Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №405/5699/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/5699/26

1-кп/405/274/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький кримінальне провадження № 12026120000000199 від 21.05.2026 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 відповідно до Указу Президента України 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

23.07.2024 відповідно до Указу Президента України №469/2024, який затверджений Законом №3891-ІХ від 23.07.2024, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ''Про правовий режим воєнного стану", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, та Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом від 15 квітня 2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX), Указом від 14 липня 2025 №478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), Указом Президента України від 27 жовтня 2025 року № 715/2025, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2025 року № 4621-IX, Указом Президента України від 26 січня 2026 року № 32/2026, затвердженим Законом України від 28 січня 2026 року № 4784-IX, Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 241/2026, затвердженим Законом України від 29 квітня 2026 року № 4912-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення військового стану» визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2-6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995 визначено перелік підстав для надання права на перетин державного кордону у разі введення на території України воєнного стану.

Зокрема, відповідно до зазначеної норми, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, за наявності документів, що підтверджують утримання трьох і більше дітей віком до 18 років.

Однак, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше кінця липня 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаною про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрала способом незаконного збагачення – сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів.

Будучи обізнаною з вказаними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше кінця липня 2025 року, розробила план сприяння незаконному переправленні через державний кордон України осіб чоловічої статі, які у період дії воєнного стану в Україні, не маючи підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», мають намір виїхати за межі державного кордону України.

Відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_5 , усвідомлюючи факт народження нею дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутність відомостей про батька у свідоцтві про народження, розпочала пошук особи чоловічої статі, яка вже мала на утриманні двох дітей. Метою вказаних дій було надання чоловіку призовного віку можливості фіктивно зареєструвати батьківство щодо новонародженої дитини без наміру створення сім`ї. Це, у свою чергу, мало стати підставою для безперешкодного перетину ним державного кордону України в умовах воєнного стану відповідно до пункту 2-6 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (як особи, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років).

Відтак, у період з кінця липня 2025 року (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , почала пошук серед кола своїх знайомих, осіб чоловічої статі, які мають на утриманні двох дітей. В ході пошуків вона познайомилася з мешканцем міста Кропивницький — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час спілкування з ОСОБА_6 ОСОБА_5 стало відомо, що останній має намір на законних підставах виїхати за межі України. Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, ОСОБА_5 вирішила скористатися цією інформацією та запропонувала ОСОБА_6 допомогу в безперешкодному перетині державного кордону України за грошову винагороду. Суть пропозиції полягала у фіктивному внесенні відомостей про ОСОБА_6 як батька до свідоцтва про народження її дитини, що (з урахуванням наявності у нього двох власних дітей) штучно створило б підстави для його виїзду як багатодітного батька. На вказану пропозицію ОСОБА_6 погодився.

Так, у період з кінця травня 2026 року по 23 червня 2026 року, ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_6 надавала останньому поради, вказівки та інструкції, спрямовані на реалізацію попередньої домовленості. Зокрема, вона роз`яснювала механізм фіктивного визнання батьківства, внесення відомостей про нього як батька до свідоцтва про народження її дитини, що (з урахуванням наявності у ОСОБА_6 двох власних дітей) дозволило б штучно набути статус батька трьох дітей та безперешкодно перетнути державний кордон України.

В ході подальшого спілкування ОСОБА_5 остаточно домовилася з ОСОБА_6 про її прибуття до міста Кропивницького з метою спільного відвідування Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для оформлення фіктивного батьківства та внесення відомостей про нього як батька до свідоцтва про народження її дитини. При цьому сторонами було обумовлено, що після одержання зазначеного свідоцтва, яке слугуватиме засобом для безперешкодного перетину державного кордону України, ОСОБА_6 повинен буде передати ОСОБА_5 грошову винагороду у розмірі 10 000 доларів США.

Так, 16.06.2026 приблизно о 12 годині 50 хвилин ОСОБА_5 , реалізовуючи свій корисливий умисел прибула до міста Кропивницького та зустрілась з ОСОБА_6 , в обумовленому ними місці, а саме по АДРЕСА_2 . Зустрівшись вони пішли до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України де звернулись із заявою щодо отримання свідоцтва про народження дитини та здійснення запису ОСОБА_6 як батька. Однак, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_6 на момент звернення документа, що посвідчує особу, не змогли фіктивно внести відомості щодо батька дитини, а працівник ДРАЦС повідомив, щоб вони прийшли іншого дня та з паспортом громадянина України. У зв`язку з цим вони подали заяву на отримання свідоцтва про народження дитини де у графі батько, вказано – мати одиначка. При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домовились, що коли вони прийдуть отримувати вже готове свідоцтво про народження, вони ще раз напишуть заяву та впишуть у свідоцтво про народження у графі батько ОСОБА_6 .

В подальшому, 23.06.2026, приблизно о 11.57 годині, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, зустрілась з ОСОБА_6 , біля будинку АДРЕСА_2 , звідки вони разом прослідували до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Надалі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , маючи при собі необхідні документи (зокрема паспорти, реєстраційні номери облікових карток платників податків та медичне свідоцтво про народження дитини), спільно подали до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства. Вказана заява мала завідомо фіктивний характер, оскільки вчинялася без наміру створення сім`ї та виховання дитини. Оформивши документи та поставивши підписи у відповідних актових записах і журналах реєстрації, вони очікували на видачу свідоцтва про народження із внесеними відомостями про батька.

В подальшому, приблизно о 12.22 год., ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 отримали відповідне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.06.2026. Після цього, ОСОБА_6 , на виконання вказівок ОСОБА_5 , передав обумовлену нею суму грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США за сприяння в перетині державного кордону України.

Вказаними діями ОСОБА_5 вчинила сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та показала, що в липні 2025 року познайомилась з ОСОБА_6 та під час спілкування з ним їй стало відомо про його намір виїхати за межі України, скориставшись цією інформацією запропонувала ОСОБА_6 допомогу в перетині державного кордону України за грошову винагороду у розмірі 10 000 доларів США. Суть пропозиції полягала у фіктивному внесенні відомостей про ОСОБА_6 як батька до свідоцтва про народження її дитини, на вказану пропозицію ОСОБА_6 погодився. 16.06.2026 вони прибули до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницький де звернулись з заявою про отримання свідоцтва про народження дитини та здійснення запису як батька – ОСОБА_6 . Однак, у зв`язку з відсутністю паспорту у ОСОБА_6 , працівник ДРАЦС повідомив, щоб вони прийшли іншого дня. В подальшому, 23.06.2026 року вона разом з ОСОБА_6 прибули до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницький та подали всі необхідні документи, та цього ж дня отримали відповідне свідоцтво про народження дитини, де батьком був записаний ОСОБА_6 . На виконання домовленості цього ж дня ОСОБА_6 передав їй обумовлену суму у розмірі 10 000 доларів США. Зазначила, що розуміла з якою метою вписувала батьком дитини ОСОБА_6 , також, вказала, що вчинила кримінальне правопорушення при збігу тяжкого матеріального становища. Вона повністю підтверджує всі обставини вчинення злочину, вказані у висунутому їй обвинуваченні, вказує, що розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та вивченням характеризуючих даних на особу обвинуваченої, визнавши недоцільним допит свідків та дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам процесу роз`яснено.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.3 ст.332 КК України як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є умисними закінченим тяжким злочином, особу винної, яка є осудною, не заміжньою, не перебуває на обліках в лікарнях, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 передбачених ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, повне визнання провини, перебування на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги конкретні обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, причини та сукупність тяжких життєвих обставин, які спонукали до його вчинення, позицію обвинуваченої, яка беззаперечно визнала вину, щиро розкаялась у вчиненому, відсутність обтяжуючих обставин, а також встановлені судом вищенаведені дані про її особу, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.332 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки, оскільки таке покарання буде справедливим, необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому, за наведених мотивів, керуючись ч.2 ст.69 КК України, суд вважає за можливе не застосовувати стосовно обвинуваченої передбачене ч.3 ст.332 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст.75 КК України, оскільки застосування звільнення від покарання з випробуванням потребує врахування і оцінки конкретних обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація дискреційної функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання.

Враховуючи тяжкість і конкретні обставини скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, відсутність будь-яких негативних її характеристик чи даних про її поведінку або діяльність, її ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд, з урахуванням вимог ст.75 КК України, дійшов висновку про звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливе без реального відбування такого покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним за її життєвих обставин, необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачена в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення і неможливість вчинення нею в подальшому інших кримінальних правопорушень.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Таке покарання обвинуваченій ОСОБА_5 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Тому, накладений ухвалою слідчого судді Подільський районного суду міста Кропивницького від 24.06.2026 арешт на свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 , грошові кошти номінальною вартістю 100 доларів США з серіями і номерами КN22307965A, КВ50373561Н та імітаційні 98 купюр номінально вартістю 100 доларів США, які заздалегідь ідентифіковані та вилучені у ході особистого обшуку затриманої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає скасуванню.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 у виді домашнього арешту підлягає скасуванню.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні відсутній.

Також, суд вважає за необхідне, керуючись ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтвердженні судові витрати пов`язані із залученням експерта при проведенні у кримінальному провадженні судово технічної експертизи за № СЕ-19/112-26/8342-ДД від 30.06.2026 в сумі 11 552 грн. 64 коп.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного призначеного покарання з випробуванням строком на 2 /два/ роки, поклавши на неї обов`язки відповідно до ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати попереднє ув`язнення відносно ОСОБА_5 з 23.06.2026 до 24.06.2026 включно у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку день за день.

Згідно ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати відносно ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт у строк покарання у виді позбавлення волі з співвідношення три дні цілодобового домашнього арешту відповідає одному дню позбавлення волі з 25.06.2026 до 31.08.2026 включно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді цілодобового домашнього арешту скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 11 552 грн. 64 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільський районного суду міста Кропивницького від 24.06.2026 на свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 , грошові кошти номінальною вартістю 100 доларів США з серіями і номерами КN22307965A, КВ50373561Н та імітаційні 98 купюр номінально вартістю 100 доларів США, які заздалегідь ідентифіковані та вилучені у ході особистого обшуку затриманої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речові докази по справі, а саме:

-свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

-грошові кошти номінальною вартістю 100 доларів США з серіями і номерами KN22307965A, КВ50373561Н, після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_6 як йому належні.

-імітаційні 98 купюр номінальною вартістю 100 доларів США, які заздалегідь ідентифіковані, після набрання вироком законної сили, повернути Управлінню Служби безпеки в Кіровоградській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок з особливостями, визначеними ч. 2 ст. 394 КПК України, може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд міста Кропивницького протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_8