Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/16304/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 910/16304/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін;

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" та Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026

у справі № 910/16304/25 (суддя - Черногуз А.Ф.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання"

про стягнення 137 097,95 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви

Міністерство оборони України (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" (надалі - відповідач) про стягнення 137 097,95 грн штрафних санкцій за договором №1786/29/ЗБ/26 на виконання будівельних робіт від 25.09.2023.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 5 116,85 грн штраф і у розмірі 118 602,52 грн та 2 186,01 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Міністерство оборони України 03.06.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 у справі № 910/16304/25 змінити: - виклавши абзац перший резолютивної частини рішення суду в такій редакції: "Позов задовольнити повністю";- в частині визначення розміру стягнутої пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 МЕТАЛООБРОБНИЙ ЗАВОД КОТЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Міністерства оборони України, збільшивши суму стягнення з 5 116,85 грн до 18 495,43 грн;- в частині визначення розміру стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 МЕТАЛООБРОБНИЙ ЗАВОД КОТЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Міністерства оборони України судових витрат, збільшивши їх розмір з 2 186,01 грн до 2 422,40 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 у справі № 910/16304/25 залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 МЕТАЛООБРОБНИЙ ЗАВОД КОТЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Міністерства оборони України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 у справі № 910/16304/25; призначено до розгляду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 у справі № 910/16304/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників (в закритому судовому засіданні).

Також, не погодившись частково з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" 05.06.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 08.06.2026), в якій просить рішення Господарського суду Київської області №910/16304/25 від 18.05.2026 року скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Міністерства оборони України повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський абразивний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі № 910/745/26, призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників;

24.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який приймається судом апеляційної інстанції на підставі ст. 263 ГПК України.

27.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" надійшли письмові пояснення у даній справі.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає всі доводи та пояснення сторін лише в межах вимог та доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 42, 269 ГПК України.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції), та постанова ухвалена в перший робочий день головуючої судді після виходу з відпустки, також з урахуванням дії воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги Міністерства оборони України та короткий зміст наведених у ній доводів

Міністерство оборони України частково оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача решти пені у розмірі 13 378,58 грн, вважаючи, що в цій частині рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, за доводами скаржника, судом першої інстанції відмовлено у стягненні заявленої суми пені з тих підстав, що частина друга статті 231 Господарського кодексу України прямо визначає базу для обчислення штрафних санкцій - вартість робіт, з яких допущено прострочення виконання, а тому, на думку суду, штрафні санкції мають нараховуватись саме від вартості простроченого обсягу робіт, а не від загальної договірної ціни, як передбачено пунктом 14.5 договору.

Позивач не погоджується з таким висновком та зазначає, що частина друга статті 231 ГК України лише встановлює можливість договірного регулювання застосування штрафних санкцій, тоді як частина четверта цієї ж статті прямо передбачає, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання. Оскільки пунктом 14.5 договору сторони погодили нарахування пені у розмірі 0,002% саме від договірної ціни за кожен день прострочення, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно застосував розрахунок пені від вартості простроченого обсягу робіт, знехтувавши погодженою сторонами договірною умовою, яка відповідає частині четвертій статті 231 ГК України.

На цій підставі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов повністю - та фактично збільшивши суму стягнутої пені з 5 116,85 грн до 18 495,43 грн та, відповідно, суму судових витрат з 2 186,01 грн до 2 422,40 грн, залишивши рішення в іншій частині без змін, а також стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

5. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ « 703 Металообробний завод котельного обладнання» оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, вважаючи його незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Щодо порушення норм процесуального права, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі, хоча відповідач заявляв відповідне клопотання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, обґрунтовуючи це тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15480/25 за позовом самого апелянта до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за тим самим договором підряду №1786/29/ЗБ/26, у якій встановлюється факт виконання робіт та сума основного боргу, на яку в цій справі нараховані штрафні санкції.

Апелянт вважає, що вирішення справи №910/15480/25 має визначальне значення для цієї справи, оскільки сума робіт, зазначена позивачем як прострочена (1 694 321,67 грн), не відповідає дійсності - фактично акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, направлений листом №191 від 28.10.2025, стосується суми лише 664 234,54 грн, правомірність оплати якої і є предметом розгляду у справі №910/15480/25.

Щодо обставин справи, апелянт зазначає, що роботи за договором підряду №1786/29/3Б/26 від 25.09.2023 (вартістю 6 124 315,62 грн за додатковою угодою №7, зі строком виконання до 30.11.2024, продовженим додатковою угодою №9 до 31.03.2025) фактично були виконані до 07.03.2025, коли акт приймання виконаних робіт форми КБ-2 і довідку форми КБ-3 було надано замовнику на підписання; після виявлення недоліків листом від 08.04.2025 підрядник їх усунув, що підтверджено підписаним 27.06.2025 обома сторонами актом прийому-передачі виконаних робіт без зауважень, а 29.10.2025 акт форми КБ-2 на суму 664 234,54 грн було повторно надано замовнику (отримано ним 29.10.2025), проте так і не підписано та не оплачено.

З огляду на це апелянт вважає нарахування штрафних санкцій за визначений позивачем період та розмір необґрунтованим, оскільки об`єкт фактично зданий в експлуатацію, а роботи виконані.

Щодо порушення норм матеріального права, апелянт посилається на частину другу статті 231 ГК України, яка визначає базу для нарахування пені та штрафу саме як вартість робіт, з яких допущено прострочення виконання, а не загальну договірну ціну. Оскільки такою вартістю є сума 664 234,54 грн (за актом форми КБ-2), а не 1 694 321,67 грн, як помилково визначив суд першої інстанції, апелянт наводить власний розрахунок: пеня за 151 день прострочення (з урахуванням продовження строку договору додатковою угодою №9 до 31.05.2025) має становити 3 438,70 грн замість стягнутих 5 116,85 грн, а штраф за 32 дні прострочення - 4 076,39 грн.

На цих підставах вказаний апелянт просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 у справі №910/16304/25 повністю та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову Міністерства оборони України.

6. Узагальнений виклад доводів відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" на апеляційну скаргу

ТОВ « 703 МОЗКО» не погоджується з апеляційною скаргою Міністерства оборони України, зазначаючи, що за договором підряду №1786/29/3Б/26 від 25.09.2023 (з урахуванням додаткових угод №7 та №9) низку актів приймання-передачі на загальну суму понад 4,4 млн грн підписано двосторонньо та оплачено без заперечень, тоді як наданий 29.10.2025 акт форми КБ-2 та довідка КБ-3 на суму 664 234,54 грн з ПДВ (супровідним листом №191 від 28.10.2025) замовником не підписані, зауважень не надано, кошти не сплачено.

Товариство наполягає, що саме ця сума - 664 234,54 грн, а не 1 694 321,67 грн, як зазначає апелянт, і тим більше не загальна договірна вартість 6 124 315,62 грн - є сумою фактично виконаних робіт, на яку можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки акта приймання-передачі на суму 1 694 321,67 грн апелянтом не надано. Товариство заперечує наявність будь-яких правових підстав для нарахування санкцій на суми, що перевищують вартість фактично виконаних робіт, зазначаючи, що правомірність оплати за актом на суму 664 234,54 грн є предметом розгляду в іншій справі №910/15480/25.

На цих підставах ТОВ « 703 МОЗКО» просить залишити апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 у справі №910/16304/25 та задовольнити апеляційну скаргу товариства.

7. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 703 Металообробний завод котельного обладнання» (підрядник) укладено договір підряду №1786/29/3Б/26 на виконання будівельних робіт.

Предметом договору є виконання підрядником робіт з реконструкції приміщень будівлі №54/6 для встановлення ангіографа у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у місті Києві за кодом ДК 45216200-6.

Упродовж виконання договору сторони уклали дев`ять додаткових угод, якими вносили зміни до окремих умов договору, зокрема щодо вартості та строків виконання робіт.

Відповідно до пункту 2.1 договору у редакції додаткової угоди № 7 від 01.11.2024 вартість робіт становить 6124315,62 грн, у тому числі ПДВ - 1020719,27 грн. Договірна ціна визначена як тверда.

Згідно з пунктом 3.1 договору у редакції додаткової угоди №7 від 01.11.2024 строк виконання робіт встановлено до 30.11.2024 включно.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою закінчення робіт є дата підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, який складається після підписання останнього акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Станом на 25.12.2024 сторонами було підписано останні акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт становила 4429993,95 грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням строків завершення робіт за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 ним була нарахована пеня у розмірі 3797,19 грн, яка була сплачена відповідачем 07.01.2025.

На думку позивача, це свідчить про визнання відповідачем факту прострочення виконання договірних зобов`язань.

Позивач стверджує, що станом на 31.05.2025 незавершені роботи не були виконані, закінчений об`єкт в експлуатацію не здано, а акт готовності об`єкта до експлуатації сторонами не підписано.

Листом від 24.06.2025 № 97 відповідач повідомив позивача про повне виконання робіт за договором.

27.06.2025 комісією за участю представників замовника, підрядника, користувача об`єкта та технічного нагляду проведено огляд виконаних робіт, за результатами якого складено акт приймання-передачі виконаних робіт, у якому зазначено про відсутність зауважень до виконаних робіт.

Крім того, позивач посилається на доповідні записки особи, яка здійснювала технічний нагляд на об`єкті, від 26.02.2025 та 09.05.2025, у яких зазначалося про наявність недоліків та незавершеність робіт на об`єкті.

Позивачем була направлена претензія щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, однак відповідач її не задовольнив.

Позивач вважає, що відповідач порушив умови договору щодо строків виконання робіт, оскільки роботи мали бути завершені до 30.11.2024, тоді як фактично були завершені лише 24.06.2025, а прийняті - 27.06.2025.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 14.5 договору за порушення строків виконання робіт підрядник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,002 % від договірної ціни за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, за період прострочення з 01.01.2025 по 31.05.2025 (151 день) сума пені становить 18495,43 грн.

Крім того, позивач вказує, що роботи фінансувалися за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку з чим підлягає застосуванню частина 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Позивач зазначає, що станом на 01.01.2025 невиконаними залишалися роботи на суму 1694321,67 грн, а прострочення перевищило 30 днів, тому відповідач зобов`язаний також сплатити штраф у розмірі 7 % вартості прострочених робіт, що становить 118602,52 грн.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду та просив суд стягнути з відповідача 18495,43 грн пені та 118602,52 грн штрафу.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю.

При цьому, відповідач зазначив, що 25.09.2023 між сторонами було укладено договір підряду №1786/29/3Б/26 на виконання робіт з реконструкції приміщень будівлі № 54/6 для встановлення ангіографа у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

Відповідач посилається на умови договору, зокрема пункти 1.3, 2.3, 2.4 та 3.3 договору, відповідно до яких склад та обсяги робіт могли змінюватися залежно від фінансування, а строки виконання робіт могли бути змінені у разі затримки фінансування, коригування проєктно-кошторисної документації та інших обставин.

Також відповідач зазначає, що сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, якими змінювалися строки виконання робіт та графіки будівництва.

За твердженням відповідача, додатковою угодою №7 від 01.11.2024 строк виконання робіт було встановлено до 30.11.2024, а додатковою угодою №9 від 25.12.2024 строк дії договору продовжено до 31.03.2025, у тому числі в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Відповідач вказує, що на виконання договору сторонами були підписані акти приймання виконаних робіт за 2023- 2024 роки, які замовником оплачені у повному обсязі, а будь-які зауваження чи заперечення щодо якості або обсягу робіт на момент їх підписання відсутні.

За доводами відповідача, 07.03.2025 ним було передано замовнику акти форми КБ-2в та довідку форми КБ-3 на суму 664234,54 грн, що підтверджується супровідним листом, отриманим Замовником 10.03.2025.

Разом з тим, зазначені акти замовником підписані не були.

Листом від 08.04.2025 замовник повідомив відповідача про виявлення недоліків під час огляду об`єкта, проведеного 31.03.2025, та надіслав перелік дефектів, які підлягали усуненню.

Відповідач стверджує, що після усунення зазначених недоліків 27.06.2025 комісією за участю представників сторін, технічного нагляду та інших спеціалістів було проведено огляд виконаних робіт, за результатами якого складено акт приймання-передачі виконаних робіт, у якому зафіксовано відсутність зауважень до виконаних робіт.

Крім того, відповідач зазначає, що 29.10.2025 повторно подав замовнику акти форми КБ-2в та довідку форми КБ-3 на суму 664234,54 грн після усунення недоліків, однак замовник їх не підписав, письмових зауважень не надав та оплату не здійснив.

У зв`язку з цим відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з окремим позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за виконані роботи (справа № 910/15480/25).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 846 ЦК України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту пункту 3.1. договору в редакції додаткової угоди №7 вбачається, що роботи за Договором повинні бути виконані до 30.11.2024 включно.

Пунктами 11.1., 3.5. договору передбачено, що приймання та передача виконаних робіт здійснюється сторонами поступово по мірі завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3; датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання актів готовності об`єкту до експлуатації, що складається після підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в.

Разом з цим, частково задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність доводів позивача в частині нарахування пені від усієї договірної вартості робіт на підставі пункту 14.5 договору, оскільки такий спосіб визначення бази нарахування, за висновком суду першої інстанції, суперечить спеціальному регулюванню, встановленому частиною другою статті 231 ГК України.

Суд апеляційної інстанції в цій частині приймає доводи апелянта (позивача), вважає такий в висновок суду першої інстанції помилковим з урахуванням наступного.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Приписами абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, який був чинним на момент виникнення у сторін спірних правовідносин внормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Згідно пунктів 14.1., 14.2. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об`єкту.

Разом з цим, пунктом 14.5. договору між сторонами узгоджено, що за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію), підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,002% від договірної ціни, за кожен день такого прострочення.

Тобто базою нарахування пені виступає саме договірна ціна, а не сума невчасно виконаних робіт, про що помилково зазначає апелянт.

При цьому, посилання апелянта на те, що згідно частини 2 ст. 231 ГК України, яка була чинна на час виникнення правовідносин у даній справі, передбачено нарахування пені саме від розміру вартості робіт, з яких допущено прострочення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у погодженому між сторонами пункті 14.5. договору передбачено, що пеня нараховується саме від договірної ціни, а не від вартості робіт, щодо яких допущено прострочення.

Таким чином, укладаючи договір, відповідач погодився з умовами пункту 14.5 договору, яким сторони визначили порядок обчислення пені саме від договірної ціни. Відтак, зазначена умова є обов`язковою для сторін відповідно до принципу свободи договору та не може бути проігнорована однією зі сторін після виникнення спору.

Отже, пеня у спірних правовідносинах підлягає нарахуванню саме від договірної ціни, як це прямо передбачено погодженими сторонами умовами договору, а не від вартості робіт, щодо яких допущено прострочення.

Таким чином, суд першої інстанції помилково частково відмовив у задоволенні позову про стягнення пені. В цій частині приймаються доводи апелянта (позивача), що стягненню підлягає пеня за період прострочення з 01.01.2025 по 31.05.2025 (151 день) на суму 18495,43 грн, виходячи із бази нарахування 0,002% від договірної ціни. В даному аспекті суд апеляційної інстанції також не погоджується через безпідставність та вище встановлене з доводами іншого апелянта, який вважає, що базою нарахування пені мала бути сума невиконаних робіт лише за одним актом у розмірі 664 234,54 грн. А тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 13 378,58 грн пені - слід скасувати з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Щодо доводів апелянта (відповідача) про порушення норм процесуального права через безпідставну відмову у зупиненні провадження у справі до іншої справи (№910/15480/25), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Необхідність зупинення провадження у справі апелянт мотивує пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/15480/25 за позовом ТОВ 703 Металообробний завод котельного обладнання» до МО України про стягнення грошових коштів за договорами підряду, зокрема за договором №1786/29/ЗБ/27.

Так, апелянт зазначає, що у справі №910/15480/25 буде вирішено питання, чи дійсно роботи за договором №1786/29/ЗБ/26 були виконані належним чином і чи підлягають вони оплаті замовником.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є Разом з цим, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом вказаного п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відхиляючи вказані доводи скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлені у даній справі обставини та зібрані докази дозволяють належним чином оцінити та встановити дійсні обставини справи. А тому і підстави для зупинення розгляду справи № 910/16304/25 до розгляду іншої справи №910/15480/25 - відсутні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (ст. 231 ГК України) та через неправильне тлумачення пункту 14.5 договору. Тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та задоволення позову про стягнення пені в розмірі 13 378,58 грн з новим розподілом судових витрат.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги позивача, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 в частині відмови у стягненні 13 378,58 грн пені - скасувати, задовольнивши позов в цій частині з новим розподілом судовий витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17А, секція Д, офіс 2, код 36476658) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, будинок 6, код 00034022) 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн 58 коп пені.

4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2026 (в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" на користь Міністерства оборони України пені у розмірі 5116,85, штрафу у розмірі 118602,52 грн) - залишити без змін.

5. Здійснити розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "703 Металообробний завод котельного обладнання" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17А, секція Д, офіс 2, код 36476658) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, будинок 6, код 00034022) 6 661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн 60 коп судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

6. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім