Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №372/3706/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3706/25

Провадження 2-183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представника відповідача Паруль Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року адвокат Балицький Іван Володимирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» з позовом про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0251 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2845900232231) та розміщеного на ній садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 451082832231), які розташовані за адресою: садове товариство «Міжріччя», селище Козин, Обухівський район, Київська область, а також земельної ділянки площею 0,0223 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0250 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2845891632231), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 22.03.2025 року сусіди повідомили адвоката позивача, що за місцезнаходженням нерухомого майна з`явились невстановлені особи, одна з яких представилась ріелтором від нового власника. Того ж дня, представник позивача отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої 30.10.2024 року право власності позивача на нерухоме майно припинено на підставі рішень державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни. Як з`ясувалось, підставою для прийняття рішень про державну реєстрацію припинення права власності на нерухоме майно позивача були договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 30.10.2024 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною. При цьому, зі змісту вказаних договорів слідує, що вони (договори) укладені між позивачем, від імені якого нібито діяв так званий представник - Єременко Олександр Віталійович та Пустовойтом Анатолієм Кириловичем. Позивач 30.05.2022 року не уповноважував та не міг уповноважити на представництво власних інтересів жодних осіб (у тому числі ОСОБА_4 ) шляхом оформлення довіреностей щодо відчуження нерухомого майна, оскільки 30.05.2022 року він фізично перебував в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 21.04.2022 року у кримінальному провадженні №12022111230000305 від 28.02.2022 року. Таким чином, позивач не міг ніяким чином контактувати з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., який також не був відомий позивачу на момент оформлення довіреності від 30.05.2022 року. Зауважив, що на момент подання даної позовної заяви Голосіївським управлінням ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (кримінальне провадження №12025105010000336 від 07.05.2025 року).

Ухвалою судді від 07 липня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10 липня 2025 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 18 липня 2025 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою судді від 24 липня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

19 серпня 2025 року на адресу суду надійшло пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О.Я., в якому остання вказала, що під час посвідчення договорів купівлі-продажу уповноважена особа продавця надала всі правовстановлюючі документи на відчужуване майно, а перевірка повноважень представника була проведена відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Таким чином, всі нотаріальні дії були вчинені відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

10 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Паруль Ю.О. сформувала та направила засобами електронного зв`язку через підсистему «Електроний суд» відзив на позовну заяву, в якому вказала, що до матеріалів позовної заяви надано ордер 1532564 від адвоката Балицького І.В. Відповідно до ордеру у графі «прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога» зазначено - ОСОБА_1 . Ордер виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 12 квітня 2021 року. Ставить під сумнів наявність повноважень адвоката Балицького І.В. на представництво позивача. Разом з цим зазначає, що не доведено належними та допустимими доказами є обставина, що позивач не підписував довіреності. Крім того зауважила, що позовна заява заявлена з двох правових підстав, а саме: вказана довіреність не видавалась особою та особа не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати. Не зрозуміло підстави позовної заяви позивач заперечує видання вказаної довіреності чи довіреність видавалась особою, яка не могла усвідомлювати значення свої дій та керувати ними.

14 жовтня 2025 року ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса Смолянінової О.Я. копії документів, на підставі яких було посвідчено договори купівлі-продажу нерухомого майна, а також проведено державну реєстрацію речових прав на вказане майно.

12 лютого 2026 року на адресу суду надійшли належним чином завірені копії документів від приватного нотаріуса Смолянінової О.Я.

01 квітня 2026 року представник позивача – адвокат Балицький І.В. сформував та надіслав засобами електронного зв`язку через підсистему «Електроний суд» додаткові пояснення у справі, в яких зауважив, що з 28.02.2022 року позивач ОСОБА_1 був обмеженим у пересуванні, спілкуванні та побаченнях, оскільки мав статус затриманого, тому викликає сумнів вчинення у присутності приватного нотаріуса Бригіди В.О. підпису на довіреності щодо уповноваження ОСОБА_5 на відчуження майна.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача Балицький І.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позові. Додатково просив врахувати, що ОСОБА_1 30.05.2022 року перебував в ДУ «Київський слідчий ізолятор» у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою згідно ухвали Обухівського районного суду від 21.04.2022 року. За інформацією відповідних посадових осіб як Київського СІЗО так і КНП «ПСИХІАТРІЯ", куди ОСОБА_1 було переведено відповідно до ухвали того ж суду з 1.05.2022, згідно журналу обліку відвідувачів приватний нотаріус Бригіда В.О. в 2022-2023 ОСОБА_1 не відвідував, що свідчить, що останній довіреність на розпорядження належним йому нерухомим майном не видавав, намірів відчужувати належні йому будинок та земельні ділянки не мав. Повіреного не знає, відносин з ним не підтримував, грошових коштів від продажу майна не отримував. Вважає, що приватний нотаріус ОСОБА_6 допустила неправомірне посвідчення договорів купівлі-продажу та зареєструвала право власності на нерухоме майно за відповідачем, який не є добросовісним набувачем майна. Оскільки позивач довіреність не підписував, волевиявлення пов`язаного з відчуженням спірного майна не мав, воно фактично вибуло в чуже незаконне володіння без його волі та відома, просить позов задовольнити.

ОСОБА_1 суду пояснив, що йому належить дві земельні ділянки та садовий будинок, який розміщений на одній з них де він проживав до 28.02.2022, до затримання та обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. В подальшому йому стало відомо від адвоката про нових власників його нерухомості та про ніби то підписану ним довіреність, посвідчену 30.05.2022 року приватним нотаріусом Бригідою В.О. на ім`я ОСОБА_4 на право розпоряджатись всім його майном на підставі якої нотаріусом ОСОБА_6 в жовтні 2024 року було посвідчено правочини купівлі-продажу садового будинку та двох земельних ділянок на користь ОСОБА_3 . Він підписання такої довіреності категорично заперечує, як і обставину відвідування його приватним нотаріусом Бригідою О.В. в місцях його перебування. Зазначає, що ОСОБА_4 знає наглядно. Намірів відчужувати нерухомість не мав, коштів від її продажу не отримував.

Представник відповідача Паруль Ю.О. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони доказово не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях. Відсутність волевиявлення позивача на відчуження майна, непідписання ним довіреності, невідвідування його приватним нотаріусом не підтверджена належним чином. Доводи про наявність кримінальних проваджень як щодо нотаріуса Бригіди О.В. так і відповідача ОСОБА_3 не підтверджують підставність позову. Рішення у кримінальному провадженні за заявою позивача про підробку документів відсутнє, підроблення не встановлено.

Приватний нотаріус Смолянінова О.Я. у судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності та ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства. У поясненнях зазначила, що посвідчення нею оспорюваних договорів відбувалося згідно чинного законодавства.

Третя особа Єременко О.В. в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань суду не подав.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22.12.2015 року у справі №752/19822/14-ц, яке набрало законної сили 06.07.2016 року позивач набув у власність земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0251 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2845900232231) та розміщений на ній садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 451082832231), які розташовані за адресою: садове товариство «Міжріччя», селище Козин, Обухівський район, Київська область, а також земельну ділянку площею 0,0223 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0250 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2845891632231), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ухвали слідчого судді Обухівського районного суду у справі №372/787/22 Зінича Ф.С. затримано 28.02.2022 в порядку ст.208 КПК України та 02.03.2022 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.04.2022 року. 21.04.2022 року за клопотанням старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 01 червня 2022 року.

31 травня 2022 року ухвалою Обухівського районного суду у справі №372/1285/22 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме поміщення до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня №3» Виконавчого округу Київської міської ради з 31 травня 2022 року по 29 липня 2022 року включно.

На час розгляду справи позивач на підставі ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 року у справі №177/3653/26 про продовження застосування примусових заходів медичного характеру перебуває в Комунальному некомерційному товаристві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.

30.05.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. посвідчено довіреність за № 18085, якою позивач ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 представляти власні інтереси, зокрема, продавати на умовах та за ціну за його розсудом належне йому нерухоме майно: садовий будинок АДРЕСА_3 ; земельні ділянки площею 0,0223 га з кадастровими номерами 3223155400:03:037:0250, площею 0,2 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0251, та площею 0,0037 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0214. Серія та номер бланку довіреності НСА 164476.

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів 219417496 від 30.10.2024 бланк НСА 164476 отримано 10.02.2022 приватним нотаріусом Бригідою Володимиром Олександровичем (8404). Витрачання бланка 30.05.2022, код витрачання 7- довіреність. Відомості про нотаріуса, яким витрачено бланк: приватний нотаріус Бригіда Володимир Олександрович.

30.10.2024 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. зареєстрованого в реєстрі за № 3491 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0251 та садовий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Цього ж дня на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. зареєстрованого в реєстрі за № 3492 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0223 га з кадастровим номером 3223155400:03:037:0250, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі вказаних правочинів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за ОСОБА_3 30 жовтня 2024 року зареєстровано право власності на вищезазначені об`єкти нерухомості.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Згідно із частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16).

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з абзацом першим частини першої, частин другої та третьої статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України врегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою не уповноваженою особою (підроблення підпису).

Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача посилався на відсутність волевиявлення у позивача на відчуження спірного майна та відсутність можливості у позивача контактувати з приватним нотаріусом у день посвідчення довіреності 30 травня 2022 року, а відповідно і оформити довіреність на відчуження нерухомого майна, через перебування в режимній установі.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано суду лист начальника Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» №08/521-25/508 від 01.04.2025 року з якого вбачається, що відповідно до облікових даних картотеки Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 утримувався в установі у період з 03.03.2022 по 31.05.2022 та в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутня будь-яка інформація щодо відвідування останнього в установі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. – 30.05.2022 року.

З інформації КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «ПСИХІАТРІЯ» №061/29-1-01/3098 від 07.04.2025 року де станом на 02.04.2025 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні вбачається, що згідно журналів обліку відвідувачів в період 2022-2023 приватний нотаріус Бригіда В.О. пацієнта ОСОБА_1 не відвідував.

Суд вважає, що поданий стороною позивача на підтвердження доводів позову лист начальника ДУ «Київський СІЗО» в якому констатовано відсутність в матеріалах особової справи інформації щодо відвідування ОСОБА_1 в установі приватним нотаріусом Бригідою В.О. за своїм змістом і суттю безумовно не виключає можливості підписання позивачем довіреності від 30.05.2022 року.

Інформації, що ОСОБА_1 30.05.2022 року перебував в КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «ПСИХІАТРІЯ» матеріали справи не містять, тому інформація вказаного закладу щодо відвідування/невідвідування приватним нотаріусом Зінича Ф.С. в період 2022-2023 року, яка міститься в журналах установи, не впливає на вирішення справи.

Щодо витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні 12025105010000336 зареєстрованого 07.05.2025 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва за скаргою адвоката Балицького І.І. в інтересах ОСОБА_1 справа №372/10158/25 з приводу підробки документів, а саме довіреності, то вказаний витяг підтверджує лише реєстрацію відповідного звернення, та без кінцевого рішення за наслідками досудового розслідування не констатує підробку документу.

Посилання представника позивача щодо відсутності у приватного нотаріуса Бригіди В.О. станом на 30.05.2022 року права посвідчувати довіреність щодо розпорядження нерухомим майном та її оформлення з порушенням чинного на той час законодавства України, у тому числі всупереч положенням частини 2 статті 19Конституції України, статті 5, частини 1 статті 7, частини 1 статті 39, частини 1 статті 41, статті 43 Закону України «Про нотаріат та пункту 8 постанову КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» №164 від 28.02.2022 року не підтверджують не підписання позивачем (підробку) довіреності від 30.05.2022 року № 18085.

Щодо датованого вже після посвідчення оспорюваної довіреності Наказу Міністерства Юстиції України №560/5 від 09.02.20023 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я Бригіди В.О. відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 30.01.2023 року №2 та на підставі підпунктів «з» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», то в ньому також відсутні обставини, які б підтверджували підробку довіреності.

Доводи представника позивача на те, що приватний нотаріус Бригіда О.І. є фігурантом у кримінальному провадженні без остаточного рішення суду, пов`язаного з предметом доказування у справі, що розглядається Обухівським районним судом є безпідставними.

Аналогічними є доводи і щодо наявності кримінальних проваджень щодо відповідача ОСОБА_3 , що само по собі не підтверджує і не спростовує обставини підробки довіреності, що є предметом у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд звертає увагу, що у відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

У постановах Верховного Суду України від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Судова експертиза – це дослідження на основі спеціалних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу»).

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Представник позивача вважаючи достатніми для вирішення спору по суті надані ним та витребувані за його клопотанням у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О.Я. докази, клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи на предмет належності ОСОБА_1 підпису в оспорюваній довіреності від 30.05.2026 року з метою доведення його позовних вимог не заявляв.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.12.2019 року у справі № 904/10956/16 висновок суду за результатами розгляду справи не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін. Стосовно позовних вимог, суд зауважує, що належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не підписував довіреність посвідчену приватним нотаріусом Бригідою О.В. 30.05.2022 року стороною позивача надано не було.

Підписання/непідписання позивачем вказаної довіреності є вирішальним для оцінки судом укладених на підставі вказаної довіреності від імені ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу 30.10.2024 року та подальшої реєстрації за ОСОБА_3 права власності, а відповідно і для вирішення заявлених позовних вимог в цілому, тому у зв`язку з недоведеністю її підробки, суд правових підстав для задоволення позову не вбачає.

Згідно ст.141 ЦПК України у зв`язку з повною відмовою у позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12,13, 76-81,83, 141, 182, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа ОСОБА_4 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 15987 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць