Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №283/958/25 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/958/25

провадження №1-кп/283/75/2026

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Малині матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12025060510000035 від 24 січня 2025 року відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кримка Джанкойського району Автономної республіки Крим, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця ЗСУ, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання пред`явленого обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_8 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбаченео ч. 1 ст. 115 КК України, при наступних обставинах.

23 січня 2025 року, починаючи з 15-ї години, перебуваючи на кухні в будинку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_10 та його співмешканою ОСОБА_11 , ОСОБА_8 вживав спиртні напої.

Того ж дня, приблизно о 18-й годині, ОСОБА_11 вийшла з приміщення кухні та та пішла відпочивати до своєї кімнати, залишивши ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на кухні. Через деякий час, приблизно о 19-й годині, між ними виникла сварка з нікчемного приводу, та на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, взявши кухонний ніж, умисно наніс ОСОБА_10 удар в місце розташування життєво-важливих органів, а саме грудну клітку ззаду, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді рани задньої стінки грудної клітки, верхньої долі легені, які мають ознаки тяжкого ступеню тяжкості, що є небезпечним для життя в момент їх спричинення, внаслідок чого ОСОБА_10 помер.

Причиною смерті ОСОБА_10 явилась відкрита рана задньої стінки грудної клітки з ушкодженням лівої легені, яка ускладнилась гемотораксом на фоні внутрішньої кровотечі, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання, функцій центральної нервової системи, що підтверджується наявністю ран грудної клітки, легені, малокрів`я внутрішніх органів та наявністю до 3 л. крові в грудній порожнині.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав, спочатку в судовому засіданні дав показання про те, що сварка між ним та ОСОБА_10 виникла з приводу наполегливого прагнення останнього забрати в нього телефон та включити на ньому музику. Оскільки обвинувачений цього не бажав, то постійно відштовхував від себе потерпілого. При цьому, він сидів в кріслі і ножем чистив цибулю. Припустив, що Величанський міг спіткнутися об підлогу, коли вчергове наближався до нього та випадково впасти на ніж. Він це момент не пам`ятає. Коли через деякий час потерпілий впав на підлогу без ознак життя, він вирішив, що він п`яний, а тому його слід покласти на ліжко, що він і зробив, покликавши на допомогу ОСОБА_13 . Після цього, в зв`язку з нагайною потребою поїхати в інше село, він запропонував ОСОБА_13 поїхати разом з ним, на що вона погодилась. Будь-яких намірів вбивати ОСОБА_14 не мав, вони були гарними знайомими. Про те, що той помер він дізнався наступного дня від працівників поліції.

Згодом ОСОБА_8 змінив свою позицію та заперечував, що взагалі тримав ніж в руках та не вважає себе винним в умисному вбивстві. Припустив, що ОСОБА_10 вбив ОСОБА_9 , який залишався наодинці з ОСОБА_14 в будинку, після того як обвинувачений разом з ОСОБА_15 поїхали в с. Йосипівку.

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що померлий брат ОСОБА_10 знав ОСОБА_8 в зв`язку з спільним відбуттям покарання в установі виконання покарань. Про подію вона дізналася по телефону від сусідки ОСОБА_16 . Приїхавши до будинку, вона бачила тіло напівоголеного брата на дивані. На підлозі було дві плями крові, одна зі згустками крові, інша – затерта. На столі лежав ніж в крові. Вона викликала поліцію, та чекала їх прибуття.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті – 14 років позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнає. Сторона захисту стверджує про відсутність доказів вини обвинуваченого в інкримінованому йому діянні. Заявив клопотання про визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення. Просив ухвалити виправдувальний вирок.

ІІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження:

Свідок ОСОБА_9 показав, що проживав в будинку АДРЕСА_2 разом з племінницею ОСОБА_11 та її співмешканцем ОСОБА_10 . Останній був агресивним та неодноразово проявляв насильство як до нього так і до ОСОБА_13 . Приблизно за тиждень до події, потерпілий сильно побив його, та перебив ноги таким чином, що свідок взагалі не вставав з ліжка. ОСОБА_13 обслуговувала його.

Вранці 23 січня, коли ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що скоро приїде, ОСОБА_18 переніс його в іншу кімнату, закрив шторки, таким чином, що свідок чув голоси, але не бачив, що відбувається в іншій кімнаті.

Опівдні, коли обвинувачений вже приїхав, вони втрьох сиділи за столом, вживали алкогольні напої. ОСОБА_13 і йому занесла дві чарки. Згодом, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 вийшли з будинку, а повернувшись – ще продовжували пити вдвох близько двох годин, бо ОСОБА_13 лягла спати на ліжку в його кімнаті.

Між чоловіками виникла суперечка з приводу наміру Величанського послухати музику у виконанні ОСОБА_19 на телефоні ОСОБА_17 , та категоричним небажанням останнього цього робити.

Він чув звуки ударів, падіння тіла та стільця, агресивну поведінку Величанського та його претензіями до ОСОБА_17 . Згодом все стихло, а невдовзі ОСОБА_17 зайшов до його кімнати, розбудив ОСОБА_13 , щоб допомогла прибратися. Свідок вдав наче він спить.

ОСОБА_17 разом з ОСОБА_20 переклали ОСОБА_14 з підлоги на диван, ОСОБА_13 витерла кров на підлозі, та вони вдвох вийшли з хати. ОСОБА_14 ще трохи стонав, однак через 20 хвилин - затих. Він з ліжка не вставав.

Лише наступного дня до будинку зайшла сусідка ОСОБА_21 , виявила тіло Величанського та викликала допомогу.

З показань свідка ОСОБА_11 слідує, що коли вранці 23 січня 2025 року ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що має намір приїхати щоб сховатись («перебути»), оскільки втік з армії, вона просила не дозволяти цього робити, бо боялася його. Вони раніше разом працювали в Києві на підробітках, та ОСОБА_17 постійно застосовував силу до них. Ігноруючи її думку, ОСОБА_14 запросив обвинуваченого та, близько обіду, той приїхав на автомобілі до їх будинку. Вони втрьох вживали алкоголь. Згодом, ОСОБА_14 з ОСОБА_17 пішли в село, де розпивали спиртне, а повернувшись - продовжили і вдома. Вона лягла спати в іншій кімнаті. Пам`ятає, що обвинувачений її розбудив, та вони разом переклали ОСОБА_22 на постіль. Вона брала тіло за ноги, а обвинувачений – за руки. Ознак життя потерпілий вже не подавав. Припускає, що і потерпілий міг спровокувати конфлікт, оскільки вони обоє були агресивні. Будь-якої допомоги ОСОБА_18 вона не надавала, бо він постійно застосовував до неї силу, а за два тижні до цього – перебив ноги її дядьку ОСОБА_23 . Через свій стан вона не придавала значення тому, що відбувається.

Згодом, за пропозицією ОСОБА_17 , вони на його автомобілі поїхали в с. Йосипівку, бо ОСОБА_17 хотів продати електроінструмент, який лежав в багажнику. По дорозі, вони зупинялися на підприємстві поблизу с. Владівка, де ночували. Вона постійно спала, а тому не могла в повній мірі адекватно оцінювати ситуацію. Про ОСОБА_14 вона ОСОБА_17 нічого не розпитувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 зазначала, що 24 січня 2025 року до неї на автомобілі приїхала її родичка ОСОБА_11 з якимось чоловіком, який їй дуже не сподобався. Вона їх нагодувала. При цьому, ОСОБА_25 сказала, що з ОСОБА_14 вони розійшлися. Незабаром приїхали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_16 показала, що 24 січня 2025 року, коли вже сутеніло, зайшла в будинок свого сусіда ОСОБА_9 , двері до якого були відчинені. Вона звала дядька ОСОБА_26 , але ніхто не окликався. Коли вона зайшла в середину, побачила на дивані без ознак життя тіло Величанського, спина якого була оголонею, а в дальній кімнаті озвався Мейсарош. Свідок далі не заходила, а вийшла на вулицю, щоб викликати Величанську Інну.

З показань свідка ОСОБА_27 вбачається, що вдень 23 січня 2025 року з нагоди народження онука вона частувала ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які попросили з собою іжу та алкоголь, та від неї поїхали на автомобілі додому.

Свідок ОСОБА_28 , який працює охоронником на підприємстві в с. Владівка Коростенського району, підтвердив в судовому засіданні факт ночівлі з 23 на 24 січня 2025 року ОСОБА_17 та ОСОБА_20 в нього в кімнаті охорони. Жінка весь час спала, а чоловік, ім`я якого він не знає, випив з ним горілки.

IV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Судом досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України:

Згідно рапорту, зареєстрованого в ЄО за №383 від 24.01.2025, на службу 102 надійшло повідомлення 24 січня 2025 року о 17:12 про те, що 24.01.2025 о 17:11 заявниця ОСОБА_29 за адресою с. Ксаверів вул. Лісова в будинку на ліжку виявила вбитим свого брата ОСОБА_10 .

Під час складення протоколу огляду місця події від 24 січня 2025 року в с. Ксаверів Коростенського району, а саме будинку АДРЕСА_2 , на ліжку виявлено труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в горизонтальному положенні, лежачого обличчям до низу, на правому боці, ноги витягнуті вздовж тіла, руки зігнуті у ліктьових суглобах, трупне заклякання добре виражене, тіло якого направлено на розтин до відділення судово-медичної експертизи. Дозвіл на проведення слідчим огляду будинку надано з дозволу ОСОБА_9 .

При огляді місця події було вилучено рушник білого кольору із червоними візерунками на поверхні якого нашарування червоно-бурого кольору; чорного кольору куртку, в кишенях якої знаходиться пара матерчатих рукавичок; зеленого кольору флісову куртку військового зразку; блакитного кольору флісову футболку; підковдру блакитного кольору у клітину, на поверхні якої нашарування бурого кольору; ніж кухонного типу, загальною довжиною 26 см; три скляні чарки; скляний стакан. Крім того, з килима, яким застелена підлога у кімнаті, на якому виявлено пляму червоно-бурого кольору, зроблено змив.

25 січня 2025 року у період часу з 00 год. 21 хв. по 01 год. 17 хв. проведено огляд місця події за місцем проживання ОСОБА_24 в АДРЕСА_3 , де при вході до подвір`я виявлено автомобіль Mazda 626, д.р.н. НОМЕР_1 , яким користувався обвинувачений.

Під час огляду трупа ОСОБА_10 25 січня 2025 року вилучені зрізи нігтьових пластин з обох рук, змиви на ватний аплікатор з обох рук трупа, одяг.

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 №10 від 25.01.2025 причиною смерті явилась відкрита рана задньої стінки грудної клітки з ушкодженням лівої легені, яка ускладнилась гемотораксом на фоні внутрішньої кровотечі, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання, функцій центральної нервової системи, що підтверджується наявністю ран грудної клітки, легені, малокрів`я внутрішніх органів та наявністю до 3 л крові в грудній порожнині.

Смерть його наступила протягом десяти хвилин після отримання тілесних ушкоджень.

При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді: рани задньої стінки грудної клітки, верхньої долі легені, які мають ознаки тяжкого ступеню тяжкості, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення, могли виникнути від дії колюче-ріжучого предмету, яким має лезо та обух.

Напрямок раневого каналу зверху-вниз, дещо ззаду-наперед відносно вертикальної осі тіла.

Дані ушкодження виникли від одноразової дії колюче-ріжучого предмету і знаходяться в прямому зв`язку з смертю, були спричинені прижиттєво.

Потерпілий не міг самостійно спричинити собі дані ушкодження.

В момент отримання ушкоджень він міг перебувати у вертикальному чи близькому до нього положенні, так і сидячому.

Взаєморозташування потерпілого відносно до травмуючого об`єкту було задньою частиною тіла.

Потерпілий після отримання ушкоджень міг здійснювати самостійні дії (пересуватись, говорити) протягом десятків хвилин.

Тілесних ушкоджень, які могли бути спричинені раніше до 24.01.2025 на тілі трупа виявлено не було.

Тілесних ушкоджень характерних для падіння з висоти власного зросту на тілі трупа не виявлено.

При судово-токсикологічному дослідженні крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,38‰

Ознак можливої самооборони, які б свідчили про можливий опір на тілі трупа не виявлено.

На думку експерта потерпілому можливо було б врятувати життя при наданні йому своєчасної медичної допомоги.

При проведенні слідчого експерименту з свідком ОСОБА_11 04 березня 2025 року, остання вказувала, що 23 січня 2025 року близько 15-ї години до будинку, в якому проживали її дядько ОСОБА_30 та вона з співмешканцем ОСОБА_10 , приїхав знайомий ОСОБА_31 . Вони втрьох (свідок, ОСОБА_18 і ОСОБА_17 ) спільно вживали алкогольні напої, під час якого між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт, та ОСОБА_8 вдарив кулаком по обличчю, від чого ОСОБА_14 впав на підлогу, однак відразу підвівся.

В подальшому, вона пішла спати в іншу кімнату. Через деякий час, її розбудив ОСОБА_17 та попросив перекласти Величанського, який лежав на підлозі на животі, обличчям до низу, на ліжко. Пам`ятає, що ОСОБА_14 був без ознак життя, однак вона на це не зважала, та погодилась поїхати з обвинуваченим на автомобілі в інше село.

Свідок ОСОБА_9 , під час проведення з ним 30 січня 2025 року слідчого експерименту пояснив, що через проблеми з ногами, він 23 січня 2025 року не міг встати з ліжка, будучи фактично прикутим до нього. В цей день, близько 15-ї години до них додому приїхав ОСОБА_17 , з яким його племінниця ОСОБА_13 та її співмешканець ОСОБА_32 , в іншій кімнаті вживали спиртні напої. Кімната, в якій він лежав, була зашторена, а тому він не бачив, що саме там відбувалось. Він лише чув, що між ними виникла суперечка з приводу прослуховування музики на телефоні, що призвело до штовханини. Зазначив, що згодом до його кімнати зайшов обвинувачений, який розбудив ОСОБА_13 , яка спала на іншому ліжку, та попросив перенести ОСОБА_14 на ліжко, а згодом вони вдвох кудись пішли з будинку. Лише наступного ранку до будинку зайшла сусідка та викликала поліцію та швидку.

Відповідно висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи № 434 від 21.03.2025 на чорній куртці ОСОБА_8 слідів крові не виявлено.

За результатами проведеної судово-медичної (цитологічної) експертизи №87/ц від 27.03.2025 виявлені сліди крові на дерев`яному сокирищі сокири могли утворитися від будь-якої особи в крові якої міститься антиген Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі і від підозрюваного ОСОБА_8 .

Згідно з висновком судово-медичної (імунологічної) експертизи № 424 від 27.03.2025 на вирізках зі светра ОСОБА_8 знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлений антиген Н. Походження даного антигену можливе за рахунок будь-якої особи, організму якої властивий антиген Н в межах ізосерологічної системи АВ0, що не виключає можливості походження крові від самого ОСОБА_8 , як носія антигену Н, в разі, якщо в нього були тілесні ушкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею.

В об`єктах №3 (в верхній половині правого рукава в 11 см від місця пришиву рукава), №4 (на лівому рукаві на границі з нижнім вільним краєм) виявлені антигени В і Н. Походження даних антигенів можливе за рахунок будь-якої особи, організму якої властиві антигени В і Н в межах системи АВ0. Такою особою може бути і потерпілий ОСОБА_10 . Однак, не є можливим виключити домішку крові від ОСОБА_8 , як носія антигену Н, в разі якщо в нього були тілесні ушкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею.

Відповідно висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи № 425 від 27.03.2025 на піксельного зеленого кольору штанах ОСОБА_8 знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлені антигени В і Н. Походження даних антигенів можливе за рахунок будь-якої особи, організму якої властиві антигени В і Н в межах системи АВ0. Такою особою може бути і потерпілий ОСОБА_10 . Однак, не є можливим виключити домішку крові від ОСОБА_8 , як носія антигену Н, в разі якщо в нього були тілесні ушкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею.

Відповідно висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи № 427 від 26.03.2025 на флісовій кофті блакитного кольору знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлені антигени В і Н. Походження даних антигенів можливе за рахунок будь-якої особи, організму якої властиві антигени В і Н в межах системи АВ0. Такою особою може бути ОСОБА_10 .

У відповідності до висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи № 426 від 26.03.2025 на рушнику, вилученого з будинку знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлені антигени В і Н. Походження даних антигенів можливе за рахунок будь-якої особи, організму якої властиві антигени В і Н в межах системи АВ0. Такою особою може бути ОСОБА_10 .

Як вбачається з висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи № 431 від 26.03.2025 на вирізу з тканини підковдри знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлені антигени В і Н. Походження даних антигенів можливе за рахунок будь-якої особи, організму якої властиві антигени В і Н в межах системи АВ0. Такою особою може бути ОСОБА_10 .

Згідно з висновком судово-медичної (імунологічної) експертизи № 433 від 21.03.2025 на змиві з підлоги будинку знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлені антиген В. Походження можливе від ОСОБА_10

12 березня 2025 року з участю ОСОБА_8 був проведений слідчий експеримент, під час якого останній вказував, що 23 січня 2025 року він на своєму автомобілі Mazda приїхав в с. Ксаверів в гості до свого знайомого Величанського. Під час вживання алкогольних напоїв з ним та його співмешканкою ОСОБА_11 , ОСОБА_14 будучи вже п`яним, почав забирати мобільний телефон обвинуваченого, щоб послухати музику. З цього приводу виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 ногою вибив з під потерпілого стілець, внаслідок чого останній впав на підлогу. Не заспокоївшись, ОСОБА_18 продовжував провокувати обвинуваченого, який сидів в кріслі, та ножем чистив цибулю. Незрозуміло як, але вчергове відштовхнувши від себе ОСОБА_14 , побачив, як той, спиною падає на його праву руку, після чого впав на підлогу, підвівся та знову впав. Умислу вбивати свого гарного знайомого він не мав, вони були в приязних відносинах.

Висновком судово-медичної експертизи №128 від 09.04.2025 констатовано, що показання ОСОБА_8 дані ним під час проведення слідчого експерименту не відповідають механізму заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_10 , так як він вказує, що останньому було спричинено травмуючу дію в ділянку під правою лопаткою, а в потерпілого малася рана задньої стінки грудної клітки над лівою лопаткою.

Заподіяне тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_10 не могло бути спричинено як це вказує ОСОБА_8 при падінні потерпілого спиною до ОСОБА_17 на клинок ножа, так як напрямок раневого каналу у потерпілого зверху-вниз відносно до вертикальної осі тіла.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №224 від 02.06.2026 ОСОБА_8 в період вчинення ним злочину виявляв ознаки органічного розладу особистості змішаного генезу (посттравматичного, інтоксикаційного). В період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння за своїм психічним станом, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

V. Висновки суду

Суд, провівши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов переконання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи з наступних мотивів:

Що стосується показань ОСОБА_8 про непричетність до злочину, про скоєння його іншою особою, то їх суд знайшов недостовірними, як такі, що не відповідають об`єктивній обстановці, в якій знаходився обвинувачений в період події та його посткримінальній поведінці.

Так, виходячи зі змісту показань обвинуваченого та свідків, а також протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_33 встановленою є обставина, що 23 січня 2025 року обвинувачений, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 спільно вживали алкогольні напої.

Надалі у кімнаті між 18.00 та 19.00 годинами, залишалися ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Також не оспорювалась обставина, що ОСОБА_17 покликав ОСОБА_20 щоб покласти Величанського на ліжко та прибрати в кімнаті. При цьому, заходив ОСОБА_17 до кімнати де спала ОСОБА_20 чи ні (як стверджував сам обвинувачений), на правильність кваліфікації діяння не впливає.

Наявність конфлікту між чоловіками також не ставиться під сумнів.

Суд вважає доведеним той факт, що в ході цього конфлікту обвинувачений взяв зі столу ножа та наніс потерпілому один удар ножем в область задньої стінки грудної клітини, в результаті чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження від яких останній помер.

Вказані фактичні обставини кримінального провадження в повній мірі підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах провадження письмових доказах та показаннях свідків.

Висловлену обвинуваченим під час допиту в суді позицію з приводу того, що він не пам`ятає «вдарив він потерпілого чи ні», суд розцінює як обраний спосіб захисту, оскільки при проведенні слідчого експерименту з ОСОБА_34 , його показаннями в судовому засіданні про те, що він допускає, що в процесу сутички міг зачепити ножем потерпілого, обвинуваченим не спростовувалась версія застосування ним кухонного ножа. При цьому, обвинувачений жодного разу не заявляв, що давав ці показання під примусом.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №10 від 25.03.2025 трупа ОСОБА_10 напрямок раневого каналу зверху-вниз, дещо ззаду-наперед відносно вертикальної осі тіла. В момент отримання ушкоджень він міг перебувати у вертикальному чи близькому до нього положенні, так і сидячому.

Тобто, це виключає версію обвинуваченого про причетність до вбивства Величанського ОСОБА_9 , оскільки на цей момент, останній не мав фізичного доступу до потерпілого. Крім того, показання свідка ОСОБА_16 про положення тіла потерпілого в момент його виявлення нею та показання свідка ОСОБА_11 в якому положенні вона залишила ОСОБА_14 на дивані збігаються між собою, та свідчать про те, що тіло Величанського не змінювало положення після залишення ОСОБА_17 будинку, а значить весь час перебувало в горизонтальному (а не вертикальному) положенні, та, як висновок, виключає можливість завдання удару ножем ОСОБА_35 по лежачому ОСОБА_14 .

Також цей висновок підтверджується об`єктивним взаємозв`язком наступних дій обвинуваченого: він будить ОСОБА_11 , яку просить прибрати (витерти кров з підлоги) (показання свідка ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_16 про витирання ганчіркою однієї плями крові на підлозі) та перекласти тіло Величанського на диван. При цьому, пояснює ОСОБА_13 , що з ОСОБА_14 все буде гаразд.

Поспіхом залишений будинок, хоча метою приїзду ОСОБА_17 до Величанського було «переседити деякий час».

Крім того, суд звертає увагу і на показання свідка ОСОБА_11 про те, що і раніше ОСОБА_17 застосував насильство як до неї так і до ОСОБА_10 під час роботи в Києві «міг дозволити штрикнути людину виделкою в ногу», «порізав співмешканку».

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що показання ОСОБА_8 про його непричетність до вчинення вбивства ОСОБА_10 , не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими, і розцінює їх як позицію захисту, обрану обвинуваченим з наміром уникнути відповідальності за вчинене, вибудувати власну версію події задля переконання суду про непричетність до вчинення злочину, оскільки вони не тільки не ґрунтуються на доказах, але і спростовуються сукупністю наведених вище доказів, визнаних судом достовірними і взятих в основу вироку.

Про наявність умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_10 , свідчить локалізація та характер тілесного ушкодження потерпілому, цілеспрямований характер дій обвинуваченого, на який вказують вищевказані фактори, які виключають не навмисний характер злочину, а також посткримінальна поведінка обвинуваченого (відкидання ножа, ненадання допомоги потерпілому, ігнорування ситуації, що сталася, залишення місця події) свідчать про намагання останнім уникнути кримінальної відповідальності,.

Сформований у практиці Європейського суду з прав людини стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Судом досліджено вичерпний перелік доказів, які сторона обвинувачення надала у якості доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 та доводи сторони захисту.

Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимими доказів, а саме:

Протоколу огляду місця події від 24.01.2025;

Постанови про визнання речовими доказами та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 25.01.2025;

Постанови про визнання речовими доказами від 25.01.2025;

Протоколу огляду місця події від 25.01.2025;

Протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2025;

Протоколу проведення слідчого експерименту від 30.01.2025;

Протоколу проведення слідчого експерименту від 15.04.2025;

Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №107 від 25.01.2025;

Постанови про призначення та доручення судово-медичної (імунологічної) експертизи від 12.02.2025;

Висновку експерта №434 від 23.01.2025.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, сторона захисту посилається на проведений 24 січня 2025 року огляд місця події – житлового будинку АДРЕСА_2 без дозволу власника приміщення. Огляд будинку був проведений з дозволу ОСОБА_9 (без ухвали слідчого судді). Разом з тим, власником будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано у відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_36 . А тому, всі похідні докази здобуті внаслідок проведеної слідчої дії є недопустимими.

Частина 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доводи захисника про те, що протокол огляду місця події є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд житла є неспроможними. Ця слідча дія проведена у відповідності до вимог закону, оскільки проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину, а не огляд житла, як на це вказує сторона захисту.

З показань свідка ОСОБА_16 , даний будинок був переданий в користування ОСОБА_9 як працівнику колгоспу близько 20 років тому. Весь цей час він живе в цьому будинку.

Оскільки ОСОБА_9 була надана письмова заява від 24.01.2025 р. про добровільну згоду на огляд працівниками поліції вказаного будинку, огляд проводився за його участі, і з огляду на те суд дійшов обґрунтованого висновку, що огляд місця події, яким є зазначений будинок, відбувся у відповідності до вимог процесуального закону.

При цьому, дозвіл слідчого судді (на що звертав увагу захисник) як форма рішення про дозвіл на проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою проведення огляду, є обов`язковим у випадку, коли власник добровільної згоди на проведення не надав. Як виснував ККС ВС в постанові по справі №346/7477/13-к від 31.10.2019 проведення огляду в орендованій частині квартири вимагає згоди на це не власника квартири, а орендаря. Проведення цієї слідчої дії без ухвали слідчого судді чи дозволу особи, яка на правових підставах фактично користувалась цим помешканням, було безумовним порушенням права останнього на недоторканість житла.

Таким чином, в задоволенні клопотання захисника про визнання доказів недопустимими слід відмовити.

Відтак на підставі досліджених судом доказів суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і кваліфікує такі його дії як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

VІ. Призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує в сукупності характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є закінченим особливо тяжким злочином проти життя і здоров`я особи, що є найвищою соціальною цінністю.

Так, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння (згідно виписки №107 від 25.01.2025).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).

З доповіді про факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_2 вбачається, що солдат ОСОБА_8 з 19.08.2024 відсутній в місці тимчасової дислокації без поважних причин, тобто самовільно залишив частину.

Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, негативно характеризується за місцем проходження служби, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній не визнав свою вину, віктимну поведінку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі, що відповідатиме поняттю та меті покарання.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Суд переконаний, що таке покарання є справедливим, пропорційним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження нових правопорушень. Це забезпечує розумний баланс між інтересами суспільства та правами особи, що цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з правовою позицією у справі «Скоппола проти Італії» (Scoppola vs. Italy № 2).

VII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 27.01.2025, та продовжений востаннє ухвалою Малинського районного суду Житомирської області 27.08.2026 – залишити без змін до вступу вироку у законну силу.

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_8 затримано 24.01.2025, у порядку ст. 208 КПК України, а 25.01.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Отже, обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня затримання – 24.01.2025 до дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373-376, 392, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання – 10 (десять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі – з 24.01.2025 року до дня набрання вироком законної сили.

Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – залишити до вступу вироку у законну силу.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області (справа 283/163/25) від 27.01.2025 на майно, а саме: рушник білого кольору із червоними візерунками, куртку чорного кольору, флісову куртку зеленого кольору військового зразку, флісову футболку блакитного кольору, виріз із підковдри блакитного кольору, мобільний телефон марки Samsung в корпусі білого кольору, ніж кухонного типу, загальною довжиною 26 см, три скляні чарки, три сліди пальців рук, виявлені на скляному 150 ти грамовому стакані, змиву з плями червоно-бурого кольору зі згустками крові на килимі, автомобіль марки Mazda модель 626, д.р.н. НОМЕР_1 , сокиру, руків`я якої має плями бурого кольору, схожі на кров, куртку та штани зеленого кольору піксельного візерунку, світер сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, черевики чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, телефон марки Samsung в чохлі чорного кольору, змиви з рук, зрізи нігтів з пальців рук та зразок букального епітелію ОСОБА_8 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

рушник білого кольору із червоними візерунками, флісову футболку блакитного кольору, виріз із підковдри блакитного кольору, ніж кухонного типу, загальною довжиною 26 см, три скляні чарки, три сліди пальців рук, виявлені на скляному 150 ти грамовому стакані, змиву з плями червоно-бурого кольору зі згустками крові на килимі, сокиру, руків`я якої має плями бурого кольору, схожі на кров, змиву плями червоно-бурого кольору зі згустками крові зробленого з килиму, змиви з рук, зрізи нігтів з пальців рук та зразок букального епітелію ОСОБА_8 - знищити,

чорного кольору куртку з парою матерчатих рукавичок; зеленого кольору флісову куртку військового зразку на внутрішній частині якої наявний напис «ПАВ», мобільний телефон марки Samsung в корпусі білого кольору - передати потерпілій ОСОБА_6 ,

куртку та штани зеленого кольору піксельного візерунку, світер сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, черевики чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, телефон марки Samsung в чохлі чорного кольору; які вилучені під час обшуку затриманої особи 25.01.2025, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП№1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, автомобіль марки Mazda модель 626, д.р.н. НОМЕР_1 , - повернути обвинуваченому за належністю,

після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 3183,60 грн. понесених документально підтверджених процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експерта.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя