Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №691/1665/25 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1665/25

провадження № 2/691/488/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

за участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище цивільну справу за позовою заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

встановив :

ОСОБА_1 звернулася в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на те, що з 05 травня 2001 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування у шлюбі ними, за спільні кошти, 17 січня 2008 року було придбано у власність житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 . Покупцем за договором був ОСОБА_2 , за яким і був зареєстрований вказаний об`єкт нерухомого майна. У 2023 році вона звернулась до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, з вимогою визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити поділ будинку між ними у рівних частинах, визнавши за нею право власності на 1/2 частину указаного будинку та стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати. Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено. Разом з тим, за час перебування у шлюбі, ними було набуто земельну ділянку з кадастровим номером 7120310100:01:001:1320, площею 0,0849 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка 02 лютого 2015 року була зареєстрована за ОСОБА_2 .. Оскільки, рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року було здійснено поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 , проте неподіленою між ними, як подружжям, залишилась земельна ділянка, яка знаходиться під вказаним будинком. Звертаючись до суду у 2023 році з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, вона не ставила питання про поділ земельної ділянки. Тому, враховуючи вище викладене, вона змушена звернутись до суду для того щоб поділити майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 7120310100:01:001:1320, яка була набута ними за час перебування у шлюбі (а.с.1-5).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не прибули.

Відповідач ОСОБА_2 належно повідомлений про судове засідання, в суд не з`явився.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, здійснивши судовий розгляд в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення сторін, дослідивши й оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства позивач повинен довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свою матеріально-правову вимогу, а суд повинен з`ясувати обставини, які пов`язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини – ст. 263,ст.264 ЦПК України. При цьому, факти та підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являється предметом позову. Позивач повинна зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими вона, як з юридичними фактами, пов`язує свою матеріально-правову вимогу. Предметом вимоги позивача за позовом у справі, є поділ спільного майна подружжя згідно вимог ст.60,63, 69, 70 Сімейного кодексу України. В обґрунтування заявлених позовних вимог сторона послалася виключно на норми Сімейного Кодексу України.

На думку суду, правові відносини, які склалися між сторонами, підпадають під вид цивільно-правових відносин – сімейне право.

Із вивчених та досліджених судом доказів, які надані до суду, встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-12). Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , видане Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №02, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 05 травня 2001 року (а.с.13). Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 73,3 кв.м., визнав за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку та ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку (а.с.14-18). Згідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №453445304 від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 зареєструвана право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було набуто земельну ділянку з кадастровим номером 7120310100:01:001:1320, площею 0,0849 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрована за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 від 02 лютого 2015 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №33004796 від 02 лютого 2015 року (а.с.20-22). Відповідно до Витягу №НВ-7100816462025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером 7120310100:01:001:1320, становить ціну 124617,96 грн. (а.с.23).

Із досліджених судом доказів у справі встановлено, що між сторонами не укладався договір про виділ нерухомого майна і відсутній шлюбний договір. Сторони не виявили бажання, як розуміє суд із змісту надісланих заяв до початку судового розгляду, здійснити добровільний поділ майна із визначенням ідеальних часток, для можливого врегулювання спору, і заперечили щодо такого підходу з огляду на зміст заявлених позовних вимог та існування спору.

Правовий аналіз правовідносин між сторонами, вказує, що предметом спору є права сторін у справі, як подружжя, на частки у спірному майні, як спільній сумісній власності. Так як, спірне майно у виді домоволодіння було придбано та збудовано за період шлюбу 05 травня 2001 року, то беззаперечними є підстави до його статусу як об`єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.22 КпШС України майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Як вбачається з роз`ясень, викладених у Постанові Пленуму ВСУ «Про застосування судами деяких норм КпШС» від 12.06.1998 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.При цьому, належить виходити з того, що відповідно до статтей 22,25,27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності.Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст.25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст.28КпШС). З огляду на викладене, суд, в ході розгляду цивільної справи, при вирішенні питання про статус майна у виді домоволодіння як спільної сумісної власності подружжя, виходив із наданих сторонами доказів коли воно було придбане та з яких джерел придбавалося. Докази у справі свідчать, що спірне майно у виді житлового будинку і надвірних споруд збудовано ними спільно.

Суди проводять поділ нерухомого майна, як правило, на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, але про проведення такої сторони не заявляли і тому суд, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог про виділ часток у спільному майні подружжя. Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до ст.6 Європейської Конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, зазначеної Конвенції, на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Онер`їлдіз проти Туреччини" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, статтею 70 Сімейного Кодексу України визначено, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 ст.71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає у їх спільній частковій власності.За результатами розгляду справи в межах заявлених позовних вимог, суд, приходить до висновку про визнання ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності ( правова позиція, висловлена ВСУ в постанові від 18 січня 2017 року у справі №6-2565цс16).

Відповідно до ст.70 СК України, частки майна дружини та чоловіка у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності - є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними. При вирішенні спору судом не встановлено обставин того, щоб один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, а тому суд не вбачає підстав для відступу від засад рівності часток подружжя і закріплює, належну їм частку майна у справі.

Оцінюючи зібрані та досліджені у справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, то позивач просила у позовній заяві до суду, віднести їх на її рахунок, без відшкодування відповідачем.

На підставі наведеного, керуючись ст.41Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.22,25,27-1,28 Кодексу про Шлюб Сім`ю України, ст.ст.60,63,69,70,71Сімейного Кодексу України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна -задоволити.

Визнати земельну ділянку площею 0,0849 га, кадастровий номер 7120310100:01:001:1320, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , в порядку поділу майна подружжя, право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0849 га, кадастровий номер 7120310100:01:001:1320, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_1 , по 1/2 частки за кожним.

Копію рішення суду надіслати сторонам, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd.ck.court.gov.ua.

Суддя О. М. Савенко