Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №692/1892/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1383/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №692/1892/25 Категорія: 304090000 Чепурний О.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»(далі - ТОВ «Кошельок») звернулося до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір №3431501725-311804 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума кредиту становить 4400,00 грн., початковий строк кредитування становить 22 днів, дисконтна відсоткова ставка становить 2,00% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) визначений п.3.6 п.3.7. договору, базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 15 048,00 грн., яка складається з:

- 4400,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту;

- 10 648,00 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Окрім того, зазначеної заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3431501725-311804 від 13.04.2021 в розмірі 6 336 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 229 гривень 83 копійок.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість за наданим тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем, а тому розмір заборгованості за тілом кредиту суд вважає доведеним.

Однак, нарахування відсотків повинно відбуватися в межах строку кредитування, тобто 22 днів, а нарахування відсотків, які здійснені поза даним строком є неправомірними.

Невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна обставина» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування), які визначені між сторонами згідно кредитного договору. А тому п.3.5 договору прямо суперечить п.2.1 та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції у відмовленій судом частині, представник ТОВ «Кошельок» – адвокат Гурський Г.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, просить його скасувати у відмовленій судом частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем доведено укладення сторонами кредитного договору, що відбулось шляхом ідентифікації відповідача на веб-сайті позивача з використанням його особистих даних та виконання відповідачем всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, що не спростовано відповідачем.

У пункті 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку кредитування. Таким чином, строк кредитування з 05.05.2021 до 02.08.2021 є погодженим сторонами договору. Позичальник, який не повернув кредит до спливу лояльного періоду ніяким чином не порушив договір, а продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах. Відповідна умова договору, зазначена в п. 3.6 договору є обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України, оскільки відсутні відомості про припинення дії указаного пункту договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що Згідно з копією договору №3431501725-311804 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 13.04.2021 року укладено кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 4 400,00 грн., тип кредиту - споживчий кредит (п.1.2). Кредит надається строком на 22 дні (лояльний період) (п.2.1.). Згідно п.2.2. сторони погодили, що встановлений в п.2.1. договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом. Проценти за користуванням кредитом нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п.3.1).

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (п.9.5). В розділі 10 «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» в графі «позичальник» вказані ПІБ відповідача, його анкетні дані, місце реєстрації та фактичне місце проживання, контактний телефон, електронна пошта, в графі підпис «__/ ОСОБА_1 » та дата 13 квітня 2021 року.

До матеріалів справи позивачем долучено доказ перерахування коштів відповідачу відправником ТОВ «Кошельок» у сумі 4 400,00 грн., а саме лист АТ «ТАСКОМБАНК» від 03.11.2025 №46982/80 в якому надано підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме 13.04.2021 13:31:26 на номер картки отримувача НОМЕР_2 , сума зарахування 4 400,00 грн.

Згідно з детальним розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором №3431501725-311804 від 13.04.2021 року за період з 13.04.2021 по 02.08.2021 року становить 15 048,00 грн. та складається з:

- 4400,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту;

- 10 648,00 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 3431501725-311804 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» 13 квітня 2021 року, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не надано доказів на спростування фактів укладення договору, отримання кредитних коштів у розмірі 4 400,00 грн. та неповернення кредиту.

Щодо нарахування відсотків

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Кошельок» - Гурський Г.Ю. вказує, що судом не враховано положення пунктів 3.6., 3.7. кредитного договору, в яких визначено, що факт користування кредитними коштами після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною та має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більше ніж 90 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 4 400,00 грн. Кредит надається строком на 22 дні (п. 2.1 договору).

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 22 дні. У подальшому сторони не укладали угод про продовження строку дії договору і не погоджували новий строк кредитування. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Згідно з п. 3.6 - 3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 % річних, що становить 2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час закінчення лояльного періоду – 04.05.2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту дійсно не виконала.

Проте неповернення кредиту у визначений договором строк – до 04.05.2021 року, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Також колегія суддів зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником грошового зобов`язання не може розглядатися як «відкладальна обставина» у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни істотних умов договору (строку та процентної ставки) та за своєю суттю набуває характеру санкцій за прострочення.

Добросовісний кредитор, укладаючи договір зі споживачем, розраховує на повернення кредитних коштів та процентів у межах чітко визначеного договором строку, а обов`язком споживача є своєчасна сплата кредиту і процентів у межах цього строку.

Несвоєчасне повернення кредиту або його неповернення взагалі є саме порушенням договірних зобов`язань, а не відкладальною умовою, з настанням якої пов`язується продовження строку дії договору.

У разі порушення зобов`язання застосовуються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо (стаття 611 ЦК України).

Тобто наслідком прострочення є відповідальність боржника, а не «оновлення» строку кредитування і продовження права кредитора нараховувати договірні проценти так, наче строк договору ще не сплив.

Посилання позивача на конструкцію «відкладальної обставини» не змінює правової природи події, яка фактично відбулася.

Таким чином, оскільки право позивача нараховувати відсотки за правомірне користування кредитом припинилось після закінчення строку кредитування, позивачем безпідставно було нараховано відсотки поза межами цього строку у загальній сумі 8 712,00 грн. При цьому, вимог про стягнення процентів, передбачених частиною другої статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

За установлених обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача узгодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 2%, нарахованих в межах строку кредитування (22 дні) в сумі 1 936,00 грн.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»– залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді