Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №740/7184/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/7184/25 Головуючий у 1 інстанції Олійник В. П.

Провадження № 33/4823/766/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

про повернення апеляційної скарги

28 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Мазур С.А., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2025 року,

встановив:

Вказаною постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., стягнуто 650 (шістсот п`ятдесят) гривень судового збору.

Не погоджуючись із указаною постановою, ОСОБА_1 22 червня 2026 року звернувся з апеляційною скаргою, яку ухвалою суду від 09 липня 2026 року було повернуто у зв`язку з відмовою у задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

Водночас, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, знову подав апеляційну скаргу з проханням поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2025 року.

Перевіривши матеріали справи, не вбачаю підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду у зв`язку із пропуском строків на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Норми чинного КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.

При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в судове засідання 29 грудня 2025 року не з`явився, однак 12 січня 2026 року на виконання оскаржуваної постанови сплатив суму штрафу розміром 850 грн. та судовий збір в сумі 650 грн., а отже був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови.

Так, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу, що апелянт має можливість повторно звернутись з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження тільки за умови, що в указаному клопотанні він наводить нові правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та вказує нові поважні причини, яким не було надано відповідну правову оцінку апеляційною інстанцією.

Подаючи первинну апеляційну скаргу, ОСОБА_1 обґрунтовував своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, отриманням копії постанови суду 18 червня 2026 року та юридичною необізнаністю права апеляційного оскарження, а добровільність сплати штрафу своєю законослухняністю, що було визнано апеляційним судом неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Водночас в поданій повторно апеляційній скарзі зазначає, що штраф та судовий збір був сплачений не ним особисто, а його дружиною без його відома, що не відповідає обставинам зазначеним ним в первинній поданій апеляційній скарзі.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява адвоката Кухти В.Б. від 27.05.2026 про ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про обізнаність наявності оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 29 грудня 2025 року. Проте останній звернувся з апеляційної скаргу вперше лише 22 червня 2026 року, майже через місяць після ознайомлення його представником з матеріалами справи.

На підставі викладеного, зазначені обставини не можуть бути визнані об`єктивними причинами, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 29 грудня 2025 року, переглянути яку в апеляційному порядку він вчергове просить, посилаючись на ті ж самі обставини для поновлення строку на оскарження.

Враховуючи те, що апеляційним судом питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з аналогічних причин, вирішено, та на даний час ним не зазначено нових, об`єктивних правових підстав для поновлення процесуального строку, приходжу до висновку про необхідність відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2025 року повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СуддяС. А. Мазур