Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/14015/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/14015/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.08.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 15.05.2026 Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 (повний текст складено та підписано 28.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026

у справі № 910/14015/25 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" (м. Київ)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (м. Київ) (замінено на стадії апеляційного провадження на Акціонерне товариство "Гарантований покупець")

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ) (залучено на стадії апеляційного провадження)

про стягнення заборгованості за договором №15366/01 від 31.07.2018 у розмірі 15 514 793,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №15366/01 від 31.07.2018 про постачання електроенергії (із додатковими угодами) у розмірі 15 514 793,52 грн, яка складається з: 14 842 354,28 грн основного боргу (за період січня 2024 по червень 2025); 267 716,97 грн 3% річних та 404 722,27 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629, 714 ЦК України та ст. 1, 65 ЗУ «Про ринок електричної енергії», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №15366/01 від 31.07.2018, у частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/14015/25 провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 593 246, 70 грн закрито в зв`язку зі сплатою боргу.

У іншій частині позов задоволено частково через неправильні розрахунки.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» (код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (код 41361086) 10 249 107 грн 58 коп. залишку основного боргу, 267 716 грн 97 коп. 3% річних, 403 475 грн 27 коп. інфляційних втрат та 163 804 грн 50 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору № 15366/01 від 31.07.2018 (в редакції додаткової угоди № 434/07/24 від 25.01.2024) позивач у період з січня 2024 року по червень 2025 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 168 429 813,04 грн, що підтверджується підписаними без зауважень актами купівлі-продажу, тоді як відповідач здійснив оплату лише частково в сумі 153 587 458,76 грн, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 14 842 354,28 грн.

У зв`язку із частковим добровільним погашенням відповідачем основного боргу в розмірі 4 593 246,70 грн кількома платежами в ході розгляду справи, суд першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, закрив провадження в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим задовольнив цю вимогу в повному обсязі. Водночас розрахунок інфляційних втрат суд визнав частково необґрунтованим, оскільки позивач не врахував необхідність заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового знака після коми, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. З огляду на це суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат, визначивши їх у розмірі 403 475,27 грн замість заявлених позивачем 404 722,27 грн.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 у справі № 910/14015/25 заяву ТОВ «Віта Солар» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» (код 43068454) на користь ТОВ «Віта Солар» (код 41361086) 35 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з обома прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» 15.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд:

- залучити до участі у справі № 910/14015/25 акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) в якості апелянта/відповідача, як правонаступника державного підприємства «Гарантований покупець»;

- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2026 по справі № 910/14015/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.05.2026 по справі № 910/14015/25 в частині стягнутих витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви повністю;

- судові витрати покласти на Позивача.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував особливостей регулювання зобов`язань, передбачених пунктом 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (в редакції з 26.01.2024). Апелянт зазначає, що станом на 20.03.2026 заборгованість НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем становить 13,214 млрд грн, а тому, з огляду на приписи частини 1 статті 530 ЦК України, зобов`язання відповідача перед позивачем за спірні розрахункові періоди не виникли.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних апелянт заперечує наявність прострочення грошового зобов`язання, а також вказує, що суд першої інстанції безпідставно застосував висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, оскільки ця постанова не містить самостійного висновку щодо обчислення строку, передбаченого пунктом 11.4 Порядку № 641, у взаємозв`язку зі статтею 253 ЦК України.

Крім того, апелянт посилається на наявність форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, які, на його думку, унеможливлюють стягнення з відповідача основного боргу.

Щодо додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу апелянт вважає стягнуту суму в розмірі 35 000,00 грн необґрунтованою та непропорційною, посилаючись на: типовий характер спору для представника позивача, який здійснював представництво у низці аналогічних справ (№№ 910/9725/23, 910/9804/23, 910/9680/23, 910/19949/23, 910/4733/24, 910/4731/24, 910/11810/24, 910/4734/24); неправомірне віднесення до правничої допомоги дій організаційного та технічного характеру (узгодження документів з клієнтом, оцінка перспектив справи, подання документів через канцелярію та систему «Електронний суд», друк документів, підготовка заяви про стягнення судових витрат) з посиланням на відповідну практику Верховного Суду (постанови від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20, від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22); невідповідність заявленого часу участі представника у судових засіданнях даним протоколів судових засідань; неспівмірність заявленого розміру витрат складності справи, обсягу виконаних робіт та задекларованій самим представником вартості послуг.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

16.06.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Віта Солар» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець», а оскаржувані рішення від 21.04.2026 та додаткове рішення від 05.05.2026 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта в частині оскаржуваного рішення від 21.04.2026, позивач зазначає, що суд першої інстанції не залишив поза увагою положення пункту 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, а надав йому належну правову оцінку, дійшовши висновку про те, що ця норма не ставить строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця перед продавцем у залежність від факту отримання коштів від оператора системи передачі, а неотримання таких коштів від третіх осіб є комерційним ризиком відповідача. Щодо доводів про відсутність прострочення та неправильне визначення моменту початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що факт прострочення підтверджується добровільним частковим погашенням заборгованості відповідачем під час розгляду справи, а момент початку перебігу строку правомірно визначено судом першої інстанції з посиланням на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23. Щодо посилань апелянта на обставини непереборної сили позивач вказує, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не є індивідуальним сертифікатом встановлення форс-мажорних обставин щодо конкретного зобов`язання і не звільняє відповідача від обов`язку повного розрахунку за поставлену електричну енергію, а інфляційні втрати та 3% річних за статтею 625 ЦК України не є заходом відповідальності, на який поширюється дія форс-мажорних обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскаржуваного додаткового рішення від 05.05.2026 позивач зазначає, що суд першої інстанції не стягнув витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, а зменшив їх з 873 000,00 грн до 35 000,00 грн, застосувавши власну оцінку критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, а апелянт, у свою чергу, не довів неспівмірність саме стягнутої судом суми та не надав альтернативного розрахунку розумного розміру витрат. Одночасно позивач повідомив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, що становить 929 887,20 грн, та просив стягнути їх з відповідача у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, докази про що будуть подані після прийняття постанови суду.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою від 24.08.2026 змінено склад колегії суддів через перебування судді Гончарова С.А. у відпустці. Розгляд справи здійснюється під головуванням судді Спаських Н.М., суддів Яценко О.В., Горбасенко П.В.

Попередньо ухвалою від 01.06.2026 задоволено клопотання АТ «Гарантований покупець» про залучення його до участі у справі № 910/14015/25 в якості апелянта/відповідача, як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець». Замінено відповідача у справі № 910/14015/25 - Державне підприємство «Гарантований покупець» (код 43068454) його правонаступником - Акціонерним товариством «Гарантований покупець» (код 43068454).

Також ухвалою від 09.07.2026 задоволено клопотання АТ «Гарантований покупець» про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код 00100227).

На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2026 третьою особою 17.08.2026 подано письмові пояснення по суті спору між сторонами.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

21.08.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Гарантований покупець» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14015/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25. В обґрунтування клопотання заявник послався на приписи пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, зазначивши, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду питання застосування абзацу третього підпункту 12 (13) пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 та абзацу другого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641, а 18.08.2026 зазначену справу прийнято об`єднаною палатою до розгляду. На переконання заявника, з метою забезпечення єдності судової практики та принципу правової визначеності висновки об`єднаної палати за результатами перегляду справи № 910/11540/25 підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи.

24.08.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Віта Солар» надійшли заперечення проти зазначеного клопотання, в яких позивач, серед іншого, зазначив, що питанням, фактично переданим на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11540/25, є питання застосування абзацу першого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку з частиною першою статті 253 ЦК України, а саме питання про момент початку перебігу п`ятиденного строку на сплату спірних коштів - з дня оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП чи з наступного дня після цієї події. Натомість застосування абзацу другого пункту 11.4 Порядку № 641, на яке додатково посилається заявник як на підставу зупинення провадження, предметом такого перегляду не є та лише згадується в описовій частині ухвали від 22.07.2026 серед доводів касаційної скарги у справі № 910/11540/25. Позивач вважає, що у рішенні суду від 21.04.2026 по справі № 910/14015/25 суд застосував саме метод визначення першого дня для оплати як наступний день після оприлюднення постанови НКРЕКП. Позивач у власних розрахунках застосував цей же підхід.

Також позивач посилається на заборону ч. 3 ст. 195 ГПК України зупиняти провадження на стадії розгляду справи по суті на підставі п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, що має бути застосовано до відносин сторін.

Розглянувши у судовому засіданні 25.08.2026 зазначене клопотання відповідача про зупинення провадження та заперечення позивача проти нього, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

За змістом ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25, підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати стало питання про порядок обчислення п`ятиденного строку на оплату за абзацом першим пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641. Спірним є питання, чи розпочинається перебіг цього строку з дня оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП, чи з дня, наступного за днем такого оприлюднення. При цьому, як зазначено у пункті 64 ухвали від 22.07.2026, підхід, за яким перебіг строку розпочинається з дня, наступного за днем оприлюднення постанови НКРЕКП, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає правильним, відповідаючим нормам ЦК України, і саме задля закріплення цього підходу справу передано на розгляд об`єднаної палати.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі 910/14015/25, розрахунок заборгованості здійснено із застосуванням саме цього підходу до обчислення п`ятиденного строку на оплату - з дня, наступного за днем оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП. Так само розрахунки проведено і за змістом позовної заяви у справі, на чому наголосив представник позивача в засіданні. Тому навіть і при визначенні об`єднаною палатою іншого початку для перебігу 5денного строку на оплату, а саме включаючи день оприлюднення постанови НКРЕКП, це не змінить рішення суду першої інстанції, оскільки цей день не було включено до розрахунків позовних вимог.

Таким чином, результатом зупинення провадження стане лише поінформованість апеляційного суду про зміст рішення, яке буде прийнято об`єднаною палатою, але це не вплине на розрахунки позовних вимог.

За правилами ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження розпочинається з відкриття першого засідання (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

В межах апеляційного провадження у справі перше засідання відбулося 09.07.2026.

Як слушно зауважує представник позивача, відповідач для зупинення провадження просить застосувати п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

При цьому згідно ч3. ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав та належної обґрунтованості щодо необхідності зупинення провадження у справі № 910/14015/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25, у зв`язку з чим клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» від 21.08.2026 про зупинення провадження у справі в засіданні було відхилено.

Явка представників сторін.

В судовому засіданні 25.08.2026 представники сторін притрималися своїх позиції у спорі.

Представник третьої особи не з`явився, у заяві від 17.08.2026 з поясненнями по суті спору між сторонами, НЕК "Укренерго" просить здійснювати розгляд справи без участі своїх представників.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2018 між позивачем ТОВ "Віта Солар", як ВАД (виробник з альтернативних джерел) та Державним підприємством «Енергоринок» (скорочено ДПЕ) укладено договір №15366/01 (надалі - договір).

Додатковою угодою №260/01 від 30.06.2019 до договору №15366/01 від 31.07.2018 між позивачем ТОВ "Віта Солар" (виробник за зеленим тарифом), Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (надалі - гарантований покупець) змінено сторону зобов`язання за договором з ДПЕ на Гарантованого покупця, що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.

Згідно п. 1.1. за цим Договором виробник за "зеленим тарифом" зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у т.ч. згідно Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим тарифом", затвердженим Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

У пунктах 9.1. та 9.2. вказаного Порядку визначено, що для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повинен:

укласти з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом щодо продажу електричної енергії, відпущеної генеруючими одиницями, для яких встановлено «зелений» тариф;

укласти з гарантованим покупцем договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця;

включити до балансуючої групи гарантованого покупця генеруючі одиниці, продаж виробленої електричної енергії якими буде здійснюватися за «зеленим» тарифом;

повідомити оператора системи, до мереж якого приєднано генеруючі одиниці, про включення генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом до балансуючої групи гарантованого покупця.

Фактичний обсяг відпущеної генеруючою одиницею електричної енергії, обсяг відбору електричної енергії на власні потреби або обсяг відбору установкою зберігання енергії, визначається відповідно до цього Порядку та укладених договорів.

У пунктах 9.15. та 9.16. наведено формули визначення загальної вартості продажу електричної енергії гарантованим покупцем продавцю за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць та вартість електричної енергії, що має бути оплачена за результатами місяця.

У подальшому, між позивачем та відповідачем укладено інші додаткові угоди до договору: № 1618/01 від 27.12.2019, № 1239/01/20 від 23.04.2020, № 924/01/21 від 26.02.2021, № 1176/07/23 від 18.05.2023, №434/07/24 від 25.01.2024, №5502/07/24 від 04.09.2024, №8380/07/274 від 31.12.2024.

Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641, Порядок).

Згідно з пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024), сторони визнають свої зобов`язання згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕП від 14.03.2018 №308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінам, у випадках передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.

Умовами пунктів 2.4, 2.5. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця в розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку. Цей договір укладається одночасно з договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, крім випадків передбачених Порядком.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку (пункт 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024).

Умовами пунктів 3.2, 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) передбачено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

У пункті 4.4 договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024) встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; 2) своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію; 3) виконувати інші зобов`язання, пов`язані з виконанням цього договору та покладені на гарантованого покупця Законом, Порядком та цим договором.

Відповідно до п. 7.4. договору (в редакції додаткової угоди №434/07/24 від 25.01.2024), цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу».

На виконання умов договору, позивачем у період з січня 2024 року по червень 2025 року відпущено відповідачу електричну енергію на загальну суму 168429813, 04 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: від 25.01.2024 на суму 2 976 584, 52 грн, від 31.01.2024 на суму 773 810, 82 грн, від 29.02.2024 на суму 5 247 095, 30 грн, від 31.03.2024 на суму 7 753 151, 32 грн, від 30.04.2024 на суму 9 682 225, 94 грн, від 31.05.2024 на суму 13 925 025, 42 грн, від 30.06.2024 на суму 13 906 832, 34 грн, від 31.07.2024 на суму 14 611 391, 82 грн, від 31.08.2024 на суму 13 167 361, 86 грн (з урахуванням акту коригування від 11.09.2024), від 30.09.2024 на суму 10 657 540, 40 грн, від 31.10.2024 на суму 8 356 515, 70 грн, від 30.11.2024 на суму 4 624 483, 38 грн, від 31.12.2024 на суму 2 421 834, 05 грн, від 31.01.2025 на суму 3 930 056, 11 грн, від 28.02.2025 на суму 8 608 109, 10 грн, від 31.03.2025 на суму 9 181 044, 88 грн, від 30.04.2025 на суму 11 231 697, 65 грн, від 31.05.2025 на суму 12 099 627, 12 грн, від 30.06.2025 на суму 15 275 425, 31 грн .

Вказані акти купівлі-продажу електроенергії підписані з обох сторін без зауважень та заперечень, що не спростовано сторонами спору і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Однак, в порушення умов договору зі змінами і доповненнями до нього, відповідач своє грошове зобов`язання перед позивачем виконував неналежним чином та куплену в період з січня 2024 року по червень 2025 року електроенергію за зеленим тарифом оплатив частково в загальному розмірі лише 153 587 458, 76 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями та виписками банку ПАТ АБ «Укргазбанк».

Заперечень проти цих обставини на час звернення позивача до суду, у відповідача немає.

Позивач просив примусово стягнути залишок боргу за спірний період в розмірі 14 842 354, 28 грн та 267 716, 97 грн як 3% річних і 404 722, 27 грн інфляційних втрат за прострочення розрахунків.

Позивач доводить настання всіх строків сплати заявлених до стягнення коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку зі стягненням заборгованості за поставлену електричну енергію, які врегульовано приписами ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», а також Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, придбання послуги за механізмом ринкової премії (зі змінами і доповненнями - (далі - Порядок № 641).

За змістом статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу постачальник бере на себе зобов`язання надавати споживачеві (абоненту) передбачені договором енергетичні та інші ресурси, а споживач (абонент), своєю чергою, зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів, дотримуватися встановленого договором режиму їх споживання та забезпечувати безпечну експлуатацію відповідного обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі, необхідного для задоволення потреб громадян, суспільства та держави, а також з метою сталого розвитку галузі й конкурентоспроможності національної економіки, на учасників ринку електричної енергії можуть покладатися спеціальні обов`язки для реалізації загальносуспільних інтересів. До таких спеціальних обов`язків, зокрема, віднесено сприяння збільшенню частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, включно з підтримкою відповідного виробництва за механізмом ринкової премії.

Як убачається з матеріалів справи, постановою КМУ від 17.04.2019 № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку», на базі філії «Гарантований покупець» Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу відповідного майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут «Гарантованого покупця», пунктом 5 якого визначено мету утворення підприємства - забезпечення купівлі всієї виробленої на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії електричної енергії (у разі використання гідроенергії - виробленої виключно мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії й провадить діяльність на підставі ліцензії на здійснення функцій гарантованого покупця, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25.06.2019 № 1217.

За приписами частини 2 статті 65 ЗУ «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які набули право на підтримку за результатами аукціону, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах з альтернативних джерел енергії (з використанням гідроенергії - виключно мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом чи аукціонною ціною з надбавкою протягом усього строку дії відповідного тарифу або підтримки, за умови входження таких суб`єктів до балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому місяці обсяг відпущеної електроенергії визначається за вирахуванням обсягу витрат на власні потреби об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЗУ «Про ринок електричної енергії» учасники ринку провадять діяльність на договірних засадах, а для забезпечення функціонування ринку укладається, зокрема, договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18).

Відповідно до частини 3 статті 65 зазначеного Закону купівля-продаж електроенергії за «зеленим» тарифом з надбавкою здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено такий тариф, та гарантованим покупцем, що укладається на підставі затвердженої Регулятором типової форми на весь строк дії зеленого тарифу (за винятком доменного та коксівного газів, а щодо гідроенергії - лише мікро-, міні- та малих гідроелектростанцій).

Колегія суддів звертає увагу, що для здійснення купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом кандидат у виробники укладає з гарантованим покупцем відповідний договір (пункт 2.1 глави 2 Порядку № 641).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 525 цього Кодексу встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання чи односторонньої зміни його умов, якщо інше не передбачено договором або законом, а статтею 526 - обов`язок належного виконання зобов`язання відповідно до умов договору, вимог Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі встановлених згідно з вимогами закону цін (тарифів). Оплата відпущеної енергії, як правило, провадиться у формі попередньої оплати, при цьому за домовленістю сторін можуть застосовуватись планові платежі з подальшим перерахунком або оплата за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Доказів визнання недійсним Договору від 31.07.2018 № 15366/01 зі змінами та доповненнями чи доказів наявності підстав вважати його нікчемним зобов`язанням повністю чи частково, у справу не подано.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку № 641 (у редакції, чинній до 25.01.2024) гарантований покупець здійснює оплату продавцям до 15 числа розрахункового місяця (включно) з пропорційним урахуванням оперативних даних АКО за перші 10 днів місяця, а до 25 числа (включно) - з урахуванням даних за перші 20 днів місяця, з урахуванням авансових платежів та наявної заборгованості. Відповідно до пункту 10.4 цього Порядку остаточний розрахунок зі 100% оплатою відпущеної електроенергії попереднього розрахункового періоду з урахуванням авансових платежів здійснювався протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел.

Отже, згідно положень укладеного сторонами Договору зі змінами та доповненнями і правил Порядку № 641, ДП «Гарантований покупець» зобов`язане було здійснювати оплату за куплену у позивача електроенергію у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа розрахункового місяця включно; другий (авансовий) - до 25 числа включно; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення відповідного рішення НКРЕКП.

Згідно п. 10.4. Порядку № 641 в редакції 2022 року, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 434/07/24 від 25.01.2024) оплата купленої гарантованим покупцем електричної енергії та формування актів купівлі-продажу здійснюються відповідно до Порядку № 641.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що строк остаточного розрахунку за придбану електроенергію відповідного періоду сторони, керуючись у тому числі принципом свободи договору, визначили шляхом вказівки на подію, яка має неминуче настати (затвердження НКРЕКП вартості послуги), з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641. Аналогічний правовий висновок щодо остаточного розрахунку за електроенергію з виробником за «зеленим» тарифом викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Колегія суддів також зазначає, що з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178. Так, згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 у чинній з 26.01.2024 редакції, гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді електроенергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора про затвердження розміру вартості відповідної послуги. При визначенні суми коштів для остаточного місячного платежу враховується, зокрема, сума коштів, сплачених продавцю авансом за «зеленим» тарифом, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП за договором про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел.

Щодо посилань відповідача на необхідність врахування і дослідження факту, в якій мірі виконуються зобов`язання НЕК "Укренерго" (ОСП) перед Гарантованим покупцем по сплаті коштів із забезпечення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел і що саме ці кошти є джерелом походження коштів для розрахунків із продавцями електричної енергії (позивач), колегія суддів враховує пояснення третьої особи у справі від 17.08.2026.

Так, НЕК "Укренерго" детально обґрунтував, що відповідно до ст. 65 ЗУ «Про ринок електричної енергії» визначено, що КМУ з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною, визначає державне підприємство для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється в межах кошторису, що затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 поширюється на виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом, продавців електричної енергії за «зеленим» тарифом, кандидатів у продавці за «зеленим» тарифом, переможців аукціону, продавців за механізмом ринкової премії, активних споживачів, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію ПУП, оператора системи передачі (далі - ОСП), операторів систем розподілу, адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), оператора ринку (далі - ОР) та організатора електронних аукціонів.

Згідно пункту 2.1 Порядку №641 ( в редакції, чинній на час виникнення прав та обов`язків сторін спору) для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом кандидат у виробники за «зеленим» тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

З 26.01.2024 Порядок №641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178. Так, відповідно до п. 11.4 Глави 11 Порядку №641(в редакції з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Третя особа у своїх поясненнях констатує, що при оплаті послуги Гарантованим покупцем постачальнику зеленої електроенергії, сторони спору дійсно мають враховувати дату затвердження/оприлюднення Регулятором (НКРЕКП) розміру її вартості.

Третій особі відома позиція Гарантованого покупця у спорах, де він виступає відповідачем за невиконання своїх зобов`язань як покупця електричної енергії по «зеленому» тарифу, який зазначає, що у нього (Гарантований покупець) джерелом надходження грошових коштів для розрахунків із продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК «Укренерго» послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії альтернативних джерел.

Однак третя особа наголошує, що відповідно до умов Договору від 31.07.2018 № 15366/01 (в редакціях Додаткових угод до нього) визначено, що договір укладений між ДП «Гарантований покупець» та виробником за «зеленим» тарифом (ТОВ «Віта Солар»).

Тому спір, який виник між Позивачем та Відповідачем у справі стосується лише цього двостороннього Договору, в якому НЕК «Укренерго» не є стороною/учасником. Це виключає наявність підстав для НЕК «Укренерго» бути ще й самостійною стороною спору між ТОВ «Віта Солар» і ДП «Гарантований покупець».

При цьому третя особа зауважує, що станом на дату подання позовної заяви у справі, між Позивачем та НЕК «Укренерго» не укладено жодних Договорів, згідно до умов яких останній несе обов`язок замість відповідача по оплаті коштів за купівлю електричної енергії у виробників за «зеленим» тарифом та по Договору між сторонами, з якого виник спір.

За умовами Договору між сторонами на НЕК «Укренерго» не покладалося ніяких обов`язків здійснювати платежі на користь позивача замість ДП «Гарантований покупець».

Між НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець» було укладено Договір від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01 «Про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з гарантованим покупцем» (зі змінами).

Пунктом 12.5 Порядку у редакції, чинній на дати затвердження Регулятором розмірів вартості Послуги (пункт 14.7 у чинній редакції Порядку), передбачено, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Розміри вартості Послуги за періоди, зазначені у позовній заяві, затверджені Регулятором згідно з постановами:

- від 08.04.2025 № 529 «Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні 2024 року, у травні та червні 2024 року та лютому 2025 року ( зі змінами);

- від 25.02.2025 № 285 «Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у грудні 2024 року (зі змінами);

- від 18.02.2025 № 247 «Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у жовтні та листопаді 2024 року (зі змінами);

- від 21.01.2025 № 76 «Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у липні 2024 року (зі змінами);

- від 12.08.2025 № 1238 Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у червні 2025 року (зі змінами);

- від 15.07.2025 № 1074 Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у травні 2025 року (зі змінами);

- від 18.06.2025 № 916 Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у квітні 2025 року (зі змінами);

- від 20.05.2025 № 752 Про затвердження розміру вартості послуги за

механізмом ринкової премії, придбаної ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у березні 2025 року (зі змінами);

- від 11.03.2025 № 378 Про затвердження розміру вартості послуги із

забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні 2025 року (зі змінами).

Для НЕК «Укренерго» джерелом коштів на оплату виконання Послуги Гарантованого покупця є тариф на послуги з передачі електричної енергії .

Третя особа зауважує, що питання щодо здійснення оплати за Послугу за зазначені у позовній заяві періоди було предметом перевірок НКРЕКП щодо виконання НЕК «Укренерго» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388, в рамках здійснення яких НЕК «Укренерго» надавала відповідні пояснення до НКРЕКП.

Затримки своїх платежів на користь ДП "Гарантований покупець" третя особа пояснила недостатніми власними фінансовими можливостями, бо основним джерелом фінансування витрат НЕК «Укренерго» на виконання покладених спеціальних обов`язків - є надходження коштів від учасників ринку за послуги з передачі електричної енергії.

За доводами НЕК "Укренерго" станом на 31.12.2024 рівень розрахунків учасників ринку за послугу з передачі електричної енергії, надану у 2024 році, становив 88,5% від загальної суми наданої Послуги.

Станом на 31.12.2025 розрахунків учасників ринку за послугу з передачі

електричної енергії, надану у 2025 році, становив 91,5 % від загальної суми наданої Послуги.

Наразі заборгованість учасників ринку електричної енергії за договірними зобов`язаннями щодо надання послуг з передачі електричної енергії також значно перевищує заборгованість НЕК «Укренерго» за Послугу.

Третя особа також засвідчує, що станом на сьогодні заборгованість перед Гарантованим покупцем з періоди січень- квітень 2024, липень-грудень 2024 року та за 2025 рік відсутня.

Стосовно розрахунків за травень 2024 року здійснено часткову оплату вартості наданої Послуги. Наразі, внаслідок проведення коригування наданої Послуги згідно з актом коригування до акту приймання-передачі наданої Послуги, підписаного сторонами 03.08.2026, зі сторони НЕК «Укренерго» до сплати підлягає сума у розмірі 964 478 769, 38 грн з ПДВ.

Станом на 13.08.2026 розмір скоригованої вартості Послуги не затверджений НКРЕКП у встановленому законодавством порядку (розгляд питання запланований на засідання НКРЕКП, яке відбудеться 18.08.2026).

За червень 2024 року заборгованість НЕК «Укренерго» згідно з підписаним актом-приймання передачі наданої Послуги складає 1 927 593 613, 04 грн з ПДВ.

Оцінивши доводи та заперечення учасників справи, положення чинного законодавства, на які посилаються сторони стосовно джерела коштів Гарантованого покупця для проведення повного розрахунку за позовними вимогами, колегія суддів приходить до наступних висновків :

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суду не доказано наявність законних підстав залежності виникнення у відповідача обов`язку провести повний розрахунок із позивачем саме від попереднього отримання коштів від НЕК "Укренерго" за окремими договірними зобов`язаннями між НЕК «Укренерго» та ДП "Гарантований покупець".

За умовам Договору між сторонами спору саме на Гарантованого покупця покладається обов`язок придбавати у позивача всю відпущену електричну енергію вироблену за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до Договору та чинного законодавства (п. 1.1. і 4.5. в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019). Також відповідач несе відповідальність за порушення порядку оплати по Договору ( п. 4.6).

З сукупного аналізу норм ст. 614 ЦК (Вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання), ст. 617 ЦК України (Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання), ст. 218 ГК України (Підстави господарсько-правової відповідальності) чинної в межах строків дії Договору між сторонами, слід зробити висновок, що не вважаються підставами для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується учасниками спору, розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, наданої ДП «Гарантований покупець», затверджувався НКРЕКП послідовно такими постановами: від 18.12.2024 № 2146 (дата оприлюднення 20.12.2024) - щодо лютого та березня 2024 року; від 30.12.2024 № 2418 (дата оприлюднення 30.12.2024) - щодо вересня 2024 року; від 08.04.2025 № 529 (дата оприлюднення 10.04.2025) - щодо січня, травня, червня 2024 року та лютого 2025 року; від 21.01.2025 № 76 (дата оприлюднення 23.01.2025) - щодо липня 2024 року; від 11.02.2025 № 193 (дата оприлюднення 13.02.2025) - щодо квітня та серпня 2024 року; від 18.02.2025 № 247 (дата оприлюднення 19.02.2025) - щодо жовтня та листопада 2024 року; від 25.02.2025 № 285 (дата оприлюднення 26.02.2025) - щодо грудня 2024 року; від 11.03.2025 № 378 (дата оприлюднення 12.03.2025) - щодо січня 2025 року; від 20.05.2025 № 753 (дата оприлюднення 21.05.2025) - щодо березня 2025 року.

Виходячи з наведеного, граничні строки остаточного розрахунку відповідача з позивачем за поставлену електроенергію є такими: за січень 2024 року, травень - червень 2024 року та лютий 2025 року - до 17.04.2025 включно; за лютий - березень 2024 року - до 26.12.2024 включно; за квітень та серпень 2024 року - до 19.02.2025 включно; за липень 2024 року - до 29.01.2025 включно; за вересень 2024 року - до 03.01.2025 включно; за жовтень та листопад 2024 року - до 25.02.2025 включно; за грудень 2024 року - до 04.03.2025 включно; за січень 2025 року - до 19.03.2025 включно; за березень 2025 року - до 28.05.2025 включно; за квітень 2025 року - до 26.06.2025 включно; за травень 2025 року - до 23.07.2025 включно; за червень 2025 року - до 20.08.2025 включно.

Колегія суддів зазначає, що такий підхід до визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставлену електроенергію (обчислення строку саме з наступного дня після оприлюднення постанови Регулятора) узгоджується з положеннями ЦК України про строки та терміни.

Так, згідно із положеннями ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивач неодноразово наголошував у справі, що всі обрахунки ним проведені з дня наступного після оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП, зокрема їх наведено у таблиці до заяви від 24.08.2026 на заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження.

Дати прострочення сплати спірних коштів позивач обліковує в періоді з 28.12.2024 та від 21.08.2025, що вказує на те, що станом на час звернення до суду з позовом в листопаді 2025 вже настали всі строки сплати боргу.

Як установлено судом, з урахуванням часткових оплат, заборгованість відповідача перед позивачем за придбану в період з січня 2024 року по червень 2025 року електроенергію становила 14 842 354,28 грн (168 429 813,04 грн вартості відпущеної електроенергії за вирахуванням сплачених відповідачем 153 587 458,76 грн).

Між сторонами немає спору з приводу якості та кількості придбаної відповідачем електроенергії за зеленим тарифом у спірний період.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, вже в ході її розгляду 13.03.2026, 30.03.2026 та 31.03.2026 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 4 593 246,70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 553462 від 13.03.2026 на суму 2 386 867,38 грн, № 561714 від 30.03.2026 на суму 1 128 494,70 грн, № 562539 від 31.03.2026 на суму 520 277,62 грн, № 563345 від 31.03.2026 на суму 315 247,83 грн та № 564122 від 31.03.2026 на суму 242 359,17 грн.

На підставі сплати вказаних коштів на погашення заявленого до стягнення боргу у даній справі, відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині сплачених коштів за відсутністю предмета спору.

Доказів сплати основного боргу у більшій сумі відповідач суду не надав.

Дане клопотання обґрунтовано задоволено судом першої інстанції на підставі положень п.2) ч.1 статті 231 ГПК України.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на момент розгляду справи по суті становить лише 10 249 107,58 грн (14 842 354,28 грн - 4 593 246,70 грн). Доказів сплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, на час прийняття оскарженого рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Як вже вказано колегією суддів, нею відхилено доводи відповідача, що для виникнення обов`язку зі сплати спірних коштів слід врахувати особливості регулювання розрахунків між сторонами за правилами Порядку № 641 і що його зобов`язання перед позивачем за розрахункові місяці січня 2024 року - червня 2025 року не виникали у зв`язку з неповною сплатою послуги НЕК «Укренерго».

Відповідач посилається на умови абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26.01.2024) що при визначенні суми коштів для остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом електроенергію враховується, зокрема, сума коштів, сплачених продавцю авансом, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП за відповідним договором.

Однак колегія суддів додатково звертає увагу, що зазначений пункт не містить положень, які б прямо встановлювали, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП (Оператор системи передачі) строк остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем не настає чи відкладається до моменту надходження таких коштів.

Апелянт вказує, що 26.06.2019, на виконання вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Порядку № 641, між Гарантованим покупцем та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (НЕК «Укренерго», ОСП і третя особа у справі) укладено Договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, який станом на сьогодні є діючим.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 0414-09051/52/01 для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Відповідача на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, він надає НЕК «Укренерго» послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно із п. 1.2 Договору 2 НЕК «Укренерго» сплачує відповідачу послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору № 0414-09051/52/01 визначено, що вартість та порядок оплати Послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, що затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом Відповідачем як Постачальником послуг.

Згідно з пп. 4 п. 3.3 Договору № 0414-09051/52/01 НЕК «Укренерго» зобов`язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої відповідачем та затвердженої Регулятором.

Апелянт вказує, що на виконання умов Договору № 0414-09051/52/01 протягом вересня 2022 року - грудня 2023 року, Гарантованим покупцем надано, а ОСП прийнято послугу на загальну суму 27 076 079 046,09 грн., що підтверджується складеними та підписаними актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за вищенаведений період, а також актом коригування від 03.05.2024 до акта № 09 приймання-передачі наданих послуг

із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 21.10.2022 за вересень 2022 року.

Однак станом на 20.03.2026 заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем становить 13.214 млрд грн.

Колегія суддів зауважує, що умови Договору між НЕК «Укренерго» та Гарантованим покупцем і наслідки порушення його умов, не можуть автоматично звільняти відповідача від обов`язків сплатити спірні кошти на користь позивача за іншим Договором, який укладено між сторонами спору - від 31.07.2018 № 15366/01 зі змінами і доповненнями.

З даного питання колегія суддів погоджується із позиціями позивача та третьої особи у справі, які вже наведені у даній постанові і відхиляє доводи відповідача, як необґрунтовані, що обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії перед його постачальниками (в т.ч у спорі із позивачем) обумовлений виключно наявністю 100% оплати з боку ОСП (НЕК "Укренерго") послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді за Договором № 0414-09051/52/01.

Положеннями п. 11.4 Порядку № 641 із алгоритм розрахунків за електричну енергію перед виробниками за «зеленим» тарифом, який залежить від рівня виконання ОСП грошових зобов`язань перед Гарантованим покупцем за надану ним послугу за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, правомірність такої позиції відповідача у спорі не підтверджується.

Колегія суддів погоджується в даному питанні з позицією суду першої інстанції, що відносини відповідача та НЕК «Укренерго» за Договором № 0414-09051/52/01 чи за іншими зобов`язаннями, за якими у НЕК «Укренерго» мається несплачений борг перед Гарантованим покупцем, не мають стосунку до вирішення спору між сторонами справи.

Суд першої інстанції вірно виходить з того, що за умовами Договору № 15366/01 від 31.07.2018 між сторонами спору (зі змінами і доповненнями), для відповідача виконання зобов`язання по проведенню повного розрахунку із позивачем, не залежить від фінансових показників діяльності відповідача, стану його розрахунків із НЕК «Укренерго».

Вказані Договори між сторонами спору та між відповідачем і НЕК «Укренерго» є окремими договірними зобов`язаннями з різними сторонами, які не містять умов залежності виконання одного договору від належного виконання іншого Договору.

НЕК «Укренерго» не є учасником договору між сторонами справи (№ 15366/01 від 31.07.2018 зі змінами і доповненнями), тому стан його розрахунків із відповідачем не має ніякого стосунку до прав позивача отримати повну оплату з відповідача за електроенергію по зеленому тарифу.

Отже стан виконання зобов`язань НЕК «Укренерго» перед відповідачем не змінює строки виконання зобов`язань для відповідача перед позивачем у виниклому спорі, оскільки ці відносини не пов`язані між собою спільною правовою підставою.

Позивач звертає також увагу, що за правилами п. 11.4. Порядку № 641 початок перебігу строку проведення остаточного розрахунку між відповідачем та позивачем у справі пов`язується виключно із оприлюдненням відповідного рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги, а не із надходженням коштів на рахунки відповідача від НЕК «Укренерго» за певними договірними зобов`язаннями між цими особами.

Позивач наголошує, що такі рішення НКРЕКП за спірні періоди між сторонами були прийняті та оприлюднені в установленому порядку, що встановлено судом першої інстанції та не заперечено і самим відповідачем.

Часткові оплати спірного боргу відповідачем на користь позивача, ТОВ "Віта Солар" вважає підтвердженням визнання відповідачем його заборгованості перед позивачем та належної правової підстави її виникнення і настання всіх строків розрахунків між сторонами спору.

Позивач посилається на положення чинного законодавства, що боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання лише якщо доведе вжиття ним всіх заходів для виконання цього зобов`язання належним чином. Відсутність у боржника коштів, не проведення розрахунків із боржником з боку його контрагентів, відсутність певного товару на ринку (який потрібен для виконання зобов`язання), не вважаються обставинами. що звільняють боржника від виконання ним своїх обов`язків за договорами.

Також і відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням викладених доводів та позицій учасників справи колегія суддів приходить до висновку, про необґрунтованість доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від обов`язку проведення повного розрахунку з позивачем в межах виниклого спору у справі за основним боргом.

Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином Господарським судом м. Києва правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача залишок основного боргу в розмірі 10 249 107,58 грн. за поставлену електроенергію по "зеленому тарифу".

Крім стягнення основного боргу судом першої інстанції частково задоволено похідні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення розрахунків по Договору між сторонами від 31.07.2018 № 15366/01 (зі змінами і доповненнями).

Колегія суддів погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів чи відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на зміст абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641, колегія суддів погоджується, що строк виконання зобов`язання відповідача зі 100% оплати поставленої електроенергії за спірні періоди, включно з січнем 2024 року - червнем 2025 року, настав на час звернення позивача до суду з позовом у справі.

Повний розрахунок між сторонами не проведено, строки розрахунків не змінено за згодою сторін, зобов`язання відповідача перед позивачем не були припинені у законний спосіб.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 267 716,97 грн за період з 07.01.2025 по 10.11.2025 та інфляційних втрат у розмірі 404 722,27 грн за період із січня по червень 2025 року, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного :

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною другою цієї статті визначено відповідний обов`язок боржника.

Колегія суддів зазначає, що передбачені цією нормою наслідки прострочення грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та 3% річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні кредитору мінімальних матеріальних втрат від знецінення несплачених йому грошових коштів унаслідок інфляції (за час прострочення) та в отриманні компенсації за користування належними до сплати коштами (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати виникає у кредитора за наслідками прострочення грошового зобов`язання будь-якого походження.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Оскільки такі види нарахувань за вимогами кредитора передбачені прямою нормою законодавства (ст. 625 ЦК України), право на її застосування не залежить від того, чи було вказано її умови також і у Договорі між сторонами спору.

Отже прострочення проведення повного розрахунку за електроенергію за Договором між сторонами № 15366/01 зі змінами і доповненнями, є підставою для нарахування позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується із обґрунтованістю висновків суду першої інстанції щодо того, що розрахунок 3% річних у розмірі 267 716,97 грн за період з 07.01.2025 по 10.11.2025 позивачем зроблено вірно.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 404 722,27 грн за період із січня по червень 2025 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його часткову необґрунтованість, оскільки позивачем не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.

За змістом висновків суду касаційної інстанції індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Зокрема, Верховний Суд зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції становить 100%, а не 99,99%, а за період з травня по жовтень 2020 року при заокругленні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатися як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме в такий спосіб визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державною службою статистики України. Аналогічний висновок щодо порядку заокруглення величини приросту індексу споживчих цін викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

У зв`язку з чим, колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши розрахунок суду першої інстанції встановила, що останній є арифметично правильним та нормативно обґрунтованим, при цьому здійсненим з урахуванням періодів та сум визначених позивачем наступним чином:

Розрахунок інфляційних втрат:

Січень 2024 - сума боргу 191 604,40 грн, період травень - червень 2025, індекс інфляції 102,1%, інфляційні втрати 4 023,00 грн.

Лютий 2024 - сума боргу 258 931,72 грн, період січень - червень 2025, індекс інфляції 106,4%, інфляційні втрати 16 571,63 грн.

Березень 2024 - сума боргу 145 635,57 грн, період січень - червень 2025, індекс інфляції 106,4%, інфляційні втрати 9 320,68 грн.

Квітень 2024 - сума боргу 139 147,52 грн, період березень - червень 2025, індекс інфляції 104,3%, інфляційні втрати 5 983,34 грн.

Травень 2024 - сума боргу 6 348 014,67 грн, період травень 2025, індекс інфляції 101,3%, інфляційні втрати 82 524,19 грн; сума боргу 5 432 613,72 грн, період червень 2025, індекс інфляції 100,8%, інфляційні втрати 43 460,91 грн.

Червень 2024 - сума боргу 5 021 423,46 грн, період травень 2025, індекс інфляції 101,3%, інфляційні втрати 65 278,50 грн; сума боргу 4 396 509,59 грн, період червень 2025, індекс інфляції 100,8%, інфляційні втрати 35 172,08 грн.

Липень 2024 - сума боргу 3 315 140,97 грн, період лютий 2025, індекс інфляції 100,8%, інфляційні втрати 26 521,13 грн; сума боргу 2 643 148,11 грн, період березень 2025, індекс інфляції 101,5%, інфляційні втрати 39 647,22 грн; сума боргу 597 213,17 грн, період квітень - червень 2025, індекс інфляції 102,8%, інфляційні втрати 16 721,97 грн.

Серпень 2024 - сума боргу 142 294,51 грн, період березень - червень 2025, індекс інфляції 104,3%, інфляційні втрати 6 118,66 грн.

Вересень 2024 - сума боргу 134 881,11 грн, період січень - червень 2025, індекс інфляції 106,4%, інфляційні втрати 8 632,39 грн.

Жовтень 2024 - сума боргу 204 269,57 грн, період березень - червень 2025, індекс інфляції 104,3%, інфляційні втрати 8 783,59 грн.

Листопад 2024 - сума боргу 329 215,13 грн, період березень - червень 2025, індекс інфляції 104,3%, інфляційні втрати 14 156,25 грн.

Грудень 2024 - сума боргу 119 588,50 грн, період березень - червень 2025, індекс інфляції 104,3%, інфляційні втрати 5 142,30 грн.

Січень 2025 - сума боргу 242 359,17 грн, період квітень - червень 2025, індекс інфляції 102,8%, інфляційні втрати 6 786,06 грн.

Лютий 2025 - сума боргу 329 092,04 грн, період травень - червень 2025, індекс інфляції 102,1%, інфляційні втрати 6 910,93 грн.

Березень 2025 - сума боргу 214 978,41 грн, період червень 2025, індекс інфляції 100,8%, інфляційні втрати 1 719,83 грн.

Всього інфляційних втрат: 403 475,27 грн.

Отже, за належним розрахунком розмір інфляційних втрат за спірний період з січня по червень 2025 року становить 403 475,27 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягали частковому задоволенню в розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Доводи апелянта про відсутність самого факту прострочення грошового зобов`язання та неправильне визначення судом першої інстанції моменту початку перебігу строку прострочення, обчисленого з дня наступного після оприлюднення рішення Регулятора, колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що факт прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється шляхом зіставлення визначеного законодавством або договором граничного строку виконання з фактичною датою здійснення платежу.

Всі рішення Регулятора, від яких залежить проведення розрахунку між сторонами, були оприлюднені належним чином і доказів протилежного в справу не подано.

Колегія суддів вже обґрунтувала, що відповідно до пункту 11.4 Порядку № 641 обов`язок гарантованого покупця здійснити 100% оплату відпущеної електричної енергії не поставлений у залежність від факту отримання ним коштів від оператора системи передачі, а тому строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем настав. Зміст абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 лише визначає складові розрахунку остаточного платежу, не встановлюючи при цьому підстав для відкладення чи призупинення строку виконання зобов`язання Гарантованого покупця до моменту надходження коштів від третіх осіб. Невиконання зобов`язань оператором системи передачі перед гарантованим покупцем є комерційним ризиком останнього і не може перекладатися на позивача, який належним чином виконав власні договірні зобов`язання з постачання електричної енергії перед відповідачем.

Колегія суддів також враховує, що апелянтом не надано власного альтернативного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат для доведеності їх неправильності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт прострочення грошового зобов`язання відповідача, обґрунтовано визначив момент початку перебігу строку прострочення та правомірно застосував наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків з оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апелянта про наявність обставин непереборної сили, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), чи обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, серед іншого, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години чи карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами та стихійним лихом, зокрема епідемію, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, снігові намети, ожеледь, град, заморозки, замерзання морів, проток, портів чи перевалів, землетрус, блискавку, пожежу, посуху, просідання та зсув ґрунту тощо.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 ЦК України).

Отже, чинне законодавство допускає звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від його виконання в цілому (строк виконання може бути лише відтермінований на час дії форс-мажорних обставин). За будь-яких обставин сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести, що саме конкретні обставини мали непереборний характер для неї особисто, при цьому кожен такий випадок підлягає оцінці судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, згідно з якою форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а зацікавлена сторона повинна довести належними і допустимими доказами: (1) факт їх виникнення; (2) їх форс-мажорний характер; (3) дію обставин стосовно конкретного випадку. З огляду на ознаки форс-мажорних обставин, підлягають доведенню також їх надзвичайність та невідворотність.

Таким чином, обставина набуває форс-мажорного характеру для сторін конкретних правовідносин виключно у разі доведення неможливості виконання саме цих конкретних зобов`язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, ведення воєнних дій або введення воєнного стану, самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, що автоматично поширюються на всіх суб`єктів та на всі договірні відносини без винятку.

Колегія суддів звертає увагу, що листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою запровадження воєнного стану, та підтверджено, що вказані обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними й об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором.

Разом з тим порядок засвідчення форс-мажорних обставин визначений Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізований у розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (зі змінами).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється сертифікатом про такі обставини. За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, строк виконання яких настав чи настане найближчим часом та виконання яких стало неможливим унаслідок таких обставин. У сертифікаті зазначаються дані заявника, сторони договору (контракту, угоди тощо), дата його укладення, зобов`язання, що підлягає виконанню, його обсяг, термін і місце виконання, час та період настання форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання, а також докази їх настання (пункт 6.12 Регламенту).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону та Регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом, розміщеним на сайті ТПП України для загального доступу необмеженому колу осіб. Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак особи, конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим унаслідок зазначених обставин. Більше того, цей загальний офіційний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

У постанові від 07 червня 2023 року у cправі № 912/750/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав такі правові позиції щодо засвідчення форс-мажорних обставин та можливості застосування листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 за аналогією сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин

Так. ч.1 статті 141 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який в скарзі посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Колегія суддів наголошує в межах даного конкретного спору, що введення воєнного стану на території України саме по собі не свідчить про неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності та отримання коштів для подальшого розрахунку за своїми зобов`язаннями. Введення воєнного стану в даному випадку однаково негативно діє на всіх учасників господарських відносин без винятку.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а особа, яка посилається на такі обставини, повинна довести не сам факт їх настання, а саме їхню здатність негативно впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання, що має бути засвідчено саме Сертифікатом ТПП України, у зв`язку з чим протилежні заперечення відповідача відхиляються судом як недоведені.

На підставі викладеного, з огляду на доведеність позивачем своїх позовних вимог та ненадання відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, що надані позивачем, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 249 107,58 грн залишку основного боргу, 267 716,97 грн 3% річних та 403 475,27 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені АТ «Гарантований покупець» в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 у справі №910/14015/25.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 у справі № 910/14015/25 заяву ТОВ «Віта Солар» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» (код 43068454) на користь ТОВ «Віта Солар» (код 41361086) 35 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за вирішення спору.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено з мотивів, що первісно заявлена до стягнення сума витрат на послуги адвоката в розмірі 873500,00 грн. є надто завищеними та неспівмірним стягненням із обсягом наданих адвокатом послуг.

Апелянт просить скасувати додаткове рішення повністю і відмовити позивачу у стягненні витрат на послуги правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (3).

Положеннями ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18).

Крім того, судом враховано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).

При прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції врахував позицію відповідача, який просив відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на послуги адвоката, а у випадку прийняття рішення про їх стягнення - зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 1 грн. Суд першої інстанції дослідив подані позивачем докази понесення витрат - договір про надання правової допомоги, ордер, акт наданих послуг, детальний опис виконаних робіт та ін. докази і за результатами такої оцінки зменшив заявлений розмір витрат з 873 000,00 грн до 35 000,00 грн, тобто більш ніж у двадцять чотири рази. Такий підхід свідчить про здійснення судом першої інстанції самостійної оцінки розумності, необхідності та співмірності витрат на послуги правничої допомоги.

Суд першої інстанції виснував, що із змісту наданого позивачем опису деталізованого обсягу надання послуг до додаткової угоди №1 від 03.09.2025 до додатку №6 до договору №12/1/04-22 від 29.04.2022 убачається, що значна частина окремо зазначених послуг (аналіз судової практики та формування правової позиції (5 годин), підготовка позовної заяви та визначення переліку документів та узгодження позову з клієнтом (8 годин), підготовка документів для подання до суду (4 години), фактично охоплюється єдиною процесуальною дією - підготовкою та поданням позовної заяви.

Такі дії за своїм змістом є взаємопов`язаними складниками єдиного процесу для підготовки позовної заяви та не можуть обґрунтовано оцінюватися як самостійні послуги із самостійним обсягом часу. Суд прийшов до висновку про штучне розмежування видів робіт для необґрунтованого збільшення загального часу, затраченого адвокатом.

На думку суду, також до складу правничої допомоги штучно включено значний перелік дій технічного та організаційного характеру (друк позовної заяви та додатків, засвідчення копій документів, формування примірників для суду та сторін, направлення документів засобами поштового зв`язку, подання документів через канцелярію суду, подання документів через систему «Електронний суд») однак суд не погодився з віднесенням їх до самостійних витрат на професійну правничу допомогу, бо вони не потребують спеціальних правничих знань і навичок, у розумінні статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відтак, такі витрати не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

Суд врахував, що окремі позиції опису стосуються внутрішніх взаємовідносин між адвокатом та клієнтом, зокрема: оцінка перспектив вирішення спору, узгодження процесуальних документів, комунікація з клієнтом щодо збирання доказів, які не можуть перекладатися на іншу сторону спору для відшкодування нею цих витрат.

Суд першої інстанції не розцінив справу як складну і тому витрати адвокатом 5 годин часу по підготовці відповіді на відзив вважає явно завищеними, а процесуальні документи ще й мають типовий характер.

Також і про витрати на підготовку заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (5 годин) суд визначився як про не підлягаючі до задоволення, тому що ГПК України вимагає заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг адвокатом та здійснених позивачем витрат. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Тому подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Суд першої інстанції посилається, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи час тривалості кожного засідання, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 35 000, 00 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд додаткове рішення у справі залишити без змін.

Оцінивши докази у справі, доводи і заперечення сторін з приводу розподілу витрат на послуги адвоката, позицію суду першої інстанції, а також заперечення відповідача щодо них, в цілому оцінивши всі інші аспекти, складність та характер спору у даній справі, а також розумну необхідність понесених позивачем витрат на послуги адвоката у заявленому до стягнення розмірі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про лише часткове стягнення витрат на послуги адвоката. Суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, прийшов до вірного висновку, що деякі включені до переліку робіт послуги не є самостійними роботами адвоката і тому не мають окремо оплачуватися, а обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) та розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), є неспіврозмірними зі складністю справи та завищеними щодо іншої сторони спору, а тому не підлягають присудженню з відповідача у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо повної необґрунтованості стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

У доводах апеляційної скарги апелянт фактично погоджується із позицією суду першої інстанції, що до переліку послуг адвоката для відшкодування необґрунтовано включено організаційні та технічні дії адвоката, консультації та узгодження дій з клієнтом, написання заяви про стягнення витрат на послуги адвоката та ін. дії, надаючи їм статусу самостійних послуг, які не повинні обліковуватися по часу та оплачуватися окремо.

Колегія суддів не вважає це належними аргументами саме для повної відмови у стягненні коштів правничої допомоги на користь позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не поклав на відповідача заявлену до стягнення суму формально або в повному обсязі, а належно та в сукупності з матеріалами справи дослідив подані позивачем докази понесення витрат - договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, детальний опис виконаних робіт та за результатами такої оцінки істотно зменшив заявлений розмір витрат з 873 000,00 грн до 35 000,00 грн.

Такий підхід свідчить про належне здійснення судом першої інстанції оцінки розумності, необхідності та співмірності витрат, проти чого у колегії суддів заперечень немає.

Підстав для повної відмови позивачу у стягненні витрат на послуги професійної правничої допомоги відповідач суду не довів і колегія суддів їх не вбачає.

При цьому відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє про їх зменшення (таке клопотання подано відповідачем до суду першої інстанції) і апелянт не навів обґрунтування того, чому саме остаточно визначена судом сума 35 000,00 грн. також є завищеною і якою (на його думку) є обгрунтована до стягнення сума.

На думку колегії суддів, оцінка роботи адвоката позивача при розгляді справи лише в 1 грн., з боку відповідача є формальною дією. Вона суперечить зібраним у справі доказам, вчиненим процесуальним діям у справі та є неадекватною до реального обсягу та складності наданої правової допомоги адвокатом позивачу, чим також порушується принцип розумності, справедливості та співмірності щодо даного виду судових витрат.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням всіх вагомих обставин спору, поведінки сторін та з дотриманням критеріїв реальності, необхідності, розумності і співмірності визначив до стягнення з відповідача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги в цій частині не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 у справі № 910/14015/25 відповідають нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. В задоволенні апеляційної скарги відповідачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 15.05.2026 Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 у справі № 910/14015/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 у справі № 910/14015/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко