Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №212/8145/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8145/26

2-о/212/173/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого Шевченко Л.В., за участю: секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., Ряузової І.С., представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинової Н.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 року представник заявника Мартинова Н.Ю. звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2006 року по 15.11.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . В обґрунтування заяви вказує, що з січня 2006 року заявник ОСОБА_1 проживала однією сім`єю як чоловік та жінка з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, робили ремонт в будинку, купували меблі, побутову техніку, весь дохід сім`ї був спільним бюджетом. Пара разом виховувала сина заявниці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З листопада 2017 року працювали разом у Лисичанському профільному торгово-кулінарному ліцеї. За час проживання спільних дітей не мають. З початку повномасштабного вторгнення сім`я була вимушена переїхати на нове місце проживання в м. Кривий Ріг. Всі члени сім`ї зареєструвалися і стали на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 . Також вказує, що 10.09.2024 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу за загальною мобілізацією. Наприкінці листопада 2025 року на адресу ОСОБА_1 надійшло сповіщення №ГПП/12252 від 22.11.2025 року, відповідно до якого цивільний чоловік ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_5 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , 15.11.2025 року під час виконання бойового завдання зник безвісти. 26.03.2026 року Заявниця звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_5 . 21.05.2026 року ОСОБА_1 отримала відповідь від Військової частини НОМЕР_1 за вих.№2456/29213 від 01.04.2026 року, якою відмовлено у виплаті грошового забезпечення. Згідно зазначеного листа, у наданих до заяви матеріалах відсутнє підтвердження правового статусу дружини військовослужбовця. Військова частина повідомила, що підтвердженням статусу дружини є свідоцтво про шлюб (одруження) або витяг із ДРАЦС про шлюб. Також, солдат ОСОБА_5 не складав та не надавав командуванню частини для завірення дійсності підпису письмове особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за її вибором. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не перебуває у зареєстрованому шлюбі зі зниклим безвісти ОСОБА_5 , Заявниця позбавлена можливості реалізувати свої права, пов`язані зі зникненням безвісти цивільним чоловіком, поданням заяв до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_5 , реалізації права на отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця, у зв`язку з чим виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2006 року по 15.11.2025 року. З посиланням на ст. 4, 13 ЦПК України, ст. з СК України просить задовольнити заяву, встановивши факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 02.06.2026 року відкрито провадження у справі на 15.07.2026 рік в порядку окремого провадження.

Ухвалою від 02.06.2026 року було витребувано від військової частини НОМЕР_1 копію соціально-демографічної картки на військовослужбовця солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

22.06.2026 з військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 02.06.2026 повідомлено, що соціально-демографічна картка на військовослужбовця солдата ОСОБА_5 відсутня. В розпорядженні частини наявна анкета військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , копію якої надано суду. Зокрема у анкеті ОСОБА_5 вказував цивільну дружину, ОСОБА_1 , дата народження, ІНФОРМАЦІЯ_6 , телефон НОМЕР_2 адресу проживання АДРЕСА_2 (арк.с.49-52).

29.06.2026 від третьої особи - Міністерства оборони України до суду надійшли пояснення та клопотання про витребування документів (35994/26-Вх вхідна дата: 30.06.26), у яких зазначив, що згідно вказаної заяви позовні вимоги сформульовані наступним чином: становити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 наступних осіб: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Мета - отримання грошового забезпечення військовослужбовця. Представник Міністерства оборони ОСОБА_11 звертає увагу суду на те, що відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Конституційний суд України у рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Також зазначає, що постанова КМУ від 30.11.2016 № 884 (редакція постанови КМУ № 449 від 15.04.2025 року) містить вичерпний і такий, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік осіб, які мають право на виплати. Особа, яка просто "проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу", не віднесена Урядом ні до першої, ні до другої черги отримувачів грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Спроба судового розширення цього вичерпного переліку є грубим порушенням принципу розподілу влад та прямим втручанням суду у дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України, що суперечить статті 19 Конституції України. З огляду на мету звернення до суду та характер даних правовідносин, рішення суду у даній справі вплине на права та обов`язки вказаних осіб. Залучення вказаних осіб до участі у справі буде також сприяти справедливому та своєчасному розгляд справи, що є завданням та основними засадами цивільного судочинства ( ст. 2 ЦПК України). Достовірна інформація, щодо наявності чи відсутності батьків, дружини та дітей у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану, проте вона відноситься до персональних даних та з огляду на приписи Закону України "Про захист персональних даних" не може бути надана Міністерству оборони України. Як вбачається з частини першої статті 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний, зокрема, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Просив витребувати у відповідного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану відомості (повні витяги щодо цих відомостей) про наявність актових записів щодо батьків, дружини та дітей у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та у випадку їх наявності залучити до участі у справі в якості заінтересованих осіб.

Ухвалою суду від 15.07.2026 витребувано з Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості (повні витяги цих відомостей) про наявність актових записів щодо батьків, дружини та дітей у ОСОБА_5 ., ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП- НОМЕР_4 .

15.07.2026 розгляд справи було відкладено на 30.07.2026.

30.07.2026 розгляд справи було відкладено на 11.08.2026 у зв`язку з неотриманням судом запитуваної інформації.

31.07.2026 Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15.07.2026 року № 212/8145/26, надіслав повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про народження № 194 від 03.02.1981 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Додатково повідомив, що відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, відсутні актові записи про шлюб та дітей, батьком яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З Витягу встановлено, що у ОСОБА_5 є батьки.

10.08.2026 представником заявника до суду було направлено клопотання про залучення до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11.08.2026 залучено в якості заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_4 . Витребувано у Державної податкової служби України відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, відомості проживання: АДРЕСА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянина України, відомості проживання: АДРЕСА_4 . Витребувано з Державної міграційної служби України відомості про отримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

В судове засідання представники заінтересованих осіб Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_10 до суду не з`явились, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

ІНФОРМАЦІЯ_11 не скористалось своїм правом надати суду пояснення, аргумент, доводи щодо заяви ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності з точки зору належності та допустимості, вислухавши пояснення представника заявника та заявника, допитавши свідка, суд ухвалює судове рішення про відмову в задоволенні заяви на підставі такого.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до Витягу з ЄРДР за №12025041730001563 від 25.11.2025 року, відомості про кримінальне правопорушення внесені за фактом того, що 25.11.2025 року до ч/ч ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою звернулася ОСОБА_1 про те, що її цивільний чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , який був призваний за мобілізацією до ЗСУ, відповідно до оповіщення сім`ї № ГПП/12252 ІНФОРМАЦІЯ_12 від 23.11.2025 вважається зниклим безвісті при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Покровськ, Покровського району, Донецької області (ЄО 38200 від 25.11.2025) (арк.с.5).

Згідно зі сповіщення сім`ї №ГПП/12252 від 22 листопада 2025 року, ОСОБА_1 сповіщено про те, що її цивільний чоловік солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в районі населеного пункту Покровськ Покровського району Донецької області при виконанні бойового завдання поблизу зник безвісті. Вказується, що відбір біологічного матеріалу у військовослужбовця у військовій частині не здійснювався. Повідомлено, що дане сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг у встановленому законом порядку (арк.с.7).

26.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до військової частини з відповідною заявою. Листом від 01.04.2026 № 2436/29213 ОСОБА_1 повідомлено, що нею не підтверджено статусу дружини. Також повідомлено, що солдат ОСОБА_5 не складав та не надавав командуванню частини для завірення дійсності підпису письмове особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за її вибором (арк.с.6).

ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_5 та в той же день 30.10.2019 зареєстровано за адресою по АДРЕСА_1 (арк.с.10-11).

ОСОБА_5 17.02.2025 отримав паспорт громадянина України, орган що видав -1227, РНОКПП НОМЕР_4 , місце народження- м. Лисичанськ Луганська область (арк.с.12).

Згідно довідки від 27.04.2022 № 1210-5001421188 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (арк.с.13).

04.09.2024 ОСОБА_5 видано військовий квиток серії НОМЕР_5 , призваний за загальною мобілізацією, звання - солдат, мобілізаційне розпорядження вручене 04.09.2024 (арк.с.14-19).

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_6 10.08.2017 вона була прийнята прибиральницею службових приміщень до Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею (арк.с.28). Втім, до якого часу вона там працювала, доказів суду не надано.

Згідно трудової книжки НОМЕР_7 ОСОБА_5 15.11.2017 був прийнятий на роботу техніком з комплексного обслуговування та ремонту будівель до Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею (арк.с.31). Однак сулу не надано доказів, до якого часу він працював.

Крім того, робота на одному підприємстві не свідчить про подружні стосунки та спільне домогосподарство ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2812629 від 29.05.2026 ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 (арк.с.36).

Згідно відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 30.05.2026 № 2813610 ОСОБА_5 27.04.2022 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с.37).

Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована як юридична особа ЄДРПОУ НОМЕР_9 (арк.с.50).

У анкеті військовослужбовця ОСОБА_5 зазначається, що він прибув з військової частини НОМЕР_8 , цивільна дружина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , проживає в АДРЕСА_2 . У графі «батько» та «мати» прочерк. Дата заповнення анкети - 22.08.2025 (арк.с.52).

31.07.2026 Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15.07.2026 року № 212/8145/26, надіслав повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про народження № 194 від 03.02.1981 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Додатково повідомив, що відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, відсутні актові записи про шлюб та дітей, батьком яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З Витягу Встановлено, що батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_2 12 лютого 1956 р. українець АДРЕСА_4 , а матір`ю - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_15 українка АДРЕСА_4 , акт про шлюб 649 від 18.06.1977 Лисичанському року по в/ЗАГС (арк.с.90,91).

В судовому засіданні 31.08.2026 ОСОБА_1 повідомила, що батько ОСОБА_5 помер дуже давно і його виховував відчим. Однак, доказів суду не надано.

За даними Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 19.08.2026, 28.08.2026 за даними відомчої інформаційної системи ДМС, інформацію щодо паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 не встановлено (арк.с.-110,115).

Згідно відповіді Державної податкової служби України від 20.08.2026 № 21683 15/99.00.12.02.05-05 за даними, зазначеним в ухвалі від 11.08.2026 (тобто батьків ОСОБА_5 ) фізичних осіб-платників податків в Державному реєстрі не знайдено (арк. с.116).

Це також підтверджується відповідями з ДРФО №№ 3150032, 3150035 від 09.08.2026 (арк.с.93,94).

Суд враховує також таке.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі №543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

В судовому засіданні допитаний як свідок син ОСОБА_1 , якому роз`яснено ст.63 Конституції України, дав показання про те, що вони в Лисичанську жили всі разом: матір (заявниця), вітчим - вказав його як дядя ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ). Коли там жили, матір та дядя ОСОБА_5 працювали разом в лицеї, а також на різних роботах. В 2022 році всі разом переїхали до Кривого Рогу. Від матері дізнався про те, що дядя ОСОБА_5 вважається зниклим безвісті. До того він був у « ІНФОРМАЦІЯ_17 », потім пішов у СЗЧ, а пізніше його знову забрали до ІНФОРМАЦІЯ_18 і відправили до військової частини. Проживали у Кривому Розі у квартирі, що належала його біологічному батькові, матір займалася оплатою за житло. Йому відомо, що у дядька ОСОБА_5 була сестра, але де вона - йому невідомо. Дід та баба (батьки дядька ОСОБА_5 ) залишилися у Лисичанську, виїжджати не захотіли.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Предметом спору в цій справі є встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу та/або перебуванні на утриманні для отримання соціальної допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Згідно ч.6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449 Кабінетом Міністрів України. Він визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордон-служби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - визначені особи).

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено статус члена сім`ї.

Суд з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду вважає, що ОСОБА_1 та її представником не надано беззаперечних доказів факту спільного проживання як чоловіка та дружини, тобто проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2006 року по 15.11.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як то: ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, витрачання спільно зароблених коштів на придбання майна, оплату комунальних послуг, взагалі отримання доходів, утримання, і в сукупності взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У разі відмови в задоволенні заяви (позову) згідно ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4,12, 81,89, 259-263, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.08.2026.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає в АДРЕСА_2 ,

Міністерство оборони України: м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022,

військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_16 - ЄДРПО НОМЕР_10 .

Суддя Л. В. Шевченко