Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №591/7837/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7837/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косар А. І.

Номер провадження 33/816/1454/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Дерези М.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Дерези М.Е. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , член військово-лікарської комісії, лікар-хірург КНП Клінічна лікарня № 5» СМР,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6, ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6, ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1500 (однієї тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи призначеним на посаду лікаря-хірурга військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 у періоди з 12 серпня 2024 року до 18 серпня 2024 року, з 1 листопада 2024 року до 30 листопада 2024 року, з 1 грудня 2024 року до 31 грудня 2024 року, та відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» будучи суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік. Згідно з матеріалами справи, декларацію було подано 08 квітня 2025 року, тоді як граничний строк її подання - 31 березня 2025 року. Тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи призначеним на посаду лікаря-хірурга військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 у періоди з 12 серпня 2024 року до 18 серпня 2024 року, з 1 листопада 2024 року до 30 листопада 2024 року, з 1 грудня 2024 року до 31 грудня 2024 року та відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» будучи суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 вказаного Закону, 08 квітня 2025 року о 21 год 20 хв подав шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік із відомостями, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 926 605 грн, що відповідає розміру від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату подання декларації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Дереза М.Е., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2026 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки нерухоме майно, про яке йдеться у висновку Національного агентства з питань запобігання корупції, а саме 1/3 частка житлового будинку та 1/3 частка земельної ділянки, належить останньому ще з 2014–2015 років, а право власності на нього зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Не зазначення відомостей про вказане нерухоме майно, на думку захисника, стало наслідком технічного збою під час формування первинної декларації. Оскільки інтерфейс Реєстру НАЗК не ідентифікує незаповнений блок як помилку та не видає відповідних застережень, ОСОБА_1 був упевнений у повноті заповнення декларації.

Згодом, усвідомивши характер технічної помилки, ОСОБА_1 не лише оперативно виправив декларацію за 2024 рік у межах установленого строку, а й самостійно, з власної ініціативи звернувся до служби технічної підтримки НАЗК із проханням надати можливість виправити помилку в декларації за минулий рік.

Таким чином, на думку захисника, зазначені дії свідчать про доброчесність та відкритість ОСОБА_1 і відсутність у нього умислу на приховування майна та статків.

Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 діяв відповідно до офіційних роз`яснень (інструкцій) Національного агентства з питань запобігання корупції, оскільки грошова оцінка майна не проводилася, а документи про вартість нерухомого майна в останнього відсутні.

Щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, захисник зазначає, що наприкінці березня 2025 року останній працював в умовах критичного та надмірного навантаження, пов`язаного з проведенням ургентних операцій, цілодобових чергувань і медичних оглядів мобілізованих осіб в умовах воєнного стану, що додатково ускладнювалося перебоями з електропостачанням. Тому затримка з поданням декларації мала, на думку апелянта, виключно вимушений характер та не завдала шкоди суспільним чи державним інтересам.

Крім того, захисник посилається на те, що під час розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, складених стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи письмових доказів, а саме копії свідоцтва про право власності, витягу з Бази знань Національного агентства з питань запобігання корупції та копії заперечень на акт, чим, на думку захисника, порушив право особи на захист та вимоги статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Дереза М.Е. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Прокурор у судове засідання не з`явився, проте подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Мотиви суду.

Заслухавши захисника - адвоката Дерезу М.Е., Хахалєва М.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 статті 251 КУпАП).

Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції зазначених вимог дотримався, всебічно, повно й об`єктивно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених судом першої інстанції, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 206/2026 від 25 червня 2026 року, складеним стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП;

- копією наказу директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР від 06 серпня 2024 року №281-ОС про тимчасове переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-хірурга до військово-лікарської комісії для роботи при ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово з 12 серпня 2024 року до 18 серпня 2024 року;

- копією витягу з наказу директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР від 30 жовтня 2024 року № 236-ВС про прийом внутрішніх сумісників, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-хірурга до військово-лікарської комісії для роботи при ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово з 01 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року;

- копією витягу з наказу директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР від 28 листопада 2024 року № 256-ВС про прийом внутрішніх сумісників, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-хірурга до військово-лікарської комісії для роботи при ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 грудня 2024 року до 31 грудня 2024 року;

- аркушем ознайомлення з листом Управління охорони здоров`я Сумської міської ради від 17 жовтня 2024 року № 24.01-06/314 про порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, із особистим підписом ОСОБА_1 ;

- роздруківкою послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», вчинених ОСОБА_1 у період з 01 січня 2025 року до 10 травня 2025 року;

- листом керівника апарату Національного агентства з питань запобігання корупції №51130-2025 від 01 травня 2025 року щодо інформації про роботу інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»;

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 205/2026 від 25 червня 2026 року, складеним стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП;

- обґрунтованим висновком щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення від 05 червня 2026 року;

- листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо довідкової (мінімальної) вартості нерухомого майна - 1/3 частини житлового будинку загальною площею 359,9 кв.м. га;

- копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 34949080 від 16 березня 2015 року; 17964753 від 19 лютого 2014 року.

Вказані докази узгоджуються між собою, отриманні у передбаченому законом порядку та у своїй сукупності є достатніми для встановлення обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованих адміністративних правопорушень.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, апеляційний суд зазначає таке.

Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, а тому для встановлення об`єктивної сторони правопорушення підлягають застосуванню положення Закону України «Про запобігання корупції», що визначають зміст та обсяг обов`язку суб`єкта декларування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не зазначив у декларації за 2024 рік відомостей про належні йому на праві спільної часткової власності 1/3 частку житлового будинку та 1/3 частку земельної ділянки.

При цьому право власності ОСОБА_1 на зазначені об`єкти нерухомості виникло задовго до подання декларації та підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності.

Отже, доводи захисника про те, що вказане майно належить ОСОБА_1 ще з 2014–2015 років, не спростовують, а навпаки підтверджують наявність у нього обов`язку відобразити відомості про це майно в декларації.

Оскільки подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно ч. 4 ст. 172-6 КУпАП є адміністративним правопорушенням із формальним складом і є закінченим з моменту вчинення передбаченого законом протиправного діяння, незалежно від наявності чи відсутності суспільно небезпечних наслідків та незалежно від встановлення спрямованості умислу особи на досягнення певного результату, доводи апеляційної скарги захисника Дерези М.Е. про відсутність у ОСОБА_1 умислу на уникнення фінансового контролю апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Особа, яка для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування несе підвищений обов`язок дотримання вимог фінансового контролю та зобов`язана вживати всіх необхідних заходів для забезпечення повноти, точності та достовірності відомостей, що зазначаються у декларації. Невиконання цього обов`язку, незалежно від причин чи пояснень, свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 документів щодо вартості нерухомого майна, оскільки останньому інкримінується порушення вимог фінансового контролю, в частині не зазначення у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» жодних відомостей про об`єкти нерухомості, які належать йому на праві спільної часткової власності.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП для встановлення в діях особи ознак адміністративного правопорушення, зокрема щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, такі відомості повинні відрізнятися від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Так, згідно з наданою довідкою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість 1/3 частини житлового будинку загальною площею 359,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2024 року могла становити 1900000 грн – 2000000 грн, а 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,076 га станом на 31.12.2025 року могла становити від 26605 грн до 39376 грн.

Разом із тим апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на довідку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у частині визначення вартості 1/3 частини земельної ділянки.

Як встановлено зі змісту зазначеної довідки, вартість цієї частки земельної ділянки визначена станом на 31 грудня 2025 року, тоді як предметом оцінки у цьому провадженні є достовірність відомостей, зазначених ОСОБА_1 у щорічній декларації за 2024 рік. Відтак для встановлення розміру розбіжності між задекларованою та достовірною вартістю об`єкта декларування можуть бути використані лише дані, які характеризують його вартість на момент, що має юридичне значення для відповідного звітного періоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» вартість майна, майнових прав та інших об`єктів декларування зазначається у грошовій одиниці України на момент їх набуття у власність або останньої грошової оцінки. НАЗК також роз`яснює, що під останньою грошовою оцінкою розуміється вартість майна, визначена у звіті про оцінку, складеному не пізніше кінця відповідного звітного періоду.

Таким чином, оцінка вартості 1/3 частини земельної ділянки станом на 31 грудня 2025 року не може бути належною підставою для визначення розміру недостовірних відомостей у декларації за 2024 рік, оскільки відображає вартість об`єкта в іншому звітному періоді.

Отже, не зазначення об`єктів нерухомості призвело до спотворення даних у декларації за 2024 рік саме на суму (1 900000 грн), яка підпадає під диспозицію ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, наявність інформації експертної установи беззаперечно підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення та наявність у його діях необхідних об`єктивних і суб`єктивних ознак інкримінованого адміністративного правопорушення.

Долучений до матеріалів справи лист Національного агентства з питань запобігання корупції спростовує доводи апелянта про нібито технічний збій у роботі інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Так, 08 квітня 2025 року жодних технічних несправностей чи перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню документів, не зафіксовано.

Доводи апелянта про те, що у разі не заповнення в декларації певного розділу система не видає повідомлення про помилку, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Після відкриття кожного розділу декларації користувачу пропонується обрати один із двох варіантів: «Наявна інформація для декларування у цьому розділі» або «Відсутня інформація для декларування у цьому розділі». Якщо користувач не обирає жодного з цих варіантів, система декларування блокує відправлення декларації та видає відповідне повідомлення про помилку.

Згідно з даними послідовності системних дій користувача в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 виконав процедуру «перевірки повноти та достовірності зазначеної інформації». У подальшому, після успішного проходження зазначеного етапу без фіксації програмних помилок, він підписав декларацію кваліфікованим електронним підписом та успішно подав її до Реєстру.

Алгоритм дій суб`єкта декларування у разі самостійного виявлення у декларації недостовірних відомостей врегульовано ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої протягом 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання декларації або виявлення у ній недостовірних відомостей, що підтверджується відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили, або рішенням Національного агентства, суб`єкт декларування упродовж 10 днів зобов`язаний подати відповідну декларацію, у тому числі виправлену декларацію з достовірними відомостями.

У разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.

Доводи апелянта про те, що після складання Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) відповідного акта ОСОБА_1 оперативно вчинив дії щодо виправлення декларації та звернувся до служби технічної підтримки НАЗК із запитом про на надання технічної можливості внесення змін, не спростовують факту вчинення правопорушення та не можуть бути підставою для звільнення від юридичної відповідальності.

Зазначені дії були здійснені ОСОБА_1 постфактум — після завершення Національним агентством контролю та перевірки змісту поданої ним декларації.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування зобов`язані щороку подавати декларацію за минулий рік у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як установлено судом, граничним строком подання ОСОБА_1 декларації за 2024 рік було 31 березня 2025 року, однак декларацію він подав лише 08 квітня 2025 року.

Доводи апелянта про надмірне службове навантаження, цілодобові чергування, проведення ургентних операцій та медичних оглядів мобілізованих осіб самі по собі не свідчать про об`єктивну неможливість виконання встановленого законом обов`язку.

Поважними причинами несвоєчасного подання декларації можуть визнаватися обставини, які об`єктивно унеможливлювали її подання у встановлений строк, зокрема хвороба, перебування на лікуванні, стихійне лихо, технічний збій у роботі Реєстру, перебування під вартою тощо.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме такі обставини перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно подати декларацію.

Не підтверджено також і доводи про технічні проблеми з електропостачанням, які б унеможливили подання декларації у визначений законом строк.

Отже, обставини, на які посилається захисник, не свідчать про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку подання декларації.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив у долученні письмових доказів, є безпідставними, оскільки зазначені докази вже містилися в матеріалах справи як додатки до протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Відтак, вони були предметом судового дослідження та оцінки на загальних підставах, а повторне їх долучення процесуально не вимагалося.

Крім того, долучений до матеріалів справи витяг з бази даних Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) не може свідчити про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки такий документ містить лише роз`яснення та рекомендації щодо правильності заповнення розділів декларації, проте не звільняє суб`єкта декларування від обов`язку дотримання вимог закону та не спростовує факту вчиненого правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Щодо накладеного адміністративного стягнення апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні особою двох або більше адміністративних правопорушень стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, а якщо справи про ці правопорушення одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідає положенням статей 33–36 КУпАП щодо загальних правил накладення адміністративних стягнень. Призначене стягнення є співмірним із вчиненими правопорушеннями, відповідає характеру вчиненого діяння та ступеню вини особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу про адміністративні правопорушення, дослідив наявні докази та надав їм належну правову оцінку. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, ґрунтується на сукупності належних і допустимих доказів, які узгоджуються між собою.

Судом першої інстанції дотримано вимоги статей 268, 279, 280 КУпАП. Постанова суду є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, а тому на підставі п. 1 ч. 7 ст. 294 КУпАП підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6, ч. 4 ст. 172-6 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення із застосуванням положень ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Дерези М.Е. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.