Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №302/1776/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 302/1776/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокатка Геренджа Вікторія Юріївна, на заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року у справі № 302/1776/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи тим, що 11.06.2020 рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі № 302/454/20 присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено новий розмір аліментів, визначивши їх у твердій грошовій в сумі 1 150 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Позивачка наголошувала, що станом на сьогоднішній день сума стягуваних аліментів на утримання спільних неповнолітніх дітей є недостатньою для належного матеріального забезпечення дітей та підлягає збільшенню згідно статті 192 СК України у зв`язку із зміною матеріального стану позивача, а також наявністю інших об`єктивних обставин. З кожним роком позивачці стає все складніше забезпечувати всі потреби за-для гармонійного фізичного та духовного розвитку дітей на необхідному та належному рівні. Матеріальне становище позивачки з часу призначення судом аліментів значно погіршилося, зокрема, старший син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний особою з інвалідністю, у зв`язку з чим потребує регулярного лікування та особливого догляду, позивачка є непрацюючою, живе з дітьми за рахунок підсобного господарства та державної соціальної допомоги призначеної її сім`ї як малозабезпеченій. Посилаючись на зазначене просила суд першої інстанції збільшити розмір стягуваних з відповідача аліменти в твердій грошові сумі на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1 150 гривень на 8 000 гривень щомісячно, на кожну дитину, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.06.2020 року у справі № 302/454/20.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши їх новий розмір у твердій грошовій сумі по 2 000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили.

Вирішено питання про судові витрати.

На це рішення позивачка подала апеляційну скаргу , в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що загальновідомим є факт в Україні, що споживчий кошик в Україні у 2026 характеризується зростанням вартості через інфляцію та енергетичні витрати. Батько дітей добровільно аліменти у більшому розмірі не сплачує. Позивачка з урахуванням свого майнового стану не здатна фактично самостійно забезпечити всім необхідним двух малолітніх дітей-школярів. Суд не звернув уваги, що сім`я позивачки відноситься до соціально незахищеної верстви населення з урахуванням доходів позивачки, натомість визначив аліменти у новому розмірі меншому за рекомендований законом мінімальний розмір аліментів.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з позивачкою (а.с. 5 -7).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.06.2020 у справі № 302/454/20 ухвалено збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Міжгірського районного суду від 30.06.2016 у справі № 302/542/16-ц на користь ОСОБА_1 на утримання двох мололітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та встановлено новий розмір аліментів, визначивши їх у твердій грошовій сумі 1 150 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття (а.с. 13-14, ІНФОРМАЦІЯ_5

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 15.12.2025 № 261, виданого Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області встановлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з мамою та братом, та своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в будинку , який належить її матері. Ніде не працює, двоє дітей неповнолітні. Дітей виховує сама, без батька. Вказаним актом встановлено, що у ОСОБА_1 складні матеріально-побутові умови.

Також з доданої до позовної заяви індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю № 172 від 08.12.2025, встановлено погіршення стану здоров`я одного з спільних дітей сторін – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим його було визнано дитиною з інвалідністю.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті заявлених вимог та досліджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами першою та другою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку i може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження N 61-2057св20).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідач зобов`язаний виконувати обов`язок по утриманню дітей нарівні з позивачкою.

Маючи на своєму утриманні дітей позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального їх утримання, так і їх виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дітей та організацію їх життя.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

З врахуванням зазначеного, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дітей істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Верховний суд зазначає, що вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Суд першої інстанції також вірно врахував, що стійке погіршення стану здоров`я дитини сторін впливає на матеріальне становище того з батьків, з яким вона проживає, через збільшення витрат, обумовлених необхідністю особливого догляду, які є постійними й не мають разового характеру.

Відтак, судом першої інстанції у цій справі правильно зроблено висновок про наявність підстав для зміни розміру аліментів.

Щодо доводів апеляційної скарги позивачки про необхідність визначення розміру аліментів у сумі 8 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, колегія суддів зазначає, що заявляючи таку вимогу, позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача такого рівня доходів або майнового стану, який дозволяв би сплачувати аліменти у зазначеному розмірі без безпідставного надмірного тягаря для нього. Запитуваний апелянтом розмір аліментів є очевидно вищим за середні показники та не співвідноситься з доведеними матеріалами справи обставинами.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у сумі 2 000,00 грн на кожну дитину є занадто заниженим та очевидно недостатнім для забезпечення належних та достатніх умов проживання, харчування, лікування й гармонійного розвитку дітей.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, колегія суддів враховує майновий стан позивачки, яка здійснює догляд за дітьми, вік дітей, наявність інвалідності у однієї з них, працездатний вік відповідача, його задовільний стан здоров`я та відсутність у нього інших утриманців.

Колегія суддів зазначає, що передбачений законом мінімальний гарантований розмір аліментів є лише нижньою межею захисту прав дитини, нижче якої розмір утримання не може опускатися за жодних обставин. Водночас суд при вирішенні цієї категорії спорів не повинен обмежуватися лише мінімальною гарантованою межею, якщо обставини справи свідчать про наявність реальних та обґрунтованих підвищених потреб дітей. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину чи його половини; прожитковий мінімум слугує лише базовим соціальним орієнтиром, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи та динаміку дійсних витрат.

На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, інфляційних процесів в Україні, реальних потреб дітей та з метою забезпечення тривалого й стабільного їх утримання, збільшення розміру аліментів до 4 000,00 грн на кожну дитину щомісячно (загалом 8 000,00 грн на двох дітей) є повністю обґрунтованим. Зазначений розмір є максимально наближеним до рекомендованого законом розміру утримання (одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) з урахуванням додаткових витрат на лікування, відповідає вимогам розумності та справедливості, покриває суттєву частину витрат на дітей та не порушує законних інтересів як отримувача аліментів, так і їх платника.

Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., а також вирішувати питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції — зміні в частині розміру стягуваних аліментів на підставі пункту 2 частини першої статті 376 ЦПК України.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ч. 2, ч. 3 п. 3, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року змінити, третій абзац резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши їх новий розмір у твердій грошовій сумі по 4 000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили.»

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 21 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: