Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №642/6717/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6717/25

Провадження № 1-кп/642/106/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220001023, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанська Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей чи осіб похилого віку, студента 4-го курсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, маючого право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих Захисників України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2025 року, більш точного часу встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 знаходячись у невстановленому місці, використовуючи мобільний телефон марки «Motorola Edge 50» з ІМЕІ (1) НОМЕР_1 , ІМЕІ (2) НОМЕР_2 , з SIM-картками з номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який приєднаний до мережі Інтернет, будучи зареєстрованим в месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) «Тelegram», почав переписуватися в ньому з невстановленою особою на ім?я ОСОБА_6 , підписаною у даному месенджері як « ОСОБА_7 », акаунт якої зареєстровано на номер НОМЕР_5 .

В ході спілкування у вказаному месенджері, ОСОБА_5 домовився із вказаною особою про зустріч, яка мала відбутись 01.08.2025 у вечірній час доби, однак не раніше 17 год. 00 хв., біля будинку АДРЕСА_4 .

01.08.2025 о 17 год. 38 хв., перебуваючи на території Холодногірського району м. Харкова, точне місце встановити не виявилось за можливе, прямуючи на зустріч з невстановленою особою на ім?я ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на його номер телефону НОМЕР_4 зателефонувала раніше невідома йому особа, з номеру НОМЕР_6 , матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, після чого їх спілкування перейшло в месенджер «Telegram». В ході спілкування з вказаною невстановленою особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, яка в указаному месенджері підписана як « ОСОБА_8 », ОСОБА_5 отримав від вказаної особи інформацію про те, що невстановлена особа на ім?я ОСОБА_6 начебто співпрацює з державою агресором та пропозицію здійснення підпалу її квартири, а також вказівку дізнатись номер самої квартири, в якій начебто мешкає остання, та усні інструкції виконання підпалу, які полягали у придбанні горючої суміші, підпалі вхідних дверей квартири та відеофіксації своїх дій.

ОСОБА_5 погодився вчинити вищезазначені протиправні дії та скоїти підпал квартири АДРЕСА_5 , яка на праві власності належить потерпілій ОСОБА_9 . Паралельно ведучи переписку з невстановленою особою на ім?я ОСОБА_6 , ОСОБА_5 дізнався номер квартири, а саме: №247.

Так, 01.08.2025 ОСОБА_5 , діючи умисно, маючи умисел, направлений на підпал квартири, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків, направився до супермаркету « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де в період часу з 17 год. 52 хв. до 17 год. 55 хв. придбав дві ємності розпалювача для багаття об?ємом по 0,5 л. кожна.

Після цього, прибувши до під?їзду №7 вказаного будинку, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що для виконання задуманого, йому буде необхідне джерело вогню, останній звернувся до раптового перехожого, особу якого встановити не виявилось можливим, з яким потрапив до під?їзду, який надав йому запальничку.

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підпал квартири АДРЕСА_5 , маючи при собі дві полімерні ємності, об`ємом 0,5 л із горючою сумішшю, та запальничку, які заздалегідь підготував для підпалу, перебуваючи на сходовій клітці восьмого поверху під?їзду №7 вказаного будинку, узгоджуючи свої дії з невстановленою особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, тримаючи в руці заздалегідь підготовану горючу суміш, яку приніс із собою для вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вилив її на вхідні двері вказаної квартири, після чого здійснив підпал за допомогою запальнички, чим спричинив пошкодження поверхні правої нижньої частини вказаних вхідних дверей, після чого, покинув місце вчинення злочину, спустившись на перший поверх вказаного під?їзду.

ОСОБА_5 , зрозумівши, що він забув зафільмувати процес підпалу, повернувся на місце вчинення злочину та усвідомивши, що вогонь не розповсюдився на вхідні двері зазначеної квартири в повній мірі, знову взяв до руки ємність з горючою суміщу та знову вилив її на вхідні двері вказаної квартири.

Під час вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 здійснював відеофіксацію своїх протиправних дій на свій мобільний телефон та в подальшому, в якості підтвердження виконання завдання, відправив відео користувачу загальнодоступного ресурсу мережі Інтернет «Telegram» на ім`я « ОСОБА_8 », після чого, покинув місце вчинення злочину.

Відповідно до висновку експерта №12291 від 21.10.2025 за результатами судової оціночно-будівельної експертизи вартість проведення ремонтно-будівельних робіт вхідних дверей потерпілої ОСОБА_9 , які постраждали внаслідок підпалу становить 6 584 грн. 16 коп. з урахуванням ПДВ.

Допитаний в судовому засіданні 27.05.2026 обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав повністю та пояснив, що приблизно з середини липня 2025 року користувався сайтом знайомств « ОСОБА_10 » у месенджері «Telegram». 29-30 липня 2025 року між ним та користувачем, який мав ім`я « ОСОБА_6 », відбулося взаємне схвалення анкет, після чого вони почали спілкуватися. Під час листування обговорювали особисті питання, роботу, зокрема він повідомив, що працює в « ІНФОРМАЦІЯ_3 », але планує звільнитися. У подальшому він запропонував зустрітися, на що « ОСОБА_6 » погодилася, і вони домовилися про зустріч 01 серпня 2025 о 17 год. 00 хв. Перед зустріччю він повідомив сестрі про свої плани та надіслав їй фотографію квітів, які придбав для зустрічі. « ОСОБА_6 » повідомила йому адресу: АДРЕСА_4 . Прибувши за вказаною адресою, він написав їй, що знаходиться біля будинку, однак номер квартири йому на той момент відомий не був. У цей час йому зателефонувала невідома особа, яка представилася співробітником СБУ на ім`я « ОСОБА_11 ». Під час телефонної розмови останній запитав, чи знайома йому дівчина на ім`я « ОСОБА_6 », на що він відповів, що «так». Вказана особа повідомила, що бачить їхню переписку, що « ОСОБА_6 » нібито працює на державу-агресора - Російську Федерацію, та здійснює вербування військовослужбовців і осіб, пов`язаних із ними. При цьому особа, яка представилася співробітником СБУ, повідомила йому план подальших дій - придбати розпалювач та сірники, сфотографувати їх і чек про придбання, а також здійснити фото- та відеофіксацію під`їзду і квартири. Йому було повідомлено, що витрати на придбання зазначених предметів йому компенсують. Номер квартири йому на той момент був невідомий, у зв`язку з чим він написав « ОСОБА_6 » та попросив повідомити номер квартири. Остання повідомила, що це квартира « АДРЕСА_6 ». Його поведінка у подальшому була обумовлена емоційним впливом та довірою до особи, яка представилася співробітником ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він зазначив, що на нього сильно вплинуло повідомлення про можливий зв`язок «Владислави» з державою-агресором. Також під час розмови він запитував у зазначеної особи, чи зможе після виконання доручення поговорити з нею щодо свого батька, оскільки до смерті батька у нього був конфлікт із СБУ. На це особа відповіла, що вони поговорять після виконання завдання. Після цього вказана особа повідомила йому, що необхідно підпалити двері квартири для того, щоб подати сигнал та позначити об`єкт. Він погодився зробити цю дію, а саме підпал дверей задля подачі сигналу і позначення об`єкту. При цьому він зазначив, що умислу на помсту, через заздрість чи з інших особистих мотивів у нього не було. Спершу він піднімався сходами, його впустила в під`їзд дівчина, яка вважається свідком, а також біля під`їзду сидів хлопець років 25-30. Під час покупки, він забув купити сірники, тому попросив в цього хлопця сірники або запальничку, він дав йому запальничку та відкрив другий раз двері, перший раз його впустила дівчина, а другий раз вже хлопець. Перший раз він сфотографував двері, піднімався на восьмий поверх сходами, потім спустився. Не працював зв`язок на першому поверсі, тому йому прийшлося вийти з під`їзду, щоб отримати подальшу інструкцію. Інструкцію про підпал дверей він отримав, коли вийшов з під`їзду та скинув фото і відеофіксацію під`їзду, та фото дверей квартири. Потім особа, яка представилася співробітником СБУ, повідомила що потрібно зробити. Під час придбання необхідних предметів він забув купити сірники, у зв`язку з чим повідомив про це особу, яка представилася співробітником ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він порадив йому придбати їх або попросити в когось. Хлопчик, який сидів біля під`їзду дав йому запальничку і відкрив двері під`їзду, далі він знову піднімався сходами, на восьмий поверх, облив розпалювачем для вугілля двері та підпалив не самі двері, а суміш, яка була на підлозі, потім вона розповсюдилася і на двері. Далі під впливом емоцій побіг сходами, забувши зафіксувати підпал. Потім він ліфтом піднявся, побачив, що двері вже не горять, а горить на підлозі невеличка суміш. Пляшку з розпалювачем він там залишив, після першого моменту підпалу, там ще залишалось приблизно 300 мл., він знову вилив на вхідні двері, воно розгорілось, зробив відео та після того, як він зняв відео, побачив, що вогонь почав стухати і його це стало заспокоювати, вогонь більше не горів на самих дверях. Він спустився ліфтом та вийшов, після цього він надіслав особі, яка представилася співробітником ІНФОРМАЦІЯ_4 , фото та відеозаписи підпалу. У відповідь останній повідомив йому залишити місце події, зазначивши, що вони будуть «працювати». Після чого він побіг, неподалеку був приватний сектор, зателефонував і розповів все сестрі, вона була шокована, сказала йому йти до метро. Потім йому зателефонував цей чоловік, який представився співробітником СБУ, сказав, що гарна робота і вони з ним зв`яжуться пізніше. Далі він опинився біля метро, йому зателефонувала сестра, сказала подзвонити в поліцію. Після цього він зателефонував до поліції, повідомив про своє місцезнаходження, а після приїзду працівників поліції добровільно розповів їм про обставини події та надав доступ до свого мобільного телефону, де було виявлено відповідну інформацію. Він не мав умислу на пошкодження чужого майна та не бажав настання будь-яких шкідливих наслідків. Він погодився виконати зазначені дії виключно через те, що вважав особу, яка телефонувала йому, співробітником СБУ, та хотів допомогти у проведенні відповідної операції. Він вважав себе жертвою обману та психологічного впливу, а не особою, яка має намір вчинити злочин. Під час вчинення зазначених дій він частково розумів характер своїх дій та можливі наслідки, однак перебував під емоційним впливом і вважав, що виконує вказівки співробітника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_9 він визнав повністю, матеріальну шкоду в розмірі 6584, 16 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., він відшкодував їй повністю, матеріальних претензій вона до нього не має.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винуватість у повному обсязі пред`явленого обвинувачення підтвердилась наступними доказами, дослідженими судом у судовому засіданні, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_9 , даними в судовому засіданні 23.02.2026 яка пояснила, що квартира АДРЕСА_5 належить їй на праві власності, вона там зареєстрована. Події відбувалися влітку, 01 серпня 2025 року, вона знаходилася в другій належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_7 , яка розташована на другому поверсі в цьому ж під`їзді, в якій вона проживала, коли їй зателефонував сусід, що проживав на восьмому поверсі. На восьмому поверсі в квартирі АДРЕСА_6 проживала сім`я її сина, а саме син ОСОБА_12 , невістка ОСОБА_13 та малолітній онук ОСОБА_14 . На момент дзвінка сусіда вона знаходилась в квартирі АДРЕСА_7 . Сусід спитав, «що сталось, як вона себе почувається», та повідомив, що двері її квартири горять. Після чого вона піднялась ліфтом на восьмий поверх, де побачила працівників поліції, які проводили опитування сусідів. Вона своїми ключами відкрила квартиру, але злякалась тому, що там були її невістка та онук, які як вона потім дізналася від них за 20-30 хвилин пішли на вулицю гуляти. Вона побачила обгорілі двері її квартири, обгорілі стіни та стелю, які були всі чорними, та був сильний запах горілої пластмаса. Вогонь до квартири не пішов. Вона була в шоці. Потім вона подзвонила сину та невістці. Співробітники поліції розповіли, що надійшов до поліції дзвінок від ОСОБА_15 , який сам повідомив про те, що цей підпал здійснив він і про своє місце знаходження. В неї було непорозуміння, чому серед білого дня двері її оселі підпалюють. Потім приїхали її син та невістка, які поїхали до райвідділу поліції, де її син написав заяву про вчинення злочину, та вони дали свої пояснення. Обвинуваченого раніше вона не знала, бачила вперше. Ніяких думок з приводу підпалу в неї не має, вона не розуміє чому саме двері квартири, де мешкає її син підпалили. Її син з 2022 року працює волонтером в міжнародному благодійному фонді « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який займається гуманітарною допомогою, відношення до військових він не має. Чи мешкають в їх під`їзді військовослужбовці або родини військових їй не відомо. Конфліктів з сусідами у неї та сім`ї її сина не було. В подальшому вона звернулася з цивільним позовом, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_33 матеріальну шкоду в розмірі 6584, 16 грн. та моральну шкоду 10 000 грн. Пізніше ОСОБА_16 повністю відшкодовують їй завдані збитки. Вона відремонтувала двері квартири, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Просить обвинуваченого не позбавляти волі. (а.с.78-81, т.1)

- показаннями свідка ОСОБА_17 , даними в судовому засіданні 19.03.2026 який пояснив, що з 2006 року він проживав за адресою: АДРЕСА_8 разом з матір`ю. Ця квартира була куплена його матір`ю ОСОБА_9 у 2006 році та належала їй. Потім мати поїхала за кордон , а він одружився та став мешкати в цій квартирі з дружиною та дитиною. Ця квартира була 4-х кімнатною та розташовувалась на восьмому поверсі у під`їзді . 01 серпня 2025 року, вранці, десь о 10-00 год., він поїхав з дому по справах. У квартирі залишалися його дружина ОСОБА_13 та малолітній син ОСОБА_14 . Приблизно о 18 годині йому подзвонив сусід, сказав «приїжджай додому, в тебе там щось горіло та що біля дверей його квартири знаходиться поліція». Він відразу поїхав додому. По приїзду він побачив підпалені вхідні двері, на нижній правій частині яких були сліди горіння, стіни та стеля під`їзду були чорними від горіння. Біля квартири була його мати ОСОБА_9 , яка спілкувалася з поліцією. В цей час дружина з дитиною були в парку. Його мати проживала в цьому ж будинку, на другому поверсі квартира АДРЕСА_7 . З обвинуваченим він не знайомий, ніяких думок з приводу підпалу дверей його квартири він не мав. Він працює 3 останні роки волонтером в міжнародній благодійній організації «Родинний фонд». Ця організація здійснює допомогу дітям, веде публічну діяльність. Його фото можна побачити в мережі інтернет. На день волонтера його нагороджували в 2024 році. (а.с.90-93, т.1)

-показаннями свідка ОСОБА_18 , даними в судовому засіданні 19.03.2026 яка пояснила, що проживає за адресою : АДРЕСА_8 , разом з чоловіком ОСОБА_12 та малолітнім сином ОСОБА_14 . Ці квартира належить матері її чоловіка, яка проживає в іншій своїй квартирі на другому поверсі у цьому ж під`їзді. 01 серпня 2025 року, зранку її чоловік поїхав по справах, а після 17 години вона з дитиною пішла на вулицю гуляти, де їй подзвонив чоловік та сказав, що біля їх будинку поліція та що хтось підпалив двері їх квартири АДРЕСА_6 , попросивши прийти додому та дати свідчення. Коли вона піднялась до квартири то побачила що вхідні двері були обгорілими, був запах диму . На той час її чоловік був волонтером в міжнародному благодійному фонді « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Вони з чоловіком поїхали в поліцію. Нічого підозрілого вона не бачила, ніяких думок, чому саме двері їх квартири підпалили в неї не має. З обвинуваченим вона раніше не була знайома та його не бачила. (а.с.90-93, т.1)

-показаннями свідка ОСОБА_19 , даними в судовому засіданні 04.05.2026 яка пояснила, що 01 серпня 2025 року біля 17 год.00 хв., вона поверталася з роботи до дому. Вона проживає за адресою: АДРЕСА_9 , що розташована на першому поверсі Коли заходила до під`їзду поруч на вулиці стояв молодий худорлявий хлопець з квітами та телефоном в руках. Він привернув її увагу, оскільки його вона побачила вперше та він намагався потрапити до під`їзду. Відчинивши двері під`їзду вона зайшла в нього, а хлопець зайшов за нею. Вона зайшла до своєї квартири та бачила як цей хлопець став підніматися сходами вище. З хлопцем вона не спілкувалася, вона запам`ятала риси його обличчя. Сім`ю ОСОБА_20 вона знала як мешканців під`їзду. Ким працював ОСОБА_12 вона не знала. З приводу пожежі вона дізналася, коли до неї прийшли працівники поліції. Пізніше працівники поліції пред`являли їй фотокартки хлопців, серед яких вона впізнала хлопця на прізвище ОСОБА_16 , який в той день був з цвітами в руках за заходив до під`їзду (а.с.103-104, т.1)

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину доводиться також процесуальними джерелами доказів, а саме:

- даними, що містяться у Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220001023 від 01.08.2025, відповідно до якого 01.08.2025 о 19:11 год. до ЧЧ ВП 2 ХРУП 3 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що він познайомився з дівчиною ОСОБА_6 н/т НОМЕР_7 , з якою домовився зустрітись біля за адресою АДРЕСА_4 , та коли заявник йшов на зустріч, з ним нібито зв`язались працівники з СБУ н/т НОМЕР_20, потім через телеграм (н/т відсутній) підписаний як ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), які повідомили, що ця дівчина вербує осіб, що зв`язані з військовими, та пов`язана з країною-агресором, наказали заявнику підпалити двері її квартири АДРЕСА_6 розпалом для вугілля, що це не буде знаком для них діяти, внаслідок чого заявником було підпалено двері (т. 1 а.с. 108);

- даними, що містяться в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.08.2025, відповідно до якого гр.. ОСОБА_17 просив органи поліції вжити заходи щодо невідомої особи, який зробив підпал тамбурних дверей за адресою: АДРЕСА_8 , власницею якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а.с. 109);

- заявою ОСОБА_9 від 01.08.2025 про надання дозволу співробітникам поліції ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області провести огляд за адресою: АДРЕСА_8 (т. 1 а.с. 110);

- даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 01.08.2025 з ілюстративним матеріалом до протоколу огляду місця події від 01.08.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до якого 01.08.2025 в період з 20:07 по 21:04 було проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_8 та встановлено, що місцем події є загальний коридор на 8-му поверсі багатоквартирного житлового будинку. Під?їзд обладнаний ліфтом, під?їзний майданчик має стандартне планування, ліфт розташований по центру, відносно якого вхідні двері квартири АДРЕСА_6 розташовані ліворуч. Покриття підлоги - плитка темно-сірого кольору. Стіни пофарбовані зеленою фарбою до половини висоти, верхня частина - побілена. Освітлення на момент огляду було слабким, штучним. Вхідні двері квартири АДРЕСА_6 дерев?яні, обшиті під темне дерево. У нижній лівій частині дверей та стіни поряд виявлено чіткі сліди термічного впливу у вигляді обвуглення, почорніння, часткового розшарування матеріалу дверей. Також видно сліди горіння в місці стику дверного полотна із стіною та підлогою. На дверях встановлено поштова щілина та металева табличка з номером квартири - «247». Біля дверей, на підлозі, виявлено залишки сторонніх предметів, зокрема коробку з-під сірників, частки обгорілих речовин, ймовірно, залишки займистого матеріалу. На стіні ліворуч - кіптява, пошкодження плитки, часткове обсипання штукатурки. Праворуч від дверей - стіна, що межує з іншою квартирою. Ліворуч - шахта ліфта. Сам ліфт на момент огляду перебував поверхом вище. Над дверима розташований електричний кабель у гофрованому кожусі, який механічно не ушкоджений, але пролягає поруч із зоною термічного впливу. Огляд проводився виключно із зовнішньої сторони, без входу до квартири, оскільки двері були зачинені. Ознак поширення вогню на суміжні квартири або у внутрішнє приміщення квартири АДРЕСА_6 не виявлено. Біля дверей на підлозі (т. 1 а.с. 111-118);

- даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 01.08.2025 та додатку до протоколу огляду місця події від 01.08.2025 за адресою: АДРЕСА_10 , в ході якого в період з 23:17 год. по 23:30 год 01.08.2026, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_10 , знаходилися 01.08.2025 о 19:11 год. до ЧЧ ВП 2 ХРУП З ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що він познайомився з дівчиною ОСОБА_6, н/т НОМЕР_7 , з якою домовився зустрітись біля за адресою АДРЕСА_4 , та коли заявник йшов на зустріч, з ним нібито зв?язались працівники з СБУ, н/т НОМЕР_20, потім через телеграм (н/т відсутній), підписаний як ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), які повідомили, що ця дівчина вербує осіб, що зв?язані з військовими, та пов?язана з країною-агресором, наказали заявнику підпалити двері її квартири, АДРЕСА_6 , розпалом для вугілля, що це не буде знаком для них діяти, внаслідок чого заявником було підпалено двері. В порядку ст. 100 КПК України ОСОБА_5 було запропоновано добровільно видати свій мобільний телефон Motorola Edge 50, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , працівникам поліції для подальшого огляду та вилучення, що підтверджується CD-R диском «Verbatim» 4.7 GB 691АС425(т. 1 а.с. 119-122);

- заявою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.08.2025 про надання добровільної згоди на огляд його мобільного телефону Motorola Edge 50, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 123);

- даними, що містяться в протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем, доступ до якої не обмежується її власником від 03.08.2025 та додатку до результатів зняття інформації з електронних інформаційних систем, доступ до якої не обмежується її власником від 03.08.2025, відповідно до якого в період з 14:40 год. по 17:38 год. 03.08.2025 було оглянуто мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_5 в ході огляду події від 01.08.2025 за адресою: АДРЕСА_11 та встановлено, зокрема: 1) додаток месенджеру «Телеграм», в якому підключено три акаунти, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » з номером НОМЕР_4 , « ОСОБА_23 » з номером НОМЕР_3 та « ОСОБА_24 » з номером НОМЕР_8 . В ході огляду акаунту « ОСОБА_23 » виявлено підписку на канал « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та анкету дівчини « ІНФОРМАЦІЯ_10 , Харків - Inst: ІНФОРМАЦІЯ_22», з фотознімком. Крім того, наявна переписка за період часу з 20:39 год. 30.07.2025 по 17:50 год. 01.08.2025 з акаунтом, який підписаний « ОСОБА_6 », к.т. НОМЕР_5 , з юзернеймом « ІНФОРМАЦІЯ_11 », на аватарці якого на момент огляду зображення не завантажилось, в якій виявлено фотознімки дівчини, схожої на дівчину, яка зображена на фотознімку в анкеті. Крім того, наявна переписка з акаунтом за період з 17:42 год по 18:33 год 01.08.2025, який підписаний « ОСОБА_21 », номер приховано, з юзернеймом « ІНФОРМАЦІЯ_12 », на аватарці якого зображено елементи гербу Служби безпеки України, в якій виявлено прийняті та не прийняті виклики, відеозапис, на яких зображено вхід до під?їзду № 7, відеозапис на яких зображено сходову клітку з квартирою АДРЕСА_12 та відеозапис на якому зафіксовано момент горіння вхідний дверей, а також фотознімки розпалювачів, чеку про придбання та скріншот переписки з ОСОБА_6 . Крім того, наявна переписка за період часу з 18:37 по 18:37 год 01.08.2025 з акаунтом, який підписаний « ОСОБА_25 », номер приховано, з юзернеймом « ІНФОРМАЦІЯ_13 », на аватарці якого зображено елементи гербу Служби безпеки України, в якій виявлено чотири відхилених та один прийнятий дзвінок; 2) В ході огляду журналу викликів виявлено вихідний дзвінок на номер НОМЕР_5 (підписаний ОСОБА_6 ), який відбувся 01.08.2025 о 13:24 год. з використанням сім-картки оператору « ІНФОРМАЦІЯ_14 »; вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_9 на сім-картку оператору « ІНФОРМАЦІЯ_15 », який відбувся 01.08.2025 о 17:38 год.; вхідні дзвінки на сім-картку оператора « ІНФОРМАЦІЯ_14 » з номеру НОМЕР_10 від 19:20 год. та з номеру НОМЕР_11 від 19:49 год. 01.08.2025 (не прийнятий); 3) В ході огляду галереї виявлено відеозаписи та фотознімки, які надсилались на акаунт який підписаний « ОСОБА_21 », номер приховано, з юзернеймом « ІНФОРМАЦІЯ_12 », що відображено в фототаблицях та CD-R диску «Verbatim» (т. 1 а.с. 124-152);

- даними, що містяться в протоколі огляду предмету від 03.08.2025, відповідно до якого в період з 17:50 год. по 18:03 год. 03.08.2025 було оглянуто мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_5 в ході огляду події від. 01.08.2025 за адресою: АДРЕСА_11 та встановлено, що збережено відеофайл «IMG6949_MOV» тривалістю 44 секунди, на якому зображено події, які ОСОБА_5 фіксував на камеру свого мобільного телефону. В ході огляду першого відеофайлу виявлено процес горіння вхідних дверей до квартири. На другому відеозаписі зображено сходову клітину на поверсі, де знаходиться квартира АДРЕСА_6 . На третьому - вхід до під?їзду № 247, що підтверджується ілюстративним матеріалом до протоколу огляду предмету від 01.08.2025 за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 153-155);

- даними, що містяться в ухвалі слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_16 від 06.08.2025 справа № 642/4620/25 н/п 1-кс/642/1148/25, якою було задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_26 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025221220001023 від 01.08.2025р. за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке було вилучено у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під час огляду місця події від 01.08.2026 за адресою: АДРЕСА_11 (т. 1 а.с. 156-157);

- даними, що містяться в постанові про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 04.08.2025 з камер відеоспостереження за період часу з 17:30 по 18:30 01.08.2025 магазину мережі супермаркетів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 863 (т. 1 а.с. 158-159);

- даними,що містяться в протоколі зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 04.08.2025 з диском, на якому відтворений відеозапис з камер відеоспостереження з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , за період часу з 17:30 год. по 18:30 год. за 01.08.2025 (т. 1 а.с. 160-161);

- даними, що містяться в протоколі огляду відеозаписів від 16.08.2025, відповідно до якого в період з 11:30 год. по 12:17 год. 16.08.2025 було оглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та встановлено, зокрема, що о 17 год 53 хв до каси підходить особа чоловічої статі віком до 25 років, худорлявої статури, який одягнутий в футболку чорного кольору, шорти чорного кольору, капці чорного кольору, на поясі одягнута на вузол кофта синього кольору, через плече одягнута сумка сірого кольору. Вказана особа тримає в руках букет квітів, схожих на троянди червоного кольору. Підійшовши до каси, останній кладе дві пляшки розпалювача на пересувну стрічку та вдивляється в телефону, очікуючи черги. Наприкінці відеозапису особа оплачує покупку шляхом NFC. Крім того, о 17 год 55 хв вищеописана особа очікує поки пройде оплата, після чого, забирає чек та зникає з поля зору відеокамери. Крім того, о 17 год 52 хв вищевказана особа входить в приміщення магазину, проходить повз охоронця в напрямку стелажу з розпалювачем, присідає, бере дві пляшки розпалювача та стає в чергу, після чого, уходить в сторону іншої каси, яка знаходиться ближче до виходу, що підтверджується ілюстративним матеріалом (т. 1 а.с. 162-167);

