Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №175/6779/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/6779/26

Провадження № 2/175/1920/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"31" серпня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - виконавчий комітет Кропивницької міської ради, відділ реєстрації місця проживання особи Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи - виконавчий комітет Кропивницької міської ради, відділ реєстрації місця проживання особи Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.12.2017 року між сторонами було укладено шлюб, в якому народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.06.2021 року шлюб між сторонами було розірвано та на даний час дитина фактично мешкає з позивачем. У липні 2025 року позивачка звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини, але у зв`язку з відсутністю згоди батька їй було відмовлено у проведенні реєстрації. Вказує, що відповідач не спілкується з нею та дитиною, та відмовляється добровільно надати згоду на реєстрацію місця проживання. З огляду на викладені обставини, позивач вимушена звернутися до суду з позовом в якому просить суд надати дозвіл на реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди батька.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

29.06.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, розгляд справи просила здійснювати без її участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою реєстрації. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Представник виконавчого комітету Кропивницької міської ради та Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради розгляд справи просили здійснювати без їх участі.

З урахуванням того, що позивач не заперечувала щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Фортечним районним у місті Кропивницькому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис №577. Батьком дитини записаний – ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_4 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2021 року по справі №404/8434/20 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено. Рішення набрало законної сили 19.07.2021 року.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21.09.2022 року, ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №30.

На підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Озерним М.Г. від 04.06.2025 року, ОСОБА_6 набула у власність від ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 04.06.2025 року за №429865805.

Як вбачається з довідки №13, виданої директором ТОВ «Кладіум-Сервіс», в квартирі АДРЕСА_2 , з лютого 2022 року фактично проживає дві особи – ОСОБА_1 та її син, ОСОБА_3 .

07.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , проте у проведенні реєстрації місця проживання заявнику було відмовлено. Підставою для відмови стало те, що відсутня згода батька дитини на проведення реєстраційних дій.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Частиною першою статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За змістом ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 16 і 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Пунктом 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) встановлено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), подає, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на реєстрацію місця проживання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою особою, а тому для визначення (реєстрації) місця його проживання законом вимагається згода обох батьків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона позбавлена можливості отримати згоду відповідача на реєстрацію місця проживання дитини, оскільки його фактичне місце перебування не встановлено, а спілкування з ним відсутнє. При цьому відсутність згоди батька фактично унеможливлює реєстрацію місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що малолітня дитина постійно проживає разом зі своєю матір`ю, проте не зареєстрована за адресою свого фактичного проживання, при цьому спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини відсутній, а батьки зареєстровані за різними адресами, водночас отримати згоду батька на реєстрацію дитини не вбачається можливим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову.

Реєстрація дитини за місцем її фактичного проживання разом із матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дитини, тоді як відсутність згоди батька на таку реєстрацію створює перешкоди у реалізації дитиною права на вільне пересування, відпочинок, оздоровлення та навчання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - виконавчий комітет Кропивницької міської ради, відділ реєстрації місця проживання особи Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини - задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), без письмової згоди батька - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), за місцем реєстрації та проживання матері - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