Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №607/9246/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

27.08.2026

Справа №607/9246/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

з участю: адвокатів Гриців О.Я., Дениса А.І. Світлика О.М.

розглянувши у порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та просив визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни в актовий запис про народження дитини, місце народження – Капелле-ан-ден-Ейс, витяг з акту реєстрації народження № 101297 служби реєстрації актів громадянського стану Капелле-ан-ден-Ейссел, виключити з актового запису відомості про батька ОСОБА_5 , зазначити його батьком, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », видати нове свідоцтво про народження дитини.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 27.11.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. 11 квітня 2022 року ОСОБА_2 залишила територію України та виїхала за межі України, де почала проживати разом з ним. На момент виїзду відповідачки з України шлюбні відносини з ОСОБА_3 були припинені, вони не проживали спільно та не вели спільного господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась спільна донька ОСОБА_4 , місце народження – Капелле-ан-ден-Ейссел, Нідерланди, про що складено актовий запис за № 101297 службою реєстрації актів громадянського стану Капелле-ан-ден-Ейссел. В актовому записі про народження, батьком дитини зазначений ОСОБА_3 , з яким на час народження дитини ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року у справі № 607/23429/25.

Після народження дитини, ними було проведено молекулярно-генетичне дослідження (ДНК-тест), згідно якого встановлено, що він є біологічним батьком ОСОБА_8 .

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

ОСОБА_2 на електронну пошту суду, за підписом КЕП, подала відзив на позов. Зазначила, що позовні вимоги визнає повністю та погоджується із викладеними у позові обставинами справи. Також зазначила, що 11 квітня 2022 року вона залишила територію України. На момент виїзду шлюбні відносини між нею та ОСОБА_3 були фактично припинені, вони спільно не проживали та не вели спільного господарства. Після виїзду з України, вона почала спільно проживати із ОСОБА_1 однією сім`єю, який виїхав за межі України ще у 2021 року. На даний час вони з позивачем та донькою ОСОБА_4 спільно проживають та зареєстровані за однією адресою у АДРЕСА_1 . Підтвердила, що саме ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_8 , з яким на момент зачаття дитини перебувала у стосунках. З народження дитини позивач бере участь у її вихованні, утриманні, виконує батьківські обов`язки. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

21 травня 2026 року поштою на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 , в порядку вимог ст. 93 ЦПК України, де він надав відповіді на поставлені у позові запитання. Зокрема зазначив, що на момент зачаття дитини ОСОБА_4 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , однак спільно не проживали, стосунків не підтримували. ОСОБА_2 повідомляла його про можливе батьківське позивача щодо дитини та йому відомо про результати ДНК дослідження. Позов визнає та не заперечує щодо виключення відомостей про нього як батька дитини ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Гриців О.Я. позов підтримала, з підстав зазначених у ньому. Також пояснила, що позивач дізнався у переконливий спосіб про своє батьківство лише після отримання результатів днк-тесту.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Світлик О.М. позов визнав. Зазначив, що дійсно у 2022 році ОСОБА_2 виїхала за межі України, подружніх відносин вони не підтримували та ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини. Підтвердив, що заява в порядку вимог ст. 93 ЦПК України, яка надійшла поштою від ОСОБА_3 , дійсно подана останнім.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Денис А.І. позовні вимоги визнав повністю та просив задовольнити позов.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , місце народження Капелле-ан-ден-Ейссел, Нідерланди, матір`ю зазначено ОСОБА_9 , батьком - ОСОБА_10 , що підтверджується витягом з акту реєстраціі народження № 101297 Служби реєстрації актів громадянського стану Капелле-ан-ден- Ейссел від 10.09.2025 року, переклад з нідерландської на українську мову здійснено ОСОБА_11 , присяжний перекладач з м.Схидам Нідерланди, Апостиль від 07.11.2025 року.

Згідно довідки Посольства України в Королівстві Нідерланди № 61219/19-536/2-629 про реєстрацію особи громадянином України від 20.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Капелле-ан-ден-Ейссел, Королівство Нідерланди, є громадянином України з 06.09.2025 року.

Відповідно до Звіту дослідження кровної спорідненості від 26.11.2025 року, наданого лабораторією Verilabs в складі TMFI встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_12 є біологічним батьком ОСОБА_8 становить більше 99,9 %. Дослідження спорідненості є переконливими. У дослідженні брали участь ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Для створення ДНК-профілю було взято зразок слизової оболонки щоки. Дослідження виконувалося відповідно до рекомендацій ISFG, які були включені до нідерландського законодавства в якості вимог до проведення юридично дійсних досліджень кровної спорідненості. Аналіз проводився за допомогою набору GlobalFile PCR Amplification Kit (ThermoFisher). Містить підпис д-р М. Хіддінг, реєстровий експерт NRGD з ДНК – досліджень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 . Із змісту рішення суду встановлено, що позов про розірвання шлюбу подано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . В обґрунтування вимог позивач зазначала, що впродовж тривалого часу подружнє життя погіршувалось. Більше ніж 2,5 роки подружнє життя між ними припинено. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , однак ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини.

09 червня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.06.2026, виданим Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно засвідченого витягу з Основного реєстру населення від 18.05.2026 року, виданого керівником відділу Центру обслуговування населення слідує, що позивач, ОСОБА_15 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою Флітвег 16 2266 КА Лейдсендам.

Згідно листа-відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 09.06.2026 року встановлено, що за період з 16.01.2021 року до 09.06.2026 року ОСОБА_9 здійснила виїзд з України 11 квітня 2022, в`їзд 12.05.2022 року, виїзд 03.07.2022, в`їзд 23.04.2023 року та виїзд 08.05.2023 року. ОСОБА_13 здійснив виїзд з України 09.02.2021 року, в`їзд 23.09.2021 та виїзд 29.12.2021 року. Аналогічні відомості зазначені у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 26.11.2018 та НОМЕР_3 від 29.11.2021 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, позивач та відповідачі мають зареєстроване місце проживання в Україні.

Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 ЦПУ України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з вимогами ч.1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Згідно із статтею 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц(провадження № 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

У рішенні від 13 жовтня 2020 року в справі «Койчев проти Болгарії» (Koychevv. Bulgaria, заява № 32495/15) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував про те, що неможливість стверджуваного біологічного батька дитини домогтися розгляду по суті питання про визнання його батьківства є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Хоча національні органи та суди у своїх рішеннях навели конкретні причини, які, на їхню думку, виправдовували відмову в наданні дозволу заявникові встановити своє батьківство, процес прийняття цих рішень, як вбачається, не гарантував належного захисту інтересів заявника та не дав змоги детально оцінити факти і збалансувати відповідні інтереси. Як наслідок, ЄСПЛ визнав, що, незважаючи на широкі межі свободи розсуду, наданої державам у таких справах, право на повагу заявника до його приватного життя було порушено.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі№591/6441/14-ц зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі№ 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Встановлено, що у матеріалах справи міститься Звіт дослідження кровної спорідненості, який проведено на основі відбору ДНК матеріалу (слизу з щоки) , відповідно до якого ймовірність батьківства позивача щодо дитини становить 99,99 %.

При цьому, жоден із учасників справи не заперечує біологічного походження дитини від позивача.

Мати дитини ОСОБА_2 підтверджує викладені у позові обставини.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав та також не заперечує факт біологічного батьківства позивача.

Жоден із учасників справи не ставить під сумнів достовірність результатів проведеного досліження кровної спорідненості, на основі відбору ДНК матеріалу та не заявляє клопотань про призначення судової експертизи.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, приймаючи до уваги визнання відповідачами позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення позову і визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності в один рік, оскільки позивач дізнався про своє батьківського з результатів дослідження ДНК 26.11.2025 року або ж міг дізнатись в момент народження дитини.

Доказів, що ОСОБА_13 про своє батьківство дізнався раніше, суду не надано.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про внесення відповідних змін в актовий запис про народження дитини ОСОБА_4 , який здійснений в Нідерладах, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 134 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Встановлено, що актовий запис про народження дитини здійснений Службою реєстрації актів громадянського стану Капелле-ан-ден-Ейссел, Нідерланди 10.09.2025 року, а тому суд вважає, що позов в частині вимог про внесення змін до нідерландського актового запису про народження дитини не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, провадження у справі в частині позовних вимог про внесення змін до актового запису про народження дитини, який здійснений в Нідерландах, слід закрити, оскільки такі вимоги не підвідомчі українському суду.

Разом з тим, рішення суду про визнання батьківська, яке набрало законної сили, може бути підставою для внесення змін в нідерландський актовий запис про народження, відповідними органами іноземної держави.

Щодо розподілу судових витрат.

Встановлено, що позивачем при пред`явлення позову сплачено 1064.96 грн. судового збору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 532.48 грн з кожного в рахунок сплаченого судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 95, 133, 137, 141, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1129 СК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про внесення змін в актовий запис про народження дитини закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Головуюча І.М. Черніцька