Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №138/684/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/684/26

Провадження № 22-ц/801/1898/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа № 138/684/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 138/684/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Савковою І. М.,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони 12 травня 2020 року зареєстрували шлюбі, в якому у сторін народилась дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне подружнє життя між сторонами не склалось і позивач звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Дитина сторін проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні, має статус інваліда дитинства та потребує постійного лікування та стороннього догляду. Відповідач є фізично здоровим, наразі проходить військову службу, отримує достатній дохід, а відтак має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини. За таких підстав позивач просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/3 частини заробітної плати (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року позов задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнутоз ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Допущенонегайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд не враховав стан здоров`я та матеріальне становище дитини, зазначає, що суд захистив лише інтереси відповідача, а не інтереси самої малолітньої дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 травня 2020 року сторони зареєстрували шлюб у Могилів-Подільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 39, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/006626990 від 20.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідок № 52 від 24.02.2025 та № 53 виданої ОСББ «Стависька 46» м. Могилів-Подільський, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , також проживає за вказаною адресою та знаходиться на утриманні позивача.

До матеріалів справи також додано копію індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю № 243 КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 15.04.2025, копію рішення ЛКК № 100 КНП «Могилів-Подільський міський центр ПМСД» від 25.02.2026, копію медичного висновку № 17 про дитину з інвалідністю віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, опікуна) від 24.04.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Даний обов`язок є рівним для обох батьків і покладається на них, не зважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина.

Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній в добровільному порядку не надає позивачу матеріальну допомогу на утримання їх спільної дитини у розмірі, достатньому для забезпечення її потреб. За таких обставин позивачу важко самій створити умови для належного утримання дитини, її фізичного та духовного розвитку.

Вказане дає суду підстави вважати, що відповідач зобов`язаний сплачувати на користь позивача аліменти на утримання спільної дитини.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить з такого.

Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 3 ст. 181 СК визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Позивач просить суд стягувати на свою користь з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) враховуючи стан здоров`я дитини, потребу у реабілітації та постійному лікуванні.

Водночас, витрати на лікування, реабілітацію, розвиток дитини та інші пов`язані витрати є додатковими витратами на дитину у розумінні ст. 185 СК України, які можуть бути предметом окремого правового врегулювання, однак самі по собі не є підставою для збільшення розміру аліментів.

В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з цим суд враховує, що позивачем в силу свого процесуального обов`язку не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення аліментів саме в заявленому розмірі.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд першої інстанції врахувавматеріальне становище відповідача, який є працездатним та не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, та виходячиіз засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до правильного висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Саме такий розмір аліментів надають можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дитини, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.

Доводи апеляційної скарги у цілому фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином доводи скарги не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючи І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник