Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №947/20789/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/836/26

Справа № 947/20789/22

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 4380366 від 27.06.2021 року в розмірі 49 200,00 грн., яка складається з суми кредиту - 15 000,00 грн., суми процентів за користування кредитом - 34 200,00 грн. та сплачений судовий збір - 2 481,00 грн. і витрати на правову допомогу - 8 000,00 грн., посилаючись на те, що 27.06.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4380366 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року.

Представник позивача вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором № 4380366 виконало, надало ОСОБА_1 кредит у сумі 15 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Представник позивача зазначає, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Представник позивача вказує, що 21.06.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором № 4380366 від 27.06.2021 року.

Станом на 13.09.2022 року заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 49 200,00 грн., яка складається з суми кредиту в розмірі 15 000,00 грн., суми процентів за користування кредитом в розмірі 34 200,00 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному кредитному договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до суду із відповідним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за кредитним договором №4380366 від 27.06.2021 року в розмірі 49 200,00 грн., яка складається з суми кредиту в розмірі 15 000,00 грн., суми процентів за користування кредитом в розмірі 34 200,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що перерахунок відсоткової ставки ретроспективно з самого початку строку кредитування з 0,95% в день на 1,90% в день та використання збільшеної/підвищеної відсоткової ставки 1,90% в день суперечить всім вищевказаним нормам ЦК України та інших актів цивільного законодавства. ОСОБА_2 не отримала ніякого погодження (акцептування) від кредитодавця та не отримувала від нього ніякого текстового повідомлення будь-яким шляхом. Позивач не надав до суду ніяких доказів відправки такого повідомлення та в матеріалах справи такі докази відсутні. Таким чином, строк кредитування не було пролонговано. Таким чином, позивач не надав суду достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони погодили і відповідач дала згоду на пролонгацію та/або автопролонгацію Договору після 26.07.2021 року і продовження строку кредиту.

Крім того, надані позивачем вказані докази не підтверджують наявність заборгованості з процентів та її розміру за період після автопрологації строку кредиту, оскільки не містять щодо цього необхідної інформації. Також позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні підтвердження розрахунку вказаної заборгованості первинними документами бухгалтерського обліку, складеними в паперовій чи електронній формі. Сам розрахунок заборгованості не є документом, який підтверджує продовження сторонами строку користування позикою. Тобто позивач не надав суду достовірних і достатніх доказів - первинних документів, що підтверджували б наявність у відповідача заборгованості за процентами в період з 26.07.2021 року, а також розрахунок цієї частини заборгованості. Таким чином, доводи суду першої інстанції про правомірність нарахування на користь кредитодавця процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування 30 днів безпідставні та неправомірні, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального права

Ствердження кредитора про можливість вибору опції «Часткове погашення кредиту», якщо споживач не бажає продовжити строк користування кредитом, та вибір ОСОБА_1 саме опції «Продовжити строк кредиту», а також, що споживач ОСОБА_1 в момент закінчення строку кредиту ініціювала продовження його строку шляхом здійснення платежу виключно на суму розміру процентів, що нараховані на дату такого ініціювання, не є дійсними тому що момент закінчення строку кредиту взагалі настав 27.07.2021 р. і ніякого продовження його строку шляхом здійснення платежу ОСОБА_1 не ініціювалося. Крім того, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» була надана електронна скрін-фотографія в файлі «Скрін з Особистого кабінету Клієнта щодо оплати, продовження, погашення кредиту» (є в матеріалах цієї справи) в якості доказу можливості часткового погашення кредиту без продовження кредиту. Але на наданому позивачем доказі навпаки кнопка з цією опцією «Часткове погашення кредиту» - сірого кольору, тобто має візуальні ознаки неактивної (недіючої) , тоді як дві інші («Продовжити кредит» та «Повне погашення») підсвічені жовтим кольором та мають ознаки активних (діючих).

Також суд першої інстанції не звернув увагу та не надав відповідну правову оцінку доказу повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги на підставі договору факторингу між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Фактор). Повідомлення про відступлення прав вимоги за цим електронним кредитним договором відбулося шляхом направлення на електронну пошту ОСОБА_1 з порушенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а саме: не містило електронного підпису, яким завершується створення електронного документу, а також з порушенням ч. 1, ч. 2 ст. 1082 ЦК України, а саме: без визначення грошової вимоги, яка підлягає виконанню.

14.01.2025 року на адерсу суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» згідно якого з доводами Відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, Позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дана справа за ціною позову (49 200,00) згідно зі ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом без виклику її учасників.

Як встановлено ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості за кредитним договором №4380366 від 27.06.2021 року в розмірі 49 200,00 грн., яка складається з суми кредиту в розмірі 15 000,00 грн., суми процентів за користування кредитом в розмірі 34 200,00 грн, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, підтвердженого вищевказаними письмовими доказами і таким, що підлягає задоволенню повністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4380366 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року.

Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживачу межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Представник позивача вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором № 4380366 виконало, надало відповідачу кредит у сумі 15 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Представник позивача вказує, що 21.06.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором №4380366 від 27.06.2021 року.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

До ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 21-06/2022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 49200,00 грн. Станом на 13.09.2022 року заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: сума кредиту 15 000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 34200,00 грн., всього 49 200,00 грн.

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 4380366 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту 30 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, тип процентної ставки - фіксована (п. 1.4-1.5 договору).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, а знижена процентна ставка - 0,95 % в день, яка застосовується відповідно до умов, визначених п. (п. 1.5.1, п. 1.5.2 договору).

Як вбачається із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 4380366 від 27.06.2021, датою останнього платежу визначено 27.07.2021, тобто дата закінчення погодженого строку кредитування.

При цьому, згідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживачу межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

З боку ОСОБА_1 договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A219381 27.06.2021 о 15:37:49.

Колегія суддів вважає, що спірний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Згідно пункту 1.2 договору про надання споживчого кредиту на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання споживчого кредиту № 4380366 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 15 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. №2100 від 17.08.2022, згідно якої ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (ЄДРПОУ35442539) повідомляє про успішність операцій згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020, зокрема операції № 960313657 про перерахування 15 000,00 грн 27.06.2021 року о 15:38 згідно замовлення 20060061 на номер картки № НОМЕР_2 .

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п.2.1 договору про надання споживчого кредиту № 4380366.

Отже, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, вказану відповідачем особисто в договорі про надання споживчого кредиту, що відповідає вимогам чинного законодавства.

В апеляційній скарзі скаржник не піднімає питання щодо не отримання кредитних коштів.

Крім того, скаржником не надано і доказів на спростування перерахування ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн, в той же час докази виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 4380366 щодо підтвердження перерахування коштів на користь відповідача наявні в матеріалах справи.

Укладаючи договір про надання споживчого кредиту сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах:

Відповідно до п. 1.5. договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Відповідно до п. 1.5.1. договору Знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Так, сторони, передбачили шо згідно розділу 4 договору порядок пролонгації строку кредиту, зокрема за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

4.2. Порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (далі - пролонгація):

4.2.1. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору.

4.2.2 Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних способів, а саме: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.

4.2.1.Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлення Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

4.2.2. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в пп.4.2.2 цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.

4.3. Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація).

4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

4.3.2. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в іп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору".

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором № 4380366 від 27.06.2021 вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» здійснювало нарахування процентів за весь період кредитування за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.

ОСОБА_1 на виконання п. 4 Кредитного договору, в момент закінчення строку кредиту ініціювала продовження його строку шляхом здійснення платежу виключно на суму розміру процентів, що нараховані на дату такого ініціювання, у зв`язку з чим діє кредитного договору та нарахування процентів було пролонговано.

Згідно пп. 3 п. 5.1 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.06.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором № 4380366 від 27.06.2021 року.

Згідно п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 21.06.2022 року до договору факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 49 200,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом - 15 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 34 200,00 грн.

Отже, сторонами договору факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022 року визначено, що фактор ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває права вимоги в момент підписання сторонами договору акту прийому-передачі реєстру боржників.

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №21-06/2022 від 21.06.2022 року підписано його сторонами 21.06.2022 року.

З моменту підписання обома сторонами договору факторингу №21-06/2022 акту прийому-передачі реєстру боржників, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4380366 від 27.06.2021 року.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на її електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору, яке наявне в матеріалах справи.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло всіх прав за зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли за договором про надання споживчого кредиту № 4380366 від 27.06.2021 року.

При цьому нарахування спірних процентів здійснювалося не на підставі договору факторингу, а на підставі кредитного договору, умови якого були погоджені сторонами під час його укладення.

Колегія суддів також враховує, що проценти, заявлені до стягнення, нараховані в межах строку кредитування, який відповідно до умов договору становив 30 днів, який в подальшому був продовжений на підставі п. 4.3.1 договору у зв`язку з здійсненням відповідачем 11.08.2021 року по 10.09.2022 року часткову оплату на рахунок кредитора у сумі 21 375,00 грн.

Отже, зазначені проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України, а тому підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення процентів, відповідає умовам укладених сторонами договорів та положенням цивільного законодавства.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що строк кредитування не було пролонговано. Таким чином, позивач не надав суду достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони погодили і відповідач дала згоду на пролонгацію та/або автопролонгацію Договору після 26.07.2021 року і продовження строку кредиту, є необґрунтовані.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції чинній на момент укладення договору, забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Також частинами 5, 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції чинній на момент укладення договору, передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року в справі № 727/5461/23 вказав на те, що нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким частину 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено абзацом другим і відповідно до якого у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до положень частину 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX продовження строку користування кредитом може здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що, як на момент укладення договору, так і на момент закінчення строку кредитування, положення договору, передбачені пунктами 4.3.1-4.3.2 щодо автопролонгації, не суперечили чинній редакції частини 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Також відхиляючи доводи апеляційної скарги про несправедливість умов договору, колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про визнання недійсними умов кредитного договору пунктів 1.5.1; 1.5.2; 4.2; 4.3 Кредитного доровору №4380366, укладеного 27.06.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 розглядалась судами та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2023 року, яке постановою Одеського апеляційного суду від 24.04.2024 року, було залишено без змін у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання недійсним пунктів 1.5.1; 1.5.2; 4.2; 4.3 Кредитного доровору №4380366, укладеного 27.06.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу та не надав відповідну правову оцінку доказу повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги на підставі договору факторингу між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Фактор), не заслуговують на увагу, оскільки про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення. Крім того, пп. 3 п. 5.1 підписаного сторонами кредитного договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова