Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №921/69/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/69/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

Д.В. Шаповал,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" за Вих. № 15-01/26-06 від 15.06.2026 року (вх. №01-05/2004/26 від 22.06.2026 року)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2026 року (суддя Н.О.Андрусик) про повернення зустрічної позовної заяви №25-01/26-05 від 25.05.2026 (вх.№377 від 01.06.2026)

у справі № 921/69/26

за позовом: керівника Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача: Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

11.02.2026 року керівник Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" про:

1) усунення перешкод для здійснення власником – державою в особі Міністерства культури України, Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації правомочностей власника щодо користування та розпорядження пам`яткою архітектури національного значення – Покровською церквою 1643 року, що знаходиться по вул.Церковна, 4, с.Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області, шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчука О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.09.2018 №42935634, на підставі якого відкрито розділ у Державному реєстрі прав №1640680561234 на об`єкт нерухомого майна – комплекс будівель, розташований за адресою: Тернопільська обл., Кременецький район, с. Старий Почаїв, вул. Церковна, буд. 4, та зареєстровано право власності за релігійною організацією Релігійною громадою «Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви (номер запису 27853904);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації запису №27853904 про право приватної власності за релігійною організацією Релігійною громадою «Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви» на комплекс будівель, загальною площею 446,3м2, розташований за адресою: вул. Церковна, буд. 4, , с. Старий Почаїв, Кременецького району Тернопільської області, в тому числі будівлі церкви під літ. А 1643 року побудови, загальною площею 122,0м2;

2) повернення на користь держави в особі Міністерства культури України, Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації пам`ятки архітектури національного значення – Покровську церкву 1643 року, що знаходиться по вул. Церковна, 4, с.Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області, з незаконного володіння релігійної організації Релігійної громади «Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви».

Позовні вимоги мотивовані обставинами незаконності вибуття об`єкта культурної спадщини з державної власності та порушенні вимог закону при здійсненні державної реєстрації за відповідачем права власності на будівлю церкви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2026 року відкрито провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації.

У пункті 4.2.1 резолютивної частини вказаної ухвали від 16.02.2026 року встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний календарний строк з дня отримання цієї ухвали для подання письмового мотивованого документально підтвердженого відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2026 року (в ЄДРСР №135349517; дата набрання законної сили: 03.06.2026) повернуто заявнику зустрічну позовну заяву №06-01/26-03 від 06.03.2026 року (вх.№159 від 10.03.2026 року) Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" до Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, про визнання недійсним та скасування охоронного договору від 19.09.2017 року № 2000 разом з додатками.

В даній ухвалі зазначено, що 06.03.2026 року відповідач у справі звернувся до Господарського суду Тернопільської області із зустрічною позовною заявою №06-01/26-03 від 06.03.2026 року (вх.№159 від 10.03.2026 року) до Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, про визнання недійсним та скасування охоронного договору від 19.09.2017 року № 2000.

Серед іншого, суд в цій ухвалі констатував, що первісний позов прокуратури не ґрунтується на правочині, який Релігійна громада "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" просить визнати недійсним у зустрічній позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що первісний та зустрічний позови мають різну взаємну пов`язаність, що свідчить про відсутність правових підстав, визначених ст. 180 ГПК України для їх спільного розгляду в одному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 року (в ЄДРСР №135960010; дата набрання законної сили: 23.04.2026) відмовлено у задоволенні клопотання №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277-1 від 20.04.2026 року) Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" про продовження процесуального строку на подання зустрічного позову. Повернуто заявнику зустрічну позовну заяву №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277 від 20.04.2026 року) разом з доданими до неї документами.

Зокрема в даній ухвалі зазначено, що 16.04.2026 року відповідачем у справі подано до господарського суду вдруге зустрічну позовну заяву №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277 від 20.04.2026 року) до Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, про усунення порушення прав Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" шляхом визнання за нею існуючого права на охорону пам`ятки культурної спадщини та володіння Церквою Покрови Божої Матері (Покровська церква 1643, охоронний номер 673, який є додатком до охоронного договору №200 від 19.09.2017 року), що розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Почаїв, вулиця Церковна, 4.

В ухвалі констатовано, що відповідачем отримано ухвалу суду від 16.02.2026 року (про відкриття провадження) у справі 19.02.2026 року, відтак, з огляду на приписи ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно.

Натомість, Релігійна організація релігійна громада “Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви” звернулася до господарського суду із зустрічною позовною заявою №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277 від 20.04.2026 року) 16.04.2026 року, тобто з пропуском строку для подання відзиву, що є підставою, згідно ч.6 ст.180 ГПК України, для повернення зустрічного позову.

Надаючи оцінку доводам та аргументам заявника щодо поважності причин пропуску строку на подання зустрічного позову, місцевий господарський суд виснував, що заявником у цій справі подано відзив на позов та 06.03.2026 року зустрічну позовну заяву, що вказує на формування відповідачем своєї правової позиції та ознайомлення з доказами з метою захисту своїх прав чи охоронюваних законом інтересів у межах визначених законом процесуальних строків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені заявником причини пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову мають суб`єктивний характер і зводяться до неналежної організації захисту своїх інтересів, що згідно з ч. 1 ст.119 ГПК України не може бути підставою для продовження процесуального строку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2026 року прийнято до розгляду заяву №51-1761 вих-26 від 06.05.2026 року (вх..№3512) керівника Кременецької окружної прокуратури про зміну предмета позову та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви.

У пункті 4 резолютивної частини вказаної ухвали від 12.05.2026 року запропоновано відповідачу, третій особі до 28.05.2026 року надати суду пояснення по суті предмета позову, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, копію пояснень надіслати іншим учасникам справи, докази надсилання надати суду.

Короткий зміст зустрічної позовної заяви

25.05.2026 року відповідач подав до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377 від 01.06.2026 року), в якій просив суд усунути порушення прав Громади шляхом визнання за нею існуючого права володіння на комплекс будівель: будівлі Церкви (Покровської церкви (дер.), 1643 р.), житлового будинку, дзвіниці, вбиральні, огорожі, загальною площею 446,3 кв. м, та існуючого права охорони пам`ятки культурної спадщини - Церкви Покрови Божої Матері (Покровська церква 1643, охоронний номер 673, який є додатком до охоронного договору №200 від 19.09.2017, що розташовані по вул. Церковна, 4, с. Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області.

Зокрема, зазначив про те, що необхідність у поданні зустрічного позову виникла після прийняття судом заяви прокурора про зміну предмета позову від 06.05.2026 року.

Зустрічні позовні вимоги відповідач мотивує наявністю законних підстав володіння спірним об`єктом.

У зустрічній позовній заяві Релігійною громадою заявлено клопотання про продовження строку для подання зустрічного позову з поважних причин, обґрунтовуючи неможливістю подання зустрічної позовної заяви до подання прокуратурою заяви від 06.05.2026 року про зміну предмета позову та постановлення 12.05.2026 року судом ухвали про прийняття цієї заяви, тому пропуск відповідачем строку на подання цього зустрічного позову є зумовленим діями позивача і суду щодо уточнення предмета спору.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2026 року у справі №921/69/26 відмовлено у задоволенні клопотання №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377-1 від 01.06.2026 року) Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" про продовження процесуального строку на подання зустрічного позову. Повернуто заявнику зустрічну позовну заяву №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377 від 01.06.2026 року) разом з доданими до неї документами.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем ухвалу суду від 16.02.2026 року (про відкриття провадження) отримано 19.02.2026 року.

Суд зазначив, що враховуючи положення ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено наявності поважних причин пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви, а відтак відмовив у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку.

Підсумовуючи, суд першої інстанції виснував про те, що зустрічний позов Релігійної громади поданий з порушенням процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України та ухвалою суду від 16.02.2026 року, а підстави для його продовження визнані судом неповажними, тому зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику на підставі частини 6 статті 180 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2026 року у справі № 921/69/26 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала спрямована на надання незаконних переваг прокурору та незабезпечення рівності учасників судового процесу, що порушує його право на захист. Вважає, що зустрічний позов поданий у визначений законом строк, оскільки у відповідача з`явилася можливість та необхідність подання зустрічного позову після постановлення судом ухвали від 12.05.2026 року про прийняття заяви прокурора про зміну предмета позову №51-1761 вих-26 від 06.05.2026 року (вх.№3512). Для забезпечення рівності прав учасників судового процесу відповідач подав клопотання про продовження процесуального строку та вважає, що строк подання зустрічного позову не пропущений, або пропущений із поважних причин.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін. Зокрема зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно. Вказує, що скаржник подавав зустрічні позови 06.03.2026 року та 16.04.2026 року. Вважає, що посилання на виниклу необхідність у поданні зустрічного позову лише після прийняття судом заяви прокуратури від 06.05.2026 року не відповідає наведеній у заяві позиції та є намаганням заявити повторно зустрічні вимоги.

Тернопільська обласна державна (військова) адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін. Вказує, що відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно, а ухвалою суду від 12.05.2026 року запропоновано відповідачу висловити свою позицію щодо зміненого предмета позову. Стверджує, що надання відповідачу можливості висловити свою позицію щодо змінених позовних вимог спрямоване на забезпечення принципу змагальності, однак не змінює порядку та строків здійснення інших процесуальних прав, зокрема права на пред`явлення зустрічного позову.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2026 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі № 921/69/26 визначено суддю О.В.Зварич, суддів: І.Ю. Панову, Д.В. Шаповала.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 921/69/26 та ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2026 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 року про розгляд справи № 921/69/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 06.07.2026 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд», що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Також ухвалу від 06.07.2026 року вручено за довіреністю відповідачу, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення № R068121306737.

При цьому, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.

Учасники справи не позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух справи завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими їм процесуальними правами та зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням по їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В прохальній частині апеляційної скарги апелянт просив справу розглянути в порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 року апелянту було відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи № 921/69/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у цій справі в межах розумного строку.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із частиною 1, 2, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з тим, пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно із частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За положеннями статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК певних процесуальних дій.

У відповідності до частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Колегія суддів зазначає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Пропуск процесуального строку - юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк пропущено та чи підлягає він поновленню.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Дотримання строків є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.

За обставинами справи № 921/69/26, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву керівника Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача: Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, повернення майна та відкрито провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 резолютивної частини вказаної ухвали встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний календарний строк з дня отримання цієї ухвали для подання письмового мотивованого документально підтвердженого відзиву на позов.

19.02.2026 року відповідачем отримано ухвалу суду від 16.02.2026 року про відкриття провадження у справі № 921/69/26.

Також встановлено, що відповідач у даній справі вже звертався із зустрічними позовами №06-01/26-03 від 06.03.2026 року (вх.№159 від 10.03.2026 року) та №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277 від 20.04.2026 року).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2026 року повернуто заявнику зустрічну позовну заяву №06-01/26-03 від 06.03.2026 року (вх.№159 від 10.03.2026 року) Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" до Міністерства культури України та Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, про визнання недійсним та скасування охоронного договору від 19.09.2017 року № 2000 разом з додатками.

Також ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277-1 від 20.04.2026 року) Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" про продовження процесуального строку на подання зустрічного позову. Повернуто заявнику зустрічну позовну заяву №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277 від 20.04.2026 року) разом з доданими до неї документами.

Колегія суддів враховує, що в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2026 року, котра ніким не оскаржувалась та набрала законної сили, було роз`яснено відповідачу, що 19.02.2026 року ним отримано ухвалу суду від 16.02.2026 року про відкриття провадження у справі, відтак, з огляду на приписи ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно. Натомість, Релігійна організація релігійна громада “Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви” звернулася до господарського суду із зустрічною позовною заявою №15-01/26-04 від 15.04.2026 року (вх.№277 від 20.04.2026 року) 16.04.2026 року, тобто з пропуском строку для подання відзиву, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на подання зустрічного позову та повернув заявнику зустрічну позовну заяву разом із доданими до неї документами.

В оскаржуваній ухвалі судом наведено такі ж мотиви, як і в ухвалі від 23.04.2026 року про те, що враховуючи положення ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно, однак звернувся із зустрічною позовною заявою, пропустивши цей строк. Суд обґрунтовано виснував про те, що відповідачем не доведено наявності поважних причин пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку.

Перед поданням зустрічного позову №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377 від 01.06.2026 року) відповідач вже був повідомлений про те, що він мав право пред`явити зустрічний позов у строк до 06.03.2026 року включно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи апеляційної скарги про те, що у відповідача з`явилася можливість та необхідність подання зустрічного позову після постановлення судом ухвали від 12.05.2026 року про прийняття заяви прокурора про зміну предмета позову №51-1761 вих-26 від 06.05.2026 року (вх.№3512), оскільки згаданою ухвалою суду від 12.05.2026 року було запропоновано учасникам справи надати пояснення по суті предмета позову, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, однак це не змінює порядку та строків здійснення інших процесуальних прав, зокрема права на пред`явлення зустрічного позову.

Отже, дослідивши поданий зустрічний позов №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377 від 01.06.2026 року), доводи апеляційної скарги та наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем пропущено строк на подання зустрічного позову, а також не доведено поважності причин пропуску процесуального строку для вчинення цієї процесуальної дії.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд висновує, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377-1 від 01.06.2026 року) Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" про продовження процесуального строку на подання зустрічного позову та повернув заявнику зустрічну позовну заяву №25-01/26-05 від 25.05.2026 року (вх.№377 від 01.06.2026 року) разом з доданими до неї документами.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2026 року у справі №921/69/26.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу у відповідності до з`ясованих обставин, що мають значення для справи та норм процесуального права. Така ухвала є законною та обґрунтованою, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за скаржником відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері села Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви" за Вих. № 15-01/26-06 від 15.06.2026 року (вх. №01-05/2004/26 від 22.06.2026 року) залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2026 року у справі №921/69/26 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя Д.В. Шаповал