаткова угода №1 до Договору № 25-106 (далі – Додаткова угода № 1), яким вартість відступлення права вимоги, а також вартість самої вимоги, була визначена в розмірі 11 819 645, 01 гривень.

03.09.2025 р. Господарський суд Житомирської області відкрив провадження у справі № 906/1068/25 за позовом ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 як до афілійованої особи заявника публічної безвідкличної вимоги справедливої ринкової вартості акцій АТ «ЖМЗ» при проведенні процедури сквіз-аут в сумі 391 606 275,32 грн.

10.11.2025 року між Товариством та ОСОБА_6 була підписана Додаткова угода №2 до Договору № 25-106 (далі – Додаткова угода № 2), яким було визначено, що Товариство відступає, а ОСОБА_6 набуває частину Права вимоги станом на 31 липня 2025 року в розмірі 11 819 645, 01 гривень.

З урахуванням наведених обставин ОСОБА_5 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору № 25-106 від 07.08.2025, посилаючись на те, що його укладення безпосередньо впливає на її права та законні інтереси.

Позивач зазначає, що невизнання ТОВ «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» припинення зобов`язання щодо компенсації справедливої ринкової вартості акцій, придбаних ОСОБА_3 , та укладення між відповідачами договору № 25-106 про відступлення права вимоги до афілійованих осіб ОСОБА_3 , зокрема ОСОБА_5 , створює передумови для пред`явлення ОСОБА_6 вимог до неї як до солідарного боржника щодо виконання обов`язку з компенсації справедливої ринкової вартості акцій Акціонерного товариства «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД».

При цьому, на переконання позивача, відповідне зобов`язання вже було виконане у повному обсязі іншим солідарним боржником ОСОБА_3 у межах виконання Угоди про позасудове врегулювання спору від 02.12.2021.

ОСОБА_5 також зазначає, що не отримувала від ТОВ «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» або ОСОБА_6 повідомлень про укладення будь-яких правочинів щодо відчуження чи відступлення прав вимоги, пов`язаних із компенсацією справедливої ринкової вартості акцій АТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», придбаних ОСОБА_3 у межах процедури squeeze-out, у тому числі щодо договору № 25-106.

На думку позивача, укладення відповідачами зазначеного договору свідчить про невизнання ними припинення зобов`язання щодо компенсації справедливої ринкової вартості акцій, яке, як стверджує ОСОБА_5 , було повністю виконане ОСОБА_3 відповідно до Угоди про позасудове врегулювання спору від 02.12.2021.

Позивач вважає, що укладення договору № 25-106 безпосередньо впливає на її права та законні інтереси, оскільки: створює передумови для повторного стягнення коштів за вже виконаним зобов`язанням; породжує правову невизначеність щодо припинення відповідного зобов`язання; створює загрозу пред`явлення до ОСОБА_5 вимог як до солідарного боржника; суперечить принципу припинення зобов`язання його належним виконанням; не відповідає принципу дійсності права вимоги, оскільки відступлення може стосуватися лише дійсної та існуючої на момент його вчинення вимоги.

Отже, за доводами позивача, укладення ТОВ «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 договору № 25-106 створює для ОСОБА_5 як особи, яка вважає себе солідарним боржником за відповідним зобов`язанням, загрозу безпідставного притягнення до майнової відповідальності та порушує її законний інтерес у визнанні припиненим зобов`язання щодо компенсації вартості придбаних акцій АТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» у зв`язку з його виконанням ОСОБА_3 у межах Угоди про позасудове врегулювання спору від 02.12.2021.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026р. у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

4. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, крім іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина 1 статті 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, а також застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору № 25-106 від 07.08.2025 про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, зобов`язання щодо компенсації справедливої ринкової вартості акцій АТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» було припинене належним виконанням ОСОБА_3 у межах Угоди про позасудове врегулювання спору від 02.12.2021, а тому на момент укладення оспорюваного Договору право вимоги, яке було предметом відступлення, не існувало.

При цьому Позивач вказує, що укладення спірного Договору створює для неї, як особи, яку вона вважає солідарним боржником за відповідними зобов`язаннями, загрозу повторного пред`явлення вимог щодо виконання зобов`язання, яке, на її переконання, вже було припинене виконанням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, одна зі сторін або інша заінтересована особа може заперечувати його дійсність на підставах, встановлених законом.

Отже, правом на звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним наділена не лише його сторона, а й інша заінтересована особа. Водночас сама лише обставина того, що особа не є стороною правочину, не позбавляє її права на його оспорювання, однак покладає на неї обов`язок довести наявність конкретного порушеного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого спрямовано відповідний позов.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, тобто довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і що в результаті визнання такого договору недійсним її права та інтереси буде захищено і відновлено.

При цьому вимога заінтересованої особи про визнання правочину недійсним має бути спрямована на реальний та ефективний захист її права або охоронюваного законом інтересу, а не ґрунтуватися лише на припущенні про можливість виникнення у майбутньому несприятливих для неї наслідків.

Таким чином, особа, яка не була стороною оспорюваного правочину, для підтвердження своєї заінтересованості повинна довести сукупність обставин, а саме: що оспорюваний правочин безпосередньо порушує її право або охоронюваний законом інтерес; що відповідне порушення виникло саме внаслідок укладення такого правочину та не існувало до його укладення; а також, що визнання правочину недійсним є належним та ефективним способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права або усунення негативних наслідків для позивача.

Апеляційним судом враховується, що правовідносини за спірним договором виникають з правовідносин проведеної процедури примусового викупу акції АТ «Житомирський маслозавод» (нова назва АТ «Рудь») шляхом заявлення публічної безвідкличної вимог (сквіз-аут).

Судова практика в корпоративних спорах розглядає процедуру сквіз-аут як єдиний комплекс дій, результатом якого є вчинення правочину з викупу цінних паперів на вимогу мажоритарного акціонера, що володіє домінуючим пакетом акцій (постанова ВПВС від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 та інші).

ОСОБА_5 приймала участь в процедурі сквіз-аут як афілійована особа, акціонер, разом з акціонерами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Процедура викупу акцій завершилась, оскільки в період з 19 по 23 січня 2018 року акції ПАТ «Житомирський маслозавод», які обліковувались на рахунках в цінних паперах міноритарних акціонерів, були перераховані на рахунок в цінних паперах заявника публічної безвідкличної вимоги - ОСОБА_3 . Наведені обставини встановлювались судом у справі №906/453/19.

Усталена судова практика у справах про визнання угод недійсними виходить з наступних правових позицій.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок вперше викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та є сталим).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 у розвиток наведеної правової позиції також зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права (аналогічний правовий висновок, про відступ від якого клопоче скаржник, викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та схожий за змістом - у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (такий усталений правовий висновок, від якого просить відступити скаржник, міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_5 не довела наявності у неї порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який був би безпосередньо пов`язаний з укладенням Договору № 25-106 від 07.08.2025.

Сам по собі факт укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ «НАВІГАТОР-ІНВЕСТ» та ОСОБА_6 не породжує для ОСОБА_5 жодних нових зобов`язань та не змінює її правового становища. Позивач не є стороною оспорюваного Договору, а спірний правочин не встановлює, не змінює та не припиняє безпосередньо її прав чи обов`язків.

Доводи ОСОБА_5 про можливість пред`явлення до неї в майбутньому вимог як до солідарного боржника є припущеннями щодо можливого виникнення відповідних правовідносин у майбутньому. Водночас сама лише ймовірність пред`явлення до особи вимог у майбутньому не може свідчити про порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів на момент укладення оспорюваного правочину.

Саме лише укладення Договору № 25-106 від 07.08.2025 не створює для ОСОБА_5 жодних обов`язків перед ОСОБА_6 до моменту пред`явлення будь якої вимоги , що випливає з цього договору. Посилання апелянта на позов у справі № 906/1068/25, яка перебуває у провадженні господарського суду Житомирської області, та зазначення позивачем спірної угоди як підстави для позову, не приймається до уваги, оскільки усі обставини , які будуть встановлені і оцінені судом у розгляді справи № 906/1068/25, можуть бути ураховані судом лише після набрання рішенням у цій справі законної сили.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача ОСОБА_5 існування порушеного права або охоронюваного законом інтересу, який виник внаслідок укладення оспорюваного Договору.

Ураховується також, що відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, для спростування презумпції правомірності оспорюваного правочину Позивач повинна довести не лише свою заінтересованість у його оспорюванні, а й наявність передбачених законом підстав для визнання цього правочину недійсним, які існували саме на момент його вчинення. Оскільки позивач фактично пов`язує необхідність визнання Договору недійсним не з наявним та безпосереднім порушенням її прав, а з необхідністю запобігти можливому пред`явленню до неї вимог у майбутньому, така обставина не може розглядатися як достатня підстава для визнання особи заінтересованою у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Таким чином, відсутність доведеного порушеного права чи охоронюваного законом інтересу ОСОБА_5 при зверненні з даним позовом є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Погоджуючись у цілому з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне, з урахуванням існуючої судової практики, звернути увагу на правову природу оспорюваного Договору № 25-106 від 07.08.2025 про відступлення права вимоги.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Особливістю відступлення права вимоги на підставі договору є те, що відповідний правочин має подвійну правову природу: з одного боку, він спрямований на зміну суб`єктного складу існуючого зобов`язання на стороні кредитора, а з іншого - регулює безпосередні договірні відносини між первісним та новим кредиторами.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Отже, за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги спрямований не на встановлення нового обов`язку боржника, а на передачу новому кредитору того права, яке належало первісному кредитору на момент його відступлення.

З норми статті 514 Цивільного кодексу України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 Цивільного кодексу України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим.

У розумінні положень статті 519 Цивільного кодексу України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 Цивільного кодексу України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" Цивільного кодексу України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 Цивільного кодексу України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 Цивільного кодексу України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 Цивільного кодексу України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV "Правочини. Представництво" Цивільного кодексу України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Натомість за прямою вказівкою статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Виходячи з наведеної правової позиції, посилання позивача на недійсність вимоги не може бути підставою для визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги .

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2022 у справі № 947/23885/19, в якій наголошено на тому що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

У підсумку, апеляційний суд вважає позов необґрунтованим, що підтверджує правильний висновок про відмову у ньому.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак мотиви такої відмови підлягають уточненню з урахуванням наведених вище висновків.

З огляду на викладене, колегія суддів, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 ЦК України, зокрема засадами справедливості, добросовісності та розумності, погоджується з правильним по суті висновком Господарського суду Житомирської області про відмову у задоволенні позову, однак вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026 у справі № 910/15074/25, виклавши її з мотивів, наведених судом апеляційної інстанції у цій постанові.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026 у справі №910/15074/25 підлягає залишенню без змін із зміною його мотивувальної частини з мотивів, викладених у цій постанові апеляційного суду.

Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (скаржника).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026р. у справі №910/15074/25 - залишити без задоволення.

Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінити, викласти її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2026 р. у справі №910/15074/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №910/15074/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повна постанова складена "24" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.