Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №309/3711/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/3711/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокатка Мацола Аліна Володимирівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року у справі № 309/3711/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру стягуваних аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Хустського районного суду від 21.02.2022 розірвано. За час спільного проживання у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходяться на повному утриманні та вихованні позивачки. Рішенням Хустського районного суду від 12 січня 2023 року присуджено до стягнення із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі по 3000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. Вказує на те, що зазначена сума є недостатньою для матеріального утримання дитини, у зв`язку з інфляцією коштів, подорожчанням продуктів харчування, одягу, побутових послуг, що є недостатнім для мінімального забезпечення дітей першочерговими необхідними речами та постійного здійснення комплексних заходів з питань охорони та зміцнення здоров`я дитини, профілактики виникнення хронічних захворювань, постійне відвідування інклюзивно-ресурсного центру, що потребує додаткових витрат. Вказувала на те, що відповідач працює за кордоном, має високий заробіток, працездатний, людина молодого віку, тому спроможний допомагати своїй дитині матеріально. Посилаючись на вищевикладені обставини, просила суд змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 та стягувати на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 гривень на дитину щомісячно до досягнення нею повноліття.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що встановлений рішенням Хустського районного суду Закарпатської області 21 лютого 2022 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 / п`яти тисяч/ гривень щомісячно на дитину, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили і до досягнення нею повнолітнього віку.

Вирішено питання про судові витрати.

На це рішення відповідач подав апеляційну скаргу , в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач працює за кордоном та має стабільний і високий заробіток. Зазначає, що фактично постійної роботи не має, офіційно не працевлаштований, живе за рахунок нерегулярних підробітків, а отримувані кошти витрачає на оренду житла та побутові потреби, у зв`язку з чим позбавлений можливості надати суду довідку про доходи. Звертає увагу на те, що на утримання доньки ОСОБА_3 , на яку позивачем заявлено вимогу про збільшення розміру аліментів, він сплачує аліменти в розмірі 3000 грн згідно з рішенням Хустського районного суду від 12.01.2023, при цьому зазначена сума вже перевищує 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (2563 грн для дітей до 6 років), що спростовує доводи позивача про заниженість здійснюваних виплат.

Крім того, наголошує, що позивачка свідомо не вказала про наявність у нього на утриманні ще однієї неповнолітньої дитини — доньки від першого шлюбу, на утримання якої він також сплачує аліменти в розмірі 2700 грн згідно з рішенням Хустського районного суду від 15.04.2022 року.

Вказує на те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зміни її матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення стану здоров`я, що відповідно до ст. 192 СК України є обов`язковою умовою для збільшення розміру аліментів. Щодо наданого позивачкою договору про надання послуг з проведення розвиваючих занять дитини, апелянт вказує, що цей договір є строковим (розрахованим на 10 занять), укладений без його погодження та повідомлення, а тому не може вважатися належною підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки додаткові витрати на дитину мають узгоджуватися обома батьками.

На підставі викладеного апелянт вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано повно і всебічно обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. 376 ЦПК України), у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Звертає увагу, що наявність у відповідача на утриманні ще однієї дитини, на яку він сплачує аліменти в розмірі 2700 грн, не звільняє його від обов`язку утримувати доньку ОСОБА_3 . Щодо твердження відповідача про відсутність постійної роботи за кордоном викликає сумнів, оскільки проживання за кордоном понад чотири роки можливе лише за наявності довгострокової візи або посвідки на проживання, отримання яких, як правило, вимагає підтвердженого доходу. На її переконання, відповідач як здоровий та працездатний чоловік не позбавлений можливості сплачувати аліменти в більшому розмірі, а обов`язок утримувати дітей відповідно до статті 180 СК України не залежить від наявності офіційного доходу.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою (а.с. 4, 5).

Рішенням Хустського районного суду від 21.02.2022 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 16).

Рішенням Хустського районного суду від 12.01.2023 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття.(а.с.24-26).

До суду апеляційної інстанції апелянтом додано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та копію рішення Хустського районного суду від 15.04.2022, відповідно до якого змінено розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 2700 грн, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили (а.с.24-26).

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті заявлених вимог та досліджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина 1 ст. 199 СК України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує сукупність обставин: дохід платника, потреби дитини, продовження навчання, неможливість самостійного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження N 61-2057св20).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідач зобов`язаний виконувати обов`язок по утриманню дітей нарівні з позивачкою.

Маючи на своєму утриманні дитину позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального їх утримання, так і їх виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дітей та організацію їх життя.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

З врахуванням зазначеного, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дітей істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Відтак, судом першої інстанції у цій справі правильно зроблено висновок про наявність підстав для зміни розміру аліментів.

Верховний суд зазначає, що вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Щодо доводів відповідача про недоведеність його високого заробітку за кордоном, колегія суддів зазначає, що відсутність офіційного працевлаштування та систематичного документально підтвердженого доходу не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину, оскільки відповідно до статті 180 СК України цей обов`язок не залежить від наявності офіційного доходу, а відповідач, будучи особою працездатного віку, не позбавлений можливості отримувати вищий дохід.

Колегія суддів погоджується з доводами позивачки про те, що наявність у відповідача на утриманні іншої дитини сама по собі не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів та не звільняє відповідача, як молодого і працездатного батька, від обов`язку належного матеріального забезпечення спільної дитини сторін.

З урахуванням наведеного, виходячи з принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , до 5000 грн щомісячно.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця – адвокатка Мацола Аліна Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді