Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №362/1992/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1992/25

Провадження № 2/362/577/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Пустовий Б.В. звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 серпня 2020 року близько 18 год. 30 хв. на автодорозі дорозі сполученням Київ – Одеса, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Одеса в порушення вимог п. 2.3 б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху не дала дорогу мотоциклу «Kawasaki Z1000», під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у цей час по лівій смузі автодороги в напрямку м. Одеса, що призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень помер у Васильківський центральній районній лікарні.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.03.2024 року у справі №362/1131/22, зміненого ухвалою Київського апеляційного суду від 11.09.2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є рідним братом загиблого ОСОБА_1 , а відтак є близьким родичем у розумінні ст. 3 КПК України. Після смерті та поховання його єдиного брата він зазнав тяжких моральних переживань, отримав глибоку душевну травму та сильний психологічний стрес, наслідки яких, тривають до теперішнього часу.

Зазначав, що смерть брата істотно вплинула на його психологічний стан, загальне самопочуття та стан здоров`я, призвела до постійних душевних переживань, втрати емоційної рівноваги, тривожності, порушення режиму сну, пригніченого настрою, психологічного дискомфорту, небажання підтримувати соціальні контакти, втрати інтересу до звичного способу життя та виконання повсякденних обов`язків.

Він є особою з інвалідністю ІІІ групи та після смерті брата фактично був позбавлений його підтримки, піклування та допомоги, які останній, надавав йому за життя.

Крім того, зазначав, що його моральні страждання проявляються у постійних спогадах про загиблого брата, обставини дорожньо-транспортної пригоди, його лікування, фізичний біль, смерть та поховання, переживанні втрати близької людини, страху повторення подібних подій із членами своєї сім`ї, а також неможливості змиритися із трагічною загибеллю брата.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків (а.с.31-34).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди (а.с.43).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2026 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Пустовий Б.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено (а.с. 57-58).

25.05.2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 – адвокат Оксененко Д. О. подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн. у повному обсязі. Вказуючи на те, що не оспорюючи дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16.08.2020 року та факту притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, але звертає увагу на те, що не оспорюючи факту дорожньо-транспортної пригоди від 16.08.2020 року та факту притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, позивач не звільняється від обов`язку довести наявність саме у нього права на відшкодування моральної шкоди, її характер, обсяг, глибину, причинний зв`язок із діями відповідача та обґрунтованість заявленого розміру компенсації. Зазначав, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки позивач не довів належність до кола осіб, визначених ч. 2 ст. 1168 ЦК України, не надав належних доказів проживання із загиблим однією сім`єю окрім спільного місця реєстрації, не був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, не заявляв цивільного позову під час його розгляду та не довів наявності індивідуальної моральної шкоди у заявленому розмірі. Також, звертав увагу суду на те, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. є неспівмірною, не підтверджена належними та допустимими доказами, не містить будь-якого обґрунтування критеріїв її визначення та фактично дублює суму компенсації моральної шкоди, яка була присуджена вироком суду на користь матері загиблого. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 95-98).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди до судового розгляду по суті (а.с.111-112).

Представник ОСОБА_1 – адвокат Пустовий Б.В. в судовому засіданні, просив позов задовольнити, оскільки з вини відповідача загинув ОСОБА_1 , позивач є рідним братом загиблого, вони проживали разом, ввели спільний побут, а тому позивачу було заподіяно моральну шкоду внаслідок втрати його брата. У подальшому подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 128-129).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Оксененко Д.О., в судовому засіданні, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки під час досудового розслідування позивач не звертався із заявою про визнання його потерпілим, а визнана його мати, його допитували у якості свідка. Мати позивача було відшкодовано визначену судом моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., і тільки після відшкодування позивач одразу звертається до суду про відшкодування йому моральної шкоди, яка дорівнює відшкодовану шкоду його мати. Також просив взяти до уваги поданий ним відзив на позовну заяву. У подальшому подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.132).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзиви відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що вироком Васильківського міськрайоннного суду Київської області від 07.03.2024 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 443 324 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 56 676 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС» відмовлено (а.с.5-10).

Вироком встановлено, що 16.08.2020 близько 12:35 год. ОСОБА_2 на автодорозі М-05 «Київ - Одеса» 42 км. + 950 м керувала технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos TF69Y», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Одеси. Всупереч вимогам п. 2.3б Правил дорожнього руху, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатись від керування цим транспортним засобом у дорозі” ОСОБА_2 не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та не реагувала на її зміну; під час перестроювання з правої смуги у ліву для подальшого розвороту всупереч вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, та, не дотримавшись вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху, не дала дорогу мотоциклу «Kawasaki Z1000» без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у цей час по лівій смузі автодороги в напрямку м. Одеси, що призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень помер у Васильківській ЦРЛ.

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між допущеними нею порушеннями Правил дорожнього руху та настанням смерті ОСОБА_1 встановлені Вироком суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.09.2024 року вирок Васильківського міськрайоннного суду Київської області від 07.03.2024 року щодо ОСОБА_2 змінено: пом`якшено призначене покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Збільшено суму, яка підлягає стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 , і стягнуто матеріальну шкоду в сумі 56 000 грн., у решті вирок залишено без змін (а.с.11-16).

Вироком суду вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 , який задоволено частково, та стягнуто з відповідачки на користь потерпілої мати ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 443 324 грн., який згідно наданої копією квитанції 29.01.2025 року ОСОБА_2 відшкодовано у повному обсязі (а.с. 101).

Згідно копії свідоцтв про народження позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом загиблого ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до копії довідки Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_1 , встановлено інвалідність III групи у зв`язку із загальним захворюванням (а.с.18).

Згідно з копії витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 17.07.2025 року, що за відомостями реєстру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 4 особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с.42).

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та оцінка суду.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є рідним братом загиблого ОСОБА_1 , що сторонами не оспорюється.

Разом із тим, сама по собі наявність родинних відносин між позивачем та загиблим не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки суд зобов`язаний встановити наявність усіх юридично значимих обставин, необхідних для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є близьким родичем загиблого у розумінні ст. 3 КПК України.

Разом із тим, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. При цьому положення ч. 2 ст. 1168 ЦК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку зі ст. 23 ЦК України та сформованими висновками Верховного Суду щодо загального характеру права на компенсацію моральної шкоди.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15.08.2024 у справі № 748/802/23 (провадження № 51-1145км24) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22, виходив із того, що ст. 23 ЦК України може застосовуватися до цивільно-правових відносин у разі доведення порушення цивільного права особи та завдання їй моральної шкоди.

Отже, сам по собі факт того, що позивач є братом загиблого та прямо не зазначений у переліку осіб ч. 2 ст. 1168 ЦК України, не може бути єдиною і самостійною підставою для відмови у позові. Водночас це не звільняє позивача від обов`язку в межах цього цивільного провадження довести обставини, з якими він пов`язує порушення саме свого цивільного права, факт завдання йому індивідуальної моральної шкоди, її характер і глибину, а також обставини, що дають можливість визначити справедливий розмір грошової компенсації.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано витяг з реєстру територіальної громади.

Однак сам по собі факт реєстрації місця проживання за однією адресою не є належним та достатнім доказом проживання однією сім`єю у розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, спільного побуту, характеру утримання чи піклування одне про одного, показання свідків або інших обставин, які свідчать про проживання осіб однією сім`єю.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. За правилами ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок оцінюються судом у сукупності.

Наведені у позовній заяві обставини щодо душевних переживань, психологічного стресу, погіршення самопочуття, порушення сну та інших негативних наслідків мають описовий характер та не підтверджені будь-якими об`єктивними доказами.

Саме лише твердження позивача про те, що він є інвалідом III групи і фактично позбавлений піклування, підтримки та догляду з боку брата, не підтверджене жодними доказами (довідками про надання такої допомоги, показаннями свідків тощо).

Доказів того, що загиблий здійснював його утримання, забезпечував постійний догляд чи надавав іншу систематичну допомогу, матеріали справи не містять.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у справах про відшкодування моральної шкоди діє загальне правило розподілу тягаря доказування, за яким саме позивач повинен довести наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та її завданням, тоді як сам лише факт протиправної поведінки чи завдання смерті потерпілому не породжує презумпції моральної шкоди в будь-якому заявленому позивачем розмірі.

Позивач просить стягнути 500 000 грн моральної шкоди, однак позовна заява не містить будь-якого обґрунтування визначення саме такого розміру компенсації.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Як було встановлено судом, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували характер та обсяг моральних страждань, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд зазначає, що за змістом статей 23, 1167 ЦК України сама лише наявність між позивачем і загиблим родинних (братських) стосунків не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди — позивач, як особа, яка звертається з відповідними вимогами, повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, її характер та глибину, а також причинний зв`язок між протиправними діями відповідачки та завданими стражданнями. Сам лише факт смерті близького родича, безумовно, спричиняє душевний біль, однак для судового захисту такі страждання мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а не обмежуватися загальними, описовими твердженнями, викладеними в позовній заяві.

Позивачем не надано жодних медичних документів, висновків спеціалістів (психолога, психіатра, сімейного лікаря) чи інших доказів, які б підтверджували погіршення стану його здоров`я, наявність психологічної травми чи інших конкретних негативних наслідків, спричинених смертю брата. Викладені в позовній заяві обставини (порушення сну, тривога, замикання у собі тощо) сама по собі не виключає можливості завдання моральної шкоди та не є самостійною підставою для відмови у її відшкодуванні. Однак позивач не надав в сукупності інших належних доказів, які б дозволяли індивідуалізувати заявлені ним страждання, встановити їх характер, тривалість і глибину та співвіднести ці обставини із заявленим розміром компенсації у розмірі 500 000 грн.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що заявлений позивачем розмір компенсації у сумі 500 000 грн відповідає характеру та обсягу моральної шкоди, яку він фактично зазнав, а тому заявлені вимоги не можуть бути визнані доведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат (ст. 264 ЦПК України).

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судом не встановлено, то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , яка на даний час відбуває покарання за вироком суду у державній установі» Конотопській виправної колонії №130», адреса: Сумська обл. м. Конотоп, вул. Батуринська, 2.

Текст рішення складено 31.08.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко