Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №646/7138/24 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/7138/24

№ провадження 1-кп/646/316/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221400000400 від 02.04.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мурафа Краснокутського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимого: 30.10.2009 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі . На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

29.09.2011 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

05.09.2012 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 296, ст. 70,ст. 72, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України 4 роки позбавлення волі. Звільнений 22.01. 2014 на підставі постанови Первомайского районного суду від 14.01.2015 року ,невідбутий термін покарання 5 місяців 9 днів;

21.07.2015 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст.289, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 71 , ч. 4 ст. 81 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений за відбуттям строку покарання 31.08.2020;

13.10.2022 Ленінським районним судом м. Полтава за ч. 1 ст. 309 КК України 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,-

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи обізнаним про Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 « Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України № 133 /2022,№259/2022,№ 341/2022,№ 573/2022,№ 757/2022,№ 58/2023,№ 254/2023,№ 451/2023 « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» ,повторно вчинив умисне , корисливе кримінальне правопорушення проти власності .

Так,07 березня 2024 приблизно о 14:30 год. обвинувачений ОСОБА_3 прийшов до потерпілої ОСОБА_6 , яка мешкає у приватному будинку ,який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Зайшовши до подвір`я зі згоди потерпілої, він скористався туалетом, та попрямував до кухонної кімнати вищевказаного приватного будинку, де саме знаходилася потерпіла ОСОБА_6 та годувала свою дитину. Зайшовши до кухонної кімнати, він помітив,що кухонному столі знаходиться мобільний телефон ТМ «Redmi», модель «Note 12 Onyx Gray» об`єм пам`яті :8/256 GB, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , належний потерпілій ОСОБА_6 .

Так, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи протиправно, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 « Про введення воєнного стану в Україні», умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна ,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання ,скориставшись тим ,що потерпіла годувала свою дитину ,а за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу ,взяв з кухонного столу,тим самим таємно викрав мобільний телефон ТМ «Redmi»,модель «Note 12 Onyx Gray» об`єм пам`яті :8/256 GB, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ,вартістю 5700 грн.,який на праві приватної власності належав потерпілій ОСОБА_6 .

Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел,спрямований на таємне викрадення чужого майна,покинув місце вчинення злочинуу, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд,чим спричнив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.185 КК України, таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), повторно, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину при обставинах, вказаних в обвинувальному акті визнав повністю про те, що 07 березня 2024 приблизно о 14:30 год. прийшов до ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , у якої викрав мобільний телефон ТМ «Redmi»,модель «Note 12 Onyx Gray».У вчиненому щиро розкаявся, осудив свою поведінку, та зазначив,що бажає продовжувати військову службу по захисту Батьківщини. Не заперечував проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і йому відомі наслідки застосування положень цієї статті.

Показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала думку свого підзахисного та просила призначити мінімальний розмір покарання, передбаченого санкцією відповідної частини статті , враховуючи визнання вини обвинуваченим, його щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 по мірі покарання для обвинуваченого покладалася на розсуд суду, цивільний позов подавати не має наміру, у зв`язку з відсутністю претензій матеріального та морального характеру, просила розглянути справу без її участі, подавши до суду відповідну заяву.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 винним себе визнав повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих з обставин по справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його як особу та процесуальних витрат. Роз`яснивши учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст.185 КК України, його показання відповідають фактичним обставинам та пред`явленому йому обвинуваченню, ці фактичні обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч. 4 ст.185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинене діяння відноситься до тяжкого кримінального правопорушення.

Обставинами, що пом`якшує покарання в силу ст. 66 КК України, є щире каяття, визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, не встановлено.

Дослідженням даних про особу встановлено наступне, ОСОБА_3 громадянин України, з середньою освітою, має постійне місце реєстрації, зі слів перебуває у цивільному шлюбі, є дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до інформації військової частини НОМЕР_3 є військовослужбовець з 24.07.2024 року, перебуває у самовільному залишенні військової частини. У КНП «ОКНЛ» на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. У лікаря - психіатра на обліку не перебуває, знятий у 2009 році. Перебуває на обліку Слобідського районного відділу філії ДУ « Центр пробації» в Харківській області . Раніше судимий.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини, також мотивацію вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. При цьому, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та ненастання тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченого, визнання ним вини, його щире каяття, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, матеріальних претензій не має до обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини відповідної статті Особливої частини КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався. Відповідно до ухвали слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова ( справа № 64/5320/26) по кримінальному провадженню за № 12026221150000519 від 10.05.2026 стосовно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів,строк дії ухвали до 17.10. 2026 року.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст.124 КПК України стягує на користь держави витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти ) років позбавлення волі.

Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до установи відбування покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід Держави витрати, пов`язані з залученням експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за проведення судової товарознавчої експертизи від 11.04.2024 за №СЕ-19/121-24/9722-ТВ у розмірі 1135,92 грн.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду – направити його копію.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_3 в той же строк з часу отримання копії вироку. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Головуючий: ОСОБА_1