Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №521/19947/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/403/26

Справа № 521/19947/23

Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Робітник держторгівлі» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Робітник держторгівлі» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, мотивуючи це тим, що вона є власницею житлової квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на п`ятому (останньому) поверсі багатоквартирного будинку. Майже відразу після придбання квартири позивач виявила, що дах багатоквартирного будинку в тій частині, що розташований над належною її квартирою, протікає через його пошкодження чи знос. Це має суттєвий характер і з часом ставало все гірше, що в значній мірі створювало перешкоди позивачу в користуванні її майном. Управителем багатоквартирного будинку є Житлово-будівельного кооператив «РОБІТНИК ДЕРЖТОРГІВЛІ». Наприкінці літа 2022 року позивач в усній формі звернулася до відповідача з вимогою провести обстеження даху будинку, зробити відповідний акт та відремонтувати дах над належною їй квартирою, однак усі її прохання було проігноровано, а щодо проведення ремонту вона отримала відмову, причиною стало відсутність коштів на вказані ремонтні роботи у відповідача. Тобто відповідач відмовився провести огляд та скласти відповідний акт, проте він добре був обізнаний про стан даху будинку. Позивач вирішила не чекати коли з`являться кошти та відремонтувати дах за власний кошт, у зв`язку з чим 28.08.2022 року у її присутності підрядником ФОП ОСОБА_3 було здійснено акт огляду даху та складено акт обстеження, в якому зазначені наступні пошкодження: пошкоджено утеплення вентиляційних шахт у місцях примикання до даху; руберойд місцями порваний та вкритий пухирями; близько 70% покрівлі руберойду мають пошкодження верхнього шару, що призводить до накопичення води та снігу у нерівностях покриття; є протікання з даху у квартиру. 02.09.2022 року позивач уклала з ФОП ОСОБА_3 договір на виконання покрівельних робіт на суму 8 300 грн. Відповідно до п.1 договору матеріали на виконання робіт закуповуються замовником. Позивач придбала за власні кошти необхідні матеріали на суму 11 690,39 грн., 399,99грн. та 424,68 грн., таким чином загальна сума витрат за проведення ремонту становить 20815,07грн. Після виконання робіт позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій просила відшкодувати витрати на ремонт даху над її квартирою в сумі 20 815,07 грн. в рахунок оплати за УББ з 01.01.2022 року, однак відповіді не отримала, лише усно їй відмовили в задоволенні заяви посилаючись на те, що її квартира і так є найменшою за плануванням, тобто вона сплачує УББ найменше за інших. Більш того, 22.06.2023 року позивач отримала досудове повідомлення про заборгованість по сплаті послу УББ в розмірі 3550,47 грн. Позивач зазначала, що внаслідок бездіяльності відповідача вона змушена самостійно відновлювати майно, що належить до спільного майна власників багатоквартирного будинку, внаслідок чого зазнала реальних збитків в сумі 20 815,07 грн. Саме бездіяльністю відповідача позивачу завдано і моральної шкоди, яка виразилася в тому, що вона є інвалідом 2-ї групи за загальним захворюванням, змушена бігати до відповідача та просити про проведення цього такого життєво необхідного для стану її здоров`я та життя ремонту, принижуватися та нервувати, самостійно шукати підрядників для проведення ремонту, закуповувати матеріали, хвилюватися за якість ремонту і врешті-решт виділити одноразово немалу суму грошей. Все це призвело до хвилювань, нервувань та страждань, що негативно вплинуло на стан її здоров`я. Моральну шкоду позивач оцінила в 10 000 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Робітник держторгівлі» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Каланжов Владислав Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Робітник держторгівлі» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не повно з`ясовано всі обставини справи, які підлягали з`ясуванню, у зв`язку з чим суд дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Відзив на апеляційну скаргу або пояснення (заперечення) не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана сума не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Робітник держторгівлі» про відшкодування моральної та матеріальної шкодибез задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали не містять доказів:

- фіксації факту пошкодження покрівлі багатоквартирного будинку та залиття у зв`язку з цим квартири позивача;

- світлини, надані позивачем на підтвердження незадовільного стану покрівлі будинку, суд не бере до уваги, оскільки з їх змісту неможливо визначити, що вони стосуються саме покрівлі даху будинку, в якому розташована квартира позивача, та покрівля розташована саме над квартирою позивача.

- звернення позивача до відповідача з вимогами проведення огляду, причин та результатів ушкоджень даху над належною їй квартирою та огляду відповідачем квартири позивача;

- причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та настанням негативних наслідків для позивача, зокрема, понесення витрат на ремонт покрівлі

Вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від доведеності обставин про протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо позивача.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких належних доказів того, що позивач отримав моральну шкоду в розмірі заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:

ОСОБА_1 є власником житлової квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30.5 кв. м., загальною площею 49.4 кв. м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 20.09.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Теревніковою Л.М.

Вказана квартира розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку, про що свідчить копія технічного паспорту, виданого 25.05.2006 року КП «ОМБТІ та РОН».

Сторонами не заперечується, що управителем будинку АДРЕСА_2 є Житлово-будівельного кооператив «РОБІТНИК ДЕРЖТОРГІВЛІ»;

- 28.08.2022 року у присутності позивача підрядником ФОП ОСОБА_3 було здійснено акт огляду даху та складено акт обстеження, в якому зазначені наступні пошкодження: пошкоджено утеплення вентиляційних шахт у місцях примикання до даху; руберойд місцями порваний та вкритий пухирями; близько 70% покрівлі руберойду мають пошкодження верхнього шару, що призводить до накопичення води та снігу у нерівностях покриття; є протікання з даху у квартиру. Дах потребує ремонту.

02.09.2022 року позивач уклала з ФОП ОСОБА_3 договір на виконання покрівельних робіт загальною площею 75 кв. м. на суму 8300грн. Відповідно до п.1 договору матеріали на виконання робіт закуповуються замовником;

- позивач придбала за власні кошти будівельні матеріали на суму 11 690,39 грн., 399,99 грн. та 424,68 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № РБ_0017475 від 02.09.2022 року, видатковою накладною №РБ-0004124 від 02.09.2022 року та квитанціями від 02.09.2022 року та від 05.09.2022 року;

- згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.09.2022 року, складеним та підписаним ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , роботи, передбачені договором на виконання робіт від 02.09.2022 року, виконавцем виконані та прийняті замовником. Загальна вартість виконаних робіт складає 8 300 грн.;

- після виконання робіт позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою, яку направила засобами поштового зв`язку, в якій просила відшкодувати витрати на ремонт даху над її квартирою в сумі 20 815,07 грн. в рахунок оплати за УББ з 01.01.2022 року, до якої додала копію рахунку-фактури від 02.09.2022 року, копії квитанцій, копії видаткової накладної від 02.09.202 року, копію договору на виконання робіт від 02.09.2022 року та копію акту приймання-передачі виконаних робіт;

- відповідач вказані документи не отримав та вони повернулися до позивача з відміткою поштового відділенні «за закінченням строку зберігання», про що свідчить конверт, який є в матеріалах справи.

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст. ст.322, 323 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник.

Згідно з ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу України власник квартири та члени його сім`ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

Враховуючи викладені положення діючого законодавства саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна, як самим власником так і членами його родини.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до яких: якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також той факт, що саме відповідач є заподіювачем шкоди і наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та завданими збитками (постанова Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16).

Тобто для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілого, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону № 417-VIII). За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 417-VIII).

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов`язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуг; порядок оплати послуг; порядок і умови внесення змін до договору; строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору (частини перша – четверта статті 11 Закону № 417-VIII).

Відповідно до статті 23 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III) утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

Водночас відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 10 якого вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712 затверджено Правила надання послуг управління багатоквартирним будинком (далі - Правила) та Типовий договір про надання послуги управління багатоквартирним будинком».

Під час надання послуги з управління управитель забезпечує виконання робіт та послуг з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, з урахуванням обов`язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном, та з дотриманням: встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості житлово-комунальних послуг; вимог до якості, в тому числі щодо періодичності виконання (надання) таких робіт (послуг), визначених договором управління (пункт 10 Правил).

У разі коли це визначено договором управління, управитель здійснює обслуговування, поточний ремонт внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо-будинкових систем електропостачання та газопостачання за рахунок коштів співвласників (пункт 11 Правил).

Для забезпечення належного утримання спільного майна будинку та прибудинкової території і проведення поточного ремонту спільного майна будинку управитель не пізніше ніж протягом 20 днів з моменту набрання чинності договором управління складає план здійснення заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточного ремонту спільного майна будинку, що включає: план-графік технічного огляду будинку; графік прибирання прибудинкової території; графіки проведення дезінсекції та дератизації; графік прибирання місць загального користування; план-графік поточного ремонту; план-графік оглядів димових та вентиляційних каналів; інші заходи (у разі необхідності та залежно від наявного обладнання будинку) (пункт 12 Правил).

У разі прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку та включення відповідних умов до договору управління управитель: накопичує кошти на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку; надає в оренду спільне майно багатоквартирного будинку; встановлює сервітути щодо спільного майна багатоквартирного будинку (пункт 21 Правил).

У разі включення до умов договору управління обов`язку управителя, передбаченого пунктом 21цих Правил, управитель відкриває окремий банківський рахунок для приймання відповідних платежів (внесків на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна будинку, орендної плати, плати за сервітут) та проведення розрахунків за таким багатоквартирним будинком. Кошти такого рахунка є власністю співвласників багатоквартирного будинку та використовуються виключно за цільовим призначенням (пункт 22 Правил).

Кошти, що надходять від використання спільного майна багатоквартирного будинку та встановлення сервітутів (орендна плата, оплата за сервітут), спрямовуються на капітальний ремонт (заміну) спільного майна багатоквартирного будинку, якщо інше не встановлено договором управління або рішенням співвласників багатоквартирного будинку чи об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (пункт 23 Правил).

Кошти, що надходять як внески на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна будинку, спрямовуються на відповідні цілі згідно з умовами договору управління або іншого договору, який покладає на управителя обов`язок організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку (пункт 24 Правил).

Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає:витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін (пункт 32 Правил).

Кошторис враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та є невід`ємною частиною договору управління (пункт 33 Правил).

Управитель зобов`язаний за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку приймати на банківський рахунок, відкритий для розрахунків за окремим багатоквартирним будинком для цієї мети, внески на проведення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, орендну плату і плату за сервітути та забезпечувати проведення відповідних розрахунків, а також на запит будь-якого співвласника надавати інформацію про рух коштів на відповідному рахунку (пункт 43 Правил).

Поняття поточного та капітального ремонту визначено у Наказі Державного комітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій".

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає систематичну та своєчасну підтримку експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання. Якщо будівля загалом не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, що класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, що передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі) (пп. 2.4.).

Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій та обладнання будівель у зв`язку з їхнім фізичним зносом та руйнуванням, покращення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі та благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта (пп. 2.5.).

Розділом 2 Правил № 76 від 17.05.2005 року передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Відповідно до Наказу Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд» до поточного ремонту віднесено:

Фасади будівель:

Простукування, обшивання та укріплення окремих архітектурних деталей, які загрожують падінням, у перемичках, карнизах та інших частинах будівлі, що виступають.

Ремонт зовнішньої штукатурки в окремих місцях з відбиванням відсталої штукатурки.

Частковий ремонт або відновлення окремих місць облицювання фасадів будівель.

Просте фарбування фасадів будівель.

Укріплення грат та огорож на балконах будівель, ремонт штукатурки балконів.

Усунення дрібних несправностей на фасадах, не пов`язаних із заміною штукатурки або новим архітектурним оздобленням.

Ремонт ґанків та зонтів над входами.

Піскоструминне очищення фасадів та цоколів.

Очищення з подальшим фарбуванням фасадів, облицьованих цеглою.

Дахи та покрівлі:

Підсилення кроквяних ніг шляхом нашивання обрізків дощок з бокових сторін кроквяної ноги.

Установлення підкосів та підпірок в окремих місцях провисання даху з передачею навантаження на капітальні стіни.

Заміна кінців кроквяних ніг в окремих місцях протезами (пруткового та інших типів).

Заміна окремих ділянок підкроквяних брусів (мауерлатів).

Підсилення лат даху.

Установлення додаткових металевих скоб та болтів у місцях послаблення з`єднання кроквяних елементів.

Ремонт та заміна окремих дощок опалубки, лат у місцях розжолобків, карнизних спусків тощо.

Обробка дерев`яних конструкцій та їх деталей антисептичними та вогнезахисними сумішами.

Заміна окремих плиток в етернітовій, черепичній або шиферній покрівлі.

Часткове виправлення дранкової покрівлі в місцях протікання, ремонт тесової покрівлі та покрівлі з покрівельної стружки з частковою заміною трухлявих дощок.

Частковий ремонт покрівлі із рулонних матеріалів.

Частковий ремонт настінних жолобів, карнизних звисів та водостічних труб.

Ремонт покриттів навколо димових та вентиляційних труб, брандмауерів, парапетів та інших виступних частин на даху.

Ремонт драбин, встановлених на дахах з м`яким покриттям або таких, що мають крутий схил.

Вибірковий ремонт металевої покрівлі.

Укріплення, дрібний ремонт парапетів, сталевих ґрат, огорожі, ремонт оголовків вентиляційних шахт, газоходів, каналізаційних стояків та інших виступних частин на даху.

Заміна або ремонт слухових вікон або спеціальних люків (виходів на дах) з виготовленням приставних сходів, драбин тощо, ремонт зовнішніх пожежних сходів.

Ремонт дверей та люків горищ, утеплення їх, улаштування запорів тощо.

Ремонт та скління слухових вікон та світлових ліхтарів з промащуванням фальців. Дрібний ремонт ліхтарів.

Фарбування сталевих покрівель, водостічних труб (або просмолювання рулонної покрівлі) з виправленням та промазуванням гребенів та фальців.

Заміна та ремонт сталевих патрубків з ковпаками для вентиляції горища.

Укріплення фальців та обтискання гребенів у сталевій покрівлі з промазуванням гребенів та свищів суриковою замазкою.

Ремонт та відновлення переходів на горищах через труби централізованого опалення та вентиляційні короби.

Заміна ковпаків на димових та вентиляційних трубах.

Ремонт водостічних лійок, труб, лотків, кілець, жолобчастої черепиці, а також покрівлі у місцях установлення антени, навколо труб та інших виступних частин на покрівлях.

Ремонт та забезпечення щільності примикання гідроізоляційного килиму до різних виступних конструкцій на покрівлях (парапетів, труб, вентиляційних камер тощо).

Улаштування водостічних лотків на дворовій частині малоповерхових будівель (при неможливості відновлення водостічних труб та лійок).

Ремонт проміжних вузлів дерев`яних форм.

До капітального ремонту віднесено:

Фасади будівель

Відновлення зовнішньої штукатурки з подальшим фарбуванням фасадів будівель.

Відновлення лицювальних плиток фасаду будівлі із заміною окремих плиток новими або обштукатурювання цих місць з подальшим фарбуванням під колір лицювальних плит.

Відновлення та переробка тяг карнизів, поясків, сандриків та інших виступних частин фасаду будівлі.

Суцільна заміна та встановлення водостічних труб, а також усіх зовнішніх металевих та цементних покриттів на виступних частинах фасаду будівлі.

Суцільне фарбування фасаду будівлі стійкими фарбами.

Заміна або улаштування нових Тратта огорож на дахах і балконах будівель.

Заміна або підсилення усіх несучих та захисних конструкцій балконів та еркерів.

Відновлення ліпнини та ліпних прикрас.

Зміна карнизних жолобів та перекриття покрівлі карнизів.

Відновлення старих або встановлення нових воріт.

Промивання поверхонь фасадів будівель, пофарбованих перхлорвініловими фарбами або облицьованих плитками, а також очищення від кіптяви, пилу цегляних або раніше пофарбованих олійною фарбою фасадів.

Заміна обличкування фасадів.

Улаштування теплоізоляції фасадів.

Дахи та покрівлі

Заміна кроквяних ніг, мауерлатів, кроквяних ферм або елементів ферм та лат під покрівлею.

Заміна дощок опалубки в місцях розжолобків та карнизних спусків.

Заміна старих конструкцій даху готовими залізобетонними елементами з покриттям толем, руберойдом та іншими покрівельними матеріалами.

Ремонт або заміна зношених металевих огорож на дахах.

Ремонт або заміна зношених пожежних сходів.

Улаштування нових лазів на дах, слухових вікон та перехідних містків до них.

Перебудова дерев`яного даху у зв`язку із заміною сталевої покрівлі іншими покрівельними матеріалами.

Ремонт м`якої, шиферної, металевої та інших покрівель з використанням нових матеріалів або суцільна заміна їх іншими матеріалами.

Перемурування димових та вентиляційних труб на даху.

Суцільна заміна старих настінних жолобів, спусків та покривів навколо димових труб та інших пристроїв, що виступають над покрівлею.

Ремонт та фарбування несучих конструкцій світлових ліхтарів.

Ремонт механічних та ручних пристроїв рам світлових ліхтарів.

Перевлаштування світлових ліхтарів з малої освітленості приміщення на велику.

Покриття м`якими покрівельними матеріалами сталевих покрівель аварійних будинків (без знімання листової сталі).

Таким чином, ремонт покрівлі багатоквартирного будинку належить до ремонту спільного майна співвласників і за будівельними нормами поділяється на два основні види: поточний ремонт та капітальний ремонт. Вибір виду залежить від ступеня зносу та площі пошкоджень.

Судом вірно встановлено і представником відповідача не заперечується, що проведення, як поточного так і капітального ремонту відноситься до обов`язків ЖБК «Робітник держторгівлі».

При цьому такий обов`язок ЖБК «Робітник держторгівлі», як управителя багатоквартирного будинку, реагувати на звернення позивача щодо проведення, як поточного так і капітального ремонту покрівлі даху багатоквартирного будинку залишається належно від наявності у позивача членства в даному ЖБК.

Дах є спільною сумісною власністю всіх мешканців будинку незалежно від членства в кооперативі, а використання майна не повинно завдавати шкоди житлу інших осіб. Утримання покрівлі даху багатоквартирного будинку є обов`язком відповідає балансоутримувача або управителя будинку (включно з ЖБК) .

Визначальним критерієм в даному випадку є захист права власності позивача, як власника квартири у багатоквартирному будинку, а не наявність членства в ЖБК, яке обслуговує багатоквартирний будинок.

Таким чином, власник квартири, який не є членом ЖБК, має рівні права на захист свого майна, оскільки покрівля є спільною сумісною або спільною частковою власністю. Порядок звернення передбачає фіксацію пошкоджень, подання письмової претензії до правління ЖБК з вимогою обстеження і ремонту даху, а в разі ігнорування — звернення до суду для стягнення матеріальних збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши відсутність в матеріалах справи належних доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про проведення огляду даху над належною їй квартирою на предмет наявності пошкоджень покрівлі, причин їх виникнення та огляду відповідачем самої квартири позивача на предмет наявності пошкоджень (потрапляння вологи або залиття), а також відсутність доказів отримання відповідачем претензії позивача після проведення нею фіксації пошкоджень даху притягнутими спеціалістами за власний рахунок з визначеною вартістю покрівельних робіт з ремонту даху, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем фактично заявлені вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат, які понесені нею на проведення покрівельних робіт на даху будинку, в той час, як вимоги про стягнення збитків, які завдані безпосередньо квартирі позивача нею не заявлені.

При таких обставинах позивач має довести факт попереднього (до початку фактичного проведення ремонту) звернення до відповідача з вимогою проведення огляду даху над належною їй квартирою та огляду самої квартири позивача для оцінки реального становища, яке загрожує (може загрожувати) майну позивача або ж навпаки відсутності такої загрози майну позивача із складанням відповідного акту за наслідками проведеного огляду.

Проте, як встановлено судом таких доказів позивачем не надано, а відповідач заперечує той факт, що позивач зверталась до нього з приводу проведення огляду покрівлі даху над належною їй квартирою в багатоквартирному будинку та огляду самої квартири позивача для встановлення наявності пошкоджень покрівлі даху та спричинення збитків майну позивача або існування загрози її майну та оцінкою розміру збитків у разі виявлення пошкоджень майна позивача або нагальної необхідності ремонту покрівлі даху над квартирою позивача у зв`язку реальністю загрози її майну (квартирі).

Таким чином, оскільки позивач не довела завдання збитків її майну (квартирі у багатоквартирному будинку), а вимагає стягнення збитків, які складаються з витрат понесених на покрівельні роботи при ремонті даху багатоквартирного будинку, то відсутність доказів попереднього належного звернення до відповідача, як управителя будинку про проведення огляду даху над належною їй квартирою та огляду самої квартири позивача, відсутність висновку незалежної судової експертизи з приводу причин порушення цілісності даху над квартирою позивача і у зв`язку з цим загрози квартирі позивача та вартості матеріалів та робіт для відновлення даху багатоквартирного будинку і таким чином запобігання загрозі майну позивача, висновок районного суду про відмову у вимогах про стягнення матеріальної шкоди (матеріального збитку) відповідає встановленим у справі обставинам і заснований на законі.

Також є правильним і висновок районного суду щодо відмови у вимогах про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено протиправності дій або бездіяльності відповідача відносно проведення огляду даху над належною їй квартирою та огляду самої квартири позивача (відсутність попереднього звернення до відповідача про проведення огляду) та не реагування відповідача на зафіксований належним чином позивачем факт порушення цілісності даху, необхідності проведення ремонту для запобігання загрозі майну позивача та вартості ремонтних робіт (висновок судової експертизи).

На момент розгляду справи суд правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що виконані позивачем роботи з ремонту покрівлі є поточним, а не капітальним ремонтом, за встановлених у справі обставин, не мають наслідком незаконність остаточного висновку суду і в цілому не призвели до неправильного вирішення справи судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд –

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених частиною 3 статті ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова