Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №947/29732/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/29732/26

Провадження № 2/947/6765/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року зареєстровано позовну заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_4 , згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2020 у справі № 947/1076/20, з твердої грошової суми в розмірі 2218,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, – на 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 20.07.2026 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 31.08.2026 року о 10 год. 00 хв.

30.07.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача – ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначав, що аліменти, визначені рішенням суду від 12.05.2020 у справі № 947/1076/20, він сплачує через орган державної виконавчої служби. Зазначає, що станом на 24.07.2026 заборгованість зі сплати аліментів відсутня та, крім офіційно стягуваних аліментів, він систематично та добровільно надає дитині додаткову матеріальну допомогу шляхом переказів коштів на банківську картку доньки. Наведене, на думку відповідача, свідчить про сумлінне виконання батьківський обов`язок з утримання дитини, а фактичний обсяг участі в утриманні дитини перевищує розмір, визначений рішенням суду.

Відповідач зазначає, що проходить військову службу у складі Збройних Сил України, має статус внутрішньо переміщеної особи. Стверджує, що грошове забезпечення військовослужбовця в умовах воєнного стану не є постійним і стабільним доходом: його розмір істотно змінюється залежно від умов та місця виконання завдань, наявності чи відсутності додаткових винагород, які мають тимчасовий, компенсаційний і безпосередньо пов`язаний з ризиком для життя характер. На думку відповідача, стягнення 1/4 частки від усіх без винятку видів грошового забезпечення призвело б до визначення розміру аліментів не відповідно до потреб дитини, як цього вимагає стаття 182 Сімейного кодексу України, а залежно від обставин проходження служби, що не узгоджується з принципом пропорційності, закріпленим у частині другій статті 182 СК України (розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини).

Також відповідач зазначає, що якщо суд дійде висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів, врахувати, що з часу ухвалення рішення від 12.05.2020 його ставлення до утримання дитини залишається сумлінним, і він не заперечує проти збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі до 4436,00 грн. щомісячно (що вдвічі перевищує розмір, визначений рішенням суду від 12.05.2020) з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий спосіб стягнення, на думку відповідача, відповідає частині першій статті 184 СК України з огляду на нерегулярний, мінливий характер його доходу та забезпечить дитині стабільне і передбачуване утримання, на відміну від частки від доходу, розмір якої коливатиметься залежно від обставин проходження служби.

Крім того, 30.07.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача – ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

19.08.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшло Заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлена належним чином; 27.08.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшла заява, в якій просила розглянути справу за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримала.

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, подав Відзив на позов.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується довідкою про проходження військової служби (форма № 5) від 28.07.2026 № 1451/03/17059.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Надана відповідачем довідка не містять інформації про переведення військової частини, в якій він служить, на воєнний стан і про залучення відповідача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій.

Згідно Постанови Верховного Суду від 13 березня 2025 року по цивільній справі № 557/1226/23 суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов`язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.

Верховний Суд також бере до уваги те, що у справі, яка стосується аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем – інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.

За обставин цієї справи із урахуванням того, що відповідач мав можливість висловитися щодо позовних вимог, надав Відзив на позовну заву, особисто підписав клопотання про зупинення провадження у справі, беручи до уваги документи, які він надав для зупинення провадження у справі, таке зупинення хоч і відповідатиме певним інтересам відповідача, але може зашкодити інтересам малолітньої дитини в отриманні передбаченого законом утримання з боку її батька. Отже, з огляду на вказане зупинення провадження у справі суперечить найкращим інтересам цієї дитини. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що з 28 квітня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_4 .

12.05.2020 року Київським районним судом м. Одеси винесено рішення у справі № 947/1076/20, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2218,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2020 і до досягнення повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів – це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Разом з цим, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд звертає увагу на те, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Указана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18.

Разом з тим, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду від 10 червня 2013 року у справі № 522/1442/13-ц, у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини. Зазначене відповідає вимогам статей 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася.

На сьогоднішній день матеріальний стан та фактичні витрати на утримання дитини істотно змінилися: суттєво зросли ціни на продукти харчування, одяг і взуття; збільшилися витрати, пов`язані з навчальним процесом, розвитком дитини та медичним обслуговуванням, що є підставою для вимоги про зміну способу стягнення аліментів.

Суд вважає необґрунтованим довід відзиву про те, що найкращі інтереси дитини вже забезпечені з урахуванням рішення суду від 12.05.2020 року про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 2218 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач не заперечує проти збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі до 4436,00 грн. щомісячно, однак, суд звертає увагу, що одержувач аліментів має право змінити спосіб їх стягнення. Позивач у цьому судовому процесі просить стягувати аліменти не в твердій грошовій сумі, а в частці від доходу відповідача.

Суд наголошує, що забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини слід у кожній справі, яка стосується прав та інтересів дитини, зокрема і в справі про зміну способу стягнення та розміру аліментів на її утримання.

Таким чином, суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, визначення указаного позивачем способу стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що буде відповідати інтересам сторін та не буде погіршувати їх матеріального стану.

При цьому, суд зазначає, що починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припиняється стягнення аліментів на підставі Заочного Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №947/1076/20 від 12.05.2020 року.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про зміну способу стягнення аліментів, необхідно оплату на користь держави судових витрат в розмірі 1064,96 гривень покласти на відповідача.

Керуючись статтями 150, 180, 181, 182, 183, 185, 192 СК України, 4, 5, 12, 13, 80-82, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, – задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2020 року у справі № 947/1076/20, з твердої грошової суми в розмірі 2218,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, - на 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №947/1076/20 від 12.05.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко