Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №521/13489/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/13489/25

Провадження №2/521/778/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Положенцева Є.О.,

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Плавич І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцемПозивач: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , уродженка села Левада Городецького району Хмельницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , постійно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на день його смерті, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області у віці 78 років помер ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_1 , та дідусь по батьківській лінії ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на частину квартири АДРЕСА_2 , та на частину квартири АДРЕСА_3 .

У встановлений частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 не звернулась до нотаріуса, оскільки вважала, що постійно проживала зі своїм чоловіком до дня його смерті по місцю своєї реєстрації – в квартирі АДРЕСА_2 , а тому їй було відмовлено нотаріусом у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області.

Враховуючи вказану відмову приватного нотаріуса, ОСОБА_1 29.05.2025 звернулась до Борщівського районного суду Тернопільської області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день його смерті. По вказаній заяві ОСОБА_1 Борщівським районним судом Тернопільської області 04 червня 2025 року було відкрито окреме провадження у справі № 594/690/25. Враховуючи те, що від представника заінтересованої особи адвоката Шепітко Г.І., який представляв інтереси ОСОБА_2 , надійшла заява про наявність спору про право, ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року у справі № 594/690/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день його смерті було залишено без розгляду.

Таким чином, подаючи цю позовну заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на день його смерті, на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 у встановленому Законом порядку реалізовує своє право на судовий захист її майнових, спадкових прав.

Ухвалою суду від 05.08.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.08.2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні представники Позивача позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12,13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши сторони справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області у віці 78 років помер ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на день його смерті, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на частину квартири АДРЕСА_2 , та на частину квартири АДРЕСА_3 .

Право власності померлого на спадкове майно підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 06.02.1995, свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 14 вересня 2009 року, серії НОМЕР_3 , Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24781022 від 14.12.2009, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 437954006 від 02.08.2025 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що 07.11.2023 року, ОСОБА_3 склав заповіт в користь ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_5 . На момент звернення Позивача до суду цей заповіт не був змінений чи скасований. Отже, у відповідності до статтей 1216-1218 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 має право на спадкування за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

У встановлений частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 не звернулась до нотаріуса, оскільки вважала, що постійно проживала зі своїм чоловіком до дня його смерті по місцю своєї реєстрації – в квартирі АДРЕСА_2 , а тому їй було відмовлено нотаріусом у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області.

Враховуючи вказану відмову приватного нотаріуса, ОСОБА_1 29.05.2025 звернулась до Борщівського районного суду Тернопільської області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день його смерті. По вказаній заяві ОСОБА_1 Борщівським районним судом Тернопільської області 04 червня 2025 року було відкрито окреме провадження у справі № 594/690/25. Враховуючи те, що від представника заінтересованої особи адвоката Шепітко Г.І., який представляв інтереси ОСОБА_2 , надійшла заява про наявність спору про право, ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року у справі № 594/690/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день його смерті було залишено без розгляду.

Згідно до частини 1 статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на день його смерті, за адресою АДРЕСА_4 , підтверджується наступними матеріалами справи:

- довідкою Скала-Подільської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 26 травня 2025 року № 359 та від 17 липня 2025 року № 448 по адресі АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_1 станом на 19.11.2023 без реєстрації проживав її чоловік ОСОБА_3 .

- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , яким встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області; Також зі змісту довідки №448 від 17 липня 2025р. встановлено, що ОСОБА_1 здійснила поховання свого чоловіка ОСОБА_3 на кладовищі селища Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області;

- направленням на лікування № 8835-3680-0097-7581 від 02.11.2023 заключенням ЛКК № 23 від 08 липня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_3 станом на листопад 2023 року перебував під наглядом сімейного лікаря у Скала-Подільській селищній раді;

- листом Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.03.2022 № 1900-0202-8/7564, супровідним листом з Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі № 500/5623/21, копією рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №500/5623/21, якими встановлено, що ОСОБА_4 ще з 2018 року отримував пенсійні виплати по місцю свого фактичного проживання за адресою АДРЕСА_6 , квартира.

Так як чинним законодавством України не визначено іншого, крім судового, порядку встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, Позивач вимушена була звернутися до суду з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на момент його смерті для захисту її майнових прав та інтересів.

Відповідачка у судове засідання не з`являлась, хоча була повідомлена належним чином про час та місця судового слухання. Представник відповідачки, заперечення на позов не надав, в судове засідання не з`явився хоча був повідомлений належним чином про час та місця слухання справи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням єперехід правта обов`язків (спадщини) від фізичноїособи,яка померла (спадкодавця), до іншихосіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз.3 п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»,місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті29, частини другої статті1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст. 1269 ЦК України).

Згідно з п.п.4.10 п.4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактично прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

У відповідності до п.п. 3.21, 3.22. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України,місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що факт реєстрації місця проживання позивача за іншою адресою, ніж місце проживання й реєстрації спадкодавця, не має правового значення у таких спірних правовідносинах. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17.

В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 569/15147/17, зазначено, що тлумаченнястатті 29 ЦК Україниу поєднанні зі статтями2,3Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженогопостановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті, так і іншими документами згідно ізстаттею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 вказав, що частина третястатті 1268 ЦК Українивимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц.

Отже, під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьоїстатті 1268 ЦК України, суд повинен досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців, тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що ОСОБА_1 , дійсно проживала разом із чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_4 .

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,258,259,264-265,268,280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на день його смерті, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна, 65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 15,

Суддя: І.В. Плавич