Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №570/79/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 570/79/26

Провадження № 33/4815/436/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І.

з участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

захисника – адвоката Оніщука С.П.

секретаря судового засідання – Москалик Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали в режимі відеоконференції з власними технічними засобами захисника матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Оніщука С.П. на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124, ч.5 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

З постанови суду слідує, що 30 грудня 2025 року о 07 год. 28 хв. на 146 км + 670 м а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів поблизу н.п. Великий Житин Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Leaf державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що після обгону не створить перешкоди для транспортного засобу Hyundai державний номерний знак НОМЕР_2 , який він обганяв, і повертаючись на займану смугу, не дотримався безпечного інтервалу та допустив з ним зіткнення, після чого залишив місце ДТП.

Окрім цього, ОСОБА_1 повторно, протягом року керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Оніщук С.П. вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю і внаслідок наявного звхворювання перебував в стані неосудності.

Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Заслухавши доводи сторін провадження на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи й викладене в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, щоапеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п. 2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП).

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень ґрунтується на зібраних у справі доказах, яким надана правильна оцінка.

Покликання захисника Оніщука С.П. на стан здоров`я ОСОБА_1 , що обумовлює його перебування в стані неосудності, не є переконливими.

З матеріалів справи вбачається, що згідно консультаційного висновку спеціаліста (а.с.34) ОСОБА_1 дійсно страждає на параноїдальну шизофренію, однак, доказів про перебування ОСОБА_1 в стані неосудності в момент вчинення адміністративних правопорушень матеріали справи не містять і таких доказів апеляційному суду не надано.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог закону, позбавлений можливості самостійно збирати докази.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124, ч.5 ст.126 КУпАП.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає нормі закону і є мінімальним.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2026 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська