Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №192/2542/24 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2542/24

Провадження № 1-кп/192/68/26

В И Р О К

Іменем України

"31" серпня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні №12024041570000507, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2024 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Долиняни Городоцького району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта повна середня, має на утриманні 4-х малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень – тяжких злочинів передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України

за участю: прокурора – ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Сторона обвинувачення та ОСОБА_3 під час судового розгляду уклали та надали на затвердження суду Угоду від 07 серпня 2026 року про визнання винуватості за таким обвинуваченням.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час, що є загальновідомим фактом

ОСОБА_3 30 липня 2024 року, в період часу з 00:00 годин до 01:30 годин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності раніше незнайомій йому потерпілій ОСОБА_6 , маючи прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, впевнившись, що в будинку ніхто не проживає та за його діями ніхто не спостерігає, цілком усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, шляхом вільного доступу зайшов на територію

вищевказаного домоволодіння де, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю будь-яких осіб в будинку та на території домоволодіння, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, скориставшись зламаним замком вхідних дверей житлового будинку, проник в середину житла, що належить потерпілій, звідки викрав акумулятор автомобільний «BAREN BATTERIE Power Profi 60Ah 12v 600A», вартістю 2737 гривень 91 копійка та електричну пилу «green garden GCS/E-2800», вартістю 2173 гривні 59 копійок, які визначив предметами свого злочинного посягання, що належать ОСОБА_6 .

Після чого, тримаючи викрадене майно безпосередньо при собі, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши таким чином можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 911 гривень 50 копійок.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до житла, в умовах воєнного стану.

У подальшому згідно примітки 2 до ст. 289 КК України ОСОБА_3 повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності, безпеки руху та експлуатації транспорту за наступних обставин.

Далі ОСОБА_3 в період часу з 23 години 00 хвилин 09 серпня 2024 року по 01 годину 30 хвилин 10 серпня 2024 року, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності раніше незнайомій йому потерпілій ОСОБА_6 , скориставшись своєю обізнаністю про відсутність власника та інших осіб на території домоволодіння та достовірно знаючи, що на подвір`ї домоволодіння знаходиться об`єкт його злочинного посягання, а саме транспортний засіб - мопед марки «Mustang», червоного кольору марки "MТ500-2" рама LXYXCBL0380229683, який належить потерпілій ОСОБА_6 , маючи прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, без дозволу власника, не маючи права на користування транспортним засобом, шляхом вільного доступу, незаконно проник на територію домоволодіння де, діючи умисно, протиправно, з корисливих спонукань, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом штовхання за допомогою фізичної сили без запуску двигуна, перемістив належний потерпілій транспортний засіб за межі території домоволодіння, чим вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом. Після чого, відкотивши мопед на значну відстань, запустив двигун ключем, який знаходився у замку запалення та поїхав на мопеді марки «Mustang», червоного кольору марки "MТ500-2" рама LXYXCBL0380229683 у невідомому напрямку, отримавши таким чином можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 11 500 гривень 00 копійок.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

07 серпня 2026 року між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за участю захисника – ОСОБА_5 було укладено Угоду про визнання винуватості, яка подана на затвердження суду. До угоди додано письмову згоду потерпілої ОСОБА_6 від 17 липня 2026 року про надання згоди на затвердження угоди (а.с.196).

За змістом наданої на затвердження суду Угоди, обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.

Сторони дійшли згоди щодо такого узгодженого покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України – позбавлення волі строком на 4 роки з урахуванням положень ст. 69 КК України на підставі наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільного повного відшкодування завданого збитку, з урахуванням особи винного, який має на утриманні 4-х малолітніх дітей. За ч. 2 ст. 289 КК України сторони дійшли згоди щодо такого узгодженого покарання ОСОБА_3 - позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробовуванням, встановивши іспитовий строк.

Розглядаючи питання про можливість затвердження укладеної Угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з положеннями ст.12 Кримінального кодексу України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

На виконання ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитись, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також, обвинуваченому зрозумілі роз`ясненні судом права, передбачені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Під час судового засідання обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України та надав суду згоду на затвердження Угоди про визнання винуватості вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди, а також наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені.

Захисник – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити Угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в Угоді міру покарання.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив Угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в Угоді міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 до суду не з`явилася, причини неявки не повідомила. Суд вважає, що неявка потерпілої не перешкоджає розгляду Угоди.

Таким чином суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши Угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України дійшов наступних висновків.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п.п. 1, 2, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 названого Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором не суперечить положенням КК України та інтересам суспільства.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди для них є: для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України, а для обвинуваченого також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Обвинуваченому при укладенні угоди роз`яснені правила ст.ст.394,424,473,474,476 КПК України, а також він розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст.389? КК України.

Тому ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що укладена Угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам ч.ч. 2, 4 ст. 469, ст. 472 КПК України та може бути затверджена судом, оскільки правова кваліфікація кримінальних правопорушень - вірна, існують достатні фактичні підстави для висновку про винуватість ОСОБА_3 у їх вчиненні.

Суд, оцінив позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він у судовому засіданні свою вину визнав, повернув викрадене майно.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставинами, які пом`якшують покарання вказано щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне та повне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні 4-х малолітніх дітей. Обставини, які обтяжують покарання – відсутні.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він вину визнав в повному обсязі, щиро каявся в судовому засіданні, жалкував про вчинене, вважає, що в даній справі наявна обставина, яка пом`якшує покарання – щире каяття.

Суд зазначає, що під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним та певною мірою ініціативним.

Дослідивши надані докази суд вважає, що в даній справі також наявна і така обставина, яка пом`якшує покарання як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 під час досудового розслідування добровільно видав викрадене ним майно, вказав його місце знаходження, добровільно приймав активну участь в проведенні слідчого експерименту та у проведенні всіх інших слідчих дій, а його дії мали високу інтенсивність, ефективність та значну процесуальну цінність. Вказані обставини на думку суду свідчать про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

У зв`язку з вказаним суд вважає, що така обставина, яка пом`якшує покарання – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення також наявна в справі.

Крім того, оскільки до матеріалів справи було надано докази про те, що обвинувачений є батьком 4 малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є багатодітним батьком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , тому суд вважає, що вказана обставина є такою, що також пом`якшує покарання за ч. 4 ст. 185 КК України.

Також суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, які обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами (ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України), особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України (а.с.165), за місцем мешкання характеризується позитивно, в реєстрі наркологічних, психіатричних хворих не перебуває, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд, враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні 4-х малолітніх дітей) вважає, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Тому суд приходить до висновку про те, що призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.

У частині призначення покарання за ч. 2 ст. 289 КК України суд вважає, що покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна буде достатнім з огляду на те, що ОСОБА_3 свою вину визнав та повернув викрадене. Суд вважає не доцільним призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна з огляду на обставини справи та наявність на утриманні 4 малолітніх дітей.

Тому суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що в даному випадку виправлення обвинуваченого не можливе без його ізоляції від суспільства. Разом з тим наявні підстави для застосування правил ст. 69 КК України при вирішенні питання про призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді позбавленні волі строком на 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно Досудової доповіді 10 жовтня 2024 року органів пробації вважає можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі (а.с. 43-49).

Судом враховано, що ОСОБА_3 має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, компрометуючі дані щодо нього відсутні, раніше не судимий, що поряд з викладеними вище даними про його особу вказує на можливість його виправлення без ізоляції від суспільств. Тому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України та з покладенням обов`язків, згідно ст. 76 КК України, оскільки він свою вину визнав. В цій частині суд погоджується з висновком, який викладений в Досудовій доповіді.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 16 серпня 2024 року акумулятор автомобільний «BAREN BATTERIE Power Profi 60Ah 12v 600A» та електрична пила «green garden GCS/E-2800» були визнані речовими доказами, які передано на зберігання до ВП № 1 ДРУП № 1. Суд вважає, що такі речові докази слід повернути власнику.

Згідно постанови про визнання речовим доказом від 16 серпня 2024 року мопед марки «Mustang», червоного кольору марки "MТ500-2" рама LXYXCBL0380229683, який належить потерпілій ОСОБА_6 , був визнаний речовим доказом, який передано на зберігання до ВП № 1 ДРУП № 1. Суд вважає, що такі речові докази слід повернути власнику.

Згідно постанов про визнання речовим доказом від 23 серпня 2024 року вилучені під час огляду місця події та мотоцикла сліди пальців рук визнані речовими доказами. Такі речові докази слід залишити на зберігання при матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно Довідок витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню складають 7 912 гривень 80 копійок, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.314, 373, 374, 468-476 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену 07 серпня 2026 року між прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за участю захисника – ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити узгоджену сторонами Угоди про визнання винуватості, укладеної 07 серпня 2026 року міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавленні волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази по справі: акумулятор автомобільний «BAREN BATTERIE Power Profi 60Ah 12v 600A» та електрична пила «green garden GCS/E-2800», мопед марки «Mustang», червоного кольору марки "MТ500-2" рама LXYXCBL0380229683 – повернути потерпілій; сліди пальців рук - залишити на зберігання при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_3 7 912 (сім тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 80 копійок документально підтверджених витрат на залучення експерта в дохід державного бюджету.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та направити потерпілій

Суддя ОСОБА_1