Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №212/8672/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8672/26

2/212/6032/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків,

представника позивача – Громко Н. В.,

представника відповідача – Савельєвої Т. Д., -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Громко Н. В., звернулась до суду із позовом до відповідача про в інтересах позивачки, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював на ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК»), в період з 03.06.1982 р. по 01.02.1995 р. у шкідливих умовах праці з 03.06.1982 р. по 01.12.1987 р. - помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру та з 01.12.1987 р. по 01.02.1995 р. - помічником машиніста тепловозу по вивезенню руди та гірничої маси на залізничні відвали. За інформаційною довідкою на ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_2 виконував роботи, які характеризувались важкою працею, запиленістю повітря робочої зони, які перевищували встановлені нормативи, зокрема, зі вмістом вільного кремнію діоксиду, через порушення нормативів провітрювання та не застосування засобів пилоподавлення. Таким чином відповідач не виконав передбаченого ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» обов`язку щодо забезпечення робочого місця ОСОБА_2 безпечних умов праці. Отже, робота ОСОБА_2 в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвела до розвитку у нього професійних захворювань, зокрема, хронічного обструктивного захворювання легень І ступеню (пиловий бронхіт І ст., емфізема легень І ст.) ЛН першої ст. Так за життя ОСОБА_2 була протипоказана робота в умовах виробничого пилу, а з 01.07.2017 р. ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень безстроково та визначено ІІІ групу інвалідності. Зокрема, в акті розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 № 31 від 16.05.2007 р. причиною виникнення захворювання легень визнано роботу ОСОБА_2 у відповідача в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: запиленість повітря робочої зони, пил зі вмістом кремнію діоксиду. Також в акті зазначено, що у період роботи на ВАТ «ЦГЗК» на посаді помічника машиніста тепловоза по вивезенню руди та гірничої маси на залізничні відвали ОСОБА_2 виконував роботи в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала нормативи. Після звільнення з ПрАТ «ЦГЗК» батько позивача працював також на іншому підприємстві у шкідливих умовах праці, але професійне захворювання не виникає раптово, тому оскільки ОСОБА_2 протягом 13 років виконував роботу в умовах підвищеної запиленості на ПрАТ «ЦГЗК», то після його звільнення з ПрАТ «ЦГЗК» професійне захворювання прогресувало. Внаслідок такого професійного захворювання легень ОСОБА_2 хворів більше 17 років, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від нього, що підтверджується копією довідки про причину смерті № 137 від 09.02.2024 року, тобто від хронічного обструктивного захворювання легень. Згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/1595/В від 18.09.2025 року експертною командою встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень на ПрАТ «ЦГЗК» професійним захворюванням. Додавала, що ОСОБА_2 за життя було встановлено 15% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням легень (ХОЗЛ). Крім того провина ПрАТ «ЦГЗК» у незабезпеченні безпечних умов праці, що призвела до розвитку у ОСОБА_2 професійного захворювання легень (ХОЗЛ), була встановлена рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рога від 11.03.2015 року, що набрало законної сили. Також провина відповідача вже була предметом судового розгляду по справі № 212/3837/26 за позовом матері позивача, ОСОБА_3 , до ПрАТ «ЦГЗК» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_2 , від отриманого за життя професійного захворювання легень. Також зазначала, що смерть батька стала для позивача глибокою та непоправною втратою. Передчасна смерть батька у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли він ще міг жити і насолоджуватися спільним часом із сім`єю, завдала його доньці тяжких душевних переживань. Вона втратила людину, яка була основою її родини, тим, хто завжди підставляв плече у важкі хвилини, додавав впевненості й сил. Позивач досі постійно відчуває гострий біль втрати, який не зникає навіть із часом. Втрата батька істотно порушила її звичний спосіб життя. Позивач усвідомлює, що смерть її батька настала внаслідок професійного захворювання, яке він отримав через неналежне виконання відповідачем обов`язку забезпечити безпечні умови праці. Саме тому моральні страждання позивача безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача, що створює правові підстави для відшкодування завданої їй моральної шкоди. Позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини, смерть якої є невідновлюваною втратою, що спричиняє страждання та хвилювання. Таким чином беручи до уваги характер та тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, позивач вважає, що справедливою компенсацією перенесених нею моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини буде стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 600 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. На підставі викладеного просила суд стягнути з ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька від отриманого за життя професійного захворювання, 600 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Не погоджуючись із позовом, представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., подала відзив, вказуючи у ньому, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, тому є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки підприємство відповідача не було останнім місцем роботи померлого батька позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання. Також причинно-наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_2 та його хронічним професійним захворюванням не підтверджено, а розмір відшкодування не відповідає глибині моральних страждань позивачки. Крім того дохід у виді відшкодування моральної шкоди є об`єктом оподаткування. Так додавала, що ОСОБА_2 після звільнення з підприємства відповідача тривалий час працював на іншому підприємстві з шкідливим умовами праці, де саме було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за результатами якого складено Акт, в якому вказується, що причиною виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання стало перевищення показників шкідливості умов праці на ВАТ «Суха Балка», тому відповідач не має відшкодовувати завдану моральну шкоду. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/1595/В від 18.09.2025 року встановлено причинний зв`язок смерті батька позивача з професійним захворюванням: ХОЗЛ. Однак не визначено, що ОСОБА_2 помер від захворювання під час роботи на ПрАТ «ЦГЗК». Батько позивача працював на ПрАТ «ЦГЗК» помічником машиніста тепловоза, що характеризувалось працею з фізичним навантаженням, тоді як він працював підземним кріпильником на ВАТ «Суха Балка», робота якого характеризувалась саме запиленістю повітря. Також позивач не навів обґрунтування саме визначеного у позові розміру моральної шкоди, який не відповідає вимогам розумності та справедливості. Зауважувала, що ОСОБА_1 вже зверталась за відшкодуванням моральної шкоди до роботодавця померлого батька, ПрАТ «Суха Балка», де за рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу по справі 212/3241/26 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між шкідливими умовами праці на ПрАТ «Суха Балка» та завданням моральної шкоди позивачу, а також вирішено стягнути моральну шкоду, заподіяну смертю особи, пов`язаної з виробництвом в розмірі 400000 грн. Так само ОСОБА_3 , дружина померлого ОСОБА_2 , зверталась за відшкодуванням моральної шкоди до ПрАТ «Суха Балка». Так рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу по справі 212/11168/25 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між шкідливими умовами праці на ПрАТ «Суха Балка» та завданням моральної шкоди, а також вирішено стягнути моральну шкоду, заподіяну смертю особи, пов`язаної з виробництвом в розмірі 400000 грн. Звертала увагу на те, що сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю на виробництві підлягає оподаткуванню. Отже, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання.

У відповіді на відзив представник позивача вказувала, що викладені доводи представника відповідача є безпідставними, на підставі чого наполягала на задоволенні заявлених позовних вимог, підтримуючи обґрунтування позову, викладені у позовній заяві. Так додавала, що в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання безпосередньо зазначено обставини роботи ОСОБА_2 на ПрАТ «ЦГЗК» наведено характеристику умов праці за період його роботи на зазначеному підприємстві, виконання робіт на якому було пов`язане з підвищеною запиленістю повітря робочої зони.

Позивачка, ОСОБА_1 , до суду не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Представник позивача, адвокат Громко Н. В., у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , які просила суд задовольнити повністю, вказуючи при цьому, що не можна брати до уваги постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року по справі № 212/3837/26 для визначення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 , оскільки вона стосувалась дружини померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також не відповідає дійсному розміру завданих саме позивачу страждань.

Представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві ПрАТ «ЦГЗК», вказуючи, що розмір заявлених вимог завищений, враховуючи, що за життя ОСОБА_2 вже отримав за рішенням суду відшкодування завданої йому моральної шкоди внаслідок спричиненого професійного захворювання. Отже, просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного вмотивування.

Суд встановив, що ОСОБА_2 пропрацював на підприємстві відповідача з 03.06.1982 р. по 01.12.1987 р. - помічником машиніста тепловозу першого розряду по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру та з 01.12.1987 р. по 01.02.1995 р. - помічником машиніста локомотиву по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру, звідки був звільнений за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.05.2007 року № 31, складеного на ВАТ «Суха балка», встановлено наявність у ОСОБА_2 , який працював в умовах впливу шкідливих факторів 23 років 9 місяців (важка праця) та 16 років 7 місяців (перевищення концентрації пилу), з яких 11 років 11 місяців на підприємстві ВАТ «Суха балка», а на ПрАТ «ЦГЗК» - майже 12 років 8 місяців, професійних захворювань, зокрема: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), легенева недостатність першого ступеня, що підтверджується медичним висновком «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 17 квітня 2007 року, причини виникнення якого було недосконалість умов праці ОСОБА_2 , зокрема на ПрАТ «ЦГЗК», через запиленість робочої зони, концентрація пилу з перевищенням нормативів. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою про умови праці ОСОБА_2 на ВАТ «ЦГЗК» від 13 липня 2006 року.

Згідно із довідками МСЕК № 074675 та № 044958 від 06 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 внаслідок повторного огляду було встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково через професійні захворювання та встановлено 60% стійкої втрати працездатності безстроково внаслідок радикулопатії (45%) та ХОЗЛ (15%) з потребою у санаторно-курортному лікуванні.

Однак на підставі свідоцтва про смерть, виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 232 від 9 лютого 2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 61 року.

При цьому відповідно до довідки про причину смерті від 09.02.2024 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 стало хронічне обструктивне захворювання легень.

Також відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/25/1595/В від 18.09.2025 року внаслідок аналізу анамнезу захворювання, медичних документів, висновку Дніпровського обласного патолого-анатомічного бюро було встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, набутим за час роботи, зокрема на ПрАТ «ЦГЗК», в виді хронічного обструктивного захворювання легень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Виходячи ж з положень ст. 16, 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц.

Так за ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 173 КЗпП закріплюється право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Так за ст. 179 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі ч. 1-3 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, виходячи з наведених норм, слідує висновок, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд вказує, що у п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 16.05.2007 року № 31, складеного на ВАТ «Суха балка», встановлено, що втрата працездатності ОСОБА_2 настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, оскільки роботодавець, зокрема, ПрАТ «ЦГЗК», не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про відповідальність відповідача, як підставу для відшкодування позивачці моральної шкоди за рахунок ПрАТ «ЦГЗК».

Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у батька позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 212/3137/17-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тлумачення ч. 2 ст. 1168 ЦК свідчить, що до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться батьки та діти потерпілої особи.

Так судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Жовтневим відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області, актовий запис № 256 від 17 лютого 1990 року, вбачається, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої вказана ОСОБА_3 , а батьком – ОСОБА_2 .

Суд вказує, що смерть ОСОБА_2 , батька позивачки, яка стала наслідком отриманого професійного захворювання, є непоправною втратою для ОСОБА_1 , яка переживала спочатку внаслідок тривалого лікування свого батька, а потім пережила смерть найріднішої людини, відчуваючи душевні страждання за ОСОБА_2 , чим їй було безсумнівно заподіяно моральну шкоду.

В цьому сенсі суд зазначає, що призвели до смерті ОСОБА_2 дії, зокрема ПрАТ «ЦГЗК», яке не організувало безпечних умов праці, що стало з рештою причиною загибелі батька позивачки через професійне захворювання, набуте на підприємстві відповідача.

Суд у цьому сенсі вказує, що за рішенням від 11 березня 2015 року по справі № 212/686/15-ц Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу було встановлено провина ПрАТ «ЦГЗК» у незабезпеченні безпечних умов праці, що призвело до розвитку в ОСОБА_2 професійного захворювання легень (ХОЗЛ).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2022 року по справі № 686/13188/21 та від 25 травня 2022 року по справі № 487/6970/20.

Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, на підставі встановлених обставин справи суд вважає доведеним той факт, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , батька позивачки, останній було безумовно заподіяно моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, яка її виростила, з якою вона проживала та зростала разом, що потягло за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя після смерті ОСОБА_2 .

Таким чином аргументи представників відповідача про те, що позивачка не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань та завданої моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що безумовно спричиняє страждання та переживання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала така особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань ОСОБА_1 внаслідок смерті батька, як наслідок отриманого ОСОБА_2 на ПрАТ «ЦГЗК» професійного захворювання, а також те, що життя людини є найвищою цінністю, втрата якої для позивачки є невідновлюваною втратою.

При цьому суд встановив, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання ОСОБА_2 , якому було безстроково встановлено 60% стійкої втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності, за рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу по справі № 212/686/15-ц було стягнуто з ПАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_2 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем професійного захворювання.

Отже, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 також враховує рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу по справі № 212/686/15-ц.

При цьому даним рішенням було визначено причинний зв`язок профзахворювання ОСОБА_2 із його роботою на підприємстві відповідача.

Крім того суд вказує, що за рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 квітня 2025 року по справі № 212/3241/26, яке було залишено без змін на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 6 серпня 2026 року, за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха Балка» було стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 400 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її батька через отримане ним профзахворювання.

Аналогічно за рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 жовтня 2025 року по справі № 212/11168/25, яке набуло чинності, за позовом ОСОБА_3 , дружини ОСОБА_2 , до ПрАТ «Суха Балка» було стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_3 400 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка через отримане ним профзахворювання.

Також суд враховує, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року по справі № 212/3837/26 за позовом ОСОБА_3 , дружини померлого ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» було стягнуто з ПАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, в розмірі 150000 грн.

Суд враховує, що смерть батька позивача знаходиться у причинному зв`язку з професійним захворюванням останнього, набутого на ПрАТ «ЦГЗК» та за яким померлому було встановлено 15% втрати працездатності за ХОЗЛ, що було підтверджено постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року по справі № 212/3837/26.

При цьому суд узяв до уваги, що робота ОСОБА_2 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів становила понад 13 років, що призвели до виникнення профзахворювання та в подальшому перебували у причинному зв`язку з його смертю, а також на встановлені актом розслідування професійного захворювання № 31 від 16 травня 2007 року обставини щодо перевищення на ПрАТ «ЦГЗК» гранично допустимих концентрацій пилу в повітрі робочої зони у шість разів, оскільки запиленість повітря робочої зони з вмістом вільного двоокису кремнію становила від 3.2 до 6.4 мг/м3 при нормі 2.0 мг/м3, а також по вивезенню руди та гірничої маси з кар`єру - 12.0 при нормі 2.0. Отже, зазначені порушення умов праці відповідачем стали причиною розвитку профзахворювання легень ОСОБА_2 .

Суд, натомість, вказує, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, тому моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, бо немає та не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Таким чином будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, внаслідок чого будь-який її розмір може мати лише умовний вираз.

Суд встановив, що позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням його нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту. Позивач по справі, у віці 24 років, в той час коли їй була необхідна підтримка батька, втратила цю підтримку через смерть ОСОБА_2 , який помер у віці 61 років, будучи ще молодою людиною.

Смерть батька позивачки знаходиться у причинному зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_2 , набутого зокрема на ПрАТ «ЦГЗК» та за яким померлому було встановлено 15% втрати працездатності через хронічне обструктивне захворювання легень.

Оскільки нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі ст. 1167, 1168 ЦК України, то розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене обґрунтування, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «ЦГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, пов`язаною із виконанням трудових обов`язків, виходячи з глибини перенесених страждань позивачки, у розмірі саме 150 000 грн., що думку суду відповідатиме принципу справедливості та розумності за встановленими обставинами справи.

Також суд зазначає, що згідно із п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК) платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб визначається, зокрема, юридична особа (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та Розділом IV ПК.

На підставі п. 163.1 ст. 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК (в редакції змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому в попередній редакції п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК передбачав, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК було доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають з того часу оподаткуванню.

Натомість, за старою редакцією п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК було передбачено, що суми за рішенням суду про відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, не підлягали оподаткуванню.

Таким чином за податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті ОСОБА_2 , а отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, тому вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок смерті ОСОБА_2 , пов`язаної з професійним захворюванням.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом неодноразово у постановах 23 грудня 2022 року по справі № 566/800/21, від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21, від 4 квітня 2018 року по справі № 212/2362/16-ц, від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17, від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 264/5681/17, оскільки вона не відповідає сформованій пізніше за часом правовій позиції Верховного Суду, викладеної судом у даному рішенні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивача звільнено за законом, відповідно до розміру частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1500 грн.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, – 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в сумі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 31 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ: 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район.

Суддя: Д. О. Козлов