Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №750/508/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/508/26

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1194/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Мамонової О.Є., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: Менський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Косенка О.Д. від 02 березня 2026 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, третя особа: Менський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, в якому просила:

1. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести до актового запису №70 від 31.12.2024 року про народження дитини, вчиненого Менським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наступні зміни:

- зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України;

- змінити дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище з ” ОСОБА_4 ” на ” ОСОБА_5 ”, а ім`я, по-батькові, дату народження, місце народження - залишити без змін.

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ним повноліття.

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання матері дитини у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що вона проживала спільно у цивільному шлюбі з відповідачем, який є батьком їх дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час їх спільна дитина проживає разом із позивачем, відповідач не визнає себе батьком, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, позивач повністю забезпечує потреби їх спільної дитини. Перед зверненням до суду задля виключення потенційних сумнів щодо можливого батьківства відповідача, позивачем було проведено молекулярно-генетичне дослідження, відповідно до якого, відповідач є біологічним батьком дитини з вірогідністю 99,999996%. Враховуючи, що відповідач не визнає своє батьківство, а також потребу в матеріальному забезпеченні дитини, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на дитину та матір - задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внесено до актового запису №70 від 31.12.2024 року про народження дитини, вчиненого Менським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наступні зміни:

- зазначити батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України;

- змінити дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище з ” ОСОБА_4 ” на ” ОСОБА_5 ”, а ім`я, по-батькові, дату народження, місце народження - залишити без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.01.2026 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331 грн. 20 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2026 року по справі №750/508/26, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на матір дитини - скасувати та ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів на матір дитини в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу відповідача, щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що ухвалення судом рішення, у оскаржуваній частині, відбулося при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; за наявної невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; із порушенням норм матеріального (стаття 91 СК України) і процесуального права (статті: 12, 89, 263 ЦПК України). В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що оскільки сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що було встановлено зокрема, в ході дослідження обставин справи та не спростовано відповідачем. За доводами апелянта, із врахуванням положень ч.2 статті 91 СК України, позивач ОСОБА_1 має право на отримання від відповідача грошових коштів на своє утримання, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення їх дитиною трирічного віку. Апелянт вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання позивача, оскільки відповідний обов`язок доказування покладається на відповідача, в силу положень статей: 49, 81 ЦПК України, а не на позивача, виходячи із засад змагальності сторін, передбачених статтею 12 ЦПК України. Реалізуючи принцип загальності, стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянт стверджує, що даним правом на спростовування можливості утримання та надання аліментів матері своєї дитини відповідач не скористався, і відповідно, суд був позбавлений можливості зробити оцінку майнового стану відповідача, підтвердити або спростувати наявність або відсутність у нього утриманців, додаткових витрат, обставин, що унеможливлювали надання відповідачем таких доказів, або ставили б його у завідомо складене матеріальне становище, у зв`язку із призначенням аліментів на утримання матері дитини, тощо. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції у оскаржуваній частині рішення дійшов передчасних висновків про неможливість стягнення аліментів із відповідача на утримання матері дитини, спираючись виключно на необхідність доказування даного факту стороною позивача, а також на необхідність уникнення ситуації істотного погіршення становища платника аліментів, у зв`язку із можливим задоволенням позову в цій частині. Матеріальне становище платника аліментів суд об`єктивно не міг встановити через відсутність будь-яких матеріалів, які, у разі реалізації свого права, мав надати саме відповідач. Апелянт вважає, що у оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалено на основі припущення про ймовірне, але не підтверджене, порушення/погіршення становища платника аліментів, що є недопустимим, у контексті правила про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За даних обставин, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2026 року переглядається апеляційним судом у оскаржуваній апелянтом частині, тобто, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на своє утримання, до досягнення дитиною віку трьох років.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи (а.с.70, 73,74), не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.12.2024 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Чернігові, батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_7 , матір - ОСОБА_1 (а.с.6).

Згідно Висновку молекулярно-генетичного дослідження від 09.10.2025 року за №50331, ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999996% (а.с.8-23).

Як вбачається із рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2026 року, у оскаржуваній частині, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження можливості відповідача надавати таку допомогу. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів, що відповідач працевлаштований, що рівень його доходу та стан здоров`я дає змогу сплачувати аліменти на утримання дружини, що у відповідача відсутні інші утриманці. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що у разі набрання законної сили рішенням про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, у відповідача з`являться зобов`язання за цим рішенням суду. Суд зазначив, що вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини, він керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно істотно погіршувати становище платника порівняно із становищем одержувача аліментів, і тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною віку трьох років - задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що рішення суду першої інстанції від 02.03.2026 року, в оскаржуваній частині, ухвалено судом із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; за наявної невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; із порушенням норм матеріального (стаття 91 СК України) і процесуального права (статті: 12, 89, 263 ЦПК України), знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що оскільки сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що було встановлено зокрема, в ході дослідження обставин справи та не спростовано відповідачем. За доводами апелянта, із врахуванням положень ч.2 статті 91 СК України, позивач ОСОБА_1 має право на отримання від відповідача грошових коштів на своє утримання, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення їх дитиною трирічного віку. Апелянт вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання позивача, оскільки відповідний обов`язок доказування покладається на відповідача, в силу положень статей: 49, 81 ЦПК України, а не на позивача, виходячи із засад змагальності сторін, передбачених статтею 12 ЦПК України. Реалізуючи принцип загальності, стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянт стверджує, що даним правом на спростовування можливості утримання та надання аліментів матері своєї дитини відповідач не скористався, і відповідно, суд був позбавлений можливості зробити оцінку майнового стану відповідача, підтвердити або спростувати наявність або відсутність у нього утриманців, додаткових витрат, обставин, що унеможливлювали надання відповідачем таких доказів, або ставили б його у завідомо складене матеріальне становище, у зв`язку із призначенням аліментів на утримання матері дитини, тощо. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції у оскаржуваній частині рішення дійшов передчасних висновків про неможливість стягнення аліментів із відповідача на утримання матері дитини, спираючись виключно на необхідність доказування даного факту стороною позивача, а також на необхідність уникнення ситуації істотного погіршення становища платника аліментів, у зв`язку із можливим задоволенням позову в цій частині. Матеріальне становище платника аліментів суд об`єктивно не міг встановити через відсутність будь-яких матеріалів, які, у разі реалізації свого права, мав надати саме відповідач. Апелянт вважає, що у оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалено на основі припущення про ймовірне, але не підтверджене, порушення/погіршення становища платника аліментів, що є недопустимим, у контексті правила про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із вимогами ч.2 статті 91 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Приписами ч.2, ч. 4 статті 84 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Визначальним на підставі цієї норми Закону, є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Тлумачення ч.2 статті 84, ч.2 статті 91 Сімейного кодексу України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до положень ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 ”Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Правовий аналіз вказаних вище положень сімейного законодавства України, свідчить про те, що приписами Закону передбачено право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.

Законодавець пов`язує виникнення права на утримання не виключно із фактом реєстрації шлюбу, а із фактом материнства та наявністю спільної дитини, яка проживає з матір`ю.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву ні на позовну заяву, ні та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , при цьому, жодних заяв до суду про те, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу матері дитини, до досягнення дитиною віку трьох років, із підтвердженням таких доводів відповідними доказами, відповідачем не подано.

Апеляційний суд зауважує, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, тощо.

Відповідачем не надано суду належних, достовірних, достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 78, 80 ЦПК України, на спростування його можливості сплачувати аліменти на утримання матері дитини, до досягнення дитиною віку трьох років.

Апеляційний суд приймає до уваги відповідь №3224154 від 25.08.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 , за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2025 року (а.с.75). При розгляді даної справи апеляційний суд також приймає до уваги відповідь №3224179 від 25.08.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_8 , за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2025 року (а.с.76).

Враховуючи наведене вище, та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою працездатного віку, і відповідних доказів відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу матері дитини, матеріали справи в собі не містять, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача наявна можливість надавати матеріальну допомогу матері дитини, до досягнення дитиною трирічного віку. За даних обставин, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років.

При цьому, апеляційний суд враховує, що при визначенні розміру коштів, які стягуються судом на утримання матері дитини, до досягнення дитиною віку трьох років, необхідно виходити з того, щоб одержувач аліментів, у результаті їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Аліменти мають бути достатніми і спів розмірними, з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, визначені Законом, і в першу чергу, суд виходить із матеріального та сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника аліментів оцінюється, виходячи із вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе і членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, розмір аліментів, визначений судом, може бути в подальшому змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів, у разі зміни їх матеріального і (або) сімейного стану.

У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку. Оскільки відповідачем не надано суду належних, достовірних, достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 78, 80 ЦПК України, на спростування його можливості сплачувати аліменти на утримання матері дитини, до досягнення дитиною віку трьох років, у заявленому позивачем розмірі, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - необхідно задовольнити. При цьому, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.03.2026 року, у оскаржуваній частині, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - скасувати. Апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити у вказаній частині позовних вимог постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14.01.2026 року і до досягнення дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , віку трьох років.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, у неоскаржуваній апелянтом частині, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2026 року, апеляційним судом не переглядається.

Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2026 року, у оскаржуваній частині, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14.01.2026 року і до досягнення дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , віку трьох років.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 28.08.2026 року.

Головуючий: Судді: