Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №521/10180/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1199/26

Справа № 521/10180/24

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1235-6129, який було укладено між сторонами 08 липня 2023 року в розмірі 40956,00 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн, посилаючись на таке.

08 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1235-6129. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору. Вказане стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ – 38548598; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407) загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1235-6129, який було укладено між сторонами 08 липня 2023 року в розмірі 40956 (сорок тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп., з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом – 8100 (вісім тисяч сто) гривень 00 коп.;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 32856 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ – 38548598; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні підтверджувальні факти перерахування коштів або користування ОСОБА_1 цими коштами в межах кредитного ліміту, яким саме розміром і якою датою. Не було надано первинних бухгалтерських документів, а саме виписок по рахунку, - з боку позивача залучені лише одноособові розрахунки заборгованості без залучення виписок по рахунку в обґрунтування наданого розрахунку, тому дійти висновку, про обґрунтованість позовних вимог та їх доведеністю, немає процесуальної можливості.

Апелянт звертає увагу суду на те, що його не було належним чином повідомлено про дострокове повернення кредиту, оскільки з боку Позивача не доведено факт вручення адресатові під підпис вимоги Позивача. До матеріалів справи Позивач не долучив доказів щодо підтвердження направлення та отримання під підпис мною вимоги Позивача, а саме відсутнє повідомлення про направлення та вручення листа з вимогою мені. Зазначене вище взагалі ставить під сумнів дійсність та саму процедуру направлення та отримання вимоги що може бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог, що на мою думку узгоджується із позицією Верховного Суду України, що відображена у постанові від 12.09.2012 року по справі № 6-57цс12.

Апелянт вважає, що Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не обґрунтувало факт підписання договорів та не обґрунтувала факт видачі. коштів. Апелянт зазначає, що не володіє доступом до цих документів та бажає наголосити, що, ніколи не брав жодних грошей, які згадуються у позові. Кредитний договір не підтверджено належним чином. Не надано доказів, що договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подані документи (копії договору, роздруківка з сайту) не є належними та достовірними доказами. Видача та нарахування кредиту не обгрунтовані. Позивач не надав жодного первісного касово-бухгалтерського документа на перерахування кредитних коштів, який би відповідав вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки.

04.02.2025 року на адресу суду від Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надійшов відзив, згідно якого апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Борщенко Владлена Валеріївна на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2024 року є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2024 року по справі № 521/10180/24 про стягнення кредитної заборгованості прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дана справа за ціною позову (40956,00) згідно зі ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом без виклику її учасників.

Як встановлено ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1235-6129, який було укладено між сторонами 08 липня 2023 року в розмірі 40 956 (сорок тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп., з яких: - прострочена заборгованість за кредитом – 8 100 (вісім тисяч сто) гривень 00 коп.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 32 856 (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп., розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1235-6129.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5695, для підписання Кредитного договору 1235-6129 від 08 липня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 7300,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день.

Додатковою угодою від 09 липня 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1235-6129 від 08 липня 2023 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800,00 гривень.

Відповідно до вище наведеного, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс - повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. На підтвердження факту видачі кредиту, Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач в загальній кількості 12 разів оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

Станом на 26 квітня 2024 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 74601,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 8100,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 66501,00 гривень.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 33645,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40956,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, заборгованості за Кредитним договором складає: прострочену заборгованість за кредитом – 8 100,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 32 856,00 гривень, що разом становить 40 956,00 гривень.

Колегія суддів виходить з наступного.

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1235-6129 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) A5695, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 7300,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00% (стандартна процентна ставка), 2,50% (знижена процентна ставка), строком на 300 календарних днів.

Додатковою угодою від 09 липня 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1235-6129 від 08 липня 2023 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800,00 гривень.

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був би укладений.

Тобто, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги про неналежне ознайомлення з умовами кредитного договору та неукладення його.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 8100,00 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1235-6129від 08 липня 2023 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay.

У вказаній довідці зазначено: платіж 2336800296, дата 08 липня 2023 року, № платіжної картки НОМЕР_2 , призначення платежу - видача кредиту, сума 7300,00 грн; платіж 2337289876, дата 09 липня 2023 року, № платіжної картки НОМЕР_2 , призначення платежу – добор по кредиту, сума 800,00 грн

Крім того, на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу стороною позивача був наданий лист від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачу, на підставі укладеного договору № 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг в системі LiqPay.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.

У листі АТ КБ «ПриватБанк», який міститься в матеріалах справи, зазначено, зокрема, стосовно кредитного договору № 1235-6129 від 08 липня 2023 року: ID транзакції 2336800296; канал LIQPAY; дата видачі 08.07.2023; сума 7300,00; номер договору 1235-6129; номер картки НОМЕР_2 ; ID транзакції НОМЕР_3 ; канал LIQPAY; дата видачі 09.07.2023; сума 800,00; номер договору 1235-6129; номер картки НОМЕР_2 ;

Вищезазначений лист підписаний за допомогою КЕП, начальником департаменту АТ КБ «ПриватБанк» Чаплінською Мариною Володимирівною, а також, Електронною печаткою АТ КБ «ПриватБанк».

Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем кредитних коштів апеляційний суд відхиляє, як помилкові та безпідставні, оскільки факти їх надання підтверджуються, наявним у матеріалах справи кредитним договором, якийє дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів.

При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було.

Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб, оскільки зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Доказів того, що на картку НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 8100,00 грн стороною відповідача не надано, тому доводи апеляційної скарги про те, що довідка про перерахування коштів, створена позивачем, не може бути належним доказом апеляційний суд відхиляє та вважає їх необґрунтованими.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що кредитний договір № 1235-6129 від 08 липня 2023 року є укладеним відповідно до чинного законодавства, відповідно до якого відповідачу були пререраховані кошти на її картковий рахунок.

Доказів того, що картковий рахунок на який було здійснено переказ грошових коштів не належить ОСОБА_1 стороною відповідача не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання стороною позивача первинних документів, які підтверджують отримання відповідачем кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані у позовній заяві, апеляційний суд зазначає наступне.

Ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно п. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Отже, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому можливості товариства у наданні первинних банківських документів обмежені. Разом з тим оцінюючи надані позивачем до суду розрахунки позивача для підтвердження розміру заявлених позовних вимог, колегія суддів в контексті підтверджуючих документів банківської установи – АТ «Приватбанк» про перерахування позивачем кредитних коштіву розірі 8 100 грн. на картку НОМЕР_2 клієнта цього банку, вважає належним та допустимим доказом у справі.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 26 квітня 2024 року, виникла заборгованість в сумі 74 601,00 грн, з яких: 8 100,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 66 501,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг та зменшено суму заборгованості до 40 956,00 грн, з яких 8 100,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 32 856,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

З умов кредитного договору вбачається, що заявлений строк користування кредитом, який складає 14 днів лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

За пунктом 3.1 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.

Паспортом споживчого кредиту передбачена орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування – 65 700,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом).

Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач жодного платежу на погашення кредитного договору не здійснив.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує свої зобов`язання за умови кредитного договору, тому прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не надав.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Стороною відповідача не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.

Відповідачем не спростовано обставин, які встановлені на підставі зазначених вище доказів, доводи відповідача про неналежність вказаних доказів також нічим не обґрунтовані та оцінюються судом, як намагання уникнути відповідальності за кредитним договором.Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними доказами того, що відповідач отримував кредитні кошти взагалі, а також необгрунтував нарахування відсотків не відповідають дійсності та спростовуються встановленими судом першої та апеляційної інстанціях обставинами даної справи.

Щодо посилань в апеляційній скарзі, на те, що розмір нарахованих відсотків є неспівмірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності апеляційний суд критично оцінює, оскільки відповідач, укладаючи кредитний договір, погодився на умови, які передбачені кредитним договором, в тому числі, які передбачають нарахування відсотків за користування кредитними коштами, вони є чіткими, зрозумілими та нарахованими позивачем за умовами кредитного договору в межах строку дії договору.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів; їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

В кредитному договорі зазначено, що позичальник підтверджує, що: Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Укладаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (п.11.1 Договору).

Договором передбачено, що до укладення Договору позичальник уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно Договору не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для позичальника.

Таким чином, відповідач погодив розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.

Аналіз укладеного договору дозволяє зробити висновок, що сторони погодили процентні ставки за користування кредитом, отже колегія суддів вважає необгрунтованим посилання скаржника не співмірність нарахованих відсотків, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. ст. 1048, 1056-1 ІДК України, такі є узгодженим сторонами договору.

Заперечуючи проти розміру заборгованості за відсотками, ОСОБА_1 не надала доказів звернення до позивача чи з вимогою про перерахунок заборгованості.

Власного розрахунку до суду не представила, до експертної установи не зверталася, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції останній не подавала.

Крім того, колегія суддів при перегляді рішення суду першої інстанції враховує наступне.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зокрема, 22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір № 1235-6129 укладений 08.07.2023 року строком 300 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.

Відтак, проценти за період з 08.07.2023 року по 23.12.2023 року підлягають нарахуванню відповідно до умов договору за ставкою 2,5 % до 21.07.2023 року та 3,00% з 25.07.2023 року на день та становлять 36 369,00 грн.

Разом із тим, починаючи з 24.12.2023 року по 25.04.2024 року (кінцева дата нарахування відсотків), до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Відтак, за період з 24.12.2023року по 25.04.2024 року підлягають нарахуванню за процентною ставкою 2,5 % на день, що становить 24 502,5 грн (8 100 х 2,5 % х 121), а за період з 23.04.2024 року по 25.04.2024 року за процентною ставкою 1,5 % на день, що становить 243 грн (8100 х 1,5 % х 2). Загальний розмір процентів за вказаний період становить 24 745,5 грн.

Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих відповідно до вимог закону та договору, становить 61 114,5 грн.

Водночас, як вже було раніше зазначено, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 33 645,00 грн. Відтак, розмір процентів, що підлягає стягненню з позичальника, становить 32 856,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача за договором № 1235-6129 від 08 липня 2023 року становить 40956,00 грн, яка складається з 8 100,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 32 856 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Для визнання договору недійсним за статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач мав довести, яку саме неправдиву, неповну або ненадану інформацію використано у підприємницькій практиці та як така практика спонукала чи могла спонукати його укласти правочин, на який він інакше не погодився б.

Судом встановлено, що кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5369. У договорі визначено суму кредиту, строк кредиту, процентні ставки, порядок погашення заборгованості.

Ззі змісту кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторони погодили розмір процентної ставки, можливість її перегляду, графік погашення кредиту та кінцевий термін повернення кредиту, з якими позичальник погодився, засвідчивши це електронним підписом.

Позивачу була надана необхідна переддоговірна інформація, передбачена Законом України «Про захист прав споживачів». Позичальник не звертався до кредитора із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення положень договору, не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, що передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1235-6129 від 08 липня 2023 року, проценти нараховувалися позивачем в межах строку кредитування та за процентною ставкою, встановленою умовами договору, нараховані проценти, про стягнення яких просить позивач, є процентами за користування кредитними коштами нарахованими відповідно до статтей 1048, 10561 ЦК України

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості на нарахованими відсотками в розмірі 40956 грн.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова