Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №554/13903/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/13903/24 Номер провадження 22-ц/814/2684/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

при секретарі Ванді А.М.

за участю представника ОСОБА_1 , адвоката Оніпко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Калафути Дарії Володимирівни на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Савченко Л.І., повний текст рішення виготовлено дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення вартості майна,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 – адвокат Калафута Дарія Володимирівна звернулася до суду першої інстанції з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 .

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 – задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задоволено.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2013 р.в., об`єм двигуна 1396 см3, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_2 ,

автомобіль КІA RIO, 2011 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_4 ,

автомобіль КІA RIO, 2011 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_6 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1395 см3, д.н.з. НОМЕР_10 номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_13 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_15 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1398 см3, д.н.з. НОМЕР_16 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_17 .

Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнано за ОСОБА_1 в цілому право власності на:

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2013 р.в., об`єм двигуна 1396 см3, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_2 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1395 см3, д.н.з. НОМЕР_10 номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 .

Визнано за ОСОБА_2 в цілому право власності на:

автомобіль КІA RIO, 2011 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_4 ,

автомобіль КІA RIO, 2011 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_6 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1399 см3, д.н.з. НОМЕР_13 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_15 ,

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2008 р.в., об`єм двигуна 1398 см3, д.н.з. НОМЕР_16 , номер кузова (ідентифікатор) НОМЕР_17 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості частки спільного майна подружжя у розмірі 94 536, 08 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 3 541, 36 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із проведенням експертиз у сумі 23 854, 32 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 – Оніпко Євгена Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 20 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції врахував складність розгляду справи та прийшов до висновку щодо стягнення судових витрат в розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Представник ОСОБА_2 – адвокат Калафута Д.В.подала апеляційну скаргу, в якій, просить додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04.03.2026 року - скасувати як таке, що ухвалене з істотним порушенням норм процесуального права, без повного дослідження матеріалів справи та без вирішення питання судових витрат у повному обсязі.

Ухвалити нове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат позивача за первісним позовом та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн.

Врахувати та прийняти як належні та допустимі докази витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, підтверджені письмово та, поданими до суду апеляційної інстанції, як такі, що є складовою частиною вже заявлених витрат.

Надати оцінку поданому у матеріалах справи клопотанню про зменшення витрат на правничу допомогу сторони за зустрічним позовом та зменшити їх до розміру 2 000,00 грн як таких, що не відповідають критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості.

Здійснити повний, пропорційний та справедливий розподіл судових витрат між сторонами з урахуванням результатів розгляду справи, поданих доказів та принципу рівності сторін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Оніпко Є.А. 11.05.2026 року надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04.03.2026 року залишити без задоволення, а рішення без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Оніпко Є.А. звернувся до Шевченківського районного суду м. Полтави з заявою про ухвалення додаткового рішення, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу відповідно до акту виконаних робіт.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката надано:

-Договір № 3/02 про надання правової допомоги від 03 лютого 2025 року в якому у п. 4.1 вказано, що юридичну допомогу , що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкового переказу суми, що дорівнює 10 000 грн.;

-Договір № 15/02 про надання правової допомоги від 15.02.2025 року в якому у п.4.1. вказано що юридичну допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкового переказу суми, що дорівнює 10 000 грн.;

-Акт виконаних робіт (зведений) від 11.02.2026 року, згідно якого АБ «Євгена Оніпко» отримано від ОСОБА_1 безповоротний авансовий платіж (гонорар) у відповідності до п.4.1 Договорів у сумі 20 000 грн. та в якому зазначено обсяг наданих послуг;

-Платіжну інструкцію від 26.02.2025 року на суму 10 000 грн., як сплату за договором № 03/02 від 03.02.2025 року;

-Платіжну інструкцію від 26.02.2025 року на суму 10 000 грн., як сплату за договором № 15/02 від 03.02.2025 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, можна дійти висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною до моменту за явлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18, провадження №61-3410св20, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22). Оцінюючи докази понесених витрат на правову допомогу, суд першої інстанції правильно взяв до уваги надані відповідачем докази, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення понесених витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу. Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що сума стягнутого судом першої інстанції відшкодування на правову допомогу в 20 000 грн. повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності, забезпечує баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідає принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

З матеріалів справи також вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково на 66,66 % із заявлених 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу документально підтверджено лише 18 000 грн.

Тому до стягнення з ОСОБА_1 також підлягають 11 998,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Місцевий суд на зазначене уваги не звернув хоча такі вимоги заявлялися при подачі позову.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а додаткове рішення суду – змінити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Калафути Дарії Володимирівни – задовольнити частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 998,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий О.О.Панченко

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов