Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №734/282/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/282/26 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/693/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Савюк К.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2026 о 00 год. 30 хв. в с. Кіпті, траса М-01 Київ Чернігів - Нові Яриловичі, 98 км., громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом VolkswagenGolfд.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія, проводився по місцю зупинки за допомогою приладу «Драгер» ALCOTEST ARСD-0467, проба позитивна 2.14 %, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Савюк К.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована. Вказує, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення, так як висновки про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи.

У судове засідання призначене на 09 год. 30 хв. 10.08.2026 року ОСОБА_1 та його захисник Савюк К. О. не з`явились, повідомлені своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку sms.

Від захисника через систему «Електронний суд», надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням захисника у відпустці (копії відповідного наказу чи інших підтверджуючих документів не долучено).

У судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 31.08.2026 року ОСОБА_1 та його захисник Савюк К. О. повторно не з`явились, повідомлені своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку sms, що відповідно до вимог ст.. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами їх всебічного, повного, безпосереднього й об`єктивного дослідження у сукупності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підставивважати, що вони перебувають у станісп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до ч. 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном абоводним мотоциклом, на проведенняогляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорониздоров`я.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, пройшов освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, погодився з його результатами та не наполягав на проведенні повторного огляду в закладі охорони здоров`я.

Указані обставини підтверджуються власноручним підписом правопорушника на роздруківці результату тесту, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, наявного в матеріалах справи, слідує, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . У ході спілкування працівників поліції з водієм, в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. Працівником поліції зафіксований оглядводія на стан сп`яніння за допомогою приладу«Драгер» ALCOTEST ARСD-0467. ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та погодився з результатом тесту, який склав 2,14 % .

З огляду на викладене, порушення вимог Інструкції та ст. 266 КУпАП під час проведення огляду не вбачається.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичнийогляд для визначення стану сп`яніння.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складійогоВеликоїпалати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Доводи захисника Савюк К.О., про не обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, йогодії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставинийоговчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови судді першої інстанції, апеляційнаскарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова без змін,

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Савюк К.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ. О. Куценко