Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №179/1250/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1250/26

1-кп/179/171/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042470000121 від 11.06.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Поливанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходив службу на посаді старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант», який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 26.07.2022 вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за ч.5 ст.407 КК України до покарання у виді шести місяців тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

- 06.03.2025 вироком Жовківського районного суду Львівської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ст.ст.71,72 КК України, до покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі. 11.07.2025 звільнений з Полтавської ВК №64 умовно-достроково на невідбутий строк чотири роки десять місяців двадцять два дні на підставі ухвали Подільського районного суду міста Полтави від 03.07.2025 для проходження військової служби за контрактом відповідно до ст.81-1 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 62 від 12.07.2025 старшого сержанта ОСОБА_4 , військовослужбовця військової служби за контрактом, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.07.2025 №57-РС на посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2025 №132 старшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.10.2025 №161 старшого сержанта ОСОБА_4 , стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 жовтня 2025 року №123-РС, на посаду старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, старший сержант ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст.18,19,22,401, диспозиції ст.407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, старший сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст.9,11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п.1,3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, старший сержант ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, з метою виконання завдань за призначенням, особовий склад військової частини НОМЕР_1 знаходився у пункті дислокації в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , в тому числі і старший сержант ОСОБА_4 .

Перебуваючи в розташуванні 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , старший сержант ОСОБА_4 вирішив ухилитись від проходження військової служби та виконування своїх службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний намір, старший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і проходячи її на посаді старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 16 лютого 2026 року близько 15 годин 00 хвилин самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, залишив пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_3 , чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 11 червня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження на території селища Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав частково та суду показав, що він проходив службу у військовій частини НОМЕР_1 на посаді водія, але фактично виконував обов`язки діловода. Самовільне залишення військової частини він вчинив з метою перевестися в іншу частину через некомпетентність командування та інші порушення. Під час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 він намагався перевестися в іншу частину, писав відповідні рапорти, але їх не приймали, не давали йому проходити ВЛК. Командування сказало, щоб він сам залишив військову частину. Військову частину він залишив 16.02.2026 та приїхав в Полтавську область, с.Демидівка до дружини. Про залишення військової частини він подавав рапорт. Бажає надалі продовжувати військову службу, у зв`язку з чим просив звільнити його та повернути на військову службу.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні провину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України визнав частково, його винність доведена сукупністю дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до протоколу огляду документів від 12.06.2026 року, слідчим СВ ВП №1 СРВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд матеріалів, якій надійшли від військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактом самовільного залишення військової частини, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до військово-облікового документу №6/15 від 11.07.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рішенням ВЛК Полтавського ООЦМ визнаний придатним до військової служби за контрактом та 11.07.2025 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №62 від 12.07.2025, старшого сержанта ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12 липня 2025 року №57-РС на посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , з 12 липня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З 13 липня 2025 року зараховано на продовольче забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 17.09.2025, старшого сержанта ОСОБА_4 , стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 призначеного на посаду стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 15 вересня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №161 від 15.10.2025, старшого сержанта ОСОБА_4 , стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізовано роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 жовтня 2025 року №123-РС на посаду старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 15 жовтня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

З рапорту командира штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2026 вбачається, що 16.02.2026 близько 15:00 год., під час перевірки особового складу штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , виявлено відсутність старшого сержанта ОСОБА_4 , старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 . Особиста зброя та військове спорядження старшого сержанта ОСОБА_4 знаходиться у підрозділі, особисті речі зникли разом з ним.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.02.2026 №48, старшого сержанта ОСОБА_4 , старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 16 лютого 2026.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.02.2026 №750 призначено службове розслідування для з`ясування причин та умов відсутності на службі старшого сержанта ОСОБА_4 .

Згідно даних акту службового розслідування від 25.02.2026 проведеного з метою з`ясування причин та умов відсутності на службі старшого сержанта ОСОБА_4 , за результатами службового розслідування встановлено, що старший сержант ОСОБА_4 самовільно залишив розташування штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 з 16 лютого 2026. Про своє рішення самовільно залишити місце служби безпосередніх командирів не повідомляв. За результатами проведеного службового розслідування старшого сержанта ОСОБА_4 , старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив місце служби з 16 лютого 2026 року по теперішній час.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1109 від 26.02.2026, службове розслідування, призначене для з`ясування причин і умов відсутності на службі старшого сержанта ОСОБА_4 вважати завершеним, а факт самовільного залишення військової частини встановленим. Старшого сержанта ОСОБА_4 вважати таким, що самовільно залишив місце служби з 16 лютого 2026 року по теперішній час. Командиру 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 після видання наказу облікувати старшого сержанта ОСОБА_4 , як такого, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 є належними, достатніми та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для постановлення вироку.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні з приводу причин самовільного залишення військової частини суд розцінює як спосіб захисту для уникнення відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Порушень під час досудового розслідування кримінального провадження, які б впливали на допустимість доказів, судом не встановлено.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, даний злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення. Обвинувачений одружений, неповнолітніх дітей не має, за місцем проходження військової служби характеризується негативно; за місцем мешкання характеризується формально; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0611-1158-3485-0 від 11.06.2026 придатний до військової служби; має статус учасника бойових дій.

Обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обставини, яка його обтяжує, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ч.5 ст.407 КК України.

Також суд враховує, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025 ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70, ч.5 ст.71 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

11.07.2025 ОСОБА_4 звільнений з Полтавської ВК №64 умовно-достроково, на невідбутий строк 4 роки 10 місяців 22 дні, на підставі ухвали Подільського районного суду міста Полтави від 03.07.2025 для проходження військової служби за контрактом відповідно до ст.81-1 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 статті 71 КК України передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, остаточне покарання має бути призначено за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

Враховуючи викладене, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.71 ч.1 КК України, і до призначеного йому за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06 березня 2025 року.

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з 11.06.2026 до 09.08.2026. Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 запобіжний захід ОСОБА_4 продовжено до 02.09.2026.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавленні волі реально, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою, а саме - з 11 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати відсутні. Доля речових доказів судом не вирішується, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.

Керуючись ст. ст.368-370, 373-374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06 березня 2025 року у виді 2 (двох) років позбавлення волі, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 11 червня 2026 року, до набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1