Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №594/980/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/980/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

за участі секретаря Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика»), звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Договором № 562305-КС-001 про надання кредиту від 16.10.2025, що становить 111870 грн. Посилається на те, що між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачкою було укладено договір про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало відповідачу грошові кошти зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі, передбаченому договором. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, однак відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 26.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

Відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Гавдяк І.Б., подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в сумі 16 500, грн. та суми прострочених платежів за комісією в сумі 6 660,00 грн. Посилається на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких

передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді. При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за договором №562305-КС-001 про надання кредиту від 16.10.2025, то такий проведений за період з 16.10.2025 по 02.04.2026. Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за договором №562305-КС-001 про надання кредиту від 16.10.2025 в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 16 500,00 грн. є неправомірними, оскільки нарахування таких здійснено всупереч вищенаведеній нормі Закону. Щодо стягнення прострочених платежів за комісією в розмірі 6 660,00 грн. посилається на те, що враховуючи те, що відповідачці встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в сумі 6 660,00 грн, які за законом повинні надаватись безоплатно, відповідно, положення договору в цій частині є нікчемними, відповідно до положень законодавства України.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначає, особливість нарахування процентів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту та встановлення у Кредитному договорі зниженої та стандартної процентних ставок (у випадку встановлення Кредитним договором декількох процентних ставок) жодним чином не означає, що встановлена у Кредитному договорі процента ставка (процентні ставки) є начебто неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи відповідальністю за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми). Окрім того, право Кредитодавця на встановлення у Кредитному договорі обов`язку Позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту.

Відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Гавдяк І.Б., подала заперечення на відповідь на відзив, та зазначила, що усі пояснення, міркування та аргументи позивача складаються з переписанням судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, де стороною у справі є ТОВ «Бізнеспозика». Позивач поверхнево вивчив відзив на позовну заяву, оскільки відповідачка не заперечує щодо нарахування процентів за кредитним договором. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в сумі 16 500, грн. та суми прострочених платежів за комісією в сумі 6 660,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить справу слухати за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Від представника відповідачки в системі «Електронний суду» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача, в якій підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 16.10.2025 укладено договір № 562305-КС-001 про надання кредиту та пропозицію (оферту) укласти Договір. ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №562305-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Вказаний договір підписаний відповідачкою відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних та шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-0330.

Згідно з п. 2.1 кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 26000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».

Пунктами 2.3 - 2.11 кредитного договору визначено: строк, на який надається кредит - 24 тижні; стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована; Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять цілих тридцять двісотих процентів; денна процентна ставка: 0,87 процентів; комісія за видачу кредиту - 5200,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 26000,00 грн; строк дії договору до 02.04.2026; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 64303,81грн; загальні витрати за кредитом: 38 303,81грн; дата видачі кредиту

- 16.10.2025; дата повернення кредиту - 02.04.2026.

Окрім цього, 16.10.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 562305-КС-001 про надання кредиту від 16.10.2025, згідно якої: Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 16.10.2025, сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 26 000,00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 260 грн.; сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 5 200,00 грн.

Згідно п. 2.1. додаткової угоди Кредит збільшується на 7 000,00 грн., та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути, Кредит збільшений на 7 000 грн. у строки та на умовах

викладених у Договорі.

Згідно п.2.2 додаткової угоди після збільшення Кредиту, загальна сума отриманого та неповернутого Позичальником Кредиту та Додаткового кредиту складатиме - 33 000,00 грн.

Відповідно до п. 4. загальний розмір Кредиту становить: 33 000 грн. (п.1 та п.2. Додаткової угоди); - орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6926,47 процентів; - орієнтовназагальна вартість наданого кредиту: 81 552,60 грн.; - загальні витрати за Кредитом: 48 552,60 грн.;- кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 календарних днів; - денна процентна ставка: 0,87 процентів.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 26000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів ТОВ «ПрофітГід».

Квитанцією АТ "ТАСКОМБАНК", номер транзакції: 85ab3628-aa93-11f0-b910-000c29d57ed2_2, дата оплати: 16.10.2025 16:25:16, термінал: TE1935, назва торгової точки: bizpozyka A2S, банк-Еквайр: АТ "ТАСКОМБАНК, платіжна система: MasterCard, підтверджується

переказ грошових коштів в сумі 7000.00 UAH, опис платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН

НОМЕР_2 зг. ДУ від 16.10.2025 до кред.дог. №562305-КС-001 від 16.10.2025.

Факт перерахунку позивачем на рахунок відповідачки коштів в загальному розмірі 33000 грн також підтверджується інформаціє АТ КБ «Приватбанк» з випискою по рахунку відповідачки, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Встановлені судом вище наведені обставини відповідачкою не заперечувались.

Відповідно до розрахунку позивача за період з 16.10.2025 по 07.05.2026 заборгованість за Договором №562305-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 111 870,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 33 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 55 770,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 6 600,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір № 562305-КС-001 про надання кредиту від 16.10.2025 на суму 26 000 грн та 16.10.2025 додаткову угоду на суму 7000 грн, що разом становить 33000 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується відповідними доказами, які досліджені судом.

Вирішуючи питання стягнення комісії, суд виходить із такого.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивачем за умовами кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 5200 гривень а в додатковій угоді в розмірі 1400 грн.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в розмірі 6600 грн слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 1920 грн, суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦКУ, позивачем безпідставно нараховано відповідачу відсотки відповідно до статті 625 ЦКУ в розмірі 16 500 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачкою отриманих коштів та процентів, які нараховані в межах строку кредитування, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 33 000, 00 грн та прострочених платежів по процентах в сумі 55 770,00 грн, разом 88 770,00 грн.

В силу статті 141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача слід судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (м.Київ, б.Лесі Українки,26, офіс 411, 01133, код ЄДРПОУ 41084239), заборгованість за договором № 562305-КС-001 про надання кредиту від 16.10.2025 в сумі 88 770,00 грн, що складається з прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 33 000, 00 грн; прострочених платежів по процентах в сумі 55 770,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2112,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий: Г.І.Зушман