Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №582/512/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/512/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Жмурченко В. Д.

Номер провадження 33/816/1465/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судово го рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 24 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Судом установлено, що 24 квітня 2026 року о 06 год 07 хв ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 20», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Незалежності в с. Недригайлів, Роменського району, Сумської області, маючи ознаками алкогольного сп`яніння, а саме мляву мову, тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки, а також у найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу постанови виключно протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, не перевіривши, чи відповідають вказані докази вимогам допустимості, достовірності та достатності. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним і достатнім доказом винуватості особи у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є беззаперечним доказом винуватості, а викладені в ньому обставини підлягають обов`язковій перевірці в сукупності з іншими належними доказами.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять належного та допустимого доказу на підтвердження законності зупинки транспортного засобу. На його думку, у зв`язку з цим він не був зобов`язаний виконувати подальші вимоги працівників поліції, а складені ними процесуальні документи не можуть бути використанні як належні та допустимі докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, виявлених працівниками поліції; відповідність таких ознак вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; а також їх підтвердження матеріалами справи, зокрема відеозаписами. На думку ОСОБА_1 не встановлено й того, чи були зазначені ознаки достатніми для проведення огляду на стан сп`яніння.

Стверджує, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп`яніння.

Крім того, після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а також не складено жодного акта чи іншого документа на підтвердження недопущення його до подальшого керування, як того вимагають норми ст. 266 КУпАП.

Також ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять направлення до закладу охорони здоров`я, що, на його думку, позбавляє можливості перевірити, чи було йому належним чином запропоновано пройти медичний огляд відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, до якого саме закладу його мали направити та чи було забезпечено реальну можливість пройти такий огляду. Відсутність у матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 розцінює як підтвердження порушення працівниками поліції процедури проведення такого огляду.

На думку, апелянта, долучений до матеріалів справи відеозапис не містить безперервної фіксації всіх процесуальних дій працівників поліції та не дає можливості перевірити дотримання ними вимог закону.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає висновок суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передчасним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, у зв`язку з цим просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Погрібна Т.С. у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Отже, апеляційний суд уважає за можливе розгляд апеляційної скарги провести без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника – Погрібної Т.С.

Мотиви суду.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції належним чином дослідив надані докази, надав їм оцінку в їх сукупності та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 648534 від 24 квітня 2026 року, складеним та підписаним уповноваженою особою - сержантом відділення поліції № 1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області Щербиною Я.С., який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;

- копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ;

- відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіл я, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та його відмову від проходження такого огляду.

Наведені докази зібрані у встановленому законом порядку, є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто й апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується, що 24 квітня 2026 року о 06 го 07 хв на вул. Незалежності в с. Недригайлів, Роменського району, Сумської області було зупинено автомобіль «ВАЗ 20», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Під час спілкування з водієм та перевірки документів працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: мляву мову, тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота.

У зв`язку виявленням зазначених ознак працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився.

ОСОБА_1 належним чином роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Йому оголошено зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення та вручено його примірник.

Отже, із дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції встановлено, що поліцейські дотрималися вимог ст. 266 КУпАП, зокрема запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Оскільки працівники поліції виконали передбачений законом алгоритм дій, а факт пропозиції пройти огляд та подальшої відмови від його проходження належним чином зафіксовано, підстав для висновку про порушення поліцейськими встановленої процедури немає.

Доводи ОСОБА_1 про нібито небезперервність відеозапису спростовуються матеріалами справи. Сам по собі факт технічного поділу відеозапису з нагрудних камер поліцейських на окремі файли не свідчить про його недопустимість чи переривання процесу фіксації. У своїй сукупності ці файли забезпечують послідовну та хронологічно узгоджену фіксацію подій від моменту зупинки транспортного засобу до оформлення матеріалів за фактом відмови водія від проходження огляду, без встановлених ознак штучного втручання у відеозапис чи втрати інформації.

Доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи направлення до закладу охорони здоров`я та акту огляду є необґрунтованими, оскільки складання таких документів пов`язане з фактичним проведенням відповідного огляду. У цьому випадку огляд на стан сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження, а тому підстав для оформлення результатів огляду відповідним актом не було.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не перевірив наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає таке.

Виявлення у водія ознак, що можуть свідчити про стан сп`яніння, та вирішення питання про необхідність проведення огляду водія належить до повноважень працівників поліції. У цьому випадку зазначені ознаки зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджуються дослідженим судом відеозаписом. Відтак суд першої інстанції мав перевірити правомірність дій поліцейських та наявність передбачених законом підстав для пропозиції пройти огляд, що ним було і зроблено.

Також на спростування доводів скарги апеляційний суд зазначає, що обставини щодо причин зупинки транспортного засобу не спростовують встановленого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який є предметом доказування у цій справі.

При цьому незгода водія із зупинкою транспортного засобу працівниками поліції та причинами такої зупинки сама по собі не звільняє його від обов`язку виконувати законні вимоги поліцейського, який здійснює свої службові повноваження, зокрема вимогу пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Крім того, виявлення після зупинки транспортного засобу відсутності у водія чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів саме по собі не свідчить про безпідставність такої зупинки. Відповідні обставини могли бути встановлені працівниками поліції до зупинки або під час руху транспортного засобу за допомогою інформаційних баз (за номерним знаком авто).

Доводи апелянта про те, що всупереч вимогам закону його не було відсторонено від керування транспортним засобом, є безпідставними, оскільки з відеозапису встановлено, що після складання протоколу працівники поліції заборонили ОСОБА_1 подальше керування транспортним засобом. При цьому апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов`язкового складання окремого процесуального документа на підтвердження заборони подальшого керування транспортним засобом водієм, який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Не ґрунтуються на вимогах законодавства й доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол є одним із джерел доказів, який оцінюється судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Так, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджуються не лише самим протоколом, а й сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема дослідженим як судом першої інстанції так і апеляційним судом безперервним відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

У сукупності зазначені докази підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння та його відмову від такого огляду. Тому доводи апелянта про недоведеність обставин, викладених у протоколі, є необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги, якими ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критеріям належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Істотних порушень вимог КУпАП, які могли б бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, всебічно, повно та неупереджено з`ясував усі обставини справи, керуючись законом, надав належну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності — з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.