Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №369/7619/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7619/25

Провадження № 2/369/3914/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

представника позивача Лічмана О.М.,

представника відповідача Доценка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/7619/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та позиція позивача

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лічман О. М., звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування коштами за договором позики та трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі боргової розписки, яка в подальшому неодноразово продовжувалася та доповнювалася. Відповідно до змісту первинної розписки від 07.02.2014 року ОСОБА_2 взяв у борг у позивача 55 000 доларів США під 1,5% на місяць із зобов`язанням повернення на вимогу. 02.08.2014 року відповідач отримав додатково 5 000 доларів США (загальна сума боргу склала 60 000 доларів США), а 19.10.2015 року сторонами було зафіксовано борг по відсотках у сумі 8 700 доларів США. 12.11.2016 року складено розписку, згідно з якою загальна сума боргу становила 66 500 доларів США.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення основного боргу. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.12.2024 року у справі № 369/17687/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 41 400 доларів США. Постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2025 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, відтак судове рішення набрало законної сили.

Позивач вказує, що умовами договору позики передбачено сплату відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 1,5% щомісячно. У межах трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) сума несплачених відсотків за 36 місяців користування неповернутою сумою боргу (41 400 дол. США) становить:

41 400 дол. США х 1,5 % х 36 місяців = 22 356 доларів США.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних за період з дня подання позову про стягнення основного боргу (25.10.2023 року) по 15.04.2025 року (538 днів прострочення), що становить:

41 400 дол. США х 538 днів х 3 % : 365 днів = 1 830 доларів США.

Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь:

?заборгованість по відсотках за користування коштами за договором позики у розмірі 22 356,00 доларів США;

?3% річних від простроченої суми у розмірі 1 830,00 доларів США;

?витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.;

?витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 983,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача Лічман О. М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

2. Заперечення відповідача

18.07.2025 року представник відповідача — адвокат Доценко О. В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Відзив мотивовано такими доводами:

1.Щодо відсотків за користування коштами: Відповідач зазначає, що розписка від 12.11.2016 року на суму 66 500 доларів США є новою редакцією розписки, яка не містить жодних положень щодо нарахування та сплати відсотків. На думку сторони відповідача, сторони переглянули умови позики, визначивши її як безвідсоткову («без %»), а тому правові підстави для стягнення 1,5% на місяць відсутні. Також посилається на те, що норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо облікової ставки НБУ не застосовується до позик в іноземній валюті.

2.Щодо 3% річних: Відповідач вказує, що згідно з ч. 1 ст. 1049 та ч. 2 ст. 530 ЦК України у зобов`язаннях, де строк виконання визначений моментом пред`явлення вимоги, прострочення виникає лише після спливу 30 днів від дня пред`явлення письмової вимоги. Оскільки позивач з окремою позасудовою вимогою не зверталася, відповідач вважає нарахування 3% річних безпідставним.

3.Щодо витрат на правничу допомогу: Відповідач стверджує, що позивачем не надано належних доказів фактичного понесення та безготівкової оплати таких витрат саме адвокату, відсутній детальний розрахунок часу, а заявлений розмір витрат (20 000 грн) є завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

У судовому засіданні представник відповідача Доценко О. В. проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві, та просив відмовити у його задоволенні.

3. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.05.2025 року (суддя Скрипник О.Г.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 1216 від 21.11.2025 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/7619/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року (суддя Янченко А.В.) справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 01.06.2026 року представник позивача підтримав задоволення позову, представник відповідача заперечив проти його задоволення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та мотиви суду

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

На підтвердження укладення договору позики та його умов згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики, посвідченого власноручною розпискою ОСОБА_2 від 07.02.2014 року, відповідно до змісту якої відповідач отримав у позивача 55 000 доларів США на умовах сплати відсотків у розмірі 1,5% на місяць щомісячно. Надалі в розписці робилися дописи про отримання 02.08.2014 року додатково 5 000 доларів США (сума боргу 60 000 дол. США), фіксацію 19.10.2015 року відсотків у сумі 8 700 доларів США, а також запис від 12.11.2016 року щодо загального розміру боргу у сумі 66 500 доларів США.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.12.2024 року у справі № 369/17687/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2025 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 41 400 доларів США.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт наявності непогашеної заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 41 400 доларів США є встановленим преюдиційним фактом.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування коштами:

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Доводи відповідача про те, що запис від 12.11.2016 року є новою угодою без відсотків, судом відхиляються. Укладення первинної розписки від 07.02.2014 року чітко визначало оплатний характер правочину зі ставкою 1,5% на місяць. Подальші записи лише фіксували збільшення суми позики та проміжний стан розрахунків між сторонами й не свідчать про вчинення сторонами правочину щодо новації зобов`язання чи відмови позикодавця від отримання відсотків за користування позикою.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (36 місяців). Позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування коштами за останні 36 місяців, що повністю узгоджується із нормами чинного законодавства.

Розрахунок відсотків, наданий позивачем:

41 400 дол. США х 1,5% х 36 місяців = 22 356 доларів США.

Вказаний розрахунок є правильним, обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам і умовам договору, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних:

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц зроблено висновок про те, що 3% річних, передбачені статтею 625 ЦК України, можуть нараховуватися та стягуватися в іноземній валюті, якщо саме зобов`язання виражене у валюті.

Твердження відповідача про відсутність прострочення у зв`язку з ненаправленням досудової вимоги судом до уваги не беруться, оскільки звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу 25.10.2023 року у справі № 369/17687/23 свідчить про безумовне пред`явлення вимоги до боржника про повернення всієї суми позики, з моменту якого боржник вважається обізнаним про необхідність повного повернення боргу.

Розрахунок 3% річних за період з 25.10.2023 по 15.04.2025 року (538 днів прострочення, з урахуванням високосного 2024 року):

41 400 дол. США Х 538 днів х 3% : 365 днів = 1 830 доларів США.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 830,00 доларів США є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо можливості ухвалення рішення в іноземній валюті, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц та постанову від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16, згідно з якими суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Щодо судових витрат:

Відповідно до ст. 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору у розмірі 9 983,98 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката Лічмана О. М. у розмірі 20 000,00 грн (договір про надання правової допомоги від 27.02.2025 року, акт виконаних робіт від 28.04.2025 року, ордер, квитанції про оплату).

Оцінюючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат (20 000,00 грн) є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом правових послуг (підготовка позову, формування доказової бази, представництво в суді) та ціною позову.

Заперечення відповідача не спростовують реальності та розумності таких витрат.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 983,98 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за користування коштами по договору позики в розмірі 22 356 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят шість доларів США) 00 центів, 1 830 (одну тисячу вісімсот тридцять доларів США) 00 центів 3 % річних з урахуванням простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 983 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три гривні) 98 коп. судового збору та 20 000 (двадцять тисяч гривень) 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Інформація про позивача:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено: 31.08.2026 року.

Суддя А. В. Янченко