Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №386/2101/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

18 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 386/2101/25

провадження № 22-ц/4809/1309/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа - Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярошенко Анастасія Іванівна, на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2026 року, у складі судді Галицького В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області як орган опіки та піклування про встановлення факту утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що впродовж довготривалого часу позивач проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від спільного проживання сторони мають спільних неповнолітніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №2. Відповідно до заяви від 25 березня 2025 року, посвідченої Головою правління ЖБК «Поліекран», ОСОБА_2 підтверджує, що ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Зазначав, що він повністю утримує та матеріально забезпечує дітей. Відповідно до заяви від 16 травня 2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Науменко Ф.С., своєю заявою ОСОБА_2 ставить до відома та повідомляє всіх зацікавлених осіб, що її малолітній син ОСОБА_4 та малолітня донька ОСОБА_3 знаходяться на повному матеріальному утриманні їх батька ОСОБА_1 .. Повне забезпечення полягає в наданні грошової та матеріальної допомоги – гроші, одяг, продукти харчування, ліки. В подальшому у сторін народилось ще двоє дітей. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . Діти проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки заявник по сьогоднішній день несе військову службу в лавах Збройних Сил України. Батьки досягли взаємної домовленості щодо утримання їхніх спільних дітей без звернення до суду, тому батько сумлінно сплачує аліменти за добровільною згодою сторін, у зв`язку з чим виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на теперішній час на примусовому виконанні не перебувають. Проте, незважаючи на обмежену можливість постійно бути поряд з дітьми, він робить все можливе аби забезпечити їм комфортні та гідні умови для життя та дитинства. Вказав, що на постійній основі він здійснює перекази грошових коштів на банківський рахунок, який належить ОСОБА_2 для утримання їхніх дітей. Крім того, навіть у випадках, коли у нього не було технічної можливості самостійно здійснити переказ коштів, з метою виконання своїх батьківських обов`язків, він звертався до своїх побратимів із проханням переказати необхідні кошти від його імені на рахунок матері дітей. Така його свідома поведінка сідчить про його відповідальне ставлення до своїх батьківських обов`язків, турботу про створення для них найкращих умов для життя. Вважав, що факт утримання ним своїх неповнолітніх дітей доведений та підтверджується наданими доказами до суду.

Встановлення цього факту потрібне для реалізації його права на звільнення відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд встановити факт утримання ОСОБА_1 чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2026 року у задоволені позовувідмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярошенко Анастасія Іванівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Адвокат Ярошенко А.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , направила клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.151). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_2 (а.с.37 зворот, 38).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилися ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с.38 зворот, 39).

Як свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України 03 травня 2024 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.36).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 25 березня 2025 року, посвідченої Головою правління ЖБК «Поліекран», ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повністю утримує та матеріально забезпечує дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.39 зворот).

Як убачається з заяви ОСОБА_2 від 16 травня 2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Науменко Ф.С., відповідач ставить до відома та повідомляє всіх зацікавлених осіб, що її малолітній син ОСОБА_4 та малолітня донька ОСОБА_3 знаходяться на повному матеріальному утриманні їх батька ОСОБА_1 .. Повне забезпечення полягає в наданні грошової та матеріальної допомоги – гроші, одяг, продукти харчування, ліки (а.с.40).

Відповідно до листа Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області від 29.09.2025 №50714/21 виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на теперішній час на примусовому виконанні у відділі не перебувають (а.с.40 зворот).

Також встановлено, що ОСОБА_1 здійснював перекази грошових коштів на банківський рахунок № НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_2 . Призначення платежу - переказ власних коштів (а.с.41-44).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт утримання неповнолітніх дітей позивачем не знайшов своє ствердження, відповідач в судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що батько дітей не утримує, допомогу практично не надає, а тому позовна заява є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив, що не знайшов свого ствердження факт одноосібного утримання неповнолітніх дітей позивачем ОСОБА_1 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За нормою частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини, як вид суспільних відносин, складаються із суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому, до прикладу, смерть батька чи матері дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

З наведеного випливає, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Тобто, за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №201/5972/22 від 11 вересня 2024 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, серед іншого, встановив, що відповідачка позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення та зазначала, що позивач рік був у СЗЧ, дітей фактично не утримує, а фінансову чи матеріальну допомогу практично не надає. Наявні в матеріалах справи нотаріально завірені заяви відповідача від 25.03.2025 та 16.05.2025 були спростовані її ж безпосередніми поясненнями під час судового розгляду в суді першої інстанції, де ОСОБА_2 наголосила на відсутності реального та регулярного забезпечення дітей з боку позивача. Крім того, такі заяви з боку відповідача при вирішенні цього спору правового значення не мають.

Що стосується долучених позивачем до матеріалів справи скриншотів перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказані документи не є беззаперечним підтвердженням одноосібного утримання батьком своїх малолітніх дітей.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у первісній позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярошенко Анастасія Іванівна, залишити без задоволення, а рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2026 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко