Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №375/1959/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1959/26

Провадження № 3/375/926/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року селище Рокитне

Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №976542 від 17 серпня 2026 року, ОСОБА_1 7 серпня 2026 року о 11 год 00 хв перебуваючи за адресою проживання ухилилась від виконання батьківських обов`язків передбачених статтею 150 СК України, відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим допустила вживання малолітньою донькою таблеток "Ноліпрел", що могло призвести до гострого отруєння, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому правопорушенні заперечила. Надала пояснення в який пояснила: коли помітила, що дитина тримає в руках таблетки, не маючи впевненості, чи вживала вона будь-які препарати, тому діючи виключно в інтересах збереження життя та здоров`я дитини, негайно вжила заходів реагування: посадила дитину в автомобіль та невідкладно доправила її медичного закладу КНП КОР «Київська обласна дитяча клінічна лікарня № 2» для огляду фахівцями. Після медичного огляду у дитини не виявлено жодних симптомів отруєння чи погіршення стану здоров`я, проведено профілактичне промивання шлунку. Того ж дня, ОСОБА_1 з дитиною було виписано додому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно встановивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та суті правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину порушення обов`язків передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного правопорушення - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суду надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 976542 від 17 серпня 2026 року; рапорт інспектора-чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Ященко С.М. від 7 серпня 2028 року ЄО №43764; рапорт ЄО №7741 від від 10 серпня 2026 року; заява від ОСОБА_3 від 7 серпня 2026 року; пояснення ОСОБА_1 від 17 серпня 2026 року; виписку з лікарні № 5782; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В свою чергу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в спростування своєї вини надала особисті пояснення.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В свою чергу, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у матеріалах справи наявні лише документи, складені уповноваженими особами, які самі по собі не є беззаперечними доказами та підлягають перевірці у сукупності з іншими доказами. Натомість особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, надала послідовні пояснення, які не спростовані іншими належними доказами.

З огляду на викладене, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Отже, при оцінці та співставленні комплексу доказів, які надані в підтвердження, як винуватості, так і невинуватості ОСОБА_1 , докази надані останньою спростовують докази, які надані в підтвердження її вини, а тому, суд позбавлений можливості однозначно оцінити дії ОСОБА_1 , як такі, що містять склад адміністративного правопорушення.

В справі, що розглядається не можливо встановити, що ОСОБА_1 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Складаючи протокол про адміністративне правопорушення, уповноваженою особою не розкрито та не конкретизовано таку обов`язкову ознаку об`єктивної сторони правопорушення, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків».

При цьому сам по собі факт вживання дитиною лікарського препарату, що могло призвести до гострого отруєння не свідчить про наявність такого ухилення, оскільки диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність саме за свідоме або систематичне невиконання обов`язків, а не за одноразовий випадок, який стався за відсутності доведеного недбалого ставлення.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 та настанням події, оскільки не встановлено, що саме її поведінка створила умови, які об`єктивно могли призвести до гострого отруєння.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після події діяла активно та вживала необхідних заходів для надання допомоги дитині, що не узгоджується з ознаками ухилення від виконання таких обов`язків.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Будь-яких інших даних, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання своїх дітей, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення суду надані не були і при її розгляді в суді не встановлено.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях.

Однією з таких правових презумпцій є закріплена у статті 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Одним із елементів презумпції невинуватості є тлумачення всіх сумнівів на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, а саме ухилення від виконання батьківських обов`язків, а надані докази не підтверджують наявності її вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, в зв`язку з чим провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 184, 247, 283-285 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови, - без змін, чи зміні постанови.

Суддя О.В. Банах-Кокус