Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №521/8907/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/8907/25

Номер провадження № 2/521/575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Роїк Д.Я.

при секретарі – Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, з 2005 року по 2013 рік, ОСОБА_1 (надалі — Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (колишня ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі — Відповідач) перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народився син — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , видане Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, про що 09.09.2008 року зроблено актовий запис за № 700), який наразі проживає з матір`ю.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.02.2014 року з Позивача стягнуто на користь Відповідача аліменти на утримання сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.03.2020 року по цивільній справі № 521/1493/20 розмір аліментів збільшено, а саме з Позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після розірвання шлюбу з Відповідачкою, Позивач створив нову сім`ю. Наразі він уклав шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований 03.10.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2582, яка проживає разом з Позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . У шлюбі з ОСОБА_6 народився син – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , видане Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 10.08.2022 року складено актовий запис № 1757).

Разом з тим, 02.05.2023 року Біляївський районний суд Одеської області видав судовий наказ по цивільний справі № 496/2894/23 про стягнення: «з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до судутобто починаючи з 20.04.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .»

Також зазначала, що на утриманні Позивача перебуває дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з її відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Оскільки у другому шлюбі у Позивача також народився син і на його утриманні перебувають малолітній син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на якого він сплачує аліменти відповідно до судового наказу Біляївського районного суд Одеської області від 02.05.2023р та дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у Позивача змінився сімейний та матеріальний стан, що є підставою для зменшення розміру стягуваних з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначала що відповідно до довідки від 12.05.2025 року №6/65/729 Військової академії (м. Одеса) Міністерства оборони України, яке є основним місцем роботи Позивача, загальний розмір відрахувань по Постанови Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.03.2023р. та судовому наказу від 02.05.2023 року складає 70 % від його заробітку, а саме 45% на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та 25% на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 що в свою чергу є дуже обтяжливим для Позивача .

Вказані обставини стали причиною його звернення до суду з даним позовом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд змінити розмір стягуваних аліментів з Позивача на користь ОСОБА_2 на утримання сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1/6 частини, від заробітку (доходу) Позивача, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Ухвалою суду від 13.06.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоілків.

Ухвалою суду від 03.07.2025 року по справі відкрите провадження та призначено судове засідання .

16.07.2025 року до суду надійшов відзив, позовні вимоги не визнав, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що на підставі виконавчого листа № 521/1493/20 виданого 18.05.2021 року Малиновським районним судом м . Одеси з Позивача на користь Відповідача стягуються аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання законної сили рішення і до досягнення дитиною повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач проходить військову службу у Військовій академії ( м Одеса) і відповідно до звіту про відрахування з заробітної плати аліментів, заборгованість складає 1993,88. Однак із матеріалів виконавчого провадження вбачається що Позивач свідомо не сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , хоча був працевлаштований, подавав апеляційну скаргу на рішення, і допускав утворення заборгованості по аліментам яка становила 221999,62 грн відповідно до розрахунку від 14.03.2023 року. Станом на зараз відношення до сина відповідальніше. При цьому, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 11.06.2025 року за період з 01.04.2023-30.06.2025 дохід складає 1260796,87 грн був стабільним та в середньому складав 46696,18 грн. в міс. Зазначав що Позивач порушуватиме права сина ОСОБА_8 на належне утримання оскільки хоче зменшити розмір виплат та дискримінує його по відношенню до іншого сина Позивача, який буде отримувати виплати в належному розмірі. Крім того, в період виконання судового рішення про стягнення аліментів, на ім`я позивача було зареєстровано транспортний засіб ( мотоцикл) марки Motoleader модель ML250 CBR 2021 р.в. об`єм двигуна 250 см. Куб, потужність 12кВТ, придбаний в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону. Орган державної реєстрації ТССЦ №5152. Відповідно до інформаційної довідки № 430393378 від 07.06.2025 позивач зареєстрував право власності на нерухоме майно. З листа № 02-25/389 від 13.06.2025 року вбачається, що згідно з комп`ютерною базою даних особових рахунків та відповідно до даних з Єдиної Інформаційної системи Соціальної Сфери, КП Соціальна програма, ЄІБД ВПО Цаприка Д.ВС в Департаменті права та соціальної політики Одеської міської ради на обліку не перебуває. Крім того, Позивачем не надано належних доказів майнового стану дружини, ОСОБА_9 .Крім того, представник відповідача просив стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

29.10.2025 року представником Позивача подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_3 ,. у судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без участі Позивача та його представника.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник, у судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи були повідомлені відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, надали заяву про слухання справи за їх відсутністю та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Раніше надали відзив на позов .

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 15 СК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Судом встановлено, що в період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 700.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 03.10.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2582.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_10 народився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 актовий запис № 1757.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.02.2014 року з Позивача стягнуто на користь Відповідача аліменти на утримання сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.03.2020 року по цивільній справі № 521/1493/20 розмір аліментів збільшено, а саме з Позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

02.05.2023 року судовим наказом, виданим Біляївським районним судом Одеської області було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 20.04.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Встановлено, що позивач є військовослужбовцем і працює в Військовій академії (м. Одеса) Міністерства оборони України, і його заробітна плата за період з листопада 2024 року по травень 2025 року складає 307341,12 грн., тобто середньомісячна заробітна плата складає 43905,87 грн., що підтверджується довідкою начальника штабу-заступника начальника академії полковника ОСОБА_11 від 12.05.2025 року № 6/65/729.

Відповідно до довідки про здійснені відрахування та виплачені аліменти з грошового забезпечення , з грошового забезпечення утримано поточні аліменти 45% ( 25 % аліменти +20% борг ОСОБА_2 ) та поточні аліменти 25% ОСОБА_6 .

Отже на даний час позивач сплачує аліменти на двох дітей у розмірі 70% від заробітної плати.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року встановлено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

З змісту п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Статтею 182 СК України визначено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він сплачує аліменти на двох дітей у розмірі частини заробітної плати, хоча відповідно до діючого законодавства він повинен сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу, тобто по 1/6 частини на кожну дитину, тому сума аліментів, яка стягується з нього на утримання двох дітей значно перевищує частку заробітку, яка передбачена діючим законодавством.

З змісту постанови Верховного суду від 16 вересня 2020 року по справі N 565/2071/19 вбачається, що ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Зміна сімейного стану позивача, а саме народження дітей, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає 2817,00 грн; для дітей віком від 6 до 18 років – 3512,00 грн.

Суд вважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ураховуючи встановлені судом обставини, які стосуються матеріального стану відповідача, розміру витрат, які несе відповідачка на утримання дитини, виходячи з того, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, а також те, що позивач зобов`язаний також надавати матеріальну допомогу ї іншим своїм дітям, суд вважає, що позивач має можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі частини з усіх його доходів.

Посилання позивача на те, що розмір аліментів, які стягнути з нього на утримання двох дітей є занадто великими, суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що належне утримання дітей не є правом батька, а є його обов`язком.

Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своєї дитини і для суспільства в цілому.

Отже за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів на утримання дітей, задоволенню не підлягають.

Відповідно до висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.

В цьому контексті зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

За таких обставин, позивач зобов`язаний працювати та отримувати своїх дітей, за яких він відповідає.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 188, 192 СК України ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.08.2026 року.

Суддя: