Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №760/15974/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15974/25

2/760/6403/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі-Пилипенко Д.М.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: П`ята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: П`ята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 є спадкоємицею нерухомого майна, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), яка належала померлому батьку (спадкодавцю) ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою П?ятої київської державної нотаріальної контори вих. № 870/01-16 від 09.04.2025, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.04.2025 р. № 80774300.

Право власності спадкодавця, ОСОБА_2 , на 1/2 частку квартири підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 10.06.1994.

Проте, позивач не може оформити право на спадкове майно (квартиру) з причини накладання на нього арешту.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 421440253 від 07.04.2025 обтяження (арешт) було зареєстроване П?ятою київською державною нотаріальною конторою 20.10.2004 р. за № 1395326; підставою обтяження є: постанова, 2/03, 03.06.2003 р., Виконавча служба, ВДВС Солом?янського.

Представник позивача зверталася до відповідача із заявою про зняття арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 .

Однак відповідач за результатом розгляду такої заяви надав відповідь від 30.04.2025 за вих. № 87021, в якій повідомляється про відсутність можливості надати детальну інформацію з питання, що порушене у заяві позивача, оскільки виконавче провадження, в межах якого був накладений арешт на квартиру, знищене відповідно до ч. 1, 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби передані до архіву органу державної виконавчої служби, справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

На запит позивача Київський державний нотаріальний архів листом від 05.06.20025 р. вих. № 1668/01-17 надав копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.06.2003 р. серії АВ № 675003, знято з оригіналу: серія АА N? 890321, виданої відділом державної виконавчої служи Солом?янського районного управління юстиції та копію супровідного листа останнього N? 2/03 від 03.06.2003.

Як вбачається із вказаної вище постанови, примусовому виконанню підлягає виконавчий напис № 3к-853, виданого 24.06.1999 р. ДН 5КДНК про стягнення з ОСОБА_2 (спадкодавця) на користь РЕО-701 боргу.

Станом на день подання позовної заяви обтяження, яке накладено на вищезазначену квартиру у формі арешту нерухомого майна перешкоджає законному спадкоємцю реалізувати своє законне право на отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме на вищезазначену квартиру.

Скасувати арешт, накладений на спадкове майно - квартиру, у позасудовому порядку неможливо, а тому єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження та виконавче провадження, під час виконання якого застосовано обтяження, знищено.

12.06.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

16.06.2025 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: П`ята київська державна нотаріальна контора про зняття арешту, - було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

02.07.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2025 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відзив на позов відповідачем та третьою особою у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто батько позивача- ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.04.2025 № 80774300, виданим П?ятою київською державною нотаріальною конторою, спадкової справи № 72066154, довідкою про склад спадкоємців від 09.04.2025 № 870/01-16, виданою П?ятою київською державною нотаріальною конторою.

Померлому батьку (спадкодавцю) ОСОБА_2 внаслідок приватизації на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира), що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 10.06.1994.

ОСОБА_1 є спадкоємицею нерухомого майна, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), яка належала померлому батьку (спадкодавцю) ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою П?ятої київської державної нотаріальної контори вих. № 870/01-16 від 09.04.2025.

Однак,у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься архівний запис про обтяження квартири за № 1395326, реєстратор - П?ята київська державна нотаріальна контора. Дата реєстрації - 20.10.2004. Підстава обтяження - постанова, 2/03, 03.06.2003 р., Виконавча служба, ВДВС Солом?янського.

Наявність відповідного обтяження перешкоджає в оформленні позивачем права на спадкове майно (квартиру).

У зв`язку із цим представник позивача звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду такої заяви листом від 30.04.2025 р. за вих. № 87021 відповідачем повідомлено про відсутність можливості надати детальну інформацію з питання, що порушене у заяві позивача, оскільки виконавче провадження, в межах якого був накладений арешт на квартиру, знищене відповідно до ч. 1, 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби передані до архіву органу державної виконавчої служби, справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом

Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними.

Позивач також звернулась до Київського державного нотаріального архіву із заявою про надання засвідчених копій документів, на підставі яких П?ятою київською державною нотаріальною конторою 20.10.2004 р. було зареєстроване обтяження (арешт нерухомого майна) за № 1395326.

У відповідь Київський державний нотаріальний архів листом від 05.06.2025 вих. №1668/01-17 надав копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.06.2003 серії АВ № 675003, знято з оригіналу: серія АА №890321, виданої відділом державної виконавчої служби Солом?янського районного управління юстиції та копію супровідного листа останнього № 2/03 від 03.06.2003.

Як вбачається із зазначеної постанови, примусовому виконанню підлягав виконавчий напис № 3к-853, виданий 24.06.1999 ДН 5КДНК про стягнення з ОСОБА_2 (спадкодавця) на користь РЕО-701 боргу.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що наявність заборони відчуження на спадкове майно є визначеною законодавством підставою для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач набув право звернення до суду з позовом як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, наведені позивачем обставини не спростував.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання, запис про арешт в автоматизованій системі відсутній. Отже, державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Таким чином, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби у 2004 році, на даний час виконавчі провадження завершені, однак арешт накладений на майно боржника знято не було.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті її батька.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: П`ята київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти обтяження (арешт з об`єкта нерухомого майна), а саме:з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження від 03.06.2003 , винесеною відділом державної виконавчої служби Солом?янського районного управління юстиції, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна П?ятою київською державною нотаріальною конторою 20.10.2004 за реєстрованим номером обтяження: №1395326 та виключити відомості про нього з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя О.М. Букіна