- даними, що містяться в постанові про визнання речових доказів та передачу на зберігання від 16.08.2025 у кримінальному провадженні № 12025221220001023 від 01.08.2025р. (т. 1 а.с. 168-169);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2025, відповідно до якого в період з 18:50 год. по 19:00 год. 08.06.2025 було пред`явлено осіб для впізнання свідку ОСОБА_19 , де на фотознімку під № 2 (два) протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками впізнаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який 01.08.2025 заходив разом зі свідком у під?їзд № 7 за адресою: АДРЕСА_4 , тримаючи в руках букет троянд (т. 1 а.с. 170-172);

- актом про пожежу від 01.08.2025 та висновком про причини виникнення пожежі від 04.08.2025, відповідно до якого, зокрема, під час дослідження пожежі було встановлено, що під вхідними дверима квартири АДРЕСА_6 попередньо було здійснено підпал, у зв?язку з чим було знайдено залишки пляшки з горючої сумішшю та загасаючий слід від горіння знизу від вхідних дверей. Додатково можна припустити, що процес горіння був швидкоплавним, або попередньо супроводжувався тлінням. Такі ініціатори безпосередню вказують на діяльність людини, що призвело до пожежі. Враховуючи це можна прийти до висновку, що найбільш ймовірне джерело запалювання даної пожежі відноситься до групи горючості «Відкрите полум?я», а саме підпал, що підтверджується фото таблицею за результатом огляду місця пожежі (т. 1 а.с. 173-182);

- даними, що містяться в запиті про надання документів та відомостей, в порядку ст. 93 ч. 2 КПК України від 18.08.2025 та відповіді на такий запит від 19.08.2025 з цифровими копіями повідомлень до служби « НОМЕР_12 », а саме диск з аудіо записами дзвінків на лінію « НОМЕР_12 » від 01.08.2025 (т. 1 а.с. 183-185)

- даними, що містяться в протоколі огляду предмету від 22.08.2025, відповідно до якого в період з 11:50 год. по 12:45 год. 22.08.2025 було проведено диску, на якому міститься два аудіо файли, надані 19.08.2025 УОАЗОР ГУНП в Харківській області у відповідь на запит про вхідні дзвінки на лінію « НОМЕР_12 » за період часу з 19:10 год. по 19:15 год. 01.08.2025 та встановлено, зокрема, що відповідно листа з ІНФОРМАЦІЯ_17 вказані аудіофайли є цифровою копією повідомлень, які надійшли на лінію «102» 01.08.2025 о 19:10 год. з номеру НОМЕР_13 від громадянина, який представився як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про підпал двері квартири АДРЕСА_5 та о 19:16 год. з номеру 90-172 служби 112, оператор Лиховит, про підпал двері дівчині, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується стенограмою (т. 1 а.с. 186-188);

- даними, що містяться в постанові про визнання речових доказів та передачу на зберігання від 22.08.2025 у кримінальному провадженні № 12025221220001023 від 01.08.2025р. (т. 1 а.с. 189-190);

- даними, що містяться в ухвалі слідчого судді Холодногірського районного суду міста Харкова від 01.09.2025 справа № 642/4620/25 н/п 1-кс/642/1248/25, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_27 про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025221220001023 від 01.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, щодо інформації за номером телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 191-192);

- даними, що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 17.09.2025 щодо інформації, отриманої у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 », за номером телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_5 , що підтверджується DVD-R диском з написом ІНФОРМАЦІЯ_15 17.09.2025 (т. 1 а.с. 193-195);

- даними, що містяться в протоколі огляду предмету від 19.09.2025, відповідно до якого в період з 13:28 год. по 13:40 год. 19.09.2025 проведено огляд диску DVD-R «Verbatim» 4.7 gb, на якому міститься інформація по номеру телефону НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка вилучена 17.09.2025 в ході тимчасового доступу в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » та встановлено, зокрема, в ході аналізу інформації встановлено, що протягом всього періоду часу, вказаний номер телефону використовується в пристрої з ІМЕІ: НОМЕР_15 , який співпадає з IMEI мобільного телефону ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який було у нього вилучено та оглянуто. Адреси розташування базових станцій та їх азимут до 01.08.2025 розташовані в межах території Салтівського району м. Харкова, однак саме 01.08.2025 о 17:07 год. відбувається вхід до мережі «Інтернет» в зоні дії базової станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_13 . Вказана вулиця безпосередньо прилягає до вул.Холодногірської. В той же день, о 17:39 год. з вказаного номеру здійснюється вихідний дзвінок на номер НОМЕР_9 (час з?єднання 0 секунд), який відбувається в зоні дії базової станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_14 . Після цього, о 19:04 год. надходить вхідний дзвінок в національному роумінгу з номеру телефону НОМЕР_16 , а саме з телефону сестри ОСОБА_5 . Базова станція невстановлена. О 19:23 год. поступає вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_17 , а саме з телефону мати ОСОБА_5 . В цей час з?єднання відбувається в зоні дії БС, розташованої за адресою: АДРЕСА_15 та 285, що підтверджується ілюстративним матеріалом на яких зображені роздруківки файлу (т. 1 а.с. 196-208);

- даними, що містяться в постанові про визнання речових доказів та передачу на зберігання від 19.09.2025 у кримінальному провадженні № 12025221220001023 від 01.08.2025р. (т. 1 а.с. 209-210);

- даними, що містяться в ухвалі слідчого судді Холодногірського районного суду міста Харкова від 01.09.2025 справа № 642/4620/25 н/п 1-кс/642/1247/25, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_27 про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025221220001023 від 01.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, щодо інформації за номером телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 211-212);

- даними, що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 17.09.2025 щодо інформації, отриманої у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », за номером телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_5 , що підтверджується DVD-R диском з написом ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (т. 1 а.с. 213-215);

- даними, що містяться в протоколі огляду предмету від 19.09.2025, відповідно до якого в період з 13:00 год. по 13:20 год. 19.09.2025 проведено огляд диску DVD-R «Verbatim» 4.7 gb, на якому міститься інформація по номеру телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка вилучена 17.09.2025 в ході тимчасового доступу в ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » та встановлено, зокрема, що протягом всього періоду часу, вказаний номер телефону використовується в пристрої з ІМЕІ: НОМЕР_18 , який співпадає з ІМЕІ мобільного телефону ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який було у нього вилучено та оглянуто. Адреси розташування базових станцій та їх азимут до 01.08.2025 здебільшого розташовані в межах території Салтівського району м. Харкова, однак саме 01.08.2025 з 16:58 год. відбуваються з?єднання в зоні дії БС, які розташовані на території Холодногірського району м. Харкова, зокрема, о 17:36 год. відбувається вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_9 , який триває 121 секунди, після вказаного дзвінку, о 17:42 год. пристрій фіксується в зоні дії БС, розташованої за адресою: АДРЕСА_16 . В подальшому, з 18:37 год. по 19:20 год. відбуваються вихідні дзвінки на номеру телефону НОМЕР_16 , а саме з телефону сестри ОСОБА_5 , в зоні дії БС, розташованої за адресою: АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_16 , що підтверджується ілюстративним матеріалом на яких зображені роздруківки файлу (т. 1 а.с. 216-225);

- даними, що містяться в постанові про визнання речових доказів та передачу на зберігання від 19.09.2025 у кримінальному провадженні № 12025221220001023 від 01.08.2025р. (т. 1 а.с. 226-227);

- висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 12291 від 21.10.2025 з додатком, відповідно до якого в результаті проведеного аналізу наданих матеріалів та виконаних розрахунків, вартість проведення ремонтно-будівельних робіт вхідних дверей потерпілої ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_8 , які постраждали внаслідок підпалу, який мав місце 01.08.2025, становив 6 584,16 грн. (шість тисяч п?ятсот вісімдесят чотири грн. 16 коп.) з урахуванням ПДВ (т. 1 а.с. 228-236);

- висновком експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи № 12327 від 20.10.2025 з додатком, відповідно до якого первинне вогнище досліджуваної пожежі було сформоване на поверхні нижньої правої частини вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 . Первинне поширення полум?я відбувалося по пароповітряній фазі легкозаймистої або горючої рідини за колоподібною формою розповсюдження полум`я. В подальшому термічній дії піддавалися горючі матеріали облицювання вхідних дверей у нижній правій частині за рахунок характерного для досліджуваної пожежі теплообміну, що в більшості визначався тепловим випромінюванням. 2. Технічною причиною досліджуваної пожежі є займання нижньої правої частини облицювання вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 , під впливом нештатного джерела відкритого вогню у присутності інтенсифікатора горіння. 3. Питання: «Чи знаходиться технічна причина пожежі в причинно-наслідковому зв?язку з невиконанням вимог пожежної, безпеки?», позбавлене логічного сенсу з причини, викладеної в дослідницькій частині висновку (т. 1 а.с. 237-263);

- висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів № 13468 від 20.10.2025 з додатком, зокрема, відповідно до якого, на поверхні об?єктів, наданих на дослідження, Зразків 1а, 1б, 2, 3, 4, сліди нафтопродуктів або пально-мастильних матеріалів не виявлено (т. 1 а.с. 264-273);

- даними, що містяться в постанові про визнання речових доказів та передачу на зберігання від 21.10.2025 у кримінальному провадженні № 12025221220001023 від 01.08.2025р. (т. 1 а.с. 274-277)

В ході судового розгляду прокурор відмовився від допиту свідків сторони обвинувачення згідно реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту, а саме: ОСОБА_28 та ОСОБА_29 (а.с.107, т.1)

Всі вищезазначені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають сумніву, оцінені судом як належні та допустимі, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд розцінює, як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону допущене органом досудового розслідування при збиранні доказів у кримінальному провадженні автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Вирішуючи питання про допустимість таких доказів суду насамперед необхідно з`ясувати чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізації прав та свобод особи у кримінальному провадженні.

Визнання доказів недопустимими, з урахуванням положень ст. 87 КПК, відбувається із вказівкою у рішенні (вироці), наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення.

При цьому констатація такого порушення має бути із посланням на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи та, за потреби, на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтуватись в контексті істотності порушення в такій мірі, щоб зумовити визнання такого доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Наведене кореспондується і з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження №13-3кс22).

Так, відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

За ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і за цим правилом саме національні суду повинні оцінювати надані їм докази (рішення «Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Шабельников проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаними Конвенцією, а саме на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на неупередженому, повному та всебічному дослідженні усіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом також не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, спроможних спростувати висновки суду при розгляді справи, не встановлено.

Підстави ставити під сумнів вказані вище документи, усі інші докази, досліджені судом, відсутні, оскільки усі вони взаємоузгоджені, належні, допустимі, достовірні та не викликають сумнівів у суду.

Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин учинений і обвинувачений винний у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв`язком між указаними діями та наслідками.

Знищення або пошкодження чужого майна може бути здійснене у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, зазначена норма передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч.2 ст. 194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

Обов`язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах. Наведене узгоджується із судовою практикою ККС ВС у постанові від 27 березня 2019 року (провадження № 51-1581км18).

При цьому суд враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 536/621/16-к (провадження № 51-3166км20) Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України. При цьому розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення. Обов`язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.

Так, про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, свідчать його попередня домовленість щодо вчинення підпалу, отримання вказівок щодо способу його здійснення, встановлення номера квартири, придбання двох ємностей із горючою сумішшю, пошук джерела вогню, безпосереднє нанесення горючої речовини на вхідні двері, здійснення їх підпалу, а після невдалого поширення вогню -повторне нанесення горючої суміші на двері.

Крім того, після вчинення підпалу ОСОБА_5 здійснював відеофіксацію своїх дій та направив відповідний відеозапис користувачу месенджера «Telegram» як підтвердження виконання поставленого завдання, що також свідчить про усвідомлений та цілеспрямований характер його поведінки.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_5 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх наслідків, здійснив пошкодження належного потерпілій ОСОБА_9 майна - вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 - шляхом підпалу.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не мав умислу на пошкодження чи знищення майна потерпілої ОСОБА_9 , а його дії були нібито спрямовані виключно на затримання особи, яку він сприймав як таку, що співпрацює з державою-агресором.

Відповідно до вимог ст. 23 КК України вина є психічним ставленням особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, вираженим у формі умислу або необережності. Згідно зі ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий та непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При встановленні спрямованості умислу особи суд має виходити не лише з її суб`єктивних пояснень щодо власного психічного ставлення до вчиненого, а й оцінювати всю сукупність фактичних обставин кримінального правопорушення, характер і спосіб дій особи, використані нею знаряддя та засоби, місце, час, послідовність і характер поведінки до, під час та після вчинення діяння.

Зокрема, ОСОБА_5 заздалегідь придбав дві ємності розпалювача для багаття об`ємом по 0,5 л кожна, тобто речовину, яку надалі використав для здійснення підпалу. Після цього він подбав про наявність джерела вогню - запальнички, з якою прибув до місця вчинення кримінального правопорушення. Перебуваючи на сходовій клітці восьмого поверху, ОСОБА_5 вилив горючу суміш безпосередньо на вхідні двері квартири АДРЕСА_6 та здійснив її підпал за допомогою запальнички. Зазначені дії за своїм характером не можуть бути розцінені як випадкові або такі, що виникли внаслідок необережності. Вони являли собою послідовне та цілеспрямоване виконання конкретних дій: придбання горючої речовини, прибуття до конкретного місця, нанесення горючої речовини на конкретний об`єкт та її підпал.

Особливо показовою для встановлення спрямованості умислу є подальша поведінка ОСОБА_5 . Після першого підпалу він залишив місце події, однак, усвідомивши, що забув здійснити відеофіксацію своїх дій та що вогонь не поширився на вхідні двері в повній мірі, повернувся до квартири АДРЕСА_6 , знову взяв ємність із горючою сумішшю та повторно вилив її на вхідні двері.

Отже, навіть після першого підпалу, коли ОСОБА_5 мав можливість припинити свої дії та залишити місце події, він не зробив цього, а навпаки- продовжив реалізацію своїх дій щодо пошкодження вхідних дверей. Така поведінка обвинуваченого об`єктивно свідчить про його усвідомлене бажання довести розпочаті дії до результату.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 нібито мав на меті не пошкодження майна, а затримання особи, також не спростовує наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Мотив та мета кримінального правопорушення не є тотожними його формі вини. Навіть якщо припустити, що ОСОБА_5 діяв з мотивів, які він пов`язує із протидією особі, яку вважав такою, що співпрацює з державою-агресором, це саме по собі не виключає наявності прямого умислу на пошкодження конкретного чужого майна.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 усвідомлював, що перед ним знаходяться вхідні двері квартири, на які він наносить горючу суміш та які надалі підпалює. Таким чином, його психічне ставлення до факту пошкодження дверей охоплювалося його свідомістю, а характер вчинених ним дій свідчить про бажання досягнення відповідного результату.

Для наявності умислу на пошкодження майна не вимагається, щоб особа бажала повного знищення майна або настання максимально можливого розміру майнової шкоди. Об`єктивно вчинені ОСОБА_5 дії були безпосередньо спрямовані на пошкодження майна шляхом його підпалу.

При цьому фактичний обсяг заподіяної шкоди не залежить виключно від бажання особи та може бути меншим за той, який вона потенційно могла спричинити. Те, що внаслідок підпалу пошкоджено лише частину вхідних дверей, не свідчить про відсутність умислу на їх пошкодження, а лише характеризує фактичний результат вчиненого діяння.

Твердження захисту про те, що горіння відбулося виключно внаслідок згорання горючої суміші, а після цього залишилися лише сліди кіптяви, також не спростовує факту пошкодження майна. Навпаки, сам факт використання горючої речовини для здійснення підпалу дверей та встановлений експертизою розмір вартості ремонтно-будівельних робіт підтверджують, що майну було заподіяно фактичну шкоду.

Не може бути підставою для виправдання і посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 не мав неприязних відносин із потерпілою, не знав її та не мав мотиву помсти. Відсутність особистого конфлікту з власником майна не виключає умисного характеру посягання на це майно. Для кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України визначальним є встановлення факту умисного пошкодження чужого майна та способу його вчинення, а не наявність у винного особистих неприязних чи помстивих мотивів щодо власника.

Так само суд не бере до уваги доводи захисту про те, що власник квартири фактично не проживав у ній, а проживав в іншій квартирі цього ж будинку. Ця обставина не змінює правової природи майна як чужого для ОСОБА_5 та не позбавляє його кримінально-правової охорони. Щодо посилання захисту на те, що у квартирі АДРЕСА_6 проживав ОСОБА_17 , який здійснював волонтерську діяльність, суд зазначає, що такі обставини можуть характеризувати можливі мотиви чи передумови вчинення кримінального правопорушення, однак не спростовують встановленого факту умисного пошкодження вхідних дверей квартири.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 був використаний невстановленою особою та діяв за її вказівками, також не свідчить про відсутність у нього вини у вчиненні безпосередніх дій щодо пошкодження майна.

Згідно зі ст. 6 КК України особа підлягає кримінальній відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені нею на території України, а відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Той факт, що інша особа могла схилити ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, надати йому відповідні інструкції чи визначити об`єкт посягання, сам по собі не виключає кримінальної відповідальності безпосереднього виконавця за його власні умисні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 КК України виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб вчинила кримінальне правопорушення. Водночас питання щодо можливої ролі інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення не спростовує факту безпосереднього виконання ОСОБА_5 об`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення.

У цій справі сукупність установлених обставин свідчить саме про усвідомлений характер дій ОСОБА_5 . Він не випадково опинився біля квартири потерпілої, не випадково мав при собі горючу суміш, а цілеспрямовано наніс її на вхідні двері, здійснив підпал, а після припинення першого горіння повернувся та повторно наніс горючу суміш. Крім того, він здійснював відеофіксацію своїх дій та передав відеозапис особі, яка надала йому відповідне завдання.

Сукупність цих обставин є значно більш переконливою для встановлення спрямованості умислу, ніж наведені стороною захисту суб`єктивні пояснення обвинуваченого щодо його особистого сприйняття вчиненого. Не змінює правової оцінки дій обвинуваченого і посилання захисту на його особисті життєві обставини, зокрема втрату батька, переживання у зв`язку з війною, психологічний стан та бажання бути корисним державі.

Так само не є підставою для висновку про відсутність умислу встановлений у ОСОБА_5 психологічний стан. Для висновку про відсутність осудності або наявність іншого психічного стану, який має кримінально-правове значення, необхідні належні та допустимі докази відповідного характеру. Самі по собі медичні документи про наявність певних розладів адаптації чи вегетативної нервової системи не свідчать про відсутність здатності особи усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними, якщо інше не встановлено належним експертним дослідженням.

Суд також враховує, що поведінка ОСОБА_5 безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення свідчить про цілеспрямованість та послідовність його дій: він придбав необхідні засоби, прибув до конкретного будинку, встановив необхідну квартиру, проник до під`їзду, підготував горючу речовину, наніс її на двері, використав джерело вогню, а після першої спроби повернувся для повторного нанесення горючої суміші та здійснював відеофіксацію. Такі дії несумісні з твердженням про випадковість пошкодження майна або про відсутність усвідомлення характеру вчиненого.

Таким чином, суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_5 умислу на пошкодження чужого майна. Навпаки, характер його дій, використання заздалегідь підготовленої горючої суміші, безпосередній підпал вхідних дверей, повторне нанесення горючої речовини після першої спроби, а також подальша відеофіксація вчиненого у своїй сукупності об`єктивно свідчать про усвідомлений та цілеспрямований характер його поведінки.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_5 суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні.

Відтак підстав для постановлення щодо ОСОБА_5 виправдувального вироку з мотивів відсутності в його діях складу кримінального правопорушення суд не вбачає.

Пояснення обвинуваченого про відсутність умислу на підпал спростовуються сукупністю досліджених судом процесуальних джерел, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, зокрема, за ч.2 ст.194 КК України, за викладених в обвинуваченні обставин, а показання обвинуваченого в цій частині суд оцінює як позицію захисту від пред`явленого обвинувачення.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачаються.

Особливу увагу слід зазначити, що з моменту збройної агресії російської федерації проти України почастішала кількість злочинів, передбачених ст. 194 КК України, а саме вчинених шляхом підпалу. Всі засоби масової інформації України та мережі інтернет закликають громадян України, а особливо молодь, бути пильними та у разі звернення з сумнівними пропозиціями одразу повідомляти про це правоохоронні органи. Про ці обставили ОСОБА_5 не міг не знати.

Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд, всебічно, повно й неупереджено, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України за обставин встановлених судом, що наведені вище та не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою.

За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

У відповідності до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого, дані про особу обвинуваченого, зокрема: молодий вік, який є студентом 4-го курсу ІНФОРМАЦІЯ_2 , не одружений, на утриманні малолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, втратив батька, який загинув захищаючи України, пережив окупацію, не працює, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місце навчання, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Згідно консультативних висновків лікарів Міжнародної мережі медичних центрів «Он клінік» від 28.08.2025 та 15.10.2025 ОСОБА_5 були встановлені діагнози «Порушення адаптації», «Розлад вегетативної нервової системи». Крім того, суд враховує заяву потерпілої ОСОБА_9 від 23.02.2026 року, в якій вона повідомила про те, що обвинувачений відшкодував їй завдану шкоду, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру вона не має, яка не бажає ОСОБА_5 суворого покарання. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №638 від 07.10.2025 ОСОБА_5 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_5 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно наданої суду органом пробації досудової доповіді виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та становить середній ризик небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, у разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючими обставинами обвинуваченого ОСОБА_5 добровільне відшкодування заподіяної шкоди, молодий вік, те що до кримінальної відповідальності він притягується вперше та наявність діагнозів «Порушення адаптації», «Розлад вегетативної нервової системи». (ч. 2 ст. 66 КК України - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин даного кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого (молодий вік, цивільний позов визнав повністю та повністю відшкодував потерпілій завдані збитки, раніше не судимий, стан здоров`я, за місцем навчання характеризується позитивно, відсутність претензій з боку потерпілої, яка не бажає ОСОБА_5 суворого покарання), висновок наданої органом пробації досудової доповіді, наявності пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також те, що обвинувачений сам викликав поліцію та повідомив про вчинення злочину, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Зваживши всі наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання із застосуванням ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засуджених).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення у даному випадку судом іспитового строку 2 (два) роки обвинуваченому ОСОБА_5 є виправданим із врахуванням особи обвинуваченого, і достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення без реального відбування покарання.

Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Представником цивільного позивача - адвокатом ОСОБА_30 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_9 був поданий цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, в якому представник цивільного позивача просила стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 6584 грн. 16 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп., завдану внаслідок злочинних дій цивільного відповідача.

23.02.2026 року потерпіла ОСОБА_9 звернулась до суду з заявою про залишення цивільного позову без розгляду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 повністю відшкодував завдану їй майнову та моральну шкоду. Матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 вона не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно норм ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Разом з тим, вказаною статтею не врегульовано питання щодо залишення цивільного позову в кримінальному провадженні без розгляду.

Натомість ст. 128 ч. 5 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Вказані норми не суперечать вимогам КПК України.

Відповідно до обсягу наданих цивільному позивачеві кримінально-процесуальним та цивільно-процесуальним законодавством прав потерпілий вправі розпоряджатися цивільним позовом на власний розсуд і в тому числі клопотати перед судом про залишення його без розгляду.

Відповідно до статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як передбачено ст. 7 КПК України однією з засад кримінального провадження є диспозитивність.

Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Таким чином, положення ЦПК України стосовно повноважень суду залишити позов без розгляду в кримінальному провадженні застосовуються в тому випадку, коли заява про залишення позову без розгляду подана позивачем, не суперечить такій засаді кримінального судочинства, як диспозитивність. Тому суд при вирішенні заяви про залишення позову без розгляду повинен керуватися саме зазначеною засадою КПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведені норми, дослідивши обставини справи, суд дійшов до переконання, що заява потерпілої ОСОБА_9 про залишення позову без розгляду не суперечить закону та не суперечить засадам кримінального судочинства, тому цивільний позов представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_31 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_9 до цивільного відповідача ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, слід залишити без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 96-1, 96-2, 100 КПК України.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України речові докази після набрання вироком законної сили підлягають поверненню законним володільцям, конфіскації, передачі відповідним установам або знищенню залежно від їх властивостей, правового статусу та значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується до майна, яке було використане як засіб або знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Судом встановлено, що мобільний телефон марки Motorola Edge 50, в корпусі зеленого кольору з IMEII: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер телефону: НОМЕР_19 використовувався обвинуваченим для комунікації з невстановленою особою, отримання вказівок щодо вчинення підпалу, а також передачі інформації про результати виконання злочинних дій. За таких обставин зазначений мобільний телефон був засобом вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим підлягає спеціальній конфіскації в дохід держави.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням по справі судової пожежно-технічної експертизи ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » №12327 від 20.10.2025 року в розмірі 8481 грн. 60 коп.; судової експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » №13468 від 20.10.2025 року в розмірі 16963 грн. 20 коп.; судової оціночно-будівельної експертизи ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » №12291 від 21.10.2025 року в розмірі 12722 грн. 40 коп., а всього 38167 грн. 20 коп., необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: -періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , у вигляді домашнього арешту зі спливом терміну дії ухвали слідчого судді від 28.08.2025 - скасувати.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.08.2025 про накладення арешту на майно - скасувати.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази: - мобільний телефон Motorola Edge 50, в корпусі зеленого кольору з IMEII: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , серійний номер телефону: НОМЕР_19 , з SIM-картками мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з абонентським номером НОМЕР_3 та SIM-карткою мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_20 » з абонентським номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 та зберігається в камері схову речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_21 за адресою: АДРЕСА_11 .

Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

- DVD -R диск «Verbatim» 4.7gb, на якому міститься 10 відеозаписів з камер відеоспостереження торгівельної зали супермаркету « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; - DVD -R диск «Verbatim» 4.7gb, на якому міститься два аудіофайли повідомлень, які надійшли на лінію «102» 01.08.2025; - DVD -R диск «Verbatim» 4.7gb з написом «11638_01_11_2025»; - DVD -R диск «Verbatim» 4.7gb з написом «вх.19458», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження- залишити на зберіганні в цих матеріалах.

- змиви із зовнішньої сторони вхідних дверей, які поміщено до паперового конверту; -фрагмент обгорівшої частини дверей, який поміщено до паперового конверту; - паперовий конверт з фрагментом пластикової пляшки №1 в середині, який поміщено до паперового конверту; - паперовий конверт з фрагментом пластикової пляшки №2 в середині, який поміщено до паперового конверту, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_21 (квитанція № 4158) - знищити.

Цивільний позов представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_32 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_9 до цивільного відповідача ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням по справі судової пожежно-технічної експертизи ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » №12327 від 20.10.2025 року в розмірі 8481 грн. 60 коп.; судової експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » №13468 від 20.10.2025 року в розмірі 16963 грн. 20 коп.; судової оціночно-будівельної експертизи ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » №12291 від 21.10.2025 року в розмірі 12722 грн. 40 коп., а всього 38167 грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1