Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №216/7312/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7312/26

Провадження № 1-кп/216/940/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026046230000205 від 21.08.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Знам`янка, Кіровоградської області, громадянки України, яка має середню освіту, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 11.03.2026 р. Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2026 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні домоволодіння, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_2 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння фізичного болю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшла до потерпілої ОСОБА_4 , схопила її обома руками за волосся та почала виривати, після чого пішла у невідомому напрямку.

Продовжуючи свої злочинні дії, того ж дня приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , повернулася за вищевказаною адресою, де, діючи повторно, на ґрунті тих самих довготривалих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, взяла пластикову вибивалку для килимів, підійшла до потерпілої ОСОБА_4 та завдала нею два удари по голові, чим спричинила потерпілій фізичний біль, не завдавши тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України за ознаками: умисне завдання удару або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , отримавши копії матеріалів дізнання, беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження за ч. 1 ст. 394 КПК України та подала до суду відповідну заяву про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка

складена в присутності захисника ОСОБА_5 , тому сумнівів у добровільності та істинності її позиції в суду не виникло.

Потерпіла ОСОБА_4 у поданій заяві погоджується із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

За встановлених обставин розгляд обвинувального акта здійснюється у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

З огляду на наведене, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , остання беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно та не оспорюються учасниками судового провадження, тому винуватість ОСОБА_3 за висунутим обвинуваченням доведена поза будь-яким розумним сумнівом.

Враховуючи викладене, зазначені дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України за ознаками: умисне завдання удару або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинене діяння, яке згідно із ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, мотиви, спосіб, обстановку та наслідки його вчинення, ставлення обвинуваченої до скоєного, наведені дані про її особу, зокрема на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судима, за місцем мешкання характеризується негативно.

Враховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень останній необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у вигляді ста годин громадських робіт.

Разом з тим, згідно вироку Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року ОСОБА_3 засуджена за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Покарання ОСОБА_3 не відбуто.

Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Статтею 72 КК України встановлено, що основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до даного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року та призначити ОСОБА_3 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн виконувати самостійно.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов під час досудового розслідування не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити їй покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначену за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1