Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №576/1655/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/1655/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сапон О. В.

Номер провадження 33/816/108/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 576/1655/24 за апеляційною скаргою захисника СКРИПКИ І. П. на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2024, якою на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат СКРИПКА І. П. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження в справі закрити, оскільки справа розглянута без участі ОСОБА_2 , судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції без ухвалення відповідного рішення і було самостійно перервано судом, після чого захиснику в телефонному режимі було повідомлено, що подальший розгляд справи проводитися не буде, а рішення вже прийнято, суд відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка, в протоколі не зазначений технічний засіб, на який здійснювалася фіксація процедури огляду, а також відомості про свідків, поліцейські зупинили т/з безпідставно, відеозаписи не містять електронного цифрового підпису та не є безперервними, від проходження огляду ОСОБА_2 не відмовлялася, до протоколу не долучено направлення на огляд, ОСОБА_2 не була визнана винною у вчиненні правопорушення.

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2024 на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 04.06.2024 о 23 год. 25 хв. по вул. Пивоварова в м. Глухові Шосткинського району водій ОСОБА_2 керувала автомобілем «Hyundai Tucson», р. н. т/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки т/з за допомогою технічних засобів, так і в КНП «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради відмовилася.

Апеляційний розгляд справи згідно положень ст. 277-2 і 294 КУпАП призначався на 21.04.2025 ( ОСОБА_2 та її захисник у судове засідання не з`явилися), 03.10.2025 ( ОСОБА_2 та її захисник у судове засідання не з`явилися), 28.11.2025 ( ОСОБА_2 та її захисник у судове засідання не з`явилися, від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку із відсутністю зв`язку із своїм захисником).

24.08.2026 ОСОБА_2 та її захисник, будучи своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання знову не з`явились, а ОСОБА_2 надіслала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю приймати участь в апеляційному розгляді, в тому числі в режимі відеоконференції, через знаходження поза межами Сумської області.

Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96).

У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 та її захисника, оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 271 і 294 КУпАП. Апеляційним судом було надано достатньо можливостей для ОСОБА_2 реалізувати своє право на доступ до суду, брати участь в розгляді справи, так як судові засідання призначалися чотири рази протягом тривалого періоду часу, в жодне судове ОСОБА_2 та її захисник не з`явились, рухом справи не цікавились, своєї правової позиції, в тому числі через захисника, в будь-який доступний спосіб ОСОБА_2 не висловила, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП загального положення (визначення) про заборону зловживання процесуальними правами, так як така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.

Клопотання ОСОБА_2 про відкладення судового розгляду за вказаних обставин не підлягає задоволенню, оскільки відповідно ст. 294 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови її належного повідомлення про розгляд справи не є перешкодою для її розгляду.

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 779712 від 04.06.2024, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 керувала т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовилася від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_2 т/з, виявлення у останньої під час спілкування ознак алкогольного сп`яніння і вимога поліцейських до ОСОБА_2 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння, відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я.

Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого (огляду) законодавчо закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 04.06.2024 о 23 год. 25 хв. по вул. Пивоварова в м. Глухові Шосткинського району, та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння; 3) відмова особи, яка керувала т/з, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Саме недотримання ОСОБА_2 вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги захисника про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, так як остання була обізнана про наявність у суді провадження щодо притягнення її до адміністративної відповідальності та мала реальну можливість реалізувати своє право на особисту участь у його розгляді, однак такою можливістю не скористалася.

Провадження неодноразово призначалося до судового розгляду (п`ять разів), а судові засідання відбувалися за участю захисника ОСОБА_2 – адвоката Скрипки І. П., який здійснював захист інтересів останньої, висловлював відповідну правову позицію та мав можливість заявляти клопотання, подавати докази й заперечення. При цьому від самої ОСОБА_2 або ж її захисника не надходило жодних клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю забезпечення її особистої участі чи повідомлень про неможливість з`явитися до суду. Так само захисник не наполягав на тому, що справа може бути розглянута виключно за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судові засідання проводилися в режимі відеоконференції без ухвалення відповідного процесуального рішення, а останнє було перервано судом, після чого захиснику в телефонному режимі повідомили, що подальший розгляд справи проводитися не буде, то вони не можуть буті прийняті до уваги, оскільки відсутність окремого судового рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції сама по собі не свідчить про істотне порушення вимог КУпАП і не є безумовною підставою для скасування постанови, оскільки вирішальним у такому випадку є не формальне оформлення окремої процесуальної дії, а те, чи призвела така обставина до обмеження процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи її захисника, а також чи вплинула вона на повноту, всебічність і об`єктивність судового розгляду.

Не заслуговують на увагу й твердження щодо переривання судового засідання та ухвалення постанови поза межами судового розгляду. Як убачається з матеріалів справи, до моменту припинення відеозв`язку суддя суду першої інстанції дослідив докази, що містилися в матеріалах провадження, а захисник брав участь у судовому засіданні, надав пояснення на підтримку своєї позиції, висловив заперечення і реалізував передбачені законом процесуальні права, зокрема заявив клопотання про виклик свідка, у задоволенні якого було відмовлено.

Крім того, апеляційний суд враховує, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції було ініційовано самим захисником, а тому ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у тому числі переривання зв`язку, покладалися саме на нього. При цьому доводи захисника про те, що судове засідання було перервано судом є голослівними, оскільки нічим не підтверджені.

Апеляційний суд також виходить із того, що не кожне відхилення від окремих процесуальних аспектів проведення судового засідання є підставою для скасування судового рішення. Такі обставини набувають правового значення лише тоді, коли вони призвели до істотного обмеження права на захист або могли вплинути на правильність вирішення справи. Водночас відповідно ст. 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. У цьому випадку відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили, що постанова, з урахуванням кількості судових засідань, була ухвалена чи оголошена з порушенням зазначеної вимоги, а тому наведені доводи не дають підстав для висновку про незаконність постанови судді суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки поліцейськими т/з під керуванням ОСОБА_2 , то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, лише Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з під її керуванням і проходження нею огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Іншими словами, водієві забороняється керувати т/з із ознаками алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність у справі направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки відповідне направлення виписується і надається поліцейським безпосередньо працівнику закладу охорони здоров`я при проходженні водієм чи особою, яка керує т/з, медичного огляду, а у разі відмови від проходження огляду таке направлення не виписується і у матеріалах справи не зберігається. Оскільки ОСОБА_2 відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки т/з, так і у закладі охорони здоров`я, то поліцейським направлення на огляд не виготовлялось.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності відомостей про технічний засіб, на який здійснювалася відеофіксація правопорушення, і як наслідок недопустимість цього доказу, задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають вимогам КУпАП.

Положення ч. 3 ст. 283 КУпАП (постанова у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити: модель т/з, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото та відеозапис адміністративного правопорушення) здебільшого стосуються не суду, а органу (посадової особи), який (яка) розглядає справу про адміністративне правопорушення та виносить у ній постанову, тобто коли справа розглядається не в судовому порядку.

Не зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення свідків, на показання яких посилається сторона захисту, також не є порушенням, оскільки відсутні дані про цих осіб, що їм відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню в цій справі та які б могли б вплинути на прийняте рішення. З цих же підстав не можуть бути задоволеними і доводи щодо відмови суду в задоволенні клопотання про виклик свідка.

Не можуть бути задоволеними доводи апеляційної скарги захисника у тій частині, що суддя суду першої інстанції наклав на ОСОБА_2 стягнення, а не визнав її винною у вчиненні правопорушення, оскільки постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, з посиланням на докази, на підставі яких встановлена вина особи, а також прийняте у справі рішення – про накладення адміністративного стягнення, що є одним із видів постанов (п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП).

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не відмовлялася від проходження огляду стан алкогольного сп`яніння, то вони є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються відеозаписами, з яких убачається, що ОСОБА_2 на вимогу поліцейського категорично відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння в будь-якій формі, після чого їй було повідомлено, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що також не змінило її позицію.

Твердження апеляційної скарги про недопустимість вказаних вище відеозаписів через їх не безперервність не заслуговують на увагу, оскільки КУпАП не містить будь-яких заборон з цього приводу, а сам відеозапис повинен містити усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді у достатньому об`ємі (ст. 280 КУпАП). Тобто, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Апеляційний суд не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що дані відеозаписи не підписані електронним цифровим підписом, оскільки норми КУпАП не містять положень, які б імперативно передбачали обов`язок службових осіб на подачу відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису.

Також відсутні підстави вважати, що під час не здійснення відеофіксації протягом 9 хв. з 23:37 до 23:46 ОСОБА_2 погоджувалася пройти огляд у закладі охорони здоров`я, так як складання протоколу було розпочато ще о 23:32, а після відновлення – продовжено, і протягом цього часу ОСОБА_2 жодного разу не висловлювала бажання на виконання п. 2.5 ПДР пройти огляд.

Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає імперативним вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Враховуючи викладене, сукупність всіх фактичних обставин справи, здійснена апеляційним судом перевірка, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керувала т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2024 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника СКРИПКИ І. П. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов