Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №539/5847/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/5847/24 Номер провадження 22-ц/814/3080/26Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О.Ш. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Триголов В.М.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника заявника - адвоката Антіховича В.В., представника недієздатної особи - адвоката Тимохіної Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Антіховичем Володимиром Володимировичем,

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року, постановлене суддею Мирошниковою О.Ш., присяжних: Олефіренко І.В. та Стеценко Е.О. (повний текст складено 06 квітня 2026 року),

у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуном; заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в:

19.12.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною, призначивши заявника її опікуном.

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що є племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІ групи з дитинства, безстроково, має розумову відсталість стадія вираженої дебільності, загальний недорозвиток мов 1 рівня. Унаслідок хвороби вона потребує постійного стороннього догляду та турботи, оскільки не здатна усвідомлювати наслідків своєї поведінки та не може орієнтуватися у простих життєвих ситуаціях, зокрема, не здатна забезпечити собі мінімальні умови проживання. Тоді як він, заявник, є єдиним близьким родичем ОСОБА_2 та здатен нею опікуватися. Натомість, відсутність у заявника прав опікуна, перешкоджає здійсненню належного догляду за особою, яка страждає на психічні розлади та призводить до порушення прав хворого.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.04.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна - задоволено частково.

Визнано недієздатною ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Лубни Полтавської області та проживає у АДРЕСА_1 , із моменту набрання законної сили цим рішенням.

Відмовлено у призначенні опікуном ОСОБА_1 над недієздатною ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Лубни Полтавської області.

Покладено здійснення обов`язків з опіки над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатною.

Визначено строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною - 2 (два) роки.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що заявником підтверджено належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання її недієздатною упродовж 2-х років із дня набрання рішенням законної сили.

Відмовляючи у призначенні заявника опікуном недієздатної, міськрайонний суд виходив із того, що заявник не може виконувати обов`язки опікуна через мобілізацію та обставини самовільного залишення військової частини, тоді як рекомендована органом опіки і піклування особа, ОСОБА_3 , не є учасником цієї справи та не зверталася в суд із заявою про призначення її опікуном недієздатної.

Заявник, в інтересах якого діє представник - адвокат Антіхович В.В., оскаржив рішення міськрайонного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволенні заяви, - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 300 ЦПК України, за змістом якої опіка встановлюється на підставі подання органу опіки та піклування, а не за заявою особи. Натомість, передбачена законом письмова форма волевиявлення кандидата в опікуни була належним чином реалізована на стадії звернення до органу опіки та піклування, що, у свою чергу, стало підставою для внесення відповідного подання до суду.

Повідомляє, що наразі недієздатна проживає разом із ОСОБА_3 , яка не є учасником цієї справи, але в усній формі заявила про намір здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_2 . Між тим, міськрайонний суд не надав правової оцінки такому волевиявленню кандидата в опікуни, обмежившись загальним посиланням на відсутність належного звернення особи до суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 14.05.2026.

23.06.2026 органом опіки та піклування подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. При розгляді справи покладається на розсуд суду.

16.08.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника недієздатної особи - адвоката Тимохіної Л.С. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

У суді апеляційної інстанції представник заявника - адвокат Антіхович В.В. доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Представник недієздатної особи - адвокат Тимохіна Л.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, раніше детально викладених у відзиві на неї.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є племінником ОСОБА_2 ./а.с.8-10 т.1/

ОСОБА_1 та недієздатна ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.35 т.1/

20.12.2024 заявник ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією, що підтверджується відповідями з ТЦК та СП; із 02.02.2025 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину./а.с.87, 135, 156 т.1/

Із 26.01.1993 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою серії ВТЄ №010466./а.с.14 т.1/

Згідно із довідкою Науково-дослідного інституту психології УРСР від 14.05.1984, ОСОБА_2 мала діагноз: розумова відсталість ступеня вираженої дебільності, загальний недорозвиток мови 1 рівня./а.с.15 т.1/

Із 01.06.2026 ОСОБА_2 перебуває на обліку, як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства із 01.06.2006 довічно, їй раніше не був призначений опікун./а.с.139 т.1/

Згідно із довідкою лікаря-психіатра ОСОБА_4 , ОСОБА_2 зверталася за медичною допомогою та перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра, має інвалідність ІІ групи з дитинства безстроково./а.с.115 т.1/

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №648 від 17.09.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді важкої розумової відсталості, цей психічний розлад позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними./а.с.172-173 т.1/

За повідомленням органу опіки та піклування від 30.03.2026, заявник ОСОБА_1 не звертався до органу опіки та піклування із заявою про видачу подання про можливість призначення його опікуном над його тіткою. Натомість до органу звернулася ОСОБА_3 з заявою про видачу подання про призначення її опікуном над ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №44 від 25.02.2026 затверджено подання щодо можливості призначення ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном над її зовицю, ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , у випадку визнання її недієздатною згідно із рішенням суду./а.с.2 т.2/

Представник заявника ініціював питання про призначення опікуном іншої особи, ніж заявник, за наслідками розгляду якого міськрайонний суд вказав, що така особа, ОСОБА_3 , не зверталася до суду із відповідною заявою, не є учасником цієї цивільної справи та не надавала іншим особам, у тому числі представнику заявника, повноважень представляти її інтереси в суді щодо призначення її опікуном.

При постановленні рішення в оскаржуваній частині, міськрайонний суд виходив із того, що заявник не звертався до органу опіки та піклування із заявою про видачу подання про можливість призначення його опікуном над тіткою. Крім того, після звернення до суду заявник був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив військову службу у військовій частині та із 02.02.2025 вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Обставини викладеного об`єктивно обмежують можливість заявника здійснювати щоденний фактичний догляд за тіткою, захищати її права та інтереси.

Відтак, оскільки суд дійшов висновку, що заявник не може виконувати обов`язки опікуна через мобілізацію та обставини самовільного залишення військової частини, а рекомендована органом опіки та піклування особа не є учасником цієї справи та не зверталася до суду із заявою про призначення її опікуном, міськрайонний суд не встановив підстав для призначення її опікуном в межах цього судового провадження.

Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в частині відмови у призначенні заявника опікуном недієздатної, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 за №2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №712/10043/20).

При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права та, установивши, що заявник ОСОБА_1 із 20.12.2024 призваний на військову службу, а із 02.02.2025 - вважається таким, що самовільно залишив військову частину, дійшов вмотивованого висновку, що обставини викладеного унеможливлюють фактичне виконання ним обов`язків опікуна, а отже будуть суперечити інтересам підопічної ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування заявником положень частини першої статті 300 ЦПК України на власну користь. Крім того, згідно зі статтею 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що оскаржуване судове рішення не відповідає якнайкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що наразі недієздатна проживає разом із ОСОБА_3 , яка не є учасником цієї справи, але в усній формі заявила про намір здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому, по-перше, цивільна процесуальна форма, завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду) По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справі №227/3059/20 від 04.12.2024, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для врахування.

Так, згідно із частинами третьою, четвертою статті 294 ЦПК України - справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участі заявника та заінтересованих осіб.

За приписами частини третьої статті 296 ЦПК України - заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Як убачається із матеріалів справи та правильно установлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 не зверталася до суду першої інстанції із заявою про визнання її опікуном недієздатної, як того вимагають приписи статті 295 ЦПК України, а представник заявника - адвокат Антіхович В.В. не наділений повноваженнями представляти її інтереси в суді, зокрема, ініціювати питання визнання її опікуном недієздатної.

При цьому, ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду за місцем проживання недієздатної особи ( ОСОБА_2 ) із заявою про встановлення над нею опіки, але виключає можливість прийняття до розгляду апеляційним судом відповідної заяви від 21.05.2026.

Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Антіховичем Володимиром Володимировичем, - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.08.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

В.М. Триголов