Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №308/1075/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/1075/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року у справі № 308/1075/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів мотивуючи тим, що сторони 13.02.2010 уклали шлюб, який був зареєстрований Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Луганської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 53. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами було розірвано Марківським районним судом Луганської області від 05.08.2019 року, але сторони й надалі продовжували проживати разом однією сім`єю та виховувати дитину. Зазначала, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації у лютому 2022 року вся сім`я була змушена евакуватися з м. Сєвєродонецька до Закарпаття, а з травня 2022 року проживає у м. Ужгороді. У грудні 2023 року сторони придбали спільне житло - двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 , де проживали разом до серпня 2024 року. Починаючи із серпня 2024 і по теперішній час відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а лише періодичну відвідує дитину. Фактично відповідач з вересня 2024 по березень 2025 року проживає окремо за адресою АДРЕСА_2 . Також зазначила, що відповідач був мобілізований наприкінці 2025 році до лав військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Попри наявність стабільного доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, участі у її вихованні та додаткових витратах на розвиток дитини не бере. Позасудове врегулювання питання утримання дитини результатів не дало, що стало підставою для звернення до суду. У зв`язку із зазначеним позивачка просила суд визначити розмір аліментів для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 відсотків з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач відзиву на позов не подавав, разом з тим у судовому засіданні у суді першої інстанції представник відповідача заперечив проти задоволення позову в частині стягнення 1/3 частки доходу, натомість зазначив, що відповідач визнає обов`язок щодо утримання дитини відповідно до норм Сімейного кодексу України. Зазначив, що відповідач не ухиляється від батьківських обов`язків: підтримує зв`язок із донькою по телефону, за можливості спілкується особисто та добровільно перераховує на її платіжну картку кошти на особисті потреби. Щодо розміру аліментів, сторона відповідача вважає вимогу про 1/3 частку надмірною, оскільки відповідач має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО), вимушений орендувати житло та несе значні особисті витрати, пов`язані з перебуванням на військовій службі. Враховуючи ці обставини, представник відповідача вважає справедливим, достатнім та таким, що відповідає балансу інтересів сторін, розмір аліментів у 1/4 частці від усіх видів заробітку (доходу). Крім того, відповідач підтвердив свій намір і надалі самостійно та добровільно надавати доньці додаткову фінансову допомогу понад встановлений судом розмір аліментів.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 всіх доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру частки стягнутих аліментів, та прийняття рішення, відповідно до якого стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України при визначенні частки аліментів, оскільки вона не зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу, а справа розглядалася у порядку позовного провадження. Крім того, на думку апелянтки, місцевий суд не врахував, що обов`язок щодо забезпечення належного рівня життя дитини покладається на обох батьків рівною мірою, відтак відповідач також зобов`язаний брати повноцінну участь у її утриманні. Вважає висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від доходів відповідача є непропорційними та порушують справедливий баланс інтересів сторін, необґрунтованим і безпідставним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, визначеними для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше а розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що така до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що сторони 13.02.2010 уклали шлюб, зареєстрований Ленінським відділом РАЦС Луганського міського управління юстиції 13.02.2010 (а.с. 6 – копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ), який рішенням Марківського районного суду Луганської області від 05.08.2019 року у справі № 428/900/19 – розірвано (а.с. 7-9, https://reyestr.court.gov.ua/Review/83445659).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.07.2025 (а.с. 10).

Відповідно до витягів з реєстру Ужгородської територіальної громади від 23.04.2024 та 17.09.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані у АДРЕСА_1 (а.с. 15, 16).

Відповідно до довідки ОСББ «Осипенко 28» від 14.08.2025 відповідач за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 фактично не мешкає, інколи приїздить до своєї доньки. Довідкою ОСББ «МЖК-96» від 18.07.2025 встановлено, що ОСОБА_2 з вересня 2024 року по березень 2025 року фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Сторонами не заперечується той факт, що дитина проживає разом з матір`ю.

Як убачається з витягу з декларації за 2024 рік, долученого позивачкою до матеріалів справи в судовому засіданні (а.с. 53–56; https://public.nazk.gov.ua/documents/4814717a-e9d8-43d1-8d9d-4cfd1e1123e0; https://public.nazk.gov.ua/documents/da429311-c88a-4f03-8fd1-7153ec2d7295), розмір заробітної плати відповідача за 2024 рік становив 491 060 грн, він мав готівкові заощадження, а 19.07.2024 набув у власність транспортний засіб вартістю 750 000 грн.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі — СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі - за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким вона проживає.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність у платника аліментів на праві власності, володіння та/або користування майна й майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують заробіток (дохід), і щодо яких платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Обов`язок утримувати дитину є моральним і водночас найважливішим правовим зобов`язанням батьків, яке виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та їх проживання окремо від дитини не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності. Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Отже, аліменти - це кошти, необхідні для забезпечення дитини всім необхідним для проживання та повноцінного розвитку. Встановивши розмір доходу платника аліментів (або його відсутність), суд має визначити реальні потреби дитини, врахувати обов`язок обох батьків щодо її утримання і, виходячи з цього, визначити розмір аліментів.

Зважаючи на викладене, а також на те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків рівною мірою, і на те, що сторони проживають окремо, а дитина сторін проживає з позивачкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Наявність таких підстав по суті не заперечувалося й самим відповідачем, який заперечував лише щодо заявленого позивачкою розміру аліментів.

Визначаючи розмір аліментів у частці 1/4 від усіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції обґрунтовано врахував вік дитини, її повсякденні потреби, факт проживання з матір`ю, а також наявність у відповідача стабільного доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця.

Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності визначення розміру аліментів у частці 1/4, замість заявленої позивачкою 1/3 частки доходів відповідача, а також посилання на помилкове застосування судом першої інстанції норм ч. 5 ст. 183 СК України, з огляду на таке.

Посилання позивачки на те, що норми ч. 5 ст. 183 СК України застосовуються виключно в наказному провадженні, є помилковим. Визначений цією нормою розмір аліментів (1/4 частка доходу на одну дитину) слугує базовим орієнтиром гарантованого забезпечення дитини й у справах, що розглядаються в порядку позовного провадження, якщо позивачем не доведено підстав для відступу від цього розміру.

Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції позивачкою долучено витяг з Єдиного державного реєстру декларацій щодо доходів відповідача (а.с. 53-56). Дослідивши цей витяг, апеляційний суд встановив, що він містить суперечливі відомості, оскільки відображає дані нецілісно - частково за 2024 рік та частково за 2025 рік.

З метою з`ясування об`єктивних обставин справи та перевірки матеріального стану відповідача апеляційний суд перевірив відомості Єдиного державного реєстру декларацій (документи за унікальними ідентифікаторами 4814717a-e9d8-43d1-8d9d-4cfd1e1123e0 та da429311-c88a-4f03-8fd1-7153ec2d7295) і встановив, що за 2024 рік розмір заробітної плати відповідача становив 491 060,00 грн, останній мав готівкові заощадження та 19 липня 2024 року набув у власність транспортний засіб вартістю 750 000,00 грн. Своєю чергою, за 2025 рік загальний розмір доходів (заробітної плати) відповідача становив 340 270,00 грн (зокрема 337 802,00 грн та 2 468,00 грн).

З огляду на розмір доходу відповідача за 2025 рік, визначена судом першої інстанції 1/4 частка від його заробітної плати становить близько 7 000,00 грн щомісячно - суму, цілком достатню для забезпечення належного та гармонійного розвитку дитини, з урахуванням того, що інший з батьків також зобов`язаний надавати співмірний обсяг утримання (ст. 141 СК України). Така частка гарантує дитині належний рівень матеріального забезпечення, повністю відповідає майновій спроможності платника та забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

Сама лише наявність у відповідача заощаджень чи майна, набутого у 2024 році, за відсутності доказів позивачки про наявність у дитини виняткових або підвищених потреб, не є підставою для відступу від базового розміру аліментів та його збільшення до 1/3 частки.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий :

Судді: