Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №907/1141/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1141/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Стронська А.І.

за участю представників учасників справи:

представник позивача – Мікрюков С.В.

представник відповідача – Сковородько А.М.

представник третьої особи – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» від 18.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1562/26 від 19.05.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 (повне рішення складено та підписано 27.04.2026, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/1141/25

за позовом Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», м. Ужгород

до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Солотвинської селищної ради Тячівського району, смт. Солотвино, Закарпатська область

про виділ земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» до Акціонерного товариства Українська залізниця та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Солотвинської селищної ради Тячівського району про виділення земельної ділянки у межах та площею, що визначені за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та у спосіб згідно із технічними варіантами, які зазначені будуть в експертизі для експлуатації та обслуговування майнового комплексу, загальною площею 1 248,65 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Солотвино, вул. Підгамури, буд.100, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 813137721101, із земельної ділянки площею 113,92 га, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК011 № 000396 від 16.07.1996 перебуває у постійному користуванні Хустської дистанції колії ДТГС Львівська залізниця..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно не перебуває у власності/оренді АТ «КОМІНВЕСТБАНК», що перешкоджає Банку здійснити продаж зазначеного нерухомого майна, оскільки діюче законодавство при нотаріальному посвідченні правочинів вимагає перехід права власності чи право користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач, у позовній заяві, належним чином не обґрунтовує наявність власного порушеного права та/або інтересу, які підлягають захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» подано апеляційну скаргу від 18.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1562/26 від 19.05.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/1141/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник зазначає, що:

· земельна ділянка, на якій розташоване належне йому нерухоме майно. не перебуває у власності/оренді АТ «КОМІНВЕСТБАНК», що перешкоджає банку здійснити продаж зазначеного нерухомого майна, оскільки діюче законодавство при нотаріальному посвідченні правочинів вимагає перехід права власності чи право користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване;

· якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об` єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача;

· пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Отже, перехід права власності на нерухоме майно є підставою припинення, у тому числі права постійного користування земельною ділянкою;

· для захисту порушеного права АТ «КОМІНВЕСТБАНК» необхідно здійснити виділ земельної ділянки АТ «КОМІНВЕСТБАНК» для обслуговування майнового комплексу загальною площею 1 248,65 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Солотвино, вул. Підгамури, буд.100, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 813137721101 із загальної земельної ділянки, переданої для постійного користування Хустській дистанції колії ДТГС «Львівська залізниця».

Акціонерне товариство Українська залізниця подало відзив на апеляційну скаргу. в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/1141/25 без змін.

Солотвинська селищна рада Тячівського району не скористалась наданим їй процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» від 18.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1562/26 від 19.05.2026) залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/1141/25, розгляд справи призначено на 28.07.2026.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 та 17.08.2026 задоволено заяви представників відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» – Сковородька Анатолія Миколайовича від 02.07.2026 (вх. № 01-04/5629/26 від 02.07.2026) та позивача Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» - адвоката Мікрюкова Сергія Володимировича від 13.08.2026 (вх. № 01-04/6800/26 від 14.08.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026, 11.08.2026 та 18.08.2026 розгляд справи відкладено на 27.08.2026 .

Позивач та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання 27.08.2026 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

27.08.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому процесі - 27.08.2026 об 11:00 год в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, справа №308/10823/23. До вказаного клопотання долучено копію повістки про виклик до суду в кримінальному провадженні на 28.08.2026 об 13:50 год.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, справа неодноразово відкладалась за клопотаннями скаржника, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, відзиви, а також пояснення сторін. З огляду на викладене, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи, є обов`язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання апелянта відмовляє.

У судовому засіданні 27.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, перебування судової колегії у відпустці з 29.06.2026 по 24.07.2026, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження поза межами строку, визначеного ст. 273 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

18.11.2016 року Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» (надалі - АТ «КОМІНВЕСТБАНК»/Позивач) на підставі договору про іпотеку посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. реєстраційний №700 набуло у власність майновий комплекс загальною площею 1 248,65 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Солотвино, вул. Підгамури , буд.100, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 813137721101.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 04 лютого 2025 р. №34-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) прийнято рішення від 05 лютого 2025 р. №122 «Про початок процедури ліквідації АТ «КОМІНВЕСТБАНК» та делегування повноважень ліквідатору банку». Всі повноваження уповноваженої особи на здійснення ліквідації АТ «КОМІНВЕСТБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Ірині БІЛІЙ.

В силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» АТ «КОМІНВЕСТБАНК» зобов`язано здійснити продаж всього майна, що належить на праві власності Банку, в тому числі і майновий комплекс загальною площею 1 248,65 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Солотвино, вул. Підгамури, буд.100.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія II-ЗК011 №000396 земельна ділянка загальною площею 113,92 га. на якій розташований майновий комплекс, перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» та належить до земель державної власності.

12.07.2024 АТ «КОМІНВЕСТБАНК» звернулось до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в оренду для обслуговування майнового комплексу.

Листом від 03.04.2025 Солотвинська селищна ради Тячівського району повідомила, що за результатами виїзду сертифікованого інженера землевпорядника при проведенні топографо-геодезичних робіт встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано вищевказаний об`єкт в селищі Солотвино, вул. Підмагура, 100 Тячівського району повністю накладається на земельну ділянку, яка згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК011 № 000396 від 16.07.1996 перебуває у користуванні Хустської дистанції колії ДТГС «Львівська залізниця», станом на сьогодні не оформлено в установленому порядку державну реєстрацію речових прав на зазначену земельну ділянку.

14.04.2025 АТ «КОМІНВЕСТБАНК» звернулось до Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» з листом вих. 1854, в якому просило надати письмову згоду землекористувачу, щодо вилучення земельної ділянки, згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК011 № 000396 від 16.07.1996, яка перебуває у користуванні Хустської дистанції колії ДТГС «Львівська залізниця» на користь АТ «КОМІНВЕСТБАНК».

19.05.2025 Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» для розгляду звернення АТ «КОМІНВЕСТБАНК» запросило надати картографічні матеріали із чітким зазначенням розташування земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, та площі земельної ділянки, на якій цей майновий комплекс розташований.

Листом вих. № 2638 від 03.07.2025 р. АТ «КОМІНВЕСТБАНК» направило Регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» запитувані документи.

Регіональна філія «Львівська залізниця» видала наказ № 166/од від 28.03.2025 року «Про організацію виконання вимог Порядку відмови від права постійного користування земельними ділянками, або його частинами, що не використовуються АТ «Українська залізниця». Цим наказом затверджено порядок проведення комісійного обстеження та підготовки документів на розгляд Комісії з непрофільних активів АТ «Українська залізниця».

08.07.2025 року АТ «Українська залізниця» комісійно обстежло земельну ділянку за адресою вул. Підмагури ,100 смт. Солотвино Тячівського району, за результатами обстеження був складений акт, в якому зазначено, що:

· платформа будівлі розміщена на відстані від 1770 мм до 1870 мм до осі колії №3, що порушує п. 5.3 Правила технічної експлуатації залізниць України, відповідно до яких влаштування зазначених платформ повинно проводитися на відстані від осі колії не менше 1920 мм.;

· на колії №3 влаштовано вивантажувальні бункери, на які відсутні погоджувальні та дозвільні документи;

· над колією №3 облаштовано навіс на орієнтовній висоті над головою рейки колії №3- 5,30м, довжиною 45,30 м., на влаштування якого відсутні погоджувальні та дозвільні документи залізниці. Навіс влаштований з порушенням п. 2.4 Правил технічної експлуатації залізниць України та порушено габарити С ДСТУ Б.В.2.3-29:2011 «Габарити наближення будівель рухомого складу залізниць колії 1520 (1524) мм».

29.08.2025 р. Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» листом вих. 3776 повідомило АТ «КОМІНВЕСТБАНК» про неможливість виділення земельної ділянки, оскільки таке виділення може загрожувати безпеці руху та недотриманні Правил технічної експлуатації залізниць України.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

Згідно із частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту б частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Згідно із частиною першою, другою статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України "Про транспорт".

Частиною другою статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. (частина перша статті 23 Закону України "Про транспорт").

Аналогічна правова норма міститься у статті 68 ЗК України.

Як встановлено судом першої інстанції предметом позову у даній справі є вимога позивача виділити Акціонерному товариству «КОМІНВЕСТБАНК» земельну ділянку у межах та площею, що визначені за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та у спосіб згідно із технічними варіантами, які будуть зазначені в експертизі для експлуатації та обслуговування майнового комплексу, загальною площею 1 248,65 кв.м, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Солотвино, вул. Підгамури, буд.100, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 813137721101, із земельної ділянки площею 113,92 га, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК011 № 000396 від 16.07.1996 перебуває у постійному користуванні Хустської дистанції колії ДТГС «Львівська залізниця».

Підставою позову позивач зазначає порушення його прав, які перешкоджають здійснити продаж власного нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Процедура відмови від права постійного користування земельними ділянками, або його частинами, що не використовуються АТ «Українська залізниця», визначена рішенням правління віл 20.01.2025 року (протокол № Ц-1.1-05/5-2025 Ком. т) із змінами від 04.08.2025 року (протокол № Ц-1.1- 05/59-2025.).

Регіональна філія «Львівська залізниця» у відповідності до даних документів видала наказ № 166/од від 28.03.2025 року «Про організацію виконання вимог Порядку відмови від права постійного користування земельними ділянками, або його частинами що не використовуються АТ «Українська залізниця». Цим наказом затверджено Порядок проведення комісійного обстеження та підготовки документів на розгляд Комісії з непрофільних активів АТ «Українська залізниця».

Даний Порядок регламентує порядок відмови від земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що АТ «Укрзалізниця» на звернення позивача провела комісійне обстеження, як це визначено вищевказаним Порядком, щодо можливості виділення спірної земельної ділянки. За результатми обстеження було складено Акт із переліком порушень, які загрожують безпеці руху залізничного транспорту. Вказаний Акт є технічним документом і проміжним етапом розгляду заяви про виділ земельної ділянки. Рішення про відмову у виділі спірної земельної ділянки АТ «Укрзалізниця» не приймало.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заначив, що не заперечує розпочати процедуру відмови від земельної ділянки за адресою вул. Підмагури, 100 смт. Солотвино, Тячівського району площею 0,9700 га відповідно до «Порядку відмови від права постійного користування земельними ділянками, або його частинами, що не використовуються АТ «Українська залізниця», якщо скаржник усуне зазначені в акті порушення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що комісійний акт перевірки АТ «Укрзалізниця», за змістом якого відповідач лише пропонує відповідачу усунути визначені недоліки, не породжує для нього юридичних наслідків у вигляді порушення його прав, оскільки такий акт не є відмовою у виділі спірної земельної ділянки. Відтак, АТ «Укрзалізниця» не порушено жодних прав чи законних інтересів позивача.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/1141/25.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/1141/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» від 18.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1562/26 від 19.05.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/1141/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 31.08.2026.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.