Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №607/14779/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 Справа №607/14779/26 Провадження №2/607/6378/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 57013,56 грн та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 05.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 595411835, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 18 400 грн. На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту Відповідача: № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Проте в порушення умов Договору Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. В подальшому, 09.09.2025 Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/52. Тому, просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 57 013,56 грн, з них: заборгованість по кредиту - 18 399,60 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 37 509,96 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту – 1104 грн.

23.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити ТОВ «Таліон плюс» у задоволенні позовних вимог. А у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність у неї заборгованості, просить визначити її розмір виключно на підставі перевіреного судом розрахунку, з урахуванням усіх здійснених платежів. Вказує, що не заперечує факту отримання кредитних коштів, однак не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості та із розміром процентів, заявлених до стягнення. Також просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн або зменшити їх розмір до документально підтвердженої та співмірної суми.

31.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги задовольнити в повному розмірі. Вказує, що розрахунок заборгованості здійснено вірно, відсотки нараховувалися в межах строку кредитування, всі оплати враховані. Щодо правомірності нарахування комісії вказує, що спеціальним законодавством прямо передбачено можливість нараховувати комісію за споживчим кредитом, яка однак має бути включена у розрахунок денної ставки, яка в свою чергу не може перевищувати максимально встановленого значення. Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 Цивільного кодексу України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Також вказують, що посилання Відповідача на складне фінансове становище не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

03.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує, що позивач у відповіді на відзив не спростував основного доводу відповідача про те, що заявлений ним розрахунок заборгованості підлягає перевірці судом на предмет правильності, обґрунтованості та відповідності умовам договору і вимогам законодавства. Просить відхилити доводи, викладені у відповіді на відзив як необґрунтовані.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання, призначене на 06.08.2026, свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач в судове засідання, призначене на 06.08.2026, не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.05 год 31.08.2026 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці в період з 10.08.2026 до 30.08.2026.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 05.06.2025 укладено договір кредитної лінії № 595411835, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 18 400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором UCNE введеним 05.06.2025 09:26.10.

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому пунктом 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (пункт 3.1 кредитного договору).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що кінцева дата повернення кредиту – 05.07.2030.

Відповідно до пункту 5.1. договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5355-28ХХ-ХХХХ-0047.

Також, пунктами 7.2.2 та 9.1.1.7 передбачено право позичальника достроково припинити договір у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення кредиту.

На виконання умов Договору грошові кошти в сумі 13100 грн 05.06.2025 були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_2 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 33) та не заперечується відповідачкою.

За Договором Факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити факторові ТОВ «Таліон Плюс» вимоги за переліком в Реєстрі прав вимог, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (п. 2.1).

Наявне право вимоги переходить від Клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує (п.4.1).

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання умов договору факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025 було складено, підписано електронними підписами та скріплено електронними печатками Реєстр прав вимоги від 09.09.2025, у якому зазначено передачу право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №595411835 на загальну суму 40 607,92 грн.

Як видно із повідомлення ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 33, зворот), ОСОБА_1 на підставі пунктів 7.2.2 та 9.1.1.7 кредитного договору №595411835 повідомлено про дострокове розірвання договору з 30.01.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 595411835 від 05.06.2025, здійсненого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.01.2026 становить: за тілом кредиту – 19 399,60 грн, за процентами – 37 509,96 грн, за комісією – 1 104 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Судом встановлено, що 05.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 595411835, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 18 400 грн.

Факт перерахунку коштів в розмірі в сумі 18 400 грн 05.06.2025 на банківську карту № НОМЕР_2 , підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» та не заперечується відповідачкою.

Вирішуючи питання стягнення комісії за надання кредиту, суд виходить із такого, що позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21).

Тому, в задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 1104 грн слід відмовити.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості по кредиту – 18 399,60 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом - 37 509,96 грн, загальною сумою 55 527,62 грн, а також зважаючи на те, що за договором факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025 право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», що підтверджується договором факторингу, витягом із реєстру боржників від 09.09.2025, тому, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору .

Крім того, позивач подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: ордер (а.с. 34), договір про надання правничої допомоги № 5 від 02.12.2024 (а.с. 35), додаткову угоду (а.с. 37), акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 02.12.2024 на суму 5000 грн (а.с. 37, зворот) та платіжну інструкцію про перерахунок 5000 грн (а.с. 38).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Тому, суд вважає підтвердженим розміром витрат на правничу допомогу 5000 грн.

Отже, загалом позивачем понесено 7662,40 (2662,40+5000) грн судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 55 527,62 грн із 57 013,56 грн, що становить 97,39 %, на підставі частини першої 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 7 462,41 грн (97,39 % від 7662,40 грн) гривень судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість в розмірі 55 527 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 62 копійки за Договором кредитної лінії № 595411835 та 7 462 гривень 41 копійку судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31.08.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Таліон Плюс», місцезнаходження: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, Чернігівська область, ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце провадження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. М. Позняк