Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №552/10561/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/10561/25 Номер провадження 22-ц/814/2639/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді – Панченка О.О.,

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2026 року ухвалене у складі судді Самсонової О.А., повний текст судового рішення виготовлено – 06.03.2026 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2025 року представник ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №27/902115534.

На підставі цього договору ТОВ «Партнер Фінанс» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн., а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів.

Позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою, встановленою договором позики, від суми позики (залишку суми позики) за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів.

Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику. підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору

В подальшому на підставі договорів факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 33200 грн., із яких: заборгованість за сумою позики: 4000 грн.; заборгованість по нарахованим процентам: 28080 грн.; заборгованість за комісією: 1120 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 27/902115534 від 17.03.2021 року в сумі: 33200,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики № 27/902115534 від 17.03.2021 року в розмірі 33200,00 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 8422,40 грн., а всього стягнуто 41622,40 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просила його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема заперечує існування будь-яких правовідносин із позивачем.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, дослідивши їх, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.03.2021 р. між первісним кредитором ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 27/902115534.

Згідно пункту 1.1. цього договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів.

Сума позики становить 4000 грн. та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб.

Мета отримання позики позичальником - споживчі цілі, що не суперечать законодавству.

Строк, на який надається позика, становить 365 днів.

Позика надається позичальнику на умовах поверненням суми позики в кінці строку користування позикою.

Комісія за видачу позики складає 28% від суми позики, що становить 1120.00 грн і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів.

Розмір, порядок та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Графіку платежів.

Позичальник зобов`язаний здійснювати платежі у відповідності до Графіку платежів.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, в загальному розмірі 33200,00 грн, з яких: заборгованість за сумою позики – 4000,00 грн., заборгованість за відсотками – 28080,00 грн, заборгованість за комісією – 1120,00 грн.

Розмір відсотків відповідає умовам договору позики, у п. 2.1. якого передбачено сплату процентів за користування позикою в розмірі 28080,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази та наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості підтверджено належними доказами. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписанням кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частина 1 ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України обумовлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст.611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77-80 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, наявними у справі доказами підтверджено укладення та підписання відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер Фінанс» 17.03.2021 року договору позики № 27/902115534.

Відповідач, розмір заборгованості по кредиту, по процентах які були передбачені договором й розрахунки, не спростував, не надав доказів на підтвердження сплати коштів чи доказів на підтвердження відсутності боргу, в зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача відповідно до вимог ст.ст.1048, 1050 ЦК України виникло право на стягнення з відповідача доведеної суми заборгованості за укладеним договором в загальній сумі 33200 грн., яка складається з нарахованої банком заборгованості за тілом кредиту та процентами, які узгоджені між сторонами умовами кредитного договору.

Щодо відступлення права вимоги апеляційний суд зазначає, що 28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023.

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу № 17 04/ФК-25.

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Згідно реєстру боржників до кожного з цих договорів відбувалося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 27/902115534 від 17.03.2021 року. Прізвище відповідача та реквізити вказаного договору значаться у кожному з трьох реєстрів боржників під порядковим № 238.

Отже ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 27/902115534 від 17.03.2021 року, на суму 33200 грн.

Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними доказами.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Враховуючи викладене, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку відповідача містять відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий О.О.Панченко

Судді А.І.Дорош

О.А.Лобов