Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №579/1605/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/1605/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.

Номер провадження 33/816/1464/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Вернигори В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого методистом Центру культури Кролевецької міської ради,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Судом установлено, що 11 червня 2026 року о 17 год 08 хв у м. Кролевець по вул. Андріївська, 64, ОСОБА_1 керував мотоциклом «Viper Activ», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності в нього ознак алкогольного сп`яніння. При цьому посилається на показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які за його твердженням підтвердили відсутність у нього таких ознак.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не повно, не всебічно та не об`єктивно з`ясував усі обставини справи, не встановив, чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, а також не дослідив наявні у справі докази на предмет їх належності та допустимості.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Вернигора В.М. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги і наполягали на її задоволенні.

Мотиви суду.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Вернигору В.М., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (частина 2 статті 251 КУпАП).

Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції зазначених вимог дотримався та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 690311 від 11 червня 2026 року;

- довідкою ВП № 1 (м. Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, відповідно якої ОСОБА_1 видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21 жовтня 1993 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я;

- відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіля.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими, узгоджуються між собою, а тому підстав ставити їх під сумнів у апеляційного суду немає.

При цьому, відеозаписи із нагрудної камери працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіля, які було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто й апеляційним судом, і саме їх даними, підтверджується, що 11 червня 2026 року о 17 год 08 хв працівники поліції під час патрулювання виявили факт керування ОСОБА_1 мотоциклом по вул. Андріївській, 64 у м. Кролевці, пасажир якого був без шолома.

Під час перевірки документів та спілкування з водієм працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, на що останній категорично відмовився.

Зазначені відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки містять відомості, які підтверджують обставини події адміністративного правопорушення, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію працівників поліції пройти огляд та відмову від його проходження. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано взяв їх до уваги.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, які у сукупності з іншими письмовими доказами підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апелянта про недоведеність наявності в нього ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з п. 2, 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

За змістом п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; почервоніння обличчя.

Із системного аналізу вище наведених норм законодавства вбачається, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись установленим переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність підстав у особи для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

При цьому апеляційний суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не наділений можливістю ретроспективно достовірно підтвердити або спростувати наявність ознак алкогольного сп`яніння, які безпосередньо спостерігали працівники поліції під час спілкування з водієм. Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівників поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, законодавець зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП.

Посилання апелянта на показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як на доказ відсутності у нього ознак сп`яніння є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

За своїм процесуальним призначенням участь свідків під час проведення огляду спрямована на засвідчення відповідних процесуальних дій, зокрема факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, а не на проведення медичної чи експертної оцінки його фізіологічного стану.

При цьому показання зазначених свідків не можуть спростовувати зафіксовані працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки останні безпосередньо спостерігали поведінку та стан ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків, а відповідні обставини, крім того, зафіксовані на відеозаписі.

Відтак, наведені ОСОБА_1 показання свідків не спростовують факту наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, встановлених працівниками поліції, та його обов`язку пройти огляд у встановленому законом порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги, якими ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, свого підтвердження не знайшли.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Докази, зібрані у справі, у своїй сукупності відповідають критеріям належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Істотних порушень вимог КУпАП, які могли б бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду справи судом першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, всебічно, повно та неупереджено з`ясував усі обставини справи, керуючись законом, надав належну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності — з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування не встановив, а тому постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.