Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №496/2477/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2477/26

Провадження № 2/496/2890/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої – судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02094, Київська область, м. Київ, вул. Юрія Поправка, буд.6, каб. 13, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача – будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, але прохальній частині позовної заяви, зокрема, зазначив про можливість розгляду справи у його відсутність,

відповідач – будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 01.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – позивач та/або ТОВ «ФК «ЕЙС»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 67471,40 гривня за Кредитним договором № 938938913 та понесені позивачем судові витрати.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 23.04.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 938938913, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV325ЕК. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 7000,00 гривень. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 15000,00 гривень. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 158 від 02.11.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до Договору факторингу за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 року за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 67471,40 гривня, яка складається з: 15497,53 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 51973,87 гривні – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

3. Відповідач відзив на позов не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представником позивача до матеріалів позовної заяви було долучене клопотання про витребування доказів. (ЕС)

5. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. (а.с. 7)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 року цивільна справа № 496/2477/26 була передана до провадження на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 13)

7. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.04.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-19)

9. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

10. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України – шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке, згідно корінця АТ «Укрпошта», вручене 08.05.2026 року (а.с. 22), в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

11. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

14. Судом встановлено, що 23.04.2021 року з метою отримання фінансових послуг відповідач звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписав Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 23.04.2021 року (ЕС) та ознайомився з Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року, інформація в якому є актуальною та зберігає чинність до 28.04.2021 року (ЕС).

15. 23.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 938938913 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на суму 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 10 (десять) днів. (ЕС)

16. При укладенні Кредитного договору сторонами був узгоджений Графік платежів, що є Додатком № 1 до договору, відповідно до якого проценти за користування кредитними коштами становлять 819,00 гривень. (ЕС)

17. 27.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року, відповідно до умов якої Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 3000,00 гривень з 27.05.2021 року на строк дії Договору № 938938913 від 23.04.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. (ЕС)

18. Додатком № 1 до Додаткової угоди від 27.05.2021 року до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року є Графік розрахунку, відповідно до якого: загальна сума кредиту становить 10000,00 гривень; нараховані проценти – 3078,00 гривень; до сплати – 13078,00 гривень. (ЕС)

19. 28.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року, відповідно до умов якої Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1500,00 гривень з 28.05.2021 року на строк дії Договору № 938938913 від 23.04.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. (ЕС)

20. Додатком № 1 до Додаткової угоди від 28.05.2021 року до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року є Графік розрахунку, відповідно до якого: загальна сума кредиту – 11500,00 гривень; нараховані проценти – 3179,25 гривень; до сплати – 14679,25 гривень. (ЕС)

21. 28.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року, відповідно до умов якої Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 2000,00 гривень з 29.05.2021 року на строк дії Договору № 938938913 від 23.04.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. (ЕС)

22. Додатком № 1 до Додаткової угоди від 29.05.2021 року до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року є Графік розрахунків, відповідно до якого: загальна сума кредиту – 13500,00 гривень; нараховані проценти – 3287,25 гривень; до сплати – 16787,25 гривень. (ЕС)

23. 05.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року, відповідно до умов якої Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1000,00 гривень з 05.07.2021 року на строк дії Договору № 938938913 від 23.04.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. (ЕС)

24. Додатком № 1 до Додаткової угоди від 05.07.2021 року до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року є Графік розрахунків, відповідно до якого: загальна сума кредиту – 14498,00 гривень; нараховані проценти – 3031,68 гривня; до сплати – 17530,05 гривень. (ЕС)

25. 25.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року, відповідно до умов якої Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1000,00 гривень з 25.07.2021 року на строк дії Договору № 938938913 від 23.04.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. (ЕС)

26. Додатком № 1 до Додаткової угоди від 25.07.2021 року до Договору № 938938913 від 23.04.2021 року є Графік розрахунків, відповідно до якого: загальна сума кредиту – 15498,00 гривень; нараховані проценти – 3065,68 гривень; до сплати – 18564,05 гривні. (ЕС)

27. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Кредитним договором № 938938913 від 23.04.2021 року виконало, що підтверджується копіями довідок від 15.08.2025 року (ЕС) та копіями платіжних доручень № d9dd4f2b-7c90-470a-8272-5e4eeb4b9ee6 від 05.07.2021 року, № d1e8964b-a8cb-4131-b5f8-6c30b9f41d74 від 29.05.2021 року, № 56bc8340-f5f3-40e3-8d60-1c7ed12e032d від 28.05.2021 року, № 213f036a-ed52-4b2d-8da8-378ec06f79fe від 23.04.2021 року, № b41863db-b167-4ac8-ab00-7fa055a4e650 від 27.05.2021 року, № 9845625e-623c-4ebc-9c7f-c211241edecf від 25.07.2021 року. (ЕС)

28. Листом № 20.1.0.0.0/7-260428/125962-БТ від 06.05.2026 року АТ «КБ «ПриватБанк» повідомило суду, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Окрім того зазначило, що на рахунок № НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму: 7000,00 гривень за період з 23.04.2021 року по 28.04.2021 року; 3000,00 гривень за період з 27.05.2021 року по 01.06.2021 року; 1500,00 гривень за період з 28.05.2021 року по 02.06.2021 року; 2000,00 гривень за період з 29.05.2021 року по 03.06.2021 року; 1000,00 гривень за період з 05.07.2021 року по 10.07.2021 року; 1000,00 гривень за період з 25.07.2021 року по 30.07.2021 року. (а.с. 23)

29. З розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором № 938938913 від 23.04.2021 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.11.2021 року складає 47867,20 гривень. (ЕС)

30. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (ЕС)

31. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. (ЕС)

32. 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою виклали Договір факторингу в новій редакції, строк дії якого до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. (ЕС)

33. 31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. (ЕС)

34. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. (ЕС)

35. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. (ЕС)

36. Відповідно до копії Реєстру прав вимоги № 158 від 02.11.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 48223,64 гривні. (ЕС)

37. Факт укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 158 від 02.11.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, від 31.12.2021 року та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 158 від 02.11.2021 року, від 02.11.2021 року. (ЕС)

38. З розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором № 938938913 від 23.04.2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2021 року складає 67471,40 гривня. (ЕС)

39. 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» був укладений Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (ЕС)

40. Відповідно до копії Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 67471,40 гривня. (ЕС)

41. Факт укладення Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року підтверджується копією протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року, від 31.08.2023 року (ЕС) та платіжної інструкції № 4586 від 31.08.2023 року (ЕС).

42. 11.07.2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. (ЕС)

43. Відповідно до копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, від 14.07.2025 року та Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, від 14.07.2025 року до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 67471,40 гривня. (ЕС).

44. Факт укладення Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року підтверджується копіями платіжних інструкцій № 360 від 24.09.2025 року, № 357 від 19.09.2025 року, № 358 від 19.09.2025 року, № 355 від 18.09.2025 року, № 356 від 19.09.2025 року, № 317 від 12.08.2025 року, № 344 від 04.09.2025 року. (ЕС)

45. З виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 938938913 від 23.04.2021 року, ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року (включно) має заборгованість в розмірі 67471,40 гривня, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 15497,53 гривень та заборгованості по несплаченим відсоткам - 51973,87 гривні. (ЕС)

V. Оцінка Суду.

46. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

48. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

49. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

50. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання – це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

51. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

52. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

53. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

54. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

55. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

56. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

57. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

58. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

60. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

61. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

62. За змістом ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

63. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

64. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

65. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

66. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

67. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 07.01.2026 року по справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25) дійшов висновку, що «допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й "недозрілі" грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.»

68. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

69. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

70. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копії Кредитного договору № 938938913 від 23.04.2021 року з додатковими угодами до нього, копії платіжних доручень та Договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, а також лист банка-емітента картки відповідача.

71. З наданих позивачем документів вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 15498,00 гривень. Натомість, в порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

72. Також, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України), тому, враховуючи висновок Верховного Суду викладений в постанові від 07.01.2026 року по справі № 727/2790/25, заборгованість відповідача є майбутньою вимогою в розумінні ч. 1 ст. 1078 ЦК України.

73. Суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи чітко вбачається, що розмір кредиту, наданого відповідачу, становить 15498,00 гривень, але позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 15500,00 гривень, при цьому не обґрунтовуючи вказаний розмір тіла кредиту.

74. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

75. Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд дійшов наступного висновку з огляду на слідуюче.

76. Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 51973,87 гривні при цьому, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено після закінчення строку користування коштами (30.07.2021 року).

77. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

78. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

79. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

80. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

81. При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

82. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

83. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

84. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

85. Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеними договорами відсотків на прострочену заборгованість та відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договорів – 30.07.2021 року є безпідставним.

86. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду № 363/669/23 від 11.01.2024 року.

87. Підтверджень пролонгації позивачем не надано. Натомість Кредитний договір № 938938913, містить чіткий кінцевий термін повернення кредиту – 30.07.2021 року, а згідно Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, загальна вартість кредиту у грошовому виражені становить 18564,05 гривні, з яких загальна сума кредиту – 15498,00 гривень та нараховані проценти – 3065,68 гривень.

88. Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

89. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення заборгованості за відсоткам підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає прострочена сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 3065,68 гривень.

90. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорі факторингу № 18/08/21/ від 18.08.2021 року, не звільняє позивача від доказування наявності у відповідачки заборгованості та її розміру. Відповідачка не є стороною Договору факторингу, тобто визначений у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу розмір заборгованості із нею не узгоджувався, її обґрунтованість нею не перевірялося.

91. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

92. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах– зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

93. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

94. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

95. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

96. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

97. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

98. Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Такого висновку 07.06.2023 року дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22).

99. Таким чином, з огляду на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту – 15498,00 гривень та заборгованість по процентам за користування кредитом – 3065,68 гривень, всього 18564,05 гривні.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

100. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

101. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

102. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.

106. Представник позивача надав копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року (ЕС), копію Додаткової угоди № 25770915790 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, від 01.09.2025 року (ЕС) та копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року (ЕС).

103. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

104. Як вбачається з наданої копії Акту прийому-передачі наданих послуг, позивач за надання правничої допомоги сплатив 7000,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 18564,05 гривні. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1925,70 грн (18564,05 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 67471,40 грн (заявлені позовні вимоги) = 27,51% (процент задоволених позовних вимог); 7000,00 грн (загальні судові витрати) х 27,51% : 100% = 1925,70 грн).

105. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 42212 від 30.03.2026 року (а.с. 9), позивач за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 732,53 гривні (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 18564,05 грн. ? 2662,40 грн. ? 67471,40 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02094, Київська область, м. Київ, вул. Юрія Поправка, буд.6, каб. 13, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за Кредитним договором № 938938913 від 23.04.2021 року у розмірі 18564,05 гривні, витрати на правничу допомогу в розмірі 1925,70 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 732,53 гривні, всього 21222,28 гривні.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

9. Повний текст рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна