Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №521/21456/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

10.08.26

Справа № 521/21456/23

Номер провадження № 2/521/9074/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року

Хадижбейський районний суд .м Одеси у складі

головуючого судді - Роїк Д.Я.

при секретарі Каліної П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Миколюк А.П. з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки – ОСОБА_3 . Після його смерті лишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . 12.04.2021 року ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (заява №19).

22.06.2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по причині того, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Позивач зазначала, що відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно інформаційного листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року, вбачається, що право власності на нерухоме майно також виникає з дня вступу в законну силу рішення суду, яким визнано право власності на майно, а не з моменту державної реєстрації.

В Постанові № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року в п. 5 вказано, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). В п. 6 цього ж Пленуму зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна».

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Ухвалою суду від 04.10.2023 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представник позивача не приймали участь у судовому засіданні, надали до суду заяву у якій позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, також просили розглядати справу у їх відсутність.

Відповідач не приймала участь у судовому засіданні, пояснень з приводу неявки у судове засідання та пояснень по справі до суду не надавала.

Враховуючи, що в матеріалах справи було достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд 25 квітня 2024 року постановив рішення при заочному розгляді справи, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частини будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_1 .

11 червня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Рашкевич Світлани Олександрівни про перегляд заочного рішення на підставі частини третьої статті 284 ЦПК України, статті 288 ЦПК України.

В заяві про перегляд заочного рішення представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Рашкевич С.О. зазначила, що про розгляд цивільної справи № 521/21456/23, відповідачці ОСОБА_2 не було відомо, що підтверджується поштовими направленнями суду, які містяться в матеріалах справи.

Про існування заочного рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року у справі № 521/21456/23 відповідачці стало відомо лише 02 червня 2026 року, у зв`язку із зверненням до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковської О.С. з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Під час вчинення нотаріальної дії відповідачці стало відомо про наявність судового рішення, ухваленого за позовом іншої спадкоємиці щодо спірного спадкового майна.

08 червня 2026 року представник відповідачки адвокат Рашкевич С.О. ознайомилася з матеріалами справи, 11 червня 2026 року подано від імені відповідачки ОСОБА_2 заяву про поновлення строку та перегляд заочного рішення по справі. Відповідно до частини третьої статті 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення. Крім того, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений і в разі пропуску з інших поважних причин.

Оскільки відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, не отримувала процесуальних документів суду та не знала про існування судового провадження, а про ухвалене рішення дізналася лише 02 червня 2026 року, після чого без невиправданих зволікань вжила заходів для ознайомлення з матеріалами справи та звернення до суду, причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є об`єктивними та поважними.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлював Верховний Суд, який зазначав, що відсутність належного повідомлення особи про розгляд справи та її необізнаність про ухвалене судове рішення є поважними причинами для поновлення процесуальних строків, оскільки право особи на доступ до правосуддя та участь у розгляді справи є складовою права на справедливий судовий розгляд.

За таких обставин строк на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає поновленню, а заочне рішення — перегляду в порядку, передбаченому главою 11 ЦПК України.

Суд встановив, що зазначені обставини представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Рашкевич С.О. підтвердила наступними письмовими доказами: Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85469232 від 02.06.2026 року, виданому спадкоємцю ОСОБА_2 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною; копією заповіту від 23.01.2020 р., зареєстрованого за номером 38 приватним нотаріусом О.М. Єлькиним; копією відомостей з ДРРП;копією свідоцтва про право на спадщину (спадкова справа № 9/2021), з якою вбачається що ОСОБА_2 видано свідоцтво на право на спадщину на 98/200 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 , а на 33/200 ще не видано, у зв`язку із наявністю незаконної реєстрації за позивачкою ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 відповідно заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 р.

В поданої до суду заяві про перегляд заочного судового рішення, представник відповідачки адвокат Рашкевич С.О. зазначила, що заочним рішенням суду неправильно визначено обсяг спадкових прав позивачки, що призвело до істотного порушення норм матеріального права та неправильного вирішення спору по суті.

Так, спадкодавцю ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.1993 року, належала 131/200 частки житлового будинку, яка і становить спадкову масу у даній справі.

Відповідно до положень цивільного законодавства України щодо обов`язкової частки у спадщині, така частка визначається від вартості (частки) спадкового майна, яке належало спадкодавцю, а не від усього об`єкта нерухомого майна.

Отже, у даному випадку обов`язкова частка позивачки підлягала обчисленню саме від спадкової частки 131/200 житлового будинку і становила 131/800 (131/200*4=524/800) частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Про вказане також свідчить Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни від 22 червня 2023 року № 566/02-31 (а.с. 6-8).

Крім того, на підставі такого судового рішення позивачкою було здійснено державну реєстрацію права власності на 1/4 частки спірного житлового будинку, що фактично закріплює наслідки неправильного застосування норм матеріального права та порушує права іншої спадкоємиці – відповідачки ОСОБА_2 .. Про вказане свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тому, представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Рашкевич С.О. просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, як пропущений з поважних причин. Просила суд прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду, відкрити провадження щодо перегляду заочного рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасувати заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, та розглянути справу по суті.

17.07.2026 року суд ухвалив заяву представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Рашкевич Світлани Олександрівни про поновлення строку та перегляд заочного судового рішення задовольнив. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасовано та призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до судового засідання на 10 серпня 2026 року о 11:45 годин.

В судове засідання призначене на 10.08.2026 ркоу сторони не з`явились, повідомлені належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки – ОСОБА_3 . Після його смерті лишилась спадщина у вигляді 131/200 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 , яка і становить спадкову масу у даній справі.

23 січня 2020 року спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу О.М. Єлькина. Заповіт зареєстрований в реєстрі за № 38.

На підставі заповіту від 23 січня 2020 року відповідачці ОСОБА_2 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольга Сергіївна видала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 98/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно зазначеного Свідоцтва нотаріус вказала, що Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 Цивільного кодексу України на 33/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 ще не видано. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 98/200 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 , видане відповідачці ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за номером: 479937825 02 червня 2026 року приватним нотаріусом Янковською О.С.

Крім того, суд встановив 12.04.2021 року ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (заява №19).

22.06.2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по причині того, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно відповіді КП БТІ та РОН Одеської міської ради від 07.10.2021 № 7547 № 339/02-14 від 03.09.2021 станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою; АДРЕСА_1 , зареєстроване: «за ОСОБА_5 » (П.І.Б. вказане рос. мовою згідно із записом у реєстровій книзі) — 131/200 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сьомою одеською державною нотаріальною конторою 13.11.1993 р. № 3-9816. Реєстрація від 08.04.1997 р. (запис у ресстровій книзі: 84 доц, стор. 108, р. № 12772).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 15.02.2023 року, актовий запис №719827, встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема, з вказаного будинку.

Відповідно до свідоцтва про народження від 13.10.2021 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_3 .

Позивач відповідно до ст. 1261 ЦК є спадкоємцем першої черги, вона має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя спадкодавцю, однак через відмову нотаріуса, вона позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку, тому виникла необхідність звернутись до суду.

Враховуючи вказану норму, позивач звернулась з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини на підставі чого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською Ольгою Сергіївною була зареєстрована спадкова справа, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

З постанови приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни № 566/02-31 від 22.06.2023 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з ненаданням всіх необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування`від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до п. 4.18 глави 10 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, позивач була позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права, окрім як звертатися з позовом до суду.

Відповідно до положень п. 3.1 листа ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, що позивач є спадкоємцем першої черги до майна померлого. Крім цього, надала належні і допустимі докази, в сенсі ст.ст. 77, 78 ЦПК України, про існування перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю у них оригіналів правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та обтяжень здійснюється на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Суд враховує, що в Постанові №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року в п. 5 вказано, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, оскільки померлим був складений заповіт на відповідача на все майно, то позивач має право лише на тієї частини, яку б вона успадкувала за законом.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Однак, заочним рішенням від 25 квітня 2024 року, позивачка ОСОБА_1 неправильно визначилась із частками в спадщині не врахувавши, що спадкування після померлого сина ОСОБА_3 , здійснюється за правилами заповіта, а не за законом та в склад спадщини увіходить 131/200 частки цього будинку, а не весь будинок відповідно всіх наявних правовстановлюючих документів в справі.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч.ч.1-3 ст.ст. 1235 ЦК України, право заповідача на призначення спадкоємців . Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. {Офіційне тлумачення положення частини першої статті 1241 щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014}

До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Так, позивачка ОСОБА_1 є непрацездатним матір`ю померлого спадкодавця ОСОБА_3 , тому є спадкоємицією обов`язкової частки у спадщині за заповітом.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладене, приходить до висновку про часткову доведеність з боку позивачки тих обставин, на які вона посилається, вважає її вимоги частково обґрунтованими, а саме в частки доведення її спадкування на підставі ст. 1241 ЦК України, та такими, що знайшли своє підтвердження при судовому розгляді у визнанні її прав спадкоємиці обов`язкової частки спадщини у вигляді 131/800 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 , а не на 1/4 частки цього будинку.

Враховуючи, що відповідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року вбачається: незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Встановивши, що 21.07.2025 р. право власності за позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на 1/4 частку житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 зареєстровано на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року справа № 521/21456/23 відповідно Відомостей з Державного Реєстру Речових прав, а зазначене заочне рішення судом скасовано, справу переглянуто й суд ухвалив нове заочне рішення по справі, то зазначена Державна реєстрація підлягає скасуванню. А зареєструвати своє право власності на 131/800 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 , позивачка ОСОБА_1 має право на підставі статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», звернувшись із заявою про державну реєстрацію до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із судовим рішенням по справі, яким переглянуто заочне судове рішення від 25.04.2024 року.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, ст.ст. 328, 1217, 1218, 1241 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Пленумом ВСУ Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, право власності на 131/800 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 .

Рішення про визнання за ОСОБА_1 впорядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, право власності на 131/800 частки житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 та ухвала суду від 17.07.2026 року про скасування заочного рішення Малиновського районого суду м. деси від 25.04.2024 року по справі № 521/21456/23, є підставою для скасування державної реєстрації права власності зареєстрованого за позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на 1/4 частку житлового будинку 2-Д розташованого у АДРЕСА_2 :Номер відомостей про речове право: 60825901. Тип речового права: право власності. Дата, час державної реєстрації: 21.07.2025 18:21:19. Державний реєстратор: Карпенко Анатолій Анатолійович, Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеській області, Одеська область. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80040053 від 23.07.2025 13:45:09, ОСОБА_6 , Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеській області, Одеська область. Документи, подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер Т101:9363-3913-5011-3778, виданий 18.07.2025, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; рішення суду, серія та номер: 521/21456/23 виданий 25.04.2024, видавник: Малиновський районний суд міста Одеси. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: 1/4. Власники: ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Д.Я. Роїк